 |
|
Графік 4. Середні загальні витрати короткого періоду і середні загальні витрати довгострокового періоду.
Середні загальні витрати (average total costs - АТС) або витрати на одиницю продукції є часткою від ділення загальних витрат на кількість виробленої продукції, вони показують, скільки у середньому коштує одиниця продукції.
TC
ATC = Q
Середні загальні витрати складаються з середніх постійних витрат (АFС) і середніх змінних витрат (АVС).
Середні постійні витрати (average fixed costs - АFС)визначають шляхом ділення загальних постійних витрат на кількість виробленої продукції:
TFC
AFC = Q
Оскільки загальні постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, остільки середні постійні витрати зменшуються при зростанні кількості продукції.
Середні змінні витрати (average variable costs - АVС)визначають шляхом ділення загальних змінних витрат на кількість виробленої продукції.
TVC
AVC = Q
Граничні витрати (marginal costs - MRС) – це додаткові витрати, що пов¢язані з виробництвом додаткової одиниці продукції.
Оскільки загальні постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, остільки граничні витрати можливо вимірювати також відносно загальних змінних витрат.
ΔTC ΔTVC
MC = ΔQ = ΔQ
При використанні безмежно малих величин:
dTC dTVC
MC = dQ = dQ
Графіки.
Крива загальних змінних витрат ТVС (графік 1)виходить з початку координат, тому що коли виробництво = 0, то ТVС = 0. Вона є зростаючою опуклою лінією до крапки С і вгнутою лінією після цієї крапки. Опуклість пов’язана з зростаючою продуктивністю змінних факторів, а вгнутість – з дією закону спадаючої продуктивності або спадаючої віддачі (витрати зростають швидше, ніж кількість виробленої продукції). Загальні постійні витрати ТFС представлені прямою лінією, що паралельна осі абсцис. Якщо навіть виробництво = 0, ТFС = ОМ. Крива загальних витрат дорівнює сумі загальних постійних витрат і загальних змінних витрат по вертикалі.
Криві загальних витрат і загальних змінних витрат мають однакові нахили до осі абсцис у відповідних крапках. Виміряти ці нахили на одній з цих кривих – це означає вимірювання граничних витрат. Граничні витрати знижуються до крапок С і Д, в яких гранична продуктивність змінного фактору максимальна, а після них вони починають зростати. Максимум граничної продуктивності відповідає мінімуму граничних витрат і навпаки.
Крива середніх постійних витрат АFС (графік 2)знижується у всіх її крапках, тому що ці витрати розподіляються на зростаючу кількість продукції. Крім того ця лінія – рівностороння гіпербола, тому що Х ∙ У = ТFС, тобто константі.
Крива граничних витрат МС і крива середніх змінних витрат АVС (графік 3)виходять з однієї крапки осі ординат – бо для безмежно малої кількості продукції вони однакові. В крапці А граничні витрати мінімальні (крапка А відповідає крапкам Д і С графіку загальних витрат). Крива граничних витрат МС перетинає криву середніх змінних витрат АVС у крапці В і криву середніх загальних витрат АТС у крапці С, що є крапками їх мінімуму. Мінімум середніх загальних витрат буде досягнутий при більшої кількості продукції, ніж інші мінімуми.
В довгостроковому періоді всі витрати фірми є змінними. В цьому періоді не діє закон спадаючої віддачі, тому що він виходить із зміни одного фактору виробництва і незмінності інших факторів.
В довгостроковому періоді використовують поняття “продуктивність від масштабу виробництва”, що відображає приріст виробництва відносно приросту витрат всіх факторів виробництва (при умові, що шлях розвитку – пряма лінія).
Продуктивність від масштабу виробництва може бути зростаючою, постійною чи спадаючою. Її зростання чи убування пояснюють внутрішньою чи зовнішньою економією або неекономічністю.
Внутрішня економія від масштабу (позитивний ефект масштабу виробництва) означає, що розширення фірми до певного розміру підвищує спеціалізацію труда і управління виробництвом; дозволяє придбати і вигідно використати дороге сучасне обладнання, котре окупається лише при масовому виробництві; дозволяє здійснити утилізацію відходів.
Надмірне розширення фірми приводить до внутрішньої неекономічності (негативний ефект масштабу виробництва) – погана взаємодія підрозділів фірми, бюрократизм в керівництві. Може бути й постійна віддача від масштабу виробництва.
Зовнішня економія для фірми і галузі пов’язана з гарним станом і дешевими послугами виробничої та соціальної інфраструктури, із зниженням цін на фактори виробництва. Погіршення цих умов викликає зовнішню неекономічність для фірми і галузі.
Позначимо середні загальні витрати протягом короткого часу АТС1(мале підприємство), АТС2(середнє підприємство), АТС3(велике підприємство), а середні загальні витрати довгострокового періоду АТСL (long)(графік 4).
Графік 4. Середні загальні витрати короткого періоду і середні загальні витрати довгострокового періоду.
В довгостроковому періоді фірма здійснює розширення виробництва, виходячи з мінімізації середніх загальних витрат в короткому періоді. Крива середніх загальних витрат тривалого періоду є дотичною до кривих середніх загальних витрат короткого періоду (торкається їх, але не перетинає). Її форма відображає спочатку позитивний, а потім негативний ефект масштабу виробництва - знижуються, а потім зростають середні загальні витрати тривалого періоду АТСL. Якщо б спостерігалась постійна віддача від масштабу виробництва, то між цими ділянками АТСL була б ще й ділянка кривої – паралельна осі абсцис. Криві середніх загальних витрат і граничних витрат тривалого періоду мають менший нахил, у порівнянні з відповідними кривими витрат короткого періоду.
Мінімальний ефективний розмір виробництва – найменший обсяг виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні загальні витрати АТСL. Для кожної галузі він свій.