 |
|
Суд та цивільна юрисдикція
IJiaeaVm
СКЛАД СУДУ, АПАРАТ СУДУ. ВІДВОДИ
§ 1. Правосуб'сктність органів судової влади
Згідно зі ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина мас Право на ефективне відновлення у правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих Консти-і \ цією чи законом. Таке положення практично відтворене в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що на людина має право на справедливий і відкритий розгляд неза-іежним і безстороннім судом (ст. 6).
Стаття 124 Конституції України закріпила, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Це по-ио/кення свідчить про розширення судової юрисдикції і необхідність 11 < 'ретичної розробки елементів правового положення судових органів \ цивільному судочинстві.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
У цьому зв'язку слід зазначити, що правосуб'єктність як інс цивільного процесуального права закріплює правове станови і це суб'єктів. В. В. Комаров відзначає, що абстрактної, єдиної для процесуальної правосуб'єктності не існує, а існує правосуб'єктн суду, сторін, третіх осіб, прокурора, свідків та ін. Правосуб'гкіи є специфічною особливістю суб'єктів цивільного процесуаль права, що робить їх носіями прав і обов'язків, надає можливість пати в цивільні процесуальні правовідносини1.
Особливістю прояву правосуб'єктності судових органів є те, що її відрізняється від змісту правосуб'єктності сторін, третіх осіб, свідка, перта, перекладача і складається з юрисдикції і комплексу повнова якими зазначені суб'єкти наділені за законом. Категорії право- та діє ності до органів судової влади не застосовуються, оскільки правоздат і дієздатність — це тільки можливість (здатність) мати права й обов' і власно або через своїх представників здійснювати їх, тоді як судові гани володіють не можливістю їх мати, а самими правами й обов'яз і щодо них правильніше говорити про компетенцію як про комплекс новажень, якими ці суб'єкти наділені за законом2.
Правосуб'єктність судових органів є строго визначеною зале від виду судового органу і його функцій. Кожен судовий орган, чи місцевий суд, суд апеляційної чи касаційної інстанцій, наділягть властивими тільки йому юрисдикцією і комплексом повноваж Компетенція судових органів є строго індивідуальною і цілеспрям ною, оскільки одні з них наділяються повноваженнями на роз цивільних справ по суті, другі — на перевірку судових рішень, щ набрали законної сили, треті — на перевірку судових рішень, що брали законної сили.
Оскільки ч. 2 ст. 124 Конституції пов'язує сферу судової вл з юрисдикцією судів, на теоретичному рівні необхідно детальніше сліджувати інститут юрисдикції як елемент правового стану суду. С юрисдикція конституційно визначає сферу діяльності органів судо влади і належить до дуже складних, неоднозначно розглянутих по що потребують ретельного аналізу.
Істотною ознакою юрисдикційної діяльності є те, що вона здійс ється у зв'язку зі здійсненням правоохоронної функції. Юрисдикці
1 Комаров, В. В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб'єкти [Текст]:
посіб. / В. В. Комаров, П. І. Радченко. - К.: УМК ВО, 1991. - С. 15.
2 Див.: Сергун, А. К. Процессуальная правоспособность и правосубъекш
(в литературе и в ГПК) [Текст] / А. К. Сергун // Вопросы науки советского процес
ного гражданского права : Тр. ВЮЗИ. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. - С. 75.
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
шість суду в цивільному судочинстві характеризується, на нашу
ку, тільки правоохоронною функцією, оскільки правосуддя має
с там, де здійснюються юрисдикційні повноваження, тобто коли
розглядають спори про право. Головне призначення судової влади
гає саме у здійсненні правосуддя.
Розгляд правосуб'єктності органів судової влади неможливий без
кгеристики повноважень, що держава надала зазначеним органам
здійснення покладених на них функцій. Повноваження являють со-
нерозривну єдність визначених прав і обов'язків. Вони визначають
ичне положення судді, його взаємини з усіма іншими учасниками
цссу, а їхнє здійснення має своїм безпосереднім результатом рух
ші — виникнення, розвиток і завершення виробництва.
По своїй суті повноваження можуть бути предметними і функціо-
ьними. Предметними є такі повноваження органу судової влади,
визначають межі юрисдикції названого суб'єкта правовідносин.
нкціональні повноваження — це різного роду дії зазначеного судо-
органу в процесі відправлення правосуддя, пов'язані з вирішаль-
и діями суду по керівництву процесом.
Слід зазначити, що чинне законодавство закріплює предметні
нкціональні повноваження як за місцевим судом, так і за судами
иційної і касаційної інстанцій, а також за Верховним Судом Укра-
і урахуванням існуючих особливостей розгляду цивільних справ
чи іншій ланці судової системи.
предметні повноваження місцевого суду складають юрисдикція
судність цивільних справ. Функціональні повноваження пов'язані
мирішальними діями суду по керівництву процесом. Основне коло
і.ни. щодо юрисдикції і підсудності цивільних справ було розгляну-
іі.і і трійках даного підручника, тому в рамках цього параграфу
дається можливим приділити увагу не розглянутим раніше питан-
м предметних повноважень.
При визначенні меж юрисдикції неможливо не зупинитися на пиши щодо розмежування юрисдикції Конституційного Суду і судів ьної юрисдикції. У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду Укра-в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Кон-уції України при здійсненні правосуддя» відзначив, що суди запої юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституцію як акт прямої шгшати неконституційними закони чи правові акти, перераховані | і 150 Конституції, оскільки це віднесено до виняткової компетенції и» і мтуційного Суду. Разом з тим суд загальної юрисдикції має пра-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
во на підставі ст. 144 Конституції визнати неконституційними чи кими, що не відповідають законам України, рішення органів місце го самоврядування, а також на підставі ст. 124 Конституції — а органів державної виконавчої влади: міністерств, інших централь відомств, органів місцевого самоврядування і т. д. Звернення до Ко ституційного Суду в такому випадку не потрібне. При розгляді ж вільної справи у випадку невизначеності в питанні про те, чи ві, відає Конституції застосований закон чи закон, що підлягає засто ванню по конкретній справі, суд, за клопотанням учасників проц чи за власною ініціативою, зупиняє розгляд справи і звертається з тивованою ухвалою до Верховного Суду України, який, відповідно ст. 150 Конституції, може порушити перед Конституційним суд питання про відповідність Конституції законів та інших нормативи правових актів.
Наступним видом предметних повноважень суду першої інстан в цивільному процесі є підсудність цивільних справ.
Законодавство України про судоустрій і статус суддів закріпи принцип двоінстанційности судової системи, який включає розгл цивільних справ місцевим судом та судом апеляційної інстанції. Пе~ гляд рішень указаних судових органів Верховним Судом України є в ключним і тому не включається до звичайної двоінстанційноїсисте судів цивільної юрисдикції. У зв'язку з цим здається, що жодні ін суди, крім місцевих, не повинні здійснювати розгляд справи як су першої інстанції, оскільки в противному випадку навряд чи мож говорити про те, що кожен громадянин вправі в такому разі викори товувати всі передбачені способи оскарження (ст. 129 Конституці' Така точка зору підтримується і самими суддями, а також науковцям які пропонують розв'язати проблему підсудності шляхом передачі вс справ на розгляд місцевих судів по першій інстанції1.
Наступним видом повноважень суду першої інстанції є функціон ні. Функціональні повноваження суду першої інстанції необхідно р глядати щодо таких стадій цивільного процесу в першій інстанції, відкриття провадження по справі; підготовка справи до судового ро гляду; судовий розгляд, оскільки функціональні повноваження сто
1 Див.: Кривенко. В. В. До питання про судоустрій України [Текст] / В. В. Криве" А. Г. Ярема // Вісн. Верхов. Суду України. - 1998. - № 2 (8). - С 11; Сібільова, Н. Принципи побудови судової системи України [Текст] / Н. В. Сібільова // Теоретичні практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи матеріали наук.-практ. конф., 25 черв. 1997 р. - К.; X.: Право, 1998. - С 205-206.
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
ься дій зазначеного судового органу в процесі відправлення право-
'ддя і пов'язані з вирішальними діями суду з керівництва процесом.
У стадії відкриття провадження по справі функціональні повно-
ення суду першої інстанції полягають насамперед у відкритті про-
ження у справі чи у відмові у відкритті провадження у справі.
тання щодо цього вирішує суддя залежно від того, чи володіє заці-
влена особа правом звертання до суду і чи здійснюється це право
порядку, передбаченому законом.
Необхідно враховувати особливості таких дій суду, як відкриття
вадження у справі, відмова у відкритті провадження у справі, за-
шення заяви без руху та повернення заяви. При відкритті проваджен-
у справі настають матеріально-правові і процесуально-правові на-
ідки відкриття провадження у цивільній справі. При відмові у від-
итті провадження повторне звернення до суду не допускається, якщо
дова ухвала набрала законної сили. У випадку залишення заяви без
ху повторне звернення до суду допускається за умови, якщо особа,
подала заяву, виправить недоліки в наданий судом термін. У проти-
ежному випадку суд повертає заяву.
До відкриття провадження у справі безпосередньо примикає пов'язана з ним стадія провадження у справі до судового розгляду. Функціональні повноваження суду першої інстанції в цій стадії передбачені у відповідному розділі ЦПК, що регламентує дії судді з підготовки справи до судового розгляду. Зазначені дії судді з підготовки справи мають вичерпного характеру. Крім зазначених у законодавстві дій, повинен виконати ряд інших умов, за допомогою яких підвищу-я ефективність провадження у справі до судового розгляду. Функціональні повноваження суду першої інстанції у стадії судо-го розгляду полягають у тому, що суд безпосередньо досліджує И оцінює зібрані у справі докази, встановлює обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, застосовує норми матеріального права і вирішує справу, підтверджуючи наявність чи відсутність прав і обов'язків сторін.
Під час характеристики предметних повноважень суду апеляційної ■станції як елементу правового положення зазначеного судового ор-іану необхідно враховувати, що під ними слід розуміти такі повноваження зазначеного судового органу, які пов'язані з об'єктом перегляду. Об'єктом апеляційного перегляду є рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Функціональні повноваження суду апеляційної інстанції — це повноваження, пов'язані з вирішенням
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
питання про юридичну долю рішення (ухвали) місцевого суду. їх цільно класифікувати на такі групи: 1) по керівництву й організ процесом; 2) зі збору, дослідження й оцінки доказів і встановле істини у справі; 3) вирішальні повноваження, пов'язані з визначен юридичної долі рішення (ухвали) суду першої інстанції.
Говорячи про правовий стан суду касаційної інстанції, необхі мати на увазі, що його елементами також є предметні і 4>yHKuioHaj повноваження. Поняття предметних повноважень суду касаційної станції ідентичне поняттю названих повноважень суду апеляцій інстанції з тією лише особливістю, що на відміну від апеляційн перегляду об'єктом тут є судові акти місцевих і апеляційних судів, набрали законної сили.
Функціональні повноваження зазначеного судового органу доці но класифікувати на дві підгрупи, перша з яких складається з пов важень, що спрямовані на керівництво процесом; друга ж — у спе фічних повноваженнях, пов'язаних із вирішенням питання щодо ю дичної долі судового акта, який перевіряється.
Специфічні предметні і функціональні повноваження має Верхов» ний Суд України. Так, предметними повноваженнями найвищого судового органу держави є перегляд судових рішень у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому ЦПК. Функціональні повноваження Верховного Суду України полягають у: а) задоволен ні заяви про перегляд повністю чи частково; б) у відмові в задоволенні вищевказаного документа.
шшшшшшт § 2. Склад суду
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК розгляд цивільних справ у су. першої інстанції провадиться одноособово суддею, який є головую і діє від імені суду. У випадках, передбачених Цивільним процесу ним кодексом, розгляд справ провадиться колегією у складі одн судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя кор туються всіма правами судді. Так, судом у складі одного судді і д народних засідателів провадиться розгляд справ окремого провадж ня про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визна фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатно фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи о
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
тмнення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної до-I помоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до проти-іуберкульозного закладу (ст. 234 ЦПК).
Розгляд цивільних справ у судах апеляційної інстанції провадиться колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається И установленому законом порядку.
Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів.
Цивільні справи у Верховному Суді України розглядаються колегіально.
Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку і нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були постановлені (одноособово або колегіально).
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної спра-іні здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності з урахуванням кількості справ, що перебувають у провадженні суддів, їлоорони брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь и ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для роз-і іяду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених іа коном.
Усі судді в Україні мають єдиний статус. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і професійно виконувати свої обов'язки в усіх судах судової системи України.
Чистіша друга. Провадження у суді першої інстанції
Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваже передбачені законами України.
Усі питання, що виникають під час розгляду справи колегією с вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з к ного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голо вання та підписання рішення чи ухвали. Ця обставина пояснюєт тим, що судді виконують важливу функцію державної влади по зд: сненню правосуддя і не можуть ухилятися від виконання покладен на них обов'язків. Передбачений законом порядок вирішення пита що виникають при розгляді справи, є гарантією незалежності судд рівноправності всіх членів суду і забезпечує максимальні умови д виявлення особистої думки кожного члену суду. Закон наділяє всі суддів, які входять до складу суду, що розглядає справу, однакови повноваженнями при вирішенні будь-яких питань, які виникають час засідання.
Головуючий голосує останнім. Інший порядок голосування, ніж передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК, в окремих випадках міг би призвести д того, що авторитет головуючого впливав би на думку інших членів су при розгляді конкретної справи.
Принцип прийняття рішення більшістю голосів у разі розбіжно думок суддів з приводу питання, винесеного на розгляд, поширюєм і на рішення питань вищестоящими судами.
Суддя, не згодний із рішенням більшості, може письмово викла свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому за данні, додається до справи і є відкритим для ознайомлення. Суд* який висловив окрему думку, має вказати, з чим конкретно він не з ден. При цьому він вправі запропонувати своє вирішення спірно питання.
Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з у ма без винятку матеріалами справи, а отже, і з доданою до спра~ окремою думкою судді.
Наявність окремої думки не є підставою або приводом для пер гляду законності та обгрунтованості рішення в апеляційному чи каса ційному порядку. Однак у разі оскарження даного рішення вищес ящий суд ознайомлюється з окремою думкою і може врахувати її змі при постановленні своєї ухвали.
Право викладення окремої думки поширюється на всі випад колегіального рішення судом будь-якого питання, а не лише постано лення рішення.
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
§ 3. Помічник судді, консультант суду
Відповідно до ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус ■ддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, Кий очолює керівник апарату (завідувач секретаріату).
До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові нсультанти та судові розпорядники.
Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визна-ається законом про державну службу.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» регулю-
ння правового становища державних службовців, що працюють в апа-
аті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного кон-
слю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється від-
овідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Статтями 10 і 11 цього Закону передбачені основні обов'язки та
рава державних службовців.
Спеціального закону щодо правового статусу державних службовців апарату судів немає. Однак розпорядженням Кабінету Міністрів "країни № 88-р від 24.02.2003 р. «Про віднесення посад працівників парату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад кржавних службовців» посади помічників суддів та консультантів суду віднесені до певних категорій посад державних службовців залежно від рівня суду (першої, апеляційної чи касаційної інстанцій).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» право на державну службу (а значить і на посаду помічника судді чи консуль-анта суду) мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів.
Цивільний процесуальний кодекс України до учасників цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, відніс судового розпорядника (статті 47,49). Таким чином, лише ці службовці, які працюють н апараті суду відповідно до ст. 130 Закону України «Про судоустрій України», завдяки процесуальному закону набули статусу суб'єктів ивільно-процесуальних відносин, які, звичайно, юридичної заінте-сованості в результаті вирішення справи не мають і є особами, що сприяють здійсненню правосуддя.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
Натомість статус помічника судді та консультанта суду цивіль процесуальним законом чи їх правове становище якимось іншим коном не врегульовані, що є не зовсім виправданим, адже їх роль значення для судової системи і для належного відправлення п суддя неабиякі. Звичайно, що центральною постаттю в судовій си мі є професійний суддя, оскільки саме судді є носіями судової вл в Україні. Однак важливе значення має й особливої уваги потре питання підготовки суддівських кадрів, оскільки досі професія с не розглядалась як така, що потребує якогось спеціального фаху. Bpj ховуючи, що Конституція України передбачає право громадян на ЗВ' нення за судовим захистом буквально з усіх питань, з поставлени завданнями можуть справитися лише кадри, які мають належний ріве професійної підготовки.
Робота в апараті суду на посадах помічника судді чи консультан суду повинна, на наш погляд, давати претенденту на посаду судді які переваги з огляду на стаж та досвід роботи в системі судів, тобто в галузі права, — саме цього вимагає конституційна вимога до кандидатів на посаду судді про роботу в галузі права. Також не зовсім чітко виписаними в Законі України «Про державну службу» є положення про проходження служби, просування по ній, тобто службова кар'єра державного службовця, а відсутність спеціального закону про правове становище апарату суду, особливо таких посад, як помічник судді консультант суду, звичайно, негативно впливає на їх можливість ма якісь переваги при доборі кандидатів на посаду судді.
Зазначені положення про необхідність надати помічнику судді консультанту суду деяких переваг при доборі на посаду судді випли з тих функціональних обов'язків, які вони виконують у судових ор нах. Крім того, слід зазначити, що процесуальних обов'язків, якимр наприклад, наділені судовий розпорядник чи секретар судового засі дання, вони не мають, тому їх обов'язки напрацьовуються практико головами судів затверджуються їх посадові інструкції.
Помічник судді, консультант суду зобов'язані знати Конституцію України, законодавство, яке регулює діяльність судових органів, акт законодавства, що стосуються державної служби, державну мову, пр вила ділового етикету, принципи роботи з офісною технікою комп'ютером та відповідні програмні засоби тощо. Деякі з функціональних обов'язків помічника судді та консультанта суду можуть збі гатися, оскільки кожний із них повинен чітко знати специфіку роботи суду і їх обов'язки, зазвичай, важко розділити, що також є наслідко: відсутності визначених законом їх повноважень.
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
Помічник судді та консультант суду несуть відповідальність за не-іежне виконання своїх службових обов'язків, перевищення повно-<ень, порушення норм етики державного службовця, порушення іежень, пов'язаних з проходженням державної служби, порушення івил внутрішнього трудового розпорядку.
А. Помічник судді.
На помічника судді покладається відповідальна і важлива функція
;зпечення провадження у справах, що знаходяться у провадженні іу, яка включає в себе:
підготовку до розгляду справ, що надійшли у провадження
- своєчасний порядок судових процесів;
- виконання всіх необхідних процесуальних норм і їх своєчас-сть;
запровадження додаткових заходів для забезпечення явки всіх асників процесу, наявності залів судового засідання тощо.
Так, помічник судді: 1) здійснює контроль щодо підготовки судових сідань, які проводяться під головуванням судді, збору необхідних
еріалів, перевіряє, чи всі учасники судового розгляду повідомлені про час та місце судового засідання; 2) допомагає судді у вивченні і прави і підготовки її до розгляду в судовому засіданні; 3) за дорученням судді здійснює підбір законів, інших нормативно-правових актів і а матеріалів судової практики; 4) допомагає судді готувати проекти І \ їових рішень по конкретних справах; 5) контролює своєчасне виконання окремої ухвали суду; 6) вносить відповідні зміни до кодексів і постанов Пленуму Верховного Суду України, тобто підтримує в кон-і рольному стані нормативну базу; 7) за дорученням судді готує листи та документи, витребовує необхідні матеріали, а також здійснює контроль за виконанням його доручень.
Крім зазначеного, помічник судді повинен займатися аналітичною роботою, вести облік статистичних даних роботи суду, проводити експрес-аналіз із різних правових проблем і проблем організаційного забезпечення судової діяльності, проводити навчання з апаратом суду.
Оскільки згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ю обов'язків судів апеляційної та касаційної інстанцій входить надання методичної допомоги місцевим судам з метою забезпечення правильного застосування ними законодавства та заслуховування інформації голів місцевих судів щодо організації діяльності цих судів, помічник судді апеляційної та касаційної інстанцій бере участь у про-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
веденні службових перевірок, колективних та тематичних перевір організації роботи місцевих або апеляційних судів.
Помічник судді має і деякі функції контролю. Так, він контрол. роботу секретарів судових засідань, секретарів суду зі своєчасно і якісного забезпечення процесу розгляду справи і матеріалів, нада при цьому методичну і практичну допомогу в реалізації цих функ виконання судових рішень; передачу справ в архів і архівне діло. ство; рух і строки розгляду справ судом, судові рішення якого ск вані судами вищестоящих інстанцій тощо.
Б. Консультант суду.
У суді можуть запроваджуватися посади консультантів за різ функціональним спрямуванням. Так, консультант суду може від відати за прийом громадян у суді з певних питань, за роботу із конодавчою базою. У суді апеляційної та касаційної інстанцій функціональних обов'язків консультанта можуть, наприклад, вхо ти робота з районними чи апеляційними судами або щодо забез чення діяльності судових палат (кримінальної, цивільної чи адмі стративної) тощо.
Залежно від функціональних обов'язків консультант су зобов'язаний: розглядати скарги на несудові рішення та з інших пита які потребують необхідності дати роз'яснення; безпосередньо вивч" скарги і заяви, що стосуються діяльності суду, тяганини та інших пит при розгляді справ, та готувати пропозиції щодо їх вирішення; нада необхідну інформацію про хід розгляду скарг, заяв і здійснювати ко троль за терміном розгляду звернень та своєчасним наданням відпов: виконувати роботу з підготовки та складання статистичного звіту роботу суду, судових палат; аналізувати й узагальнювати роботу по гляду скарг і заяв; накопичувати відповідну інформацію для здійснен аналітичної роботи, пов'язаної з діяльністю суду; брати участь у роб з підвищення кваліфікації працівників апарату суду; підготовлювати надавати суддям інформаційні повідомлення та рекомендації, що дійшли та стосуються організаційної роботи суду.
Консультант по роботі із законодавчою базою також зобов'язан вести систематичні картотеки нормативних актів, судової практики журнальних статей з правової тематики; підтримувати нормативні а в контрольному стані; своєчасно інформувати працівників суду, судц про нове законодавство, брати участь в організації та проведенні заня з його вивчення; організовувати проведення навчально-методичн заходів з питань систематизації законодавства; давати роз'яснен
Глава VIII. Склад суду, апарат суду. Відводи
о чинного законодавства, добирати нормативні акти з окремих тань, які виникають у діяльності працівників суду, надавати іншу нсультативну допомогу в практиці застосування законодавства що. Консультант суду апеляційної чи касаційної інстанцій, крім вище-наченого, бере участь у колективних та тематичних перевірках робо-місцевих чи апеляційних судів, суддів, у проведенні службових пере-рок, у перевірках з вивчення якості роботи суддів у процесі підготовки безстрокового обрання та проводить іншу роботу з районними або сляційними судами, у тому числі вивчає, готує пропозиції щодо надання заяв і скарг на роботу місцевих, апеляційних судів.
§ 4. Секретар судового засідання
Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у спра-, є й секретар судового засідання, який згідно зі ст. 47 ЦПК є іншим асником процесу, тобто особою, яка сприяє організаційному здій-енню правосуддя, і його діяльність спрямована на забезпечення лежного порядку судочинства. Цивільний процесуальний закон ерше визначив процесуальне становище секретаря судового засідан-, його права та обов'язки (ст. 48 ЦПК). Таким чином, секретар судо-го засідання є самостійним учасником процесу. Саме такою проце-альною урегульованістю цього суб'єкта процесуальних правовідно-іі можливо заперечити наявні інші твердження про те, що секретар 'дового засідання не є таким суб'єктом, оскільки має із судом служ-ві відносини1. Секретар судового засідання не має у справі юридичної заінтересо-ості. Однак його права у процесі щодо ведення журналу судового сідання, який є одним з основних і важливих процесуальних доку-cm ів, а також інші процесуальні повноваження вказують на необхід-и-1 ь забезпечити його об'єктивність та неупередженість. Саме тому 11К передбачає право осіб, які беруть участь у справі, заявити секре-рю судового засідання відвід, якщо він:
1) прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
2) є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, ти, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід,
' Див.: Чечот, Д. М. Участники гражданского процесса [Текст] І Д. М. Чечот. - М.: юриздат, 1960.-С 8.