Главная | Обратная связь

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Комп’ютерні технології, безпосередньо впливаючи на суспільну ко-мунікацію, несуть у собі потужний управлінський (комунікаційний) потенціал

Особливістю державного управління в сучасних умовах є необхід-ність комплексного застосування сучасних форм і методів інформаційно-документаційного забезпечення діяльності органів державного управління (законодавчих, виконавчих, судових). В першу чергу, це застосування но-вітніх інформаційних технологій для підтримки прийняття рішень з метою забезпечення ефективного функціон’вання керованої соціальної системи. При цьому виникають проблеми, повязані з:

- відповідністю інформаційного ресурсу влади стану і потребам розви-тку суспільства;

- ефективністю використання цього ресурсу державною владою у про­цесі її функціонування.

Відбувається інтеграція інформаційних ресурсів, які генеруються ор-ганами державного управління або відображають результати їх діяльності, з інформаційними технологіями, які сприяють ефективному розв’язанню проблем виконавчої влади, як однієї з гілок державного управління, у єди-ний інформаційно-технологічний простір діяльності органів державного управління.

Метою формування і розвитку інформаційно-технологічного прос-тору державного управління є:

- забезпечення конституційних прав громадян на інформацію;

- підвищення узгодженості рішень, які приймаються органами держа-вної влади;

- підвищення рівня правової свідомості громадян шляхом надання їм вільного доступу до правових та нормативних документів, які визна-чають їх права, обов’язки і можливості;

- надання можливості контролю з боку громадян і громадських органі­зацій за діяльністю органів державної влади;

- підвищення ділової і громадської активності громадян шляхом на-дання їм рівної із державними структурами можливості користува-тись відкритою науково-технічною, соціально-економічною інфор-мацією, а також інформаційними фондами сфер освіти, культури та ін.;

- інтеграція із світовим інформаційним простором.

Побудова і розвиток інформаційно-технологічного простору діяльно­сті органу державного управління пов’язані із виникненням низки супере-чностей як загального характеру, так і тих, що притаманні саме сфері дер-жавного управління. Це суперечності між:

- масштабом і характером процесів інформатизації суспільства та спе-цифічними цілями побудови і використання складу і структури тех-нологічної та інформаційної підсистем інформаційно-технологічного простору;

- необхідністю реалізації громадянами конституційного права на доступ до інформації, забезпечення прозорості державного управління, зворотного зв’язку із громадянами і нерозвиненістю новітніх інформаційних технологій, системи «електронного урядування», в тому числі, систем електронного документообігу, а також бар’єрами на шляху їх впровадження - освітніми, соціальними, фінансовими та ін. Розвиток державного управління у процесі формування інформаційного суспільства стимулює створення принципово нових моделей взаємодії держави і суспільства.

Одним з основних елементів цих моделей буде функціонування системи „Електронного уряду”. Природно, що на шляху створення нових форм у системі відносин „громадянин-держава” виникає низка проблем, зумовлених політичними, економічними, технічними і соціальні чинниками.

Процесам впровадження системи електронного урядування прита-манний ряд об’єктивно наявних суперечностей між:

- сучасними потребами у розвитку інформаційної складової діяльності органів державного управління, яка є системоутворюючою в реаліза-ції процесів демократизації суспільного життя, і недостатністю ін-формаційних ресурсів системи державного управління у кількісному, рівневому та структурно-компонентному відношеннях;

- необхідністю гармонізації відносин «громадянин-держава» шляхом застосування сучасних інформаційних технологій і об’єктивно наяв-ними специфічними соціально-культурними наслідками розвитку ін-формаційного суспільства і “електронної революції”.

Розв’язання виявлених суперечностей зумовлює актуальність до-слідження інформаційно-технологічних проблем у відносинах держави та суспільства.

Функціонування та модернізація електронного уряду визначена в планах Європи з впровадження інформаційного суспільства в 2005 році як одна з основних цілей. Модернізація буде включати в себе: підключення державних адміністрацій, шкіл, медичних закладів до broadband („великі” та швидкі канали доступу до мережі Інтернет); розробка єдиних стандартів програмного забезпечення, яке повинно забезпечити працю електронного уряду, засновуватись на відкритих стандартах.

Система електронного урядування має три основні напрями:

1. G2C (Government 2 Citizens) організація зворотнього зв’язку з громадя-нами (з введенням системи G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за типовою інформацією, довідками і формами. Бю-джет заощаджує при цьому кошти, а громадяни - час).

2. G2B (Government 2 Business) відносини державних органів і бізнесу (це може бути автоматизація податкових виплат чи проведення елек-тронних тендерів на постачання продукції).

3. G2G (Government 2 Government) автоматизація відносин і документо-обігу між відомствами (дозволяє керувати роботою апарату, коорди-нувати діяльність регіональних управлінь і територіальних підрозділів, вести внутрішнє діловодство).

Кожен з цих напрямів характеризується широким спектром проблем.

Основні проблеми виникають у системі G2C, від повноцінної діяль-ності якої залежить забезпечення інформаційних потреб громадян і забез­печення прозорості державної влади в умовах інформаційного суспільства. 1. Цифрова нерівність.

Цифрова нерівність - це нерівність в доступі до інфо–маційних тех-нологій, яка спричиняє поглиблення інших видів нерівності економічної, соціальної та культурної. Існує тісний взаємозв’язок інформаційної нерів-ності та інших суспільних проблем: економічні, соціальні, культурні, віко-ві, регіональні проблеми викликають та поглиблюють цифрову нерівність, яка сприяє ще більшій диференціації суспільства за цими показниками.

Слід зазначити, що цифрова нерівність, як явище, певною мірою притаманна будь-якій країні світового співтовариства. Один з ключових аспектів цифрової нерівності - обмеженість вільного доступу громадян до мережі Інтернет. В Україні та Росії сьогодні кількість користувачів Інтер­нет стрімко збільшується, зростає кількість Web-ресурсів у національній доменній зоні. Однак, лише біля 1% населення країни може (і, можливо, бажає) скористатися тими можливостями, що надає система електронного урядування. Згідно даних "The World Factbook", що характеризують кіль-кість користувачів і чисельність населення на кінець 2003 року, Україна перебувала на 46 місці серед країн-користувачів мережі Інтернет поряд із

Словенією та Словакією, які, маючи населення в 10 разів менше, мають та-ку ж саму кількість користувачів мережі.

Країнами-членами ЄС виявлені основні причини цифрової нерівності у використанні мережі Інтернет:

1. Фінансові причини: висока вартість комп’ютерної техніки; висока вартість підключення до Інтернет.

2. Відсутність: навичок роботи на комп’ютері, навичок роботи з Ін-тернет.

3. Технічні причини: відсутність комп’ютера на робочому місці; Ін-тернет занадто складний; немає доступу до мережі Інтернет вдо-ма.

4. Інші причини: відсутність часу; відсутність корисного контенту в мережі Інтернет.

На проблему можливої цифрової нерівності дослідники інформацій-ного суспільства звертали увагу ще у 1990-х роках. Зокрема, відомий ро-сійський академік М.Моісеєв наголошував: „Особливу цінність для сус-пільства будуть становити професіонали та особи, що проявляють здат-ність до інтенсивної та дисциплінованої діяльності. Подібно до того, як після першої науково-технічної революції, люди що не вміли читати та пи-сати, виявились позбавленими „місця під сонцем”, так і зараз, вже в на-ступному десятиріччі, особи, що не володіють елементарною комп’ютерною освіченістю, виявляться на узбіччі суспільного життя” [75, с. 447].

2. Низький рівень розвитку комунікативних засобів у системі від­носин „громадянин-держава” (портали органів державної влади)Представники міжнародної організації, яка відповідає за функціону-вання адрес Інтернет (ICANN - Internet Corporation For Assigned Names and Numbers) вважають, що створювані Інтернет-ресурси державних органів є більшою мірою інформативними, ніж функціональними. В більшості ви-падків, сайти регіональних представництв органів державної влади (облас-ні та районні державні ради) не виконують навіть мінімальних функцій з інформування населення про діяльність цих органів, а займаються рекла-мою керівників цих органів.

На сайтах органів державної влади повинна розміщуватись наступна інформація: найменування органу; основні задачі і нормативні документи; структура і керівництво органу; прізвища, імена і по-батькові керівників; місцезнаходження органу, основні функції структурних підрозділів, а та-кож прізвище, ім’я і по-батькові керівників структурних підрозділів та їх номери телефонів, адреси електронної пошти; зразки документів та інших матеріалів, необхідних для звернення громадян до органу; його розклад роботи та часи прийому керівництва; відомості про існуючі вакансії.

Урядова мережева інфраструктура повинна бути спрямована на ви-рішення актуальних політичних, економічних і соціальних завдань дер-жави і забезпечувати:

- реалізацію права громадян на доступ до відкритої державної інфор­мації;

- доведення до громадськості об’єктивної та достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що зміцнює довіру до дер-жави та її політики;

- взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й громадськими інститутами, а також необхідний рівень суспільного контролю за ді­яльністю державних органів і організацій;

- об’єднання інформаційних ресурсів і послуг органів державної влади, і місцевого самоврядування з метою зміцнення загальнонаціонально­го інформаційного простору;

- вдосконалення системи державного управління, оптимізацію струк-тури державного апарату, зниження фінансових і матеріальних ви-трат на його зміст, поетапне переведення частини державних послуг, що мають вартісне вираження, у систему державних мережевих пос-луг, що відповідає реальним потребам громадян і організацій;

- ефективну підтримку економічної діяльності державних суб’єктів, що займаються господарською діяльністю, дозволяючи їм ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний прос­тір;

- взаємодію і співробітництво з державними органами закордонних країн і міжнародних неурядових організацій.

Порталам органів державної влади відводиться чи не найголовніша (поряд з системою електронного документообігу) роль у процесі реформу-вання органів державної влади відповідно до потреб інформаційного сус-пільства. Саме через портали буде відбуватись діалог між державою та гро­мадянами. В Україні практично відсутні послуги, що надаються такими порталами (винятком можна вважати введену нещодавно систему елек-тронних держзакупівель). В Європі та США існують позитивні приклади надання органами державної влади послуг за допомогою мережі Інтернет.

Отже, зміна форм, методів та механізмів державного управління із впро-вадженням інформаційних технологій, є необхідною умовою, і за висловом академіка М.Моісеєва, „...щоб стати альтернативою сучасному планетар­ному суспільству інформаційне суспільство мас не тільки спиратись на всі досягнення комп 'ютерної техніки і засобів зв'язку. , але й багато в чому зміни­ти структуру своїх суспільних інститутів" [75, с 444].

Зіставлення фактично виявлених та практично наявних напрямів розвит-ку системи електронного урядування в Україні дає змогу окреслити такі осно-вні тенденції:

1. Незважаючи на протиріччя, спостерігається провідна тенденція кіль-кісного зростання комунікативних засобів у системі відносин „гро-мадянин-держава” - порталів та сайтів органів державного управлін-ня.

2. Відбувається удосконалення інформаційної, комунікативної та струк-турної компонент сайтів органів державного управління.

3. Підвищується потенціал розвитку і використання наявних сайтів ор­ганів державного управління, обумовлений певними успіхами у по­доланні цифрової нерівності (у технологічному аспекті - доступ ко­ристувачів до найсучасніший технологічних пристроїв, у фінансо­вому - підвищується рівень достатку, який дозволяє користувачам придбати необхідні технологічні пристрої, сплачувати підключення до мереж, у соціальному - можливість безкоштовного доступу до Ін-тернет у бібліотеках, школах, університетах для тих, хто не може сплачувати його в індивідуальному порядку, у освітньому - у моло­дого покоління значною мірою забезпечено мінімальний рівень на-вичок для володіння новими технологіями).

Одним із підходів до побудови моделі інформаційно-технологічного простору діяльності органів державного управління може бути орієнтація на призначення інформаційно-документаційних ресурсів у функціонуванні складних суспільних систем - інформація безпосереднього управління та ін­формація розвитку системи [125]. Відповідно, інформація безпосереднього управління, тобто відомості, які циркулюють каналами конкретної системи і використовуються для вирішення завдань, що стоять перед цією системою, характеризує внутрішній контур інформаційно-технологічного простору.

Внутрішній контур відображається системою документаційного за-безпечення управління і забезпечується відповідною технологічною складо-вою - системою електронного документообігу в органі державного управ-ління.

Інформація розвитку системи - відомості, що можуть бути викорис-тані для докорінної перебудови системи управління, - відображає, перш за все, соціально-економічні та політичні процеси, які відбуваються у зовніш-ньому середовищі. Отже, зовнішній контур інформаційно-технологічного простору інформаційного забезпечення управління виражає взаємозв‘язки державного апарату із суспільством, з інтересами і потребами громадян. Реалізація технологічної складової зовнішнього контуру сьогодні відбува-ється в напрямі розвитку порталів (сайтів) органів державного управління.

Безперечно, зазначена диференціація інформаційних потоків є умов-ною, оскільки на практиці спостерігається їх конвергенція. Однак, обраний підхід дає змогу комплексного, системного підходу до розгляду таких ас-пектів функціонування інформаційно-технологічного простору державного управління як всезагальність доступності інформації, вдосконалення вза-ємовідносин між владою і громадянами, нова якість управління діяльністю органів влади та ін.

Дослідження проблем формування інформаційно-технологічного простору функціонування органів державного управління передбачає, перш за все, аналіз основних понять, на які воно спирається. Найбільш суттєвими є такі категорії:

«системи електронного документообігу», «портал», «інформаційні ресурси дер-жавного управління».

Термінологічний апарат опису сучасних інформаційно-технологічних комплексів характеризується неусталеністю, неунормованістю і знаходить-ся в стадії динамічного розвитку. Зокрема, термін «система електронного документообігу» не визначений ні у Законі України «Про електронні доку-менти та електронний документообіг», ні у інших нормативно-правових документах. У практичній діяльності послуговуються термінами «системи обміну електронними документами», «системи керування електронними документами», «системи автоматизації ділових процесів», «системи авто­матизації діловодства» та ін. Термін «система електронного документообі­гу» (в технологічному аспекті) фактично використовується як синонімом поняття «workflow» (потік робіт). Буквальний переклад англомовних тер­мінів (наприклад, «workflow», «portal» та ін.), коректний з лінгвістичної точки зору, не розкриває їх зміст і потребує тлумачення.

Згідно з визначенням, наведеним у глосарії WfMC (Workflow Management Coalition), «workflow» - це автоматизація (повністю або част-ково) бізнес-процесу, відповідно до якої документи, інформація або за-вдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого у відповідності з набором процедурних правил.

Термін «портал», який з’явився останнім часом у терміносистемі Ін-тернет-технологій, означає сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів і сервісів, засобів навігації та інформаційних служб.

Сьогодні портали класифікують:

- за цільовою аудиторією користувачів: горизонтальні портали - уні-версального характеру, вертикальні - вузької тематичної спрямо­ваності, що надають різні сервіси в рамках одного виду або типу ін-формаційного наповнення

- за призначенням: загальнодоступні портали - веб-сайти загального призначення, котрі пропонують користувачеві набір сервісів, що об-слуговують різні теми; комерційні портали забезпечують надання ву-зькоспрямованої інформації для визначеної цільової аудиторії; кор-поративні портали координують контент у рамках вузького спів­товариства користувачів, об'єднаних загальними цілями і задачами.

- за технічними ознаками: голосові, Веб-портали.

Окрім Інтернет-порталів виділяють також інтранет-портали (або інформаційні портали підприємств), призначені для підвищення продук-тивності співробітників однієї або кількох організацій. Інтранет-портали дають змогу створювати персоналізовані робочі місця співробітників з ура-хуванням їх службових обов’язків, прав доступу і завдань, які перед ними постають. Системи електронного документообігу, фактично, можуть вва-жатись однією з форм реалізації інтранет-порталу підприємства.

Цільове призначення інформаційних ресурсів державного управління можна розглядати у двох аспектах:

- за їх призначенням для забезпечення функціонування власне політич-ної системи держави;

- за їх призначенням для забезпечення інформаційних потреб суспільс-тва у інформації щодо органів державної влади.

Підходячи комплексно до визначення поняття «інформаційні ресурси державного управління» будемо розуміти їх як сукупність соціально зна-чущих джерел інформації, необхідних для розвитку різних напрямів діяль-ності системи державного управління.

Інтеграція Інтернет-порталу та системи електронного документообігу (інтранет-порталу) органу державного управління, а також інформаційних ресурсів, які циркулюють у цих системах, у єдиний інформаційно-техноло­гічний простір, є основою ефективного інформаційного забезпечення ді-яльності органу державного управління у реалізації завдань, які перед ним постають.

Інформаційно-технологічний простір інформаційного забезпечення державного управління утворюють технологічна (програмно-апаратне за-безпечення) та інформаційна (документно-інформаційні ресурси) складові, кожна з яких має технологічно-управлінський, інформаційно-управлінський та інформаційно-комунікативний аспекти розгляду.

Технологічно-управлінський аспект інформаційно-технологічного простору відображає його з точки зору управлінських операцій із забезпе-чення впровадження і використання нових інформаційних технологій (або створення інформаційних продуктів та послуг) для забезпечення ефектив-ної інформаційної діяльності.

Інформаційно-управлінський аспект відображає складові інформа-ційно-технологічного простору з точки зору використання різних видів ін-формаційних ресурсів у системі управління для здійснення необхідних фу-нкцій управління.

Інформаційно-комунікативний аспект відображає інформаційно-технологічний простір з точки зору комунікативних ознак (моделі комуні-кацій) предметної галузі з урахуванням необхідних інформаційних ресур­сів для здійснення процесів інформаційної взаємодії.

Особливістю інформаційних ресурсів є те, що їх використання у прийнятті державних управлінських рішень дає змогу досягти найбільш раціонального використання інших видів ресурсів.

У Концепції формування системи національних електронних інфор-маційних ресурсів, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. N 259-р, зазначається, що стратегія формуван-ня системи ресурсів органів державної влади полягає у систематизації та інтеграції зазначених ресурсів з метою забезпечення прозорості, відкритос-

ті, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.

В той же час, наголошується на проблемах формування, використан-ня та захисту національних ресурсів, зокрема таких, як:

- переважно галузевий принцип інформатизації органів державної вла-ди та органів місцевого самоврядування, що призводить до обмеже-ності використання певних видів ресурсів;

- відсутність правових норм, які регулювали б доступ до державних ресурсів, порядок надання і використання інформації про діяльність органів державної влади, підприємств і організацій;

- недостатня врегульованість суспільних відносин, пов'язаних із фор-муванням, використанням та захистом національних ресурсів, у тому числі щодо комерційного використання державних ресурсів;

- необхідність приведення національних ресурсів до єдиних державних стандартів на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації і кодування інформації;

- відсутність ефективних національних операційних, пошукових, геоі-нформаційних та навігаційних систем;

- відсутність вимог до змісту національних ресурсів та обмежень щодо їх використання;

- відносно висока вартість користування ресурсами.
Структурно-функціональний аналіз складових інформаційно-
технологічного простору забезпечення діяльності органів державного
управління свідчить про можливість і необхідність їх подальшої функціо­
нально-цільової інтеграції з урахуванням реальних можливостей вітчизня-
ної інформаційної інфраструктури, інформаційної активності «користува-
цького середовища».

Призначення системи інформаційного забезпечення полягає в надан-ні її користувачам даних, що забезпечують прийняття обгрунтованих та ефективних рішень відповідними органами державної влади та управління в межах її компетенції, а також підготовку рішень вищестоящих інстанцій, з дотриманням ряду вимог і принципів, що перевірені світовим та вітчиз-няним досвідом інформатизації.

Для виконання цих основних функцій система інформаційного за-безпечення має врахувати неоднорідність процесу прийняття управлінсь-ких рішень та специфіку роботи посадових осіб усіх категорій на різних етапах процесу управління. Отже, перед фахівцями з інформаційного за-безпечення державного управління постають завдання:

- застосування методичного, програмного та інформаційного забезпе-чення моніторингу стану об'єкту державної влади та управління;

- розробка типових структур та методів інформаційного забезпечення органів регіонального управління;

- інформаційна підтримка аналізу зовнішніх та внутрішніх проблемних ситуацій та прогнозування їх розвитку;

- розробка та застосування методів та засобів інформаційної підтримки вироблення рішень у кризових та надзвичайних ситуаціях;

- реалізація процесів підготовки змістовної частини управлінських рі­шень і їх документального оформлення;

- інформаційна підтримка узгоджувальних процедур та процесів гру-пового прийняття рішення;

- інформаційна підтримка функцій управління діяльністю власне орга-ну управління.

Функції системи інформаційного забезпечення мають визначатися наявними можливостями інформаційних технологій та засобів комп'ютер-ної техніки. Основні з них:

- надійне зберігання та оперативний вибірковий доступ до великих об'ємів документальної та довідкової інформації;

- автоматизована підтримка складних процедур обробки інформації: ретроспективний аналіз моделювання, прогнозування, експертна оці-нка та ін.;

- зовнішні та внутрішні комунікації, а також підтримка доступу до від-далених інформаційних джерел і фондів.

Висновки. Інформаційно-технологічний простір забезпечення діяль-ності органів державного управління потребує інтеграції є складним утво-ренням, пов’язаним як із завданнями суто інформаційної діяльності, з пот-ребами забезпечення сучасного демократичного рівня відкритості держав-ного управління, так і з станом готовності фахівців всіх рівнів до викорис-тання інформаційних технологій. Фахівці з інформаційного забезпечення державного управління виконують інтегруючу функцію між системою державного управління та громадянами у процесах застосування нових ін-формаційних технологій.