Justitia regnorum fundamentum Правосуддя — основа державиСтр 1 из 70Следующая ⇒
КУРС ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Підручник За редакцією професора В. В. Комарова Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України Харків «Праве ББК67.9(4УКР)310я73 К93 Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-7431 від 09.08.2011 р.) Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол № 9 від 22.04.2011 р.) Рецензенти: В. С. Зеяенецъкий — доктор юридичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України; О. І. Процевський — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри державно-правової дисципліни та міжнародного права Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С Сковороди Колектив авторів: В. В. Комаров - передмова; § 1-2,4-6 гл. І; § 3 гл. II; § 1-3,5 гл. Ill; глави IV—VII; гл. IX (у співавт. із П. І. Радченком); гл. X (у співавт. із Н. Ю. Сакарою); глави XI—XII; гл. XIV (у співавт. із Г. О. Світличною); гл. XVI; гл. XIX (у співавт. із Н. Ю. Сакарою); гл. XX (у співавт. із О. В. Рожновим); глави ХХІ-ХХП; § 5-6 гл. XXVI; гл. XXVII (у співавт. із П. І. Радченком); гл. XXXIX (у співавт. із В. В. Баранковою); гл. XL (у співавт. із В. В. Ба-ранковою); гл. XLI (у співавт. із В. В. Баранковою); гл. XLII (у співавт. із В. В. Баранковою); гл. LII (у співавт. із В. В. Баранковою); гл. LIII (у співавт. із В. В. Баранковою); гл. LV (у співавт. із М. В. Жушманом); гл. LVI; В. А. Бігун - гл. XXV; глави XLIII-XLVII; В. В. Ба-раикова - § 3 гл. І; § 2, 6 гл. VIII; гл. XXXIX (у співавт. із В. В. Комаровим); гл. XL (у співавт. із В. В. Комаровим); гл. XLI (у співавт. із В. В. Комаровим); гл. XLII (у співавт. із В. В. Комаровим); гл. LI; гл. LII (у співавт. із В. В. Комаровим); гл. LIII (у співавт. із B. В. Комаровим); гл. LIV; К. В. Гусаров - § 1 гл. VIII; глави XXXIV-XXXVII; М. В. Жуш- C. О. Кравцов - § 3-4 гл. LVII; Т. А. Цувіна - § 1-2 гл. LVII Курс цивільного процесу : підручник І В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Ба-К93 ранкова та ін.; за ред. В. В. Комарова. - X. : Право, 2011. - 1352 с ISBN 978-966-458-290-9 У підручнику на основі чинного цивільного процесуального законодавства України та судової практики розглядаються інститути цивільного процесуального права і проблеми їх застосування при здійсненні правосуддя в цивільних справах. В основу концепції курсу покладена теорія юридичного процесу як комплексної системи процесуальних проваджень, стадій та режимів, заснованих на конституційних засадах судочинства, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, які забезпечують доступність правосуддя і гарантії права на справедливий судовий розгляд, передбачених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. За науковою і педагогічною традицією у курсі висвітлюються також питання несудових, альтернативних форм захисту цивільних прав, що відповідає науковій парадигмі широкого розуміння цивільного процесу як системи процедур розгляду цивільних справ не лише судами, а й іншими органами цивільної юрисдикції (третейськими судами, органами нотаріату тощо). Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів і факультетів, а також працівників юридичних установ. ISBN 978-966-458-290-9 . ББК67.9(4УКР)310я73 © Комаров В. В., Бігун В. А., Баранкова В. В. та ін., 2011 ©«Право», 2011 «... Про авторів Комаров Вячеслав Васильович - завідувач кафедри цивільного процесу, проректор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», академік Національної академії правових наук України Бігун Віктор Анатолійович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Баранкова Вікторія Ва.іеріївна - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Гусаров Костянтин Володимирович доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доктор юридичних наук Жушман Максим Вікторович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Луспеник Дмитро Дмитрович - суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, доцент, кандидат юридичних наук. Заслужений юрист України Мамницький Валерій Юрійович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Радчепко Петро Іванович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Рожнов Олег Вікторович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Світлична Галина Олександрівна -доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Сібільов Денис Михайлович - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Сакара Наталія ІОріївна - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Удальцова Ірина Віталіївна - доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Юдін Андрій Володимирович - і ірофесор кафедри цивільного процесуального та підприємницького права Самарського державного університету, доктор юридичних наук Комарова Тетяна В'ячеславівна - асистент кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук Зарецька Ірина - старший радник з правових питань Спільної програми Ради Свропи та Свропейського Союзу «Прозорість та ефективність судової системи України» Кравцов Сергій Олександрович - асистент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Цувіна Тетяна Андріївна - аспірантка кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Список основних скорочень ГПК - Господарський процесуальний кодекс України ЄКПЛ - Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ЄСПЛ - Європейський суд з прав людини КАС - Кодекс адміністративного судочинства України Суд ЄС - Суд Європейського Союзу ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. ЦПК 1963 р. - Цивільний процесуальний кодекс України 1963 р. Justitia regnorum fundamentum Правосуддя — основа держави ^—^- Передмова У підручнику викладено нормативний курс цивільного процесу, висвітлюється порядок здійснення правосуддя в цивільних справах, дається тлумачення норм цивільного процесуального права, коментуються матеріали судової практики, що має значення для формування професійної культури сучасного юриста. Вивчення цивільного процесу має основоположне значення у зв'язку з тим, що цей курс належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі вищої юридичної освіти, а правосуддя в цивільних справах як об'єкт правового регулювання певною мірою відбиває професіоналізм юридичної практики в цілому. Крім того, механізм правового регулювання правосуддя в цивільних справах не тільки визначає порядок цивільного процесу згідно з внутрішнім національним законодавством, а й є передумовою субси-діарного застосування міжнародних стандартів правосуддя та міжнародних механізмів, судових інститутів захисту прав людини. Останніми десятиліттями суттєво оновлено національне процесуальне законодавство. Прийнято Конституцію України (1996), Цивільний кодекс України (2003), Господарський кодекс України (2003), які розширили сферу правового регулювання і викликали об'єктивну потребу в ефективному судовому захисті. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. визначив сферу цивільного судочинства. Він відтворив певним чином нову процесуальну політику, яка визначається загальносоціальними, внутрішніми чинниками розвитку держави і суспільства та міжнародно-правовими факторами глобалізаційного характеру. Пропонований підручник готувався і написаний в умовах кардинального оновлення процесуального законодавства та законодавства про судоустрій. До Цивільного процесуального кодексу України вносилися непоодинокі зміни і доповнення, а 7 липня 2010 р. прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який суттєво змінив інстанційні функції та повноваження органів судової влади і, зокрема, Верховного Суду України. Створено Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ тощо. Зміни і доповнення до Кодексу в основному скеровувались на забезпечення ефективності цивільного судочинства. Правові відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах, мають специфічний характер. Якщо суспільні відносини, що становлять предмет правового регулювання галузей матеріального права (цивільного, сімейного, житлового, трудового та ін.), виникають для досягнення певних економічних та соціальних цілей, то правові відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах виникають у зв'язку з реалізацією заінтересованими особами права на судовий захист. У цьому аспекті правосуддя перш за все має гарантувати реалізацію конституційного права на судовий захист, яке має абсолютний характер, та основні конституційні засади судочинства (статті 55, 129), що підтверджує його високу соціальну цінність. Цей масштаб визначає завдання правосуддя у цивільних справах, які окреслені у ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України як справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Сучасна практика цивільного судочинства має орієнтуватися на новий рівень судового правозастосування, а це означає не лише дотримання чинного законодавства, судових процедур, а й застосування Конституції України як нормативного акта прямої дії та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечення доступності цивільного судочинства з точки зору реалізації конвенційного права на справедливий судовий розгляд. Застосування Конституції України та механізмів реалізації Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод— ключове питання з точки зору втілення ідеї справедливого правосуддя, права на справедливий судовий розгляд. Воно визначається фундаменталізацією прав людини, вкрай важливою роллю правосуддя як функції правової держави і врешті-решт фундаментальним принципом правової системи і правосуддя — верховенством права. Створення умов для утвердження верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупере-дженому суді потребує функціонування незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів, як мінімум, щодо доступності правосуддя, удосконалення практики судочинства, законодавчих гарантій дотримання строків судового розгляду, інших процесуальних гарантій справедливого судового розгляду відповідно до вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечення обов'язкового виконання рішень судів. У структурі справ, які розглядаються судами України, за даними судової статистики, чільне місце посідають цивільні справи. Зокрема, до місцевих загальних судів по першій інстанції у 2010 р. надійшло 2 млн 478,6 тис. заяв від громадян та юридичних осіб про захист їх прав і свобод. Суди закінчили провадження в 2 млн 548,2 тис. цивільних справ і матеріалів, у тому числі з прийняттям рішення розглянуто 1 млн 398 тис. справ позовного та окремого провадження. Місцеві загальні суди минулого року видали, за винятком скасованих, 378,8 тис. судових наказів. Заочне рішення прийнято в 293,7 тис. справ, ці ж суди скасували 13,8 тис. заочних рішень, або 4, 7 % від прийнятих. Кількість апеляційних скарг на судові рішення місцевих загальних судів, що надійшли до апеляційних загальних судів, у 2010 р. склала 384,2 тис. В апеляційному порядку скасовано та змінено 54,7 тис. судових рішень (постанов). До судової палати з цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ станом на 21 січня 2011 р. надійшло майже 11,5 тис. касаційних скарг. З них за 1,6 тис. скарг — касаційне провадження відкрито і витребувані справи; за 2,7 тис. скарг — відмовлено у відкритті провадження. Надійшло на розгляд 815 цивільних справ, витребуваних для перевірки в касаційному порядку. У 2010 р. на розгляді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в касаційному порядку за нововиявленими та винятковими обставинами перебувало 69,8 тис. справ і матеріалів. Усього Верховний Суд України в касаційному порядку скасував і змінив 3,3 тис. судових рішень1. Структурно цивільне судочинство є системою судових проваджень — позовного, наказного та окремого. Позовне провадження є, на відміну від інших, фундаментальним провадженням, яке відбиває сутність, власне, цивільного судочинства та правосуддя у цивільних справах. Крім того, самоцінність позовної форми захисту виявляється в її універсалізмі. Незважаючи на родову належність цивільному судочинству, позовна форма захисту права існує не тільки в цивільному судочинстві, основні її риси притаманні іншим цивільним юрисдикціям — господарському, адміністративному, третейському судочинству. Примітним є те, що позовна форма і позовне провадження стали основою побудови процедури адміністративного судочинства, у межах якої реалізується українська модель адміністративної юстиції і яка до певного часу, до прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (2004), була різновидом цивільного судочинства, оскільки справи, що виникають з адміністративних правовідносин, за Цивільним процесуальним кодексом України 1963 р. належали до юрисдикції цивільних судів2. За сучасних умов функціонування правосуддя неабиякого значення набуває проблема ефективності правосуддя у цивільних справах, удосконалення ' Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2010 р. (за даними судової статистики [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2011. - № 5 (129). -С 27. - Див.: Комаров, В. В. Цивільне процесуальне право: проблеми методології науки, диференціації та уніфікації судових процедур [Текст] / В. В. Комаров // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. X. : Право, 2008. Т 3: Цивільно-правові науки. Приватне право / за заг. ред. Н. С Кузнєцової. - С 551-560. порядку судочинства відповідно до конституційних та міжнародно-правових стандартів, оскільки усвідомлюються чинники, які перешкоджають ефективності правосуддя (затримка розгляду справ, неефективність правової допомоги, невиконання судових рішень тощо) і призводять до певної кризи правосуддя, яка має у деяких аспектах не лише національний, а й глобальний характер1. Є очевидним, що в таких умовах принципове значення має узгоджена політика забезпечення й досягнення доступності правосуддя і права на справедливий судовий розгляд, які відбивають сучасний рівень функціонування судової влади. Тому закономірно, що в наш час набуває гостроти вкрай важлива проблема подолання перешкод щодо доступу до правосуддя. В Європі наприкінці 1970-х років сформований рух «Доступність правосуддя», а в подальшому мали місце процесуальні кодифікації в Англії, Франції, Німеччині, Гонконгу, Росії, Японії, Італії, Естонії, інших країнах, а також в Україні. Пропонований підручник побудовано на оновлених концептуальних підходах щодо визначення структури та змісту навчального курсу. По-перше, оновлення підходів відбивається втому, що автори відійшли від традиційного, суто догматичного, викладення навчального матеріалу, хоча, без сумніву, воно є вкрай важливим, враховуючи специфічність типу та режиму правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин. І тому головні науково-пізнавальні акценти були сфокусовані на проблемах, які визначають соціальні функції цивільного процесу і сучасний статус правосуддя у цивільних справах з точки зору реалізації його завдань та функцій у механізмі судового правозастосування і формування судової практики. На погляд авторів, саме це дозволяє осягнути глибинні для сучасного правника академічні та професійні кваліфікації, рівень його професійної культури. По-друге, цивільний процес і правосуддя в цивільних справах як важливі інститути правової системи і суспільства відбивають вплив різних соціальних чинників, що визначають їх реальну ефективність. У цьому аспекті автори виходили із того, що ефективність цивільного процесу визначається не лише рівнем судового правозастосування та професійної культури, власне, правників і суддів, а й економічними та іншими соціальними чинниками, які свідчать про можливості держави забезпечити право на судовий захист та ефективність правосуддя. По-третє, професіоналізм судової практики за сучасних умов значною мірою визначається певним типом праворозуміння як комплексної проблеми, 1 Див.: Civil Juastice in Crisis. Comporariv Perspectives of Civil Procedure [Text] I Edited by Adrian A. S. Zuckerman. Oxford, 2003. - S. 3-53 ; Marcel, Storne. A Single Civil Procedure for Europe : A Cathedral Builders' Dream [Text] I Storne Marcel II Ritsuveikan Law Review. -№ 22. - 2005. - S. 87-99; Комаров, В. В. Право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві [Текст]: навч. посіб. / В. В. Комаров, Н. Ю. Сакара. -X.: Нац. юрид. акад. України, 2007. -С. 15-16; Комаров, В. В. Гражданский процесе в глобальном контексте [Текст] / В. В. Комаров // Юридическая наука и образование. Вып. 2.-2009.-С. 113-118. що є особливо важливим для судочинства. Щодо цього у підручнику запропоновано так званий лібертарний підхід, який грунтується на гармонізованій єдності природного і позитивного права, а право на судовий захист тлумачиться як природне право. По-четверте, сучасний рівень професійної культури правників визначається розумінням і можливостями застосовувати принцип верховенства права, конституційні норми та загальновизнані принципи і норми міжнародного права як субсидіарні інструменти правового регулювання. По-п'яте, структура та зміст навчального курсу базуються на науковій парадигмі широкого розуміння цивільного процесу, який за своїми сутнісни-ми ознаками об'єднує процедури розгляду цивільних справ не лише цивільними судами, а й іншими органами цивільної юрисдикції — третейськими судами, органами нотаріату тощо. Хоча вона протягом тривалого часу була дискусійною, але все ж таки певною мірою пояснює системні закономірності функціонування процесуальної сфери цивільної юрисдикції в умовах розгалуженості юрисдикційних повноважень різних за статусом органів при домінуванні правосуддя як важливого правового і соціального інституту. З цих причин у курсі висвітлюються й основні положення господарського та адміністративного судочинства як однотипних цивільному порядків судочинства, що має певне пізнавальне та дидактичне значення для засвоєння науково-практичних проблем функціонування процесуальної сфери правової системи і відповідає педагогічній та науковій традиції викладання цивільного процесу й дослідження проблем господарського та адміністративного процесів наукою цивільного процесуального права. Викладання курсу цивільного процесу в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» також має свою традицію, яка започаткована створенням у 1966 р. (тоді ще у Харківському юридичному інституті) самостійної кафедри цивільного процесу, колектив якої сприяв розвитку юридичної науки і освіти, вдосконаленню теорії та практики застосування цивільного процесуального законодавства1. І тому в підручнику відтворено та розвинуто наукові положення і висновки відомих вчених, які викладали курс цивільного процесу і працювали на кафедрі в 50—80-ті pp. минулого століття і зробили гідний внесок у становлення й розвиток наукової та педагогічної школи. Авторський колектив розцінює цей підручник не тільки як результат своєї багаторічної роботи над проблемами курсу, а й як досягнення науково-педагогічної школи кафедри в цілому протягом усього періоду її існування. У становлення та розвиток науково-педагогічної школи кафедри цивільного процесу значний внесок зробили професори С Ю. Кац, Б. М. Юрков, доценти Л. Я. Носко, М. М. Васильчен-ко, О. М. Смецька, Ю. М. Чуйков. ' Див.: Facta Loquuntur. Факти говорять (самі про себе): до 45-річчя кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» [Текст] / редкол.: В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Л. Я. Носко та ін.; упорядкув. В. В. Комарова. - X. : Право, 2011. - 64 с : іл. Автори підручника вдячні рецензентам — доктору юридичних наук, академіку Національної академії правових наук України, Заслуженому діячеві науки і техніки України, професору В. С. Зеленецькому та доктору юридичних наук, члену-кореспонденту Національної академії правових наук України, Заслуженому діячеві науки і техніки України, професору О. І. Процевському. Особлива вдячність від редактора висловлюється члену-кореспонденту Національної академії правових наук України, професору І. Є. Марочкіну, який виявив професійну зацікавленість в експертному обговоренні ключових проблем курсу і викладання процесуальних навчальних дисциплін. Завідувач кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» В. В. Комаров ЧАСТИНА ПЕРША ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|