 |
|
Соцмережа як провідник революційних змін у сучасній Україні
Соціальна мережа в сучасній Україні – онлайн-засіб творення революції офлайн.
Перше ефективне застосування соцмереж у революційних цілях припадає на 2010 р. (події Арабської весни): у Тунісі − оприлюднення через Facebook дипломатичного листування про зловживання тамтешньої влади, що й спричинило народне протистояння; в Єгипті – після вбивства блогера, який виклав викривальне відео, мешканці за допомогою соцмережі почали самоорганізовуватися спочатку для вшанування пам’яті, а згодом і для повалення чинної влади. Попри спроби влади блокувати Facebook і Twitter, інформація потрапили до закордонних ЗМІ, які й надали цим подіям світового розгласу.
Усупереч прогнозам щодо того, що соцмережі уможливлюють лише «віртуальне обурення», ВКонтакті – найвідвідуваніший (після Google.com) сайт в Україні за даними Alexa.com – посприяв цілком реальній протестній акції.
Перший заклик до створення Євромайдану виходив у соцмережі Facebook від журналіста Мустафи Найєма. Згодом почались створюватися спільноти для обговорювання подальших дій.
Нині в соцмережах, зокрема у ВКонтакті, маємо запекле протистояння між прихильниками Євромайдану та його супротивниками − Антимайдану.
Мета дослідження: заналізувати віддзеркалення сучасних революційних чинників на рівні дискурсу та технологій.
Завдання: 1) схарактеризувати соціокультурні умови; 2) простежити зв'язок між дискурсом і технологіями в мережі; 3) заналізувати та оцінити реакцію мережевих спільнот на революційні події.
Методологія: дискурс-аналіз, соціологічний, візуальний та порівняльний аналіз.
На підставі попереднього аналізу матеріалів, узятих з соцмережі ВКонтакті кінця 2013 – початку 2014 рр., можна запропонувати такі тези.
Як провідник протесту соцмережа уможливлює:
· пошук однодумців та швидку самоорганізацію для оперативної взаємодії;
· спілкування з однодумцями для координації спільних дій;
· отримання або виклад інформації без цензурних втручань;
· оперативне оброблювання інформації та використовування її для мобілізації мас, що є відчутною перевагою над старими ЗМІ;
· ілюстрацію подій за допомогою світлин та відео;
· виражання емоцій та переконання щодо навколишніх подій;
· коментування та обговорення вербальних й аудіовізуальних матеріалів;
· відстежування рейтинґу та популярності спільноти / посту.
У революційних подіях соцмережа виконує дієві функції. Так, популярна соцмережа Вконтакті є джерелом інформування та майданчиком для дискусій в умовах протистояння.
Соцмережа допомагає оперативно відреагувати на повідомлення про дії супротивника.
Завдяки світлинам, викладеним у соцмережах, протестувальники мають можливість розпізнати провокаторів (перевдягнутих ВВшників, беркутівців, тітушок та ін.).
Водночас у соцмережах наявні чималі загрози – використовування супротивником інформації протестних спільнот, і для провокацій також.
Зазвичай силові структури використовують інформацію, світлини, відео як засіб компромату та шантажу.
Прибічники влади, т. зв. антимайданівці, копіюють дії своїх опонентів, поширюють провладну версію подій, паплюжать Євромайдан та вихваляють силові структури.
Спільноти євро- та антимайдану різняться мовою викладу та змістовністю записів: якщо у перших – переважно державна (українська) мова, хоча є й російська та ін., а зміст спрямовано на захист демократії та незалежності України, у других – винятково російська та ідея: «Україна – це частина Росії».
Упадає в око постійне копіювання технології революціонерів. Так, у грудні євромайданівці ініціювали кампанію бойкоту фірм та торгових марок, що пов’язують з бізнесом членів Партії регіонів. А вже наступного місяця антимайданівці теж вдалися до бойкоту та почали закликати до іґнорування українських ЗМІ, які підтримують Майдан.
Спостерігалось і копіювання флешмобів, якщо перший флешмоб був запроваджений прихильниками євроінтеґрації на знак загибелі активістів (у соцмережі ставили аватар жалоби), згодом їхні опоненти вирішили теж організувати флешмоб, поставивши на аватар георгіївську стрічку.
Таким чином, роль соцмереж як чинника революційних змін не лише в Україні, а й у світі набуває більшої ваги. Розвиток сучасних інформаційних технологій відкриває можливості як для поглиблення революційних процесів, так і для протидії їм.
Подальші наукові досліджування мають узагальнити зазначені тенденції.