Главная | Обратная связь

Націоналізм, патріотизм, шовінізм

У попередніх нарисах ми вже згадували про те, яке значення для розуміння певного явища мають змістовні, чіткі дефініції. Не будемо повторювати наведені з цього приводу аргументи, зауважимо лише, що, подібно до терміна «нація», слово «націоналізм» має не менш складну специфіку визначення і також: має всі ознаки «понятійного хамелеона». Універсальна дефініція «націоналізму» неможлива, але в цьому відношенні даний термін мало чим відрізняється від інших «ізмів». Найпростіший і найлегший вихід із ситуації — або користуватися якою-небудь дефініцією як нормативною, «не помічаючи» інших, або ж узагалі відмовитися від них, ставлячи проблему визначення в залежність від загального контексту дослідження. Оскільки наше завдання полягає в тому, щоб якнайбільше ускладнити собі життя поглибленням і поширенням нашого знання про націю і націоналізм, ми спробуємо розглянути основні підходи до визначення поняття «націоналізм», що склалися у світовій практиці. Спочатку ж, традиційно, почнемо з історії слова.

«Націоналізм»: історія слова

На відміну від терміна «нація», слово «націоналізм» з’явилося порівняно недавно. Вперше воно згадується у XV ст.: у Лейпцизькому університеті, заснованому 1409 p., воно згадується після релігійно-схоластичного диспуту в Празі між професорами чеської «нації» та їхніми опонентами, що входили до складу інших об’єднань. Тоді це слово означало, як і термін «нація», певну університетську спільноту, створену для захисту власних корпоративних інтересів, і вживалось також стосовно студентських об’єднань. У Лейпцизькому університеті серед професорів існувало чотири «нації», кожна з яких щопівроку висувала свою кандидатуру на посаду ректора. Можливо, той «націоналізм» був не більше як німецьким варіантом терміна «нація».

У XVII ст. це слово взагалі було вилучене з інтелектуального обігу, його вживання серед освіченої публіки просто заборонялося. Наприкінці XVIII ст. в Німеччині «nationalismus» означав національний дух, національне піднесення, захоплення власною культурою. Утім уже тоді з’явилося неґативне семантичне значення слова: Й. -Г. Гердер зауважував, що деякі нації можуть не лише позичати в інших необхідний для них культурний та історичний досвід і надбання, а й просто ненавидіти одна одну. Останнє він характеризував як «примітивізм, вузький націоналізм» ¹. Проте він визнавав, що націоналізм може мати й позитивне значення тоді, коли нації доводиться самотужки вирішувати якісь складні завдання. В Німеччині XIX ст. слово «націоналізм» було непопулярним, воно навіть не з’являлось у найповніших на той час словниках-лексиконах Брокгауза і Майєра. Згодом, у XX ст., «націоналізм» ототожнювався в німецькій мові або з надмірними виявами національних почуттів і навіть ксенофобією, або ж з акцентуванням важливості національної держави. Цілком зрозуміло, що таке значення слова «націоналізм» було пов’язане зі специфікою розуміння терміна «нація» в німецькій мові. «Націоналізм», здебільшого, пов’язувався з характером відносин між націями.

Слово «націоналізм» французькою мовою уперше вжив абат Огюстен Баруель у 1798 р. майже в тому ж значенні, що й німецький відповідник ². У своїх «Мемуарах до історії якобінства», написаних на еміграції в Лондоні, католицький священик ототожнював «націоналізм» з «патріотизмом», партикуляризмом і егоїзмом, підкреслюючи як негативну рису його революційний, руйнівний характер. Націоналізм, «любов до нації», замінив, на думку Баруеля, любов до людства в цілому ³.

У Франції це слово також спочатку не увійшло до активного політичного чи публіцистичного лексикону, а пізніші згадки про нього не залишають сумнівів щодо його негативного значення. Словник Робера (1860) ототожнює «націоналізм» із національною винятковістю і ксенофобією. Фактично воно було, значною мірою, синонімом слова «шовінізм». Щоправда, французькі історики кінця XIX — початку XX ст. словом «націоналізм» уже позначали національний рух, уживаючи його як відносно нейтральний термін. Поява на історичній сцені монархічно-націоналістичної Action Française надала нового значення слову. В розумінні одного з відомих поборників інтегрального націоналізму, М. Барре, «націоналізм» був засобом об’єднання нації, її інтеграції і, відповідно, термін використовувався для означення ступеня цієї єдності.

В англійській мові слово «націоналізм» з’являється у першій половині XIX ст. Спочатку воно взагалі було терміном теологічним: Оксфордський словник 1836 p., зокрема, ототожнював «націоналізм» із доктриною, згідно з якою певні нації є об’єктом божественного вибору. Згодом воно вже ототожнювалося з почуттям національної індивідуальності, зі словом «національність», «патріотизм». На відміну від німецької, в англійській мові слово «націоналізм» було нейтральним як в ідеологічному значенні, так і з морально-етичного погляду, позбавленим моралізаторського контексту (згодом впливи інших ідеологій внесли в нього певні корективи). Зауважимо, що в сучасній англійській мові слова-пари nationalism — nationality, nationality — nation нерідко вживаються як синоніми.

У другій половині XIX ст. термін поступово набув поширення в інших європейських мовах, зокрема у слов’янських. Загалом його зміст і значення залежали від історичного контексту й культурно-інтелектуальних та політичних традицій тієї чи іншої країни. Здебільшого в мовах націй, які прагнули «національного визволення», переживали період «національного відродження» чи націотворення, слово «націоналізм» мало нейтральний або позитивний контекст, ототожнювалося з боротьбою за національні права. Поширення марксизму в Європі й, зокрема, в центрально- і східноєвропейському регіонах, загострення міжнаціональних суперечностей і боротьба між передовими націями за економічний і політичний поділ світу, що вилилась у Першу світову війну, призвели до того, що слово «націоналізм» дедалі більше, особливо в масовій свідомості, набувало негативного значення, ототожнювалось із ксенофобією і національною ворожнечею, особливо в ліберальній, консервативній та марксистській публіцистиці. Зрештою, слово «націоналізм» стало вживатися і як ідеологічний ярлик, і як публіцистичний термін, зміст якого трактується часом надзвичайно широко. Ситуація ускладнюється й тим, що історично з’явилися слова-«сателіти», які нерідко ототожнюються зі словом «націоналізм», а то й просто підмінюють його.