І. Актуальність теми

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

Михайло Старицький. Драма «Не судилось»

Навчальна дисципліна УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Спеціальність 5.12010102 «Сестринська справа»,

Стоматологія ортопедична»

Курс І-й

Кількість навчальних годин 210

Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін Протокол № ___________ від “____” _______________ 2012 р. Голова комісії: __________Л. П. Мисік

Харків – 2012 р.

Автор:

викладач української мови та літератури

Шевченко Наталя Миколаївна

Рецензент:

___________________________________________

І. Актуальність теми

Одна з найкращих п'єс Старицького — «Не судилось», над створенням якої він працював під час нового революційного піднесення. Сам письменник говорив: «Драма эта была задумана мною еще в 1876 году, и в том же году не только подробный план, но и два первых действия были окончены; но, в следствии запрета малорусской сцены, работу свою я бросил тогда, не видя в ближайшем будущем цели ее применения».

Первісна назва драми — «Панське болото». Завершуючи роботу над нею 1881 року, автор змінив її на «Не судилось». Під цією назвою твір було вперше надруковано 1883 року в альманасі «Рада». Тоді ж автор надіслав п'єсу до цензури, сподіваючись отримати дозвіл на її постановку. Проте до сцени вона допущена не була. Висновок Петербурзького цензурного комітету був такий: «Через усю п'єсу проходить та думка, що пани безкарно можуть глумитися над чесними селянськими дівчатами, а потім безжалісно залишати їх. Зважаючи на ще незміцнілі моральні відносини між селянами і колишніми їхніми власниками, здається, на думку комітету, несвоєчасним і незручним вводити на сцену ті сумні моменти з минулого селянського побуту, які можуть породити або підтримати упередженість між вищими і нижчими станами».

Основний конфлікт драми носить яскраво виражений соціальний характер — непримиренні суперечності між поміщиками і селянством. Актуальна проблематика, психологічна достовірність кожного характеру, гострота конфлікту, сценічність — усе це ставить драму «Не судилось» на чільне місце в українській драматургії. Автор викриває не тільки «панське болото», а й фальшивий лібералізм, який не має нічого спільного із справжнім демократизмом. Письменник доходить висновку, що у представників «панського болота» немає і не може бути майбутнього, що вони приречені. Постановка п'єси, в якій пропагувалася ідея перетворення існуючого укладу життя на користь народу, мала етапне значення в творчості Старицького. Без перебільшення можна сказати, що вона стала вершиною критичного реалізму Старицького. Саме тому п'єса відразу дістала високу оцінку в українській критиці. Борис Грінченко, який у 1897 році заперечував будь-яке значення драматичної творчості Михайла Старицького, був змушений визнати, що «тільки одно з них має літературну вартість, се;справді драма Не судилось». Цією драмою був захоплений і М. Костомаров. У рецензії на п'єсу він писав: «По чистій совісті не можемо не визнати новий самобутній твір пера цього письменника одним з кращих у своєму роді і вартих уваги явищ у небагатій щодо книг малоруській літературі. Автор зачепив найчутливіші струни сучасного суспільного життя, розкрив недугу, яка відчувається всюди в наш час, і зобразив її в таких рисах, в яких вона проявляється в сучасному малоруському суспільстві».

17 листопада 1890 р. драма «Не судилось» була поставлена у Львівському галицько-українському театрі (зал «Фрозін»). «Вибір п'єси для першої вистави був надзвичайно вдалий,— відзначав І. Франко.— Вперше у Львові йшла драма Старицького «Не судилось», яку критика визнала одним з найкращих творів нової української літератури».

Драма «Не судилось» є вершиною реалізму М. Старицького. Автор «Очерков истории украинской литературьі XIX в.» М. Петров вважав, що п'єса є етапною у творчості письменника, як і в українській літературі загалом.

«Прегарною» вважав п'єсу й І. Франко.

Актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність характерів, що водночас є й виразними соціальними типами доби, природність конфлікту, викінчена форма кожної сцени, п'єси в цілому — все це ставить на перше місце у спадщині митця драму «Не судилось» (1881).

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

Ознайомитись із текстом твору.

Знати історію написання твору, героїв.

Вміти коментувати сюжет, характеризувати образи; оцінювати поведінку головних персонажів, пояснювати її психологічними та соціальними чинниками.

IІІ. Матеріали самостійної роботи

ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати	Вміти
Історія України	Історичні події кінця ХІХ століття	Висловлювати власні думки стосовно теми

ІІІ.2. Зміст теми:

Драма «Не судилось» побудована на контрастному зіставленні світоглядних позицій інтелігента-демократа (Павло Чубань) і ліберала з поміщиків (Михайло Ляшенко), ширше — конфлікт охоплює стосунки українського панства і трудового села. В п'єсі тісно, у межах одного дому зведено представників різних соціальних верств, виразників різних життєвих принципів. І це була не художня умовність, а відображення реальних обставин життя, коли зруйнувався феодально-патріархальний лад, однак залишилися в силі його визначальні засади — велике землеволодіння, «великопанська» ідеологія і мораль. Водночас це була доба активного розвитку капіталізму. Вона позначена змішуванням станів і класів, ширшим їхнім взаємопроникненням, взаємодією. Кастово-дворянські межі було порушено, а нові ще не чітко окреслено. Побачити нові життєві тенденції, осмислити їх — таке було завдання демократичного мистецтва. Це завдання часу виконували І. Карпенко-Карий, І. Франко, Леся Українка, інші талановиті митці. З успіхом виконував його і М. Старицький — передусім у тому літературному роді, в якому був найсильніший і який мав найширшу аудиторію, тобто у своїй драматургії.

Дія драми починається природно, конфлікт виникає і розвивається цілком умотивовано, логічно, без жодних натяжок й умовностей. На вакаціях у селі, у панському маєтку, відпочивають два юнаки, студенти університету — поміщицький син Михайло Ляшенко та його приятель із різночинців Павло. Панич Михайло, «чистюк і джигун», під впливом ліберально-культурницьких ідей намагається наслідувати Павла: у своєму маєтку збирати й учити сільських дітей грамоти, але його запалу вистачає ненадовго. З більшою охотою він відвідує сільські вечорниці. Вже на початку п'єси, в першій ремарці і фразах, ми бачимо неприховану авторську іронію щодо Михайлових «великодушних поривань» і праці на користь народу. Герой, «розкішно по-українськи одягнений», лежить без жупана в садку і курить сигару, розмірковуючи: «чорт його зна, якісь мене лінощі обсіли: сьогодні вже й до школи не пішов (Потягається). Та з цією дрібнотою нудно й воловодитись... Тільки Павло й зможе!».

«Програма», яку він розгортає у розмові з дядьком, запеклим ретроградом, кріпосником і монархістом Бєлохвостовим, досить-таки розпливчаста і невиразна. Тож недаремно з приводу всіх «ідейних» тирад Михайла, його заклику: «Ні од кого не залежать, а працювати там, де мені мило, — на користь народові!» — Бєлохвостов насмішкувато зауважує: «Очень укорительно, но не вразумительно!». І, розуміючи, що запальні промови Михайла не більше ніж поза, данина моді, він іронічно-зневажливо додає: «Мьі еще на зти темьі почешем язьїки. Вот костюм зтот в деревне — одобряю». В кінці п'єси відбувається повне примирення молодого «демократа» з Бєлохвостовим. Це належно прокоментував Павло Чубань: «Одним ви миром мазані. Обтешетесь зверху культурою, приберетесь у ідеальні химороди та й красуєтесь; а дмухни тільки на вас, подряпай трішки, — то такі ж жироїди у ґрунті!».

Конфлікт світоглядного й морально-етичного планів (Михайло і Павло) завершується остаточним розходженням сторін. Випробування життям, потреба активно діяти, ствердити свої слова вчинками зробили наявним те, що з певних міркувань приховувалося, затушовувалося. Особливо огидно розкриває своє єство панство у ставленні до селян (сцена у маєтку, коли Катря приходить побачитися і поговорити з Михайлом).

Представником нової демократичної інтелігенції є Павло Чубань — натура послідовна, дійова, рішуча. М. Старицький виступив тут новатором. Новим було для української драматургії і таке точне, виразне змалювання «підпанків», людців з лакейською психологією— огидного породження розтлінної моралі власть імущих. Добровільні шпигуни, донощики, пліткарі й злодії, істоти, що втратили людську душу, — мабуть, найстрашніший результат лицемірства, розбещеності, що панують у цьому середовищі, прикриті чемною фразою і респектабельною, про людське око, поведінкою. З такою викривальною силою, як зобразив О. Островськии російське купецтво через докладний показ середовища, в якому воно діє й живе, його повсякденний побут і поведінку, М. Старицький показав українських поміщиків і їхнє найближче оточення. У цій темі він також є духовним спадкоємцем Т. Шевченка.

Реалістично відтворив драматург і наростання селянського протесту проти панської сваволі, — адже реформа 1861р. по суті нічого не змінила у становищі народу. Як і раніше, селянство у рабській залежності від великих землевласників. Чого вартий вигук пані Ляшенкової на адресу Катрі, яка «посягнула» на її сина: «Раскатать ее!»?

Лише у далекому майбутньому сподівається інтелігент-народник Павло Чубань соціальної справедливості: «... Не ми, а діти чи внуки землю по правді поділять...».

ІІІ.3. Рекомендована література:

Основна:

1. Комишанченко М. Михайло Старицький (Літературний портрет).— К., 1968.

2. Левчик Н. Історична проза М. Старицького: далекі образи — близькі ідеї // Слово і час.— 1990.— № 12.

3. Левчик Н., Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури ХІХст.— К., 1997.— Кн. 3.

4. Поліщук В. Художня проза Михайла Старицького.— Черкаси, 2003.

Допоміжна:

1. Франко І. Михайло Петрович Старицький // Зібрання творів: В 50 т.— К., 1982.— Т. 33.

ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми:

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
2. Бліц-опитування	Тема твору– Ідея твору – Жанр твору - Друга назва твору – Твір присвячено – Представники «панського болота» - Представники інтелігенції – Представники сільської громади -

ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

1. Як розкривається моральна велич простих людей в образі Дмитра Ковбаня?

2. Як ви розумієте порядність у загальнолюдському значенні?

3. Розкрийте, як умотивовує автор злочинні дії Михайла Ляшенка?

4. Розкрийте душевну драму Катрі Дзвонарівни.

Б. Тести для самоконтролю:

1. Героїня якої ще драми говорить подібні до Катрі слова: «…паруються тільки рівні»:
а). Наталка («Наталка Полтавка» Котляревського)	в). Марися («Мартин Боруля» І Карпенка-Карого)
б). Соня («Хазяїн» І Карпенко-Карого)	г). Галя («Назар Стодоля»)
2.Кому з героїв п’єси належать слова: «Славно покачатись у траві після купання і затягтись сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли…»:
а). Іванові Андрійовичу	в). Дмитрові Ковбаню
б). Павлові Чубаню	г). Михайлові Ляшенку
3. “Не судилось” М. П. Старицького – це:
а). комедія	в). драма
б). трагедія	г). водевіль
4. “Талан”, “Не судилось”, “Ой не ходи, Грицю”, “За двома зайцями” – це твори, які написав:
а). І. Карпенко-Карий	в). І. Франко
б). М. Кропивницький	г). М. П. Старицький
5. Кому з героїв п’єси належать слова: «Ет! Одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетесь у ідеальні химороди та й красуєтесь: а дмухни на вас, подряпай трішки,— то такі ж мироїди у грунті!»:
а). Іванові Андрійовичу	в). Дмитрові Ковбаню
б). Павлові Чубаню	г). Михайлові Ляшенку
6. Про кого із героїнь п’єси «Не судилось» сказано: «А яка хороша… очі карі, але глибокі, темні; а погляд – такий милий, лагідний, любий, що аж пронизує душу тихим променем… Тільки між брівок рисочка; вона надає і якусь думність личеньку, і якусь силу вдачі»:
а). про Анну Петрівну	в). про Пашку
б). про Горпину	г). про Катрю
7. Кому з героїв п’єси належать слова: «Живеш в Україні, то знай її й мову!»:
а). Іванові Андрійовичу	в). Дмитрові Ковбаню
б). Павлові Чубаню	г). Михайлові Ляшенку
8. Кому з героїв п’єси належать слова: «… мов отрути напилася. То була я собі пташкою вільною, - співала, щебетала, сміялася; на всіх мені венсело було дивитися, світом божим радіти; а теперечки потемнів світ мені, якась гадина вп’ялась в моє серце, сушить його, п’є кров мою!»:
а). Анні Петрівні	в). Аннушці
б). Жозефіні	г). Катрі
9. Хто з героїв п’єси сказав такі слова: «… може, не ми, а діти наші чи внуки, а таки землю всю по правді поділять»:
а). Іван Андрійович	в). Дмитро Ковбань
б). Павло Чубань	г). Михайло Ляшенко
10. Хто з героїв п’єси говорить про себе такі слова: «Один собі, як палець, - бурлака, та й годі! Багато мені треба? Заробив що чи не заробив – не велика журба»:
а). Харлампій	в). Дмитро Ковбань
б). Павло Чубань	г). Михайло Ляшенко
11. Яка друга назва п’єси «Не судилось»:
а) «Дай серцю волю – заведе в неволю»	в) «Поки сонце зійде, роса очі виїсть»
б) «Панське болото»	г) «Така любов»
12. Скільки дій має п’єса:
а) 1	г) 5
б) 3	в) 7

В. Завдання для самоконтролю:

1. У чому драматизм подій, зображених у п’єсі «Не судилось» М. Старицького?