 |
|
Відсутність загального зобов’язання здійснювати моніторинг
1. Сторони не покладають на постачальників ні загального зобов’язання при наданні послуг, на які поширюються статті 245, 246 і 247 цієї Угоди здійснювати моніторинг інформації, яку вони передають або зберігають, ні загального зобов’язання активно шукати факти або обставини, які вказують на незаконну діяльність.
2. Сторони можуть запровадити зобов’язання для постачальників послуг інформаційного суспільства інформувати компетентні державні органи про можливу незаконну діяльність, що здійснюється, або інформацію, що надається одержувачами їхніх послуг, або зобов’язання повідомляти компетентним органам, за їх вимогою, інформацію, яка дає можливість ідентифікувати одержувачів їхніх послуг, з якими у них укладені угоди про зберігання інформації.
Стаття 249
Перехідний період
Україна забезпечує повну імплементацію зобов’язань цього підрозділу впродовж 18 місяців з дати набрання чинності цією Угодою.
Підрозділ 3
Інші положення
Стаття 250
Заходи на кордоні
1. Для цілей цього положення, термін «товари, які порушують право інтелектуальної власності» означає:
(а) «контрафактні товари», а саме:
(і) товари, зокрема упаковку, що несуть без дозволу торговельну марку, ідентичну торговельній марці, зареєстрованій належним чином до такої самої групи товарів, які за суттєвими параметрами не можуть бути відрізнені від товарів з вказаною торговельною маркою, та таким чином порушують права власника торговельної марки;
(ii) будь-який символ торговельної марки (логотип, маркування, наклейка, брошура, інструкція з користування або гарантійний документ), навіть при окремому представленні, за таких самих умов, як і товари, зазначені у абзаці (і) цього підпункту ;
(ііі) пакувальні матеріали, що містять торговельні марки контрафактних товарів, представлені окремо, за таких самих умов, як і товари, зазначені у абзаці (і) цього підпункту ;
(b) «піратські товари», а саме товари, які є копіями або містять копії, вироблені без згоди власника або особи, належним чином уповноваженої представляти власника в країні виробництва в питаннях авторського та суміжного права або права на промисловий зразок, не зважаючи на те, чи вони зареєстровані в національному законодавстві;
(c) товари, які, згідно з законодавством Сторони, в якій подано заяву про вжиття заходів митними органами, порушують:
(і) патент;
(ii) додатковий охоронний сертифікат;
(iii) право на сорт рослин;
(iv) промисловий зразок;
(v) географічне зазначення
2. Сторони, якщо інше не передбачено у цій Частині, ухвалюють процедури[40], які надають можливість власнику право, який має вагомі підстави підозрювати про можливість порушення права інтелектуальної власності при імпорті, експорті, реекспорті, ввезенні або вивезенні з митної території, розміщенні згідно з тимчасовою процедурою, розміщенні у вільній зоні або на вільному складі, направити письмову заяву до компетентних органів, адміністративних або судових, для тимчасового затримання митними органами митного оформлення для вільного використання або арешту таких товарів.
3. Сторони забезпечують, що коли митні органи в ході своїх дій і до подання власником права заяви, отримають вагомі підстави вважати, що товари порушують право інтелектуальної власності, вони можуть затримати митне оформлення або заарештувати товар з метою надання власнику права можливості подання заяви про вжиття заходів митними органами згідно з вищенаведеним пунктом.
4. Всі права або обов’язки, встановленні в Частині 4 Розділу ІІІ Угоди ТРІПС відносно імпортерів також поширюються і на експортерів або власників товарів.
5. Сторони співпрацюватимуть з метою надання технічної допомоги та інституційної розбудови для впровадження цієї статті.
6. Україна повністю впроваджує зобов’язання за цією статтею протягом трьох років з дати набрання чинності цією Угодою.
Стаття 251