 |
|
Підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів :
Тема 7: Витрати і результати. Ціни та ціноутворення на підприємстві.
1. Загальна характеристика собівартості продукції.
2.
3. Поняття про ціни та ціноутворення. Функції цін.
4. Види та фактори, що впливають на їх рівень.
5. Методика розрахунку оптових та роздрібних цін на товар.
6. Методи встановлення цін в ринковій економіці.
1.Загальна характеристика собівартості продукції.
Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.
При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які до неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел : собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Крім цього собівартості продукції має тісний зв’язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижнею межею для виробника.
Склад витрат, які включаються до собівартості, не є незмінним. Він може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції [ 5 ].
Таблиця 1.1
Відмінності у підходах визначення поняття витрат та їх класифікації з точок зору економіки, бухгалтерського та податкового обліків (порівняння)
| Економічний підхід | Підхід обліку згідно Положення (стандарт БО 16) | Підхід податкового обліку згідно закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” |
| Визначення | ( п.6 П (С)БО 16 ) | ( П.5.1 Закону ) |
| Витрати – це грошове вираження затрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої і реалізаційної діяльності. [ 3 ]. | Витратами визначаються або зменшення активів, або збільшення зобов”язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. | Валові витрати виробництва і обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт і послуг), які придбаються ( виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. |
І. Економічний
Класифікація витрат
| Ознаки кваліфікації | Групи витрат |
| 1. За ступенем однорідності [ 5 ] | * елементні * комплексні |
| 2. За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва [ 2 ] | * прямі * непрямі |
| 3. Відносно до обсягів виробництва [ 3 ] | · постійні ( Див. рис. 1.1. ) : - залишкові - стартові ( Див.рис.1.2. ) - поворотні - неповоротні · змінні : - пропорційні - дегресивні - прогресивні ( Див. рис. 1.5.) |
| 4. Відносно до виробничого процесу [2] | · основні · накладні |
| 5. За доцільністю [ 2 ] | · продуктивні · непродуктивні |
| 6. За календарним періодом [ 2 ] | · поточні · одноразові |
| 7. За видами витрат [ 2 ] | · витрати за економічними елементами · витрати за статтями калькуляції |
Крім цього виділяють :
1) - загальні ;
- на одиницю продукції;
2) – власне граничні витрати
- граничні витрати ( Див. рис. 1.9. ) [ 5 ]
3) - витрати втрачених можливостей [ 3 ]
Валові витрати = постійні + змінні ( Див. рис. 1.7 )
Ø Елементні витрати – однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними (матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, зарплата);
Ø Комплексні – різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальногосподарські витрати);
Ø Прямі витрати – безпосередньо зв’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю;
Ø Непрямі витрати – пов’язані з процесом виробництва в цілому : зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання та експлуатація машин, споруд.
Ø Постійні витрати (ПВ) – це такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від величини і структури виробництва та реалізації;
Ø Середні постійні витрати – це постійні витрати на одиницю продукції ( СПВ )
тис. грн
Ø Залишкові витрати – це та частина постійних витрат, які продовжує нести підприємство, не дивлячись на те, що виробництво і реалізація на якійсь час повністю зупинені;
Ø Стартові витрати – це та частина постійних витрат, які виникають у зв'язку з відновленням виробництва і реалізації.
Якщо господарська діяльність здійснюється в рамках даного об’єму, постійні витрати будуть незмінними. Розширення потенціалу фірми, наприклад у формі збільшення машинного парку, збільшення числа штатних співробітників призводить до росту постійних витрат (на амортизацію, зарплату, орендну плату) у формі скачків
Ø Змінні витрати –витрати, загальна величина яких на даний період часу знаходиться в безпосередній залежності від об’єму виробництва і реалізації, а також їх структури при виробництві і реалізації декількох видів продукції.
Ø Під пропорційними змінними витратами розуміють змінні витрати, які змінюються у відносно тій же пропорції, що і виробництво та реалізація.
Ø Під дегресивними змінними витратами розуміють змінні витрати, які змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво і реалізація.
Ø Під прогресивними змінними витратами розуміють змінні витрати, які змінюються у відносно більшій пропорції, ніж виробництво і реалізація.
Ø Валові витрати – це сума постійних та змінних витрат.
Під середньою величиною покриття товару розуміють різницю між ціною реалізації одиниці товару (Цреал) і величиною середніх змінних витрат (ЗВ).
ВПТ = Цреал – ЗВ = ПВ + Прибуток ( 1.2.)
Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат :
С = Ссв * N + Спв ; ( 1.3. ), [ 7.,-с. 410]
де С – загальні витрати;
Ссв – змінні витрати на одиницю продукції;
N – обсяг виробництва у натуральному виразі;
Спв – постійні витрати за даний період.
Загальні витрати на одиницю продукції становлять :
Точка беззбитковості ( критичний обсяг виробництва) - це обсяг виробництва до якого виробництво було збитковим, а після – стало рентабельним.
Під власне граничними витратами розуміють зміну величини валових витрат, що відбулась в результаті зміни величини виробництва і реалізації на одну одиницю продукції.
Під граничними витратами розуміється середня величина витрат приросту чи витрат скорочення на одну одиницю продукції, що виникли як наслідок зміни обсягів виробництва і реалізації більше ніж на одну одиницю продукції.
Під витратами втрачених можливостей розуміють витрати та втрати доходу, які виникають за рахунок надання переваги, маючи вибір, одному із способів здійснення господарських операцій при відмові від другого можливого способу.
ІІ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ
Згідно положення ( стандарт БО 16 “ Витрати “) витрати класифікуються за наступними ознаками :
А) залежно від видів діяльності : [ 2 ]
Рис. 1.10.
 | |||||||
   | |||||||
 | |||||||
 | |||||||
Рис. 1.11. [ 2 ]
| |||||||||
|
|
|
= + +
Рис 1.12.[7]
Б) в залежності від елементів :
1) 
матеріальні витрати;
2) витрати на оплату праці;
3) 
відрахування на соціальні заходи ( відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, на випадок безробіття, індивідуальне страхування персоналу);
4) амортизація;
5) інші операційні витрати ( витрати на відрядження, послуги зв’язку, виплата матеріальної допомоги, плата за розрахунково - касове обслуговування ).
ІІІ. ПОДАТКОВИЙ.
Метою податкового обліку на відміну від бухгалтерського є встановлення прибутку, що підлягає оподаткуванню і складання податкової звітності відзначаючи при цьому суми валових доходів, валових витрат і амортизації [ 9.-c. 13 ].
Згідно ЗУ “ Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться : [ 4-c. 46-47 ]
Ø суми будь-яких витрат, сплачених у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці.
Ø суми коштів або вартість майна добровільно перерахованих до Державного бюджету України або неприбуткових організацій, у розмірах встановлених законом.
Ø суми коштів, внесені до страхових резервів.
Ø суми внесених податків і зборів відповідно до закону.
Ø суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах.
Ø інші суми витрат, що входять до валових витрат згідно закону.
Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня і стимулювання зниження.
Для ефективного управління витрати на підприємстві групуються за місцями їх виникнення і центрами відповідальності. Функціонально система управління витратами включає : нормування, планування, облік, аналіз витрат, стимулювання їх зниження. [ 5.-c.202-203 ].
2. КОШТОРИС ВИРОБНИЦТВА І СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ [ 5.-c. 206-211 ].
2.1. Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Таким чином кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не співпадають.
2.2. СОБІВАРТІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ [ 5 ].
На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної та реалізованої продукції.
Ø Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва. Її обчислення ґрунтується на кошторисі виробництва
Ø Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способами :
1) синтетичний (ґрунтується на кошторисі
Цей метод показує собівартість товарної продукції у зв’язку з загальною сумою витрат і динамікою їх списання.
підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів :
де Ст. – собівартість товарної продукції,
n - кількість найменувань продукції ( послуг ),
Сі - собівартість одиниці і – ої продукції ( послуги ),
Nі - виробництво і – ої продукції ( послуг ) у натуральному вимірі.
3) Пофакторний (допоміжний) – застосовується для визначення рівня і динаміки витрат за умов директивного планування.
( 2.2.)
де Ст..р. – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду (розрахункова собівартість);
m – кількість факторів впливу на собівартість продукції в плановому періоді;
Сj – зміна собівартості у плановому (прогнозному) періоді під впливом j – го фактору.
Зміна собівартості під впливом організаційно – технічних факторівобчислюється на плановий обсяг виробництва як :
де С1 С2 – витрати на одиницю продукції до і після впровадження заходу;
N2 – обсяг виробництва даної продукції після впровадження заходу в плановому періоді.
Вплив зміни умовно – постійних витратна собівартість :
Су.п. – відносна зміна умовно – постійних витрат у плановому періоді;
Су.п..б. – абсолютна сума умовно – постійних витрат у базовому періоді;
РВ. , Ру.п. – зміна у плановому періоді відповідно обсягу виробництва і умовно постійних витрат, %.
Ø Собівартість реалізованої продукції обчислюється корегуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції :
де Ср – собівартість реалізованої продукції;
Сс.п. С с.к. – собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду;
СВ.П. , С В.К. – собівартість залишків відвантаженої продукції на початок і кінець розрахункового періоду, яка не перейшла у власність покупця.
КАЛЬКУЛЮВАННЯ.
3.1. Обчислення витрат виробництва і реалізації однієї товарної одиниці здійснюється за допомогою калькуляції.
Під калькуляцією розуміють розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією одиниці товару, замовлення і т. ін. [3 – c. 137 ].
Слід відрізняти планові калькуляції від фактичних. Перші обчислюються за плановими нормами витрат до початку виробництва і реалізації товарів, другі – за їх фактичним рівнем.
Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. Наприклад: основна, допоміжна продукція, роботи, послуги. Для кожного об’єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного виміру (штуки, маса, площа) [ 5-c.212-213]
При калькулюванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з діючими нормами і цінами, а непрямі розподіляються за кошторисом між різними виробами за встановленою методикою.
Таблиця 3.1.
Калькуляційні статті витрат та методика їх обчислення. [ 5-c.214-218]
| № | Стаття | Методика |
| 1. | “ сировина і матеріали” | Витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати обчислюються на одиницю продукції, виходячи з норм їх витрат і цін плюс транспортно заготівельні витрати мінус відходи |
| 2. | “ Енергія технологічна” | Витрати на енергію обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію. |
| 3. | “ Основна заробітна плата виробничих робітників” | Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі. |
| 4. | “ Додаткова зарплата” | Обчислюється в процентах від основної. |
| 5. | “ Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників” | Обчислюється у відсотках від суми основної і додаткової зарплати. |
| 6. | “ Утримання та експлуатація машин і устаткування” | Амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, витрати на електроенергію, пальне, ремонт, оплату праці робітників для цих машин. На ці витрати складається кошторис по кожному цеху ( виробництву) на рік ( квартал ). На одиницю кожного різновиду продукції ці витрати обчислюються методом розподілу :
а) пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників :
 ,
де Сзо – осн. зарплата на одиницю продукції, грн.
Рм – відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробничих робітників (по цеху, виробництву), %
б) залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу :
де m – кількість машин
См-гі – витрати на утримання та експлуатацію і-ї машини за одну годину, грн.;
ti – тривалість обробки виробу на і-й машині, год.
|
| 7. | “ Загально виробничі витрати” | Витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в мережах цеху. Обчислюється пропорційно основній зарплаті виробничих робітників |
| ЦЕХОВА СОБІВАРТІСТЬ | ( ст.. 1 + ст. 2 + ст. 3 + ст. 4 + ст. 5 + ст. 6 + ст. 7 ) | |
| 8. | “ Загальногосподарські витрати “ | Аналогічно методиці викладеній у пункті “ Загально виробничі витрати “. |
| 9. | “ Підготовка та освоєння виробництва “ | Освоєння нових підприємств, виробництв, цехів; підготовку і освоєння нової продукції; підготовчі роботи у добувній промисловості. Списуються на продукцію рівними частинами за встановлений термін їх відшкодування (або з прибутку чи фондів фінансування науки і техніки). |
ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ
| ЦЕХОВА СОБІВАРТІСТЬ + ст. 8 + ст. 9 | |
| 10. | “ Поза виробничі витрати ” | Вивчення ринку, реклама продукції, її продаж. Ці витрати розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості. |
|
| ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ | Виробнича собівартість + ст. 10 |
МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ [3]
1. МЕТОД ВЕЛИЧИНИ ПОКРИТТЯ.
Калькуляція по методу величини покриття передбачає розрахунок тільки змінних витрат на одиницю товару ( або замовлення ), тобто розрахунок середніх змінних витрат ( Див. питання 1 )
2. ЗАГАЛЬНА КАЛЬКУЛЯЦІЯ.
Цей метод передбачає розрахунок як змінних, так і постійних витрат на