Здавалка
Главная | Обратная связь

Облік браку, допущеного з вини працівника



 

 


-5-

Напівфабрикати – це продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доопрацювання або доукомплектування. Тобто, по суті напівфабрикати є ще не зовсім готовою продукцією власного виробництва. Якщо ж для виробництва продукції використовуються куплені напівфабрикати, то вони облікуються як виробничі запаси (рах.20).

Як правило, напівфабрикати власного виробництва є кінцевим продуктом для окремих цехів або дільниць підприємства і служать для наступної стадії виробництва, але частина напівфабрикатів може бути призначена і для збуту.

Облік напівфабрикатів власного виробництва здійснюється на рахунку 25 „Напівфабрикати”. За дебетом рахунка відображається надходження напівфабрикатів, за кредитом – їх списання. Дебетовий залишок по рахунку показує собівартість виготовлених, але ще не використаних напівфабрикатів.

Оскільки підприємство наперед не планує, яку кількість напівфабрикатів і готової продукції виготовить, то всі витрати, пов’язані з виробництвом, спочатку списуються на рахунок 23, а в кінці місяця визначається кількість готової продукції та напівфабрикатів, і лише після цього напівфабрикати списуються на рахунок 25, а готова продукція – на рахунок 26.

 

 


-6-

На багатьох підприємствах, що займаються виготовленням продукції, наприкінці звітного періоду є продукція, обробку якої або не завершено, або вона не пройшла випробування, приймання чи комплектацію згідно з умовами договорів із замовниками. Така продукція належить до незавершеного виробництва. У підприємств, що займаються виконанням робіт або наданням послуг, незавершеним виробництвом є собівартість незданих замовнику робіт або послуг. Суть незавершеного виробництва полягає в тому, що не всі списані у виробництво витрати потрапили до складу готової продукції.

В обліку незавершене виробництво відображається як сальдо на кінець звітного періоду за дебетом рахунка 23 „Виробництво”.

Для правильного обліку незавершеного виробництва необхідно визначити його кількість та здійснити його оцінку. Кількість можна визначити шляхом інвентаризації або теоретично. Облікову політику щодо оцінки незавершеного виробництва підприємство обирає самостійно.

Тема. Калькулювання собівартості продукції

1. Структура собівартості готової продукції.

2. Калькулювання собівартості готової продукції у промисловості.

 

-1-

Порядок, за яким формується виробнича собівартість продукції, встановлений у П(С)БО 16 „Витрати”.

До виробничої собівартості продукції належать такі витрати:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загально виробничі витрати (змінні; постійні розподілені).

Прямі матеріальні витрати — вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві, допоміжних та інших матеріалів, використання яких прямо можна віднести на конкретний об’єкт витрат.

До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат; виплати, передбачені законодавством про працю; інші виплати; витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротніх активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення браку.

Загально виробничі витрати - це витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях. До таких витрат належать витрати на оплату праці керівництва дільниць та цехів, амортизація необоротних активів загально виробничого призначення та інші.

-2-

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Вона складається за встановленою номенклатурою статей, яку підприємство визначає самостійно, з урахуванням із специфіки своєї діяльності.

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції, групують за статтями калькуляції. Як правило, статтям калькуляції відповідають витрати, що облікуються на рахунках 8 класу. Тому виробничим підприємствам доцільно для обліку витрат використовувати не лише рахунки 9, а й 8 класу.

Орієнтований перелік статей калькуляції:

1. Сировина та матеріали.

До цієї статті включають сировину і матеріали, які входять до складу виготовленої продукції; покупні матеріали, які використовуються в процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

2. Купівельні комплектуючі вироби і напівфабрикати.

До цієї статті відносять вартість купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на цьому підприємстві.

3. Паливо та енергія на технологічні потреби.

До цієї статті включають витрати на всі види палива та енергії, які одержані зі сторони або виготовлені самим підприємством і використані безпосередньо в процесі виготовлення продукції.

4. Зворотні відходи (вираховуються).

Сюди відносять вартість повернутих відходів, яку мінусують із загальної суми матеріальних витрат, що віднесені на собівартість продукції.

5. Основна заробітна плата робітників основного виробництва.

6. Додаткова заробітна плата робітників основного виробництва.

У цих статтях відображають витрати, пов’язані з нарахуванням основної заробітної плати відповідно до прийнятих на підприємстві систем оплати праці та додаткової заробітної плати за працю понад встановлені норми, трудові успіхи, особливі умови праці.

7. Відрахування на обов’язкове соціальне страхування.

До цієї статті відносять відрахування на обов’язкове соціальне страхування.

8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції.

У цій статті відображаються витрати, пов’язані з підготовчими роботами, а також витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, з підготовкою і освоєнням випуску продукції, яка призначена для серійного або масового виробництва.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Витрати внаслідок технічно неминучого браку.

У цій статті відображають вартість остаточно забракованої продукції, а також витрати, пов’язані з усуненням браку.

11. Інші операційні витрати.
Відповідно до П(С)БО 16 сюди включають:

· втрати від знецінення запасів;

· нестачі і втрати від псування товарно-матеріальних цінностей;

· інші витрати.

Не включаються до виробничої собівартості продукції і списуються на витрати періоду, в якому вони були здійснені, такі витрати:

· адміністративні витрати;

· витрати на збут;

· витрати на зберігання.

Залежно від виду продукції, складності та самої організації виробничого процесу використовуються такі методи калькулювання собівартості продукції:

  • позамовний;
  • попередільний;
  • нормативний.

Позамовний метод використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві, коли можна чітко ідентифікувати витрати на конкретний вид продукції.

Попередільний метод використовується в складних масових виробництвах, де кінцеву продукцію одержують поступовою переробкою сировини, що проходить складні технологічні виробничі процеси. При застосуванні цього методу витрати на виробництво, починаючи з обробки сировини і закінчуючи випуском кінцевого продукту, обліковуються у кожному цеху (переділі, фазі, стадії). Прямі витрати всередині кожного цеху обліковуються за калькуляційними статтями та видами виготовленої продукції. Якщо з одного матеріалу виготовляється декілька видів продукції, то вартість використаного матеріалу розподіляється за допомогою спеціальних коефіцієнтів, які підприємство встановлює самостійно.

Нормативний метод передбачає попереднє визначення фактичної собівартості виготовленої продукції на підставі діючих норм. Передумовою нормативного методу є наявність норм витрат

 

Тема. Облік готової продукції

1. Оприбуткування готової продукції.

2. Фінансовий та податковий облік реалізації готової продукції.

-1-

Оприбуткування випущеної із виробництва готової продукції за фактичною собівартістю у фінансовому обліку відображається записом Дт 26 „Готова продукція” – Кт 23 „Виробництво”. У податковому обліку процес оприбуткування готової продукції не відображається. У складі валових витрат відображаються витрати, пов’язані з виробництвом (в момент їх виникнення).

Фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат), тому одержану протягом місяця готову продукції оприбутковують за плановою собівартістю. Це дозволяє відображати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість продукції коригують до фактичної собівартості: на суму економії роблять від’ємний запис, на суму перевитрат – додаткову проводку.

При безкоштовному отриманні готової продукції вона розцінюється як матеріали (товари – залежно від її призначення) і збільшує доходи підприємства (Дт 20, 22, 28 – Кт 746).

 

-2-

Незалежно від терміну оплати, фінансовий облік реалізації готової продукції складається з таких елементів:

- визнання доходу від реалізації (Д 36 – Кт 701),

- списання собівартості готової продукції (Дт 901 – Кт 26).

За правилом першої події у продавця виникають валові доходи, а у продавця - платника ПДВ виникає ПЗ з ПДВ.

Загальні засади обліку реалізації готової продукції аналогічні обліку реалізації товарів.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.