Главная | Обратная связь

Організація енергетичного обслуговування виробництва

Основне призначення енергетичного господарства підприємства полягає у забезпеченні його виробничих та господарсько-побутових потреб в усіх видах енергії (електроенергії, тепловій енергії, паливі, парі, гарячій воді) та енергоресурсах (пара, гаряча вода, електричний струм), виконанні монтажних, експлуатаційних і ремонтних робіт електрообладнання у виробничих цехах та підрозділах підприємства.

У сучасній практиці найчастіше використовується централізована сис­тема енергопостачання, коли підприємство отримує енергоресурси зі сторони. Це найефективніша система, але окремі підприємства виготовляють енерго­ресурси самостійно. Крім цього, на підприємствах, за можливості, викорис­товуються вторинні енергоресурси – теплота нагрітих печей, відпрацьованої пари основного виробництва тощо.

Склад і структура енергетичного господарства залежать від потужності підприємства, енергомісткості продукції тощо і переважно містить:

o електросилове господарство (ТЕЦ, трансформаторні і акумуляторні підстанції);

o теплосилове господарство (котельні, бойлерні);

o водопостачання і каналізація (насосні станції);

o газове господарство;

o компресорні станції, промислова вентиляція, кондиціонери, холо­дильні установки;

o промислові нагрівальні станції;

o слабкострумове господарство – комутатори, телефонні станції, радіо­трансляційні мережі тощо;

o електричні, газові, слабкострумові мережі, водо- і газопроводи;

o цехові і заводські споживачі енергії;

o електроремонтний цех та дільниці в основних цехах;

o складське господарство для обслуговування енергетичного госпо­дарства.

Основні завдання енергетичного господарства:

o отримання від зовнішніх постачальників основних видів енергії, її перетворення (за необхідності) і подача до місць споживання;

o організація виробництва власними силами тих видів енергоресурсів, які вигідніше виробляти на місці;

o організація раціонального споживання та економії енергії та енерго­ресурсів;

o організація безпечної експлуатації енергетичного обладнання;

o організація та проведення попереджувальних ремонтів;

o організація зберігання палива та енергії.

Енергетичне господарство промислового підприємства становлять загаль­нозаводське та цехове енергетичні господарства.

Загальнозаводське енергогосподарство об’єднує генерувальні і пере­творювальні установки, загальнозаводські енергетичні мережі, енергоприймачі та розподільчі мережі будов і споруд загальнозаводського призначення.

Цехове господарство – це енергоприймачі виробничих цехів, цехові перетворювальні установки, внутрішньоцехові розподільчі мережі та опалю­вально-вентиляційні прилади.

Керівництво енергогосподарством на підприємстві здійснює головний енергетик, який безпосередньо керує відділом головного енергетика, здійснює технічне і методичне керівництво службами цехових енергетиків, наглядає за експлуатацією електрообладнання та енергоустановок і використанням енерго­ресурсів на підприємстві загалом. На невеликих підприємствах енергетичне господарство знаходиться у підпорядкуванні головного механіка.

Організацією раціонального використання енергоресурсів на під­при­ємстві займається відділ головного енергетика. Планування виробництва та споживання енергоресурсів здійснюється на основі нормативного підходу з використанням балансового методу.

Енергетичні баланси входять у групу матеріальних балансів. Вони поді­ляються на: стратегічні і тактичні планові (за призначенням), зведені і часткові (за охопленням).

Баланс складається з розхідної і прихідної частин. Складання балансу починається з його розхідної частини у такій послідовності :

o розраховується потреба в усіх видах енергії і палива для основного й допоміжного виробництва підприємства і розхід енергії та палива на опалення, вентиляцію, освітлення, господарсько-побутові та невиробничі потреби;

o визначаються допустимі (нормативні) величини витрат енергії у мережах та перетворювальних установках, сумарна потреба підприємства за видами ресурсів. На цій основі складають річні графіки навантажень підпри­ємства за видами енергоресурсів.

Розроблення прихідної частини охоплює:

o визначення потужностей власних генерувальних установок та можливостей отримання палива і енергії зі сторони;

o проектування режимів роботи генерувальних установок підпри­ємства і визначення графіків їх навантажень;

o визначення розмірів покриття потреби за рахунок власного вироб­ництва. Отримання зі сторони та використання вторинних енергоресурсів;

o визначення кількості енергії, яка може бути реалізована на сторону.

Після розроблення балансів підприємства розробляються енергетичні баланси генерувальних установок та розраховуються їх техніко-економічні показники.

Основними напрямками удосконалення енергетичного господарства підприємства можна вважати:

o спрощення його структури;

o використання енергоощадного обладнання та ефективних енерго­ресурсів;

o удосконалення технологічних процесів на базі сучасних досягнень науки і техніки;

o удосконалення схем енергоспоживання;

o стимулювання економії витрат енергоресурсів;

o автоматизація виробничих процесів, обліку і контролю ресурсів.

Організація раціонального використання енергоресурсів передбачає тех­ніко-економічний аналіз резервів економії енергоресурсів, розроблення планів організаційно-технічних заходів та їх реалізацію.

Контрольні питання

· Сутність та основні завдання ремонтного господарства підприємства.

· Сутність ремонтів та особливості їх організації.

· Особливості системи планово-попереджувальних ремонтів.

· Організаційні особливості виконання ремонтних робіт.

· Структура та організація ремонтного господарства.

· Основне призначення. Склад і структура енергетичного господарства.

· Основні завдання енергетичного господарства.

· Організація управління енергетичним господарством.

· Організація планування виробництва та споживання енергоресурсів.

· Основні організаційні напрямки удосконалення енергетичного гос­подарства.