Здавалка
Главная | Обратная связь

ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ



—— § 1. Поняття процесуальних строків та їх види

Для судових проваджень та судочинства в цілому характери є темпоральність, яка відбиває той чинник, що процесуальні дії с та участників цивільного процесу мають здійснюватися лише в рамк відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певно часу, зокрема — визначених процесуальних строків для сторін, інш осіб, які беруть участь у справі, та строків судової діяльності, встан лених законом для суду.

Інститут процесуальних строків спрямований на впорядкува цивільного процесу, забезпечення своєчасного розгляду і виріше цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або ос рюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтере фізичних осіб, інтересів держави та прискорення цивільного судочи ства, а тим самим — і завдань цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК).

Процесуальні строки, передбачені ЦПК, по-перше, забезпечу оперативність цивільного судочинства, виступаючи засобом регламе тації процесуальних дій сторін та інших осіб, які беруть участь у сп ві; по-друге, виконують функцію юридичного факту, тобто спричи ють виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних пр та обов'язків; по-третє, поряд зі стадійністю, послідовністю є часово темпоральною формою здійснення процесуальних прав та обов'яз відповідних суб'єктів процесуальної діяльності.

У механізмі правової регламентації судочинства процесуаль строки мають правоутворююче та преклюзивне значення д суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків та впливають на наміку цивільного процесу.

Норми, які закріплюють процесуальні строки, є нетиповими но мативними приписами. У науковій літературі норми-строки, як прав ло, кваліфікують як юридичні фікції1. За своїми сутнісними ознака

' Див.: Горшенев. В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве [Текст В. М. Горшенев // Сов. государство и право. - 1978. - № 3. - С. 116.


Глава XVIII. Процесуальні строки

цссуальні строки, по-перше, є проміжками часу і в цьому розумін-їм притаманні такі ознаки, як тривалість, незворотність; по-друге, В Є способом законодавчого виміру об'єктивного перебігу часу, для Ь чарактерним є встановлення початку та закінчення перебігу того іншого процесуального строку; по-третє, встановлюючи темпораль-и формат здійснення конкретних процесуальних прав та обов'язків

ріп, інших осіб, які беруть участь у справі, у часі, процесуальні оки завжди передбачаються правовою нормою, яка сама по собі не Качає конкретного змісту тих або інших процесуальних правовід-і ші суду і учасників цивільного судочинства, однак має певний ре-і\к-итуючий ефект.

Таким чином, процесуальний строк відповідно до ст. 67 ЦПК ста­ни і ь перш за все проміжок часу, визначений законом чи судом для ймення процесуальних дій сторонами, іншими особами, які беруть исть у справі. Така ознака, хоча і є родовою з точки зору темпораль-ї характеристики процесуальних строків у цивільному судочинстві,

не є визначальною. Для процесуальних строків характерним, крім го, є механізм їх обчислення, перебігу та закінчення, поновлення та здовження, а також те, що процесуальні строки як нетипові норма-ині приписи регламентують процесуальну діяльність не всіх учас-ків цивільного процесу, а лише осіб, які беруть участь у справі. Тому сїитут процесуальних строків за своїм змістом має охоплювати пра­на визначення процесуальних строків як певних періодів у часі, числення, перебігу, закінчення, поновлення та продовження, що ивим для кваліфікації тих чи інших строків у суді як процесу-

них.

Виходячи із сутності та природи процесуальних строків вони

і і роками-періодами, які характеризуються певною тривалістю, в ме-

х якої вчиняються процесуальні дії, тривалість цих періодів часу має

.начатися за допомогою встановлених у законі способів обчислення

. 68 ЦПК) та правилами про початок перебігу й закінчення проце-

пльних строків (статті 69, 70 ЦПК) та їх поновлення і продовження

. 73 ЦПК). Разом з тим ЦПК у ряді статей передбачає строки без

значення початкового моменту і які визначаються через час судово-

іасідання.

ЦІ ІК передбачає види процесуальних строків, визначаючи у ст. 67, > процесуальні дії в цивільному судочинстві можуть здійснюватися межах процесуальних строків, які встановлюються законом, а якщо иизначені законом — встановлюються судом.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

До перших належать строки, тривалість яких наперед визнач самим законом (строк на апеляційне оскарження рішень суду пер інстанції (ст. 294 ЦПК), строк на касаційне оскарження (ст. 325 ЦП строк на подання заяви про перегляд заочного рішення (ст. 228 та ін).

До призначених судом належать строки, тривалість яких визн ється судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та о ливостей кожної процесуальної дії. Судом строки можуть признач ся лише в тих випадках, якщо питання про них на законодавчо рівні не вирішено. При цьому призначення строків суддею мо) лише тоді, коли закон прямо передбачає таке право. Так, згідно зі ст. 1 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержа вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК, або не сплачено судо збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечен постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає позивач строк для виправлення недоліків позовної заяви.

Судове засідання, як форма судового розгляду справи, це та специфічний період часу, в межах якого поєднуються процесуальні суду та сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, спрямовані розгляд справи. Через судове засідання закон у деяких випадках ш бачає та визначає строк, до якого сторона може здійснити процесу ні дії, що не спрямовані на розгляд справи. Так, відвід (самовідв: повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування об вин у справі та перевірки їх доказами (ч. З ст. 23 ЦПК), треті осо які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть в пити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов однієї чи обох сторін (ч. 1 ст. 34 ЦПК), відповідач має право пред'яв~ зустрічний позов до початку розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 123 Наведені строки за своїми наслідками мають характер процесуальн але іх важко назвати процесуальними у повному розумінні, оскіль даний різновид передбачених ЦПК строків не підлягає поновленю продовженню та за своїм виміром не є проміжком часу з моментом виникнення та закінчення, що, як відзначалось, є характерним процесуальних строків. На наш погляд, виходячи з викладеного, т строки слід називати строками судового засідання.

В аспекті наведеного тлумачення ст. 67 ЦПК уявляється спірн віднесення до процесуальних строків, з якими пов'язується певн момент у часі, зокрема, певна календарна дата або певна подія, що м неодмінно настати, оскільки для них тривалість не є визначально


Гніви XVIII. Процесуальні строки

м строки сприяють встановленню моменту виникнення проце-іих прав та обов'язків за допомогою зазначення на конкретну у разі неможливості — на іншу процесуальну дію (дата судово-Іі і іання та ін.), але вони теж не можуть кваліфікуватися як про-

[| II.НІ.

§ 2. Обчислення процесуальних строків

І Іроцесуальні строки — періоди часу, встановлені законом чи при-

рчені судом, обчислюються роками, місяцями, днями, а строки —

(ОМенти часу можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна

тнуче настати. Тобто своєрідними еталонами обчислення трива-

м процесуальних строків — проміжків часу є рік, місяць, день,

• нособом обчислення процесуальних строків-моментів є подія, яка

Онинна неминуче настати. При цьому імперативність ст. 68 ЦПК

п пінь, що зазначений перелік способів обчислення тривалості про-

і іьних строків є вичерпним. Так, апеляційна скарга на рішення суду

ці її' 11.ся протягом десяти днів з дня проголошення рішення (ст. 294

ЦІІК). Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України

.... їіі і ься протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення,

.... о якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового

рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, иіовлених п. 1 ч.І ст. 355 ЦПК, якщо воно ухвалене пізніше, але не їм ініше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд II ого подається заява (ст. 356 ЦПК). Заяву про приєднання до апеля­нті юї скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеля-ш і і йому суді (ч. 2 ст. 299 ЦПК) тощо.

Щодо строків, які визначаються вказівкою на подію, яка повинна Неминуче настати, то слід зазначити, що вони мають певні особливос-м їх тривалість є відносно визначеною, а це свідчить про те, що для цих визначальним є не останній день строку, яким він закінчується, ■ настання події, з якою і пов'язується нормами ЦПК настання певних II її іідків. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що особливість подій II юридичних процесуальних фактів полягає в тому, що події самі по

.... не викликають процесуальних наслідків, вони можуть бути тільки

приводом до звершення дій учасниками процесу1.

1 Див.: Цивільне процесуальне право України [Текст] / за ред. В. В. Комарова. - X.: Ириво. 1999. -С. 60.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

Наведене, на наш погляд, свідчить про те, що строк, який ви tin» чається вказівкою на подію, яка неминуче настане, за свою приро та суттю не є процесуальним, а відбиває вимогу щодо порядку, послі*] довності вчинення процесуальних дій, а не час. протягом якок можна вчинити.

Якщо строк обчислюється днями, місяцями, роками або вказіві на подію, яка повинна неминуче настати, процесуальну дію може бути ' виконано протягом усього вказаного проміжку часу, тобто в будь-який день не пізніше останнього дня даного строку. Процесуальний сірок триває безперервно, тобто включає й неробочі дні, крім випадків, коли неробочий день збігається з останнім днем строку (ч. З ст.70 ЦПК).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня пн ля відповідної календарної дати або настання події, якою визначено його початок, а тому момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість. Оскільки процесуальні строки тривають безперервно, то, якщо початок перебігу строку припадає 11.1 1 неробочий день, строк обчислюється з цього (неробочого), а не з най­ближчого робочого дня.

Стаття 69 ЦПК та її концептуальне тлумачення, як видно, пов'язує ' правило про початок перебігу процесуальних строків зі строками-періодами, які характеризуються певною тривалістю. З огляду на те, 1 що відповідно до ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку почина­ється з наступного дня після відповідної календарної дати або настан­ня події, з якою пов'язано його початок, також враховуючи те, що І процесуальні строки — періоди часу мають конкретний характер, по­дія, з якою пов'язано його початок, повинна мати чітко визначений характер — відповідну календарну дату.

Процесуальний строк, обчислюваний роками, закінчується у ві і повідні місяць і число останнього року строку. При цьому законодавець не конкретизує, який конкретно місяць і число слід вважати «відповід­ним» місяцем і числом — початок строку чи початок його перебігу, Відповідним місяцем і числом, на наш погляд, слід вважати місяць і число, який збігається з числом місяця з календарною датою або днем настання події, якою визначено початок перебігу строку. Строк, об­числюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У тому випадку, коли закінчення такого строку припадав на такий місяць, що не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Загальним для всіх строків, незалежно від способу їх обчислення, є правило, відповідно до якого, якщо закінчення строку припадає на 428


Глава XVIП. Процесуальні строки

пий, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку

рший після нього робочий день.

< Окремо ЦПК встановлює правило визначення останього дня стро-

и мічення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче наста-

11, робіт такого строку відповідно до ст. 70 ЦПК закінчується на-

і\ иного дня після настання події. Проте дане правило не може бути

росі >ване до жодного з тих строків, визначених вказівкою на подію,

in шинна неминуче настати. Як приклад перебігу строку, закінчен-

| її ого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, наводять

..... абрання рішенням суду законної сили (ст. 223 ЦПК України),

і і подання заяви про приєднання до апеляційної скарги (ч. 2 ст. 299 ні м України), розглядаючи при цьому «закінчення строку» та «по­ро згляду справи» як подію, яка повинна неминуче настати1. • Істанній день процесуального строку в усіх випадках триває, як нриишю, до 24 години, але коли у цей строк слід було вчинити про­мину дію в суді, де робочий час закінчуються раніше, то строк и и момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропуще­ним якщо до 24 години останнього дня строку скарга, інші документи штсріали або грошові суми здано на пошту чи передано іншими ■ ніонідними засобами зв'язку. Подача скарги, документа або грошо-Иик сум на пошту прирівнюється до здійснення процесуальної дії в суді. і тому випадку доказом здійснення дії у встановлений строк є по-Міижий штемпель на конверті, поштова або телеграфна квитанція, які щ і.иогься до справи.

11 закінченням встановленого законом або судом строку втрачаєть-• и право на вчинення процесуальних дій. Документи, подані після

.... чення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо

і не шайде передбачених законом підстав для поновлення або про-. пня строку.

і.н альним для всіх процесуальних строків, незалежно від їх виду нособу обчислення, є правило про їх зупинення. Перебіг ироцесу-II мпх строків зупиняється із зупиненням провадження у справі (стат-I1, 202 ЦПК). Тобто підстави для зупинення процесуальних строків імі, що і для зупинення провадження у справі. При цьому зупинен-іроцесуальних строків починається з моменту настання події, вна-| п (ок якої суд зупинив провадження.

Иі і ходячи з вимог ст. 71 ЦПК, після відновлення провадження зупи-іи процесуальні строки продовжуються протягом часу, який залишив-

1 Див.: Исаева, Е. В. Процессуальные сроки в гражданском и арбитражном процессе ■ВТ]: учеб.-прак. пособие / Е. В. Исаева. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - С. 118.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

ся до їх закінчення, тобто час, який сплив до зупинення провадже входить до загального процесуального строку. Суть зупинення про суальних строків полягає у припиненні їх перебігу на строк, який зараховується у рахунок тривалості процесуального строку.

Обчислюючи процесуальний строк, який залишився після від лення провадження, за логікою ст. 71 ЦПК, слід виходити з тогв| відновлюється перебіг строків із дня відновлення провадження у ві (ч. 2 ст. 204 ЦПК), тобто з моменту винесення судом ухвали відновлення провадження у справі. Крім того, оскільки момент при пинення перебігу та момент продовження перебігу зупиненого про цесуального строку не є відповідно закінченням та початком персон процесуальних строків, то застосування до них правил, передбачі статтями 69 та 70 ЦПК, є неможливим.

Із контекстуального тлумачення ст. 71 ЦПК видно, що вона туші нення перебігу процесуальних строків пов'язує із зупиненням про дження у справі та його підставами. З огляду на те, що процесу» ІМ|| строки і строки судового засідання періоди часу або моменти чаОН в межах яких особи, які беруть участь у справі, здійснюють проікч \ альні дії, також враховуючи те, що вони мають конкретний характЯ (початок, кінець, момент), регламентація зупинення процесуальнії строків взагалі не має сенсу.

Цивільне судочинство розвивається на основі складного юридичні ного факту — процесуальних дій суду та інших його учасників. І то і не можна говорити про зупинення строку про подачу зустрічного по* зову, строку на апеляційне оскарження тощо.

 

Навпаки, слід відмітити, що неможливість здійснення процесуалі. них дій суб'єктами процесуальної діяльності при зупиненні проии» дження у справі унеможливлює включення у правову регламентацію процесуальних строків. Процесуальні дії, як і процесуальні строки, в межах яких можуть вони здійснюватися, є у визначених випадких рівнозначними елементами юридико-фактичного складу цивільних процесуальних правовідносин.

§ 3. Продовження та поновлення процесуальних строків

Правила поновлення та продовження процесуальних строків nepefl бачені ст. 73 ЦПК. Застосування вказаних правил залежить від виду процесуального строку. У разі коли процесуальна дія не вчинена у мс-


Глава XVIII. Процесуальні строки

І

і і року, встановленого законом, суд може поновити його, якщо
ік пропущено з причин, визнаних судом поважними. Право подачі
.... і по або іншою особою, яка бере участь у справі, клопотання про
•і' існня пропущеного строку не обмежене яким-небудь строком.
і ином, поновлення процесуального строку — це відновлення
іічим, визнаних судом поважними, втраченого у зв'язку з пропу-
і їм встановленого законом строку права на вчинення процесуаль­
ні Якщо пропущено строк, призначений судом, то на прохання
і >пп або іншої особи суд може продовжити пропущений строк.
іонжсння процесуального строку — надання судом нового строку
чинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин
ні па в первісно наданий строк.

І імм цього, ЦПК закріплює обов'язкове правило, відповідно до

ни уд може поновити або продовжити строк тільки за клопотанням

і м чіп або іншої особи, а також передбачає єдину умову для понов-

іі або продовження строку — поважність причини пропуску. При

іу слід зазначити, що поважність причини є оціночною категорією

ніжди встановлюється за розсудом суду.

Мигання про поновлення чи продовження пропущеного строку

і іиовідно до ч. 2 ст. 73 ЦПК вирішується: по-перше, судом у судово-

іасіданні з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК;

По-друге, судом, у якому належало вчинити процесуальну дію або до

книго потрібно було подати документ чи доказ і, по-третє, присутність

їм, які беруть участь у справі, повідомлених про місце і час розгляду

и о питання, не є обов'язковою.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку Іімлежить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно Якого заявлено клопотання. Але разом з тим слід відмітити, що, на наш Погляд, обов'язковість зазначеного правила не відповідає основному ІМІсту продовження пропущеного строку, який полягає в наданні ново-ш строку, а не у визнанні простроченої процесуальної дії дійсною, як Ііри поновленні.

За результатами розгляду поданого клопотання суд постановляє Мотивовану ухвалу про поновлення чи продовження пропущеного строку або про відмову його поновити чи продовжити. Ухвала суду першої інстанції про відмову поновити чи продовжити пропущений і і рок може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦІ ІК). А ухвала суду апеляційної інстанції про відмову поновити чи продовжити пропущений строк може бути оскаржена в касаційному порядку (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК).


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

_^_ § 4. Службові строки

Говорячи про процесуальні строки, деякі автори зміщують цесуальні строки та строки судової діяльності (службові), розгля ючи останні як різновид процесуальних1. На наш погляд, слід nor* тися з тим, що ці строки не входять до змісту процесуальних пр відносин суду з особами, які беруть участь у справі, їх порушення може бути оскаржено в процесуальному порядку. За своєю приро. вони належать до сфери судового управління та не мають преклюз ного значення, правомочності суду та його обов'язки не припиняю ся у випадках прострочення здійснення ним відповідних процесу них дій. У зв'язку з юридичними особливостями строків, встановле для суду, обгрунтовано їх виводити за поняття процесуальних стро Разом з тим строки судової діяльності, які не є процесуальними с ками, мають самостійне місце в механізмі забезпечення строково процесуальної форми цивільного судочинства і разом з процесуаль ми строками сприяють своєчасному розгляду цивільних справ.

Строки судової діяльності (службові строки) відрізняються процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на лізацію суб'єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особ які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не зні із суду обов'язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесу них дій. На відміну від процесуальних строків, установлених закон службові строки можуть бути подовжені.

У ЦПК поряд із поняттям «строк», яким визначаються процесу ні та службові строки, містяться поняття, що також відобража темпоральність процесуальних дій: «швидко» (ст. 130 ЦПК), «негай (ст. 209 ЦПК) тощо. Такі норми є оціночними з точки зору застосуг ня, не визначають процесуальних строків і спрямовані на регламен цію окремих процесуальних дій суду. На наш погляд, хоча законода конкретно не визначає проміжку часу, протягом якого здійснюєт процесуальна дія, можна стверджувати, що вказані строки є специф ним різновидом, як правило, службових строків, оскільки во є обов'язковими для суду.

Так, ч. 1 ст. 157 ЦПК України закріплює обов'язок суду розгля справу протягом розумного строку, який не повинен перевищув

1 Див.: Исаева. Е. В. Процессуальные сроки в гражданском и арбитражном проц
[Текст]: учеб.-практ. пособие / Е. В. Исаева. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - С. 112.

2 Див.: Гурвич, М. А. Гражданские процессуальные правоотношения и процесс
действия [Текст] / М. А. Гурвич // Тр. ВЮЗИ. - М, 1965. - С. 111-112.


Глава XVIII. Процесуальні строки

місяців з дня відкриття провадження у справі, а у справах про їв іення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця. Вка-иорма є орієнтиром для становлення судової практики України Нтексті виконання та додержання вимог Конвенції про захист прав пи і основоположних свобод, оскільки процесуальні механізми і ьби із порушенням строків розгляду справи, а також процесуаль-I и іки недотримання вказаних строків чинним законодавством не

П'.ІЧЄНІ.

(мит категорії «розумний строк судового розгляду» цивільним альним законодавством не розкривається, тому при її визна­ні глід відштовхуватися від положень Конвенції про захист прав пни і основоположних свобод, яка у ч. 1 ст. 6 закріплює право на іадливий судовий розгляд протягом розумного строку, і практики ІШень Європейського суду з прав людини щодо її тлумачення, и.мі останні відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання ь та застосування практики Європейського суду з прав людини» ролом права й повинні застосовуватися судами при розгляді справ. Ні дохідність цього звернув увагу і Верховний Суд України у своє-іисті № 1-5/45 від 25.01.2006 р. «Щодо перевищення розумних жіп розгляду справи».

< пропейський суд з прав людини виходить із того, що строк судо­во яляду має обчислюватися з моменту подання позову до суду1. В сп >сується моменту закінчення цього періоду, то єдиної однознач­ні позиції висловлено не було. Так, у деяких справах Європейський \ прав людини визначив його як момент закінчення розгляду спра-и \ найвищій інстанції й винесення остаточного рішення у справі2, і' яких справах, наприклад, Сільва Понтес проти Португалии, чіпси проти Фінляндії4, зазначив, що цей період триває до завер­ни процедури виконання рішення. Верховний Суд України у своє-іисті № 1-5/45 від 25.01.2006 р. «Щодо перевищення розумних 91 років розгляду справи» висловив точку зору, що у цивільних справах

1 І иропейский суд по правам человека. Избранные решения [Текст] : в 2 т. Т. 1.-I І ЮМА, 2000.-С. 510.

Дни.: Моул, Нула. Европейская конвенция о защите прав человека и основных

і і татья 6. Право на справедливое судебное разбирательство: Прецеденты

ієні арии [Текст] / Нула Моул, Катарина Харби, Л. Б. Алексеева. - М.: Рос. акад.

і imi.2001.-C. 36.

' Дин.: Дженис, М. Европейское право в области прав человека (Практика и ком-

ірпп) [Текст] : пер. с англ. / М. Дженис, Р. Кэй, Э. Бредли. -М.: Права человека,

і 486.

к

' І Ірактика Європ. суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 2000. - № 4. - С. 137. 433


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

перебіг строку судового розгляду розпочинається з моменту по позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі,

У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав лю і виходить із того, що розумність тривалості судового провадже необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та врах ючи критерії, вироблені Судом: складність справи, поведінку заяви поведінку органів державної влади (насамперед суду) та значу їм для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або осо становище сторони у процесі.

Першим критерієм є складність справи, тобто обставин і фа що грунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслі Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правое аспектами: характер фактів, які необхідно встановити; кількість пі які розглядаються в межах однієї справи; віддаленість, з точки простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та цесом судочинства; кількість свідків та інших аналогічних про пов'язаних зі збором показань свідків; міжнародні фактори; приє ня справи до інших справ, а також вступ у процес нових осіб. С ність справи, а відповідно і строк її розгляду, залежать, по-перше, складності предмета доказування у справі, під яким слід роз} факти матеріально-правового значення, без з'ясування яких немо? во правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матері ного права. По-друге, від обсягу фактів предмета доказування, я може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням зменшенням розміру позовних вимог. По-третє, від кількості доі наданих сторонами. Так, у справі Претто проти /та?//'Європейсі суд з прав людини, наприклад, не визнав порушенням критерію < зумності строку» розгляд справи про відступлення землі протя трьох років, шести місяців та п'яти днів, оскільки юридична пробл була складною. Мова йшла про застосування нового закону, який містив конкретних вказівок на те, чи є право переважної покупки статньою підставою для вимоги на переуступку майна, вже продан третій особі. Тому зупинення вирішення цієї справи до розгляду логічної справи пленарним засіданням Касаційного суду, хоча це п звело до затягування розгляду, було розумним1.

Другим критерієм оцінки розумності строку судового розгляд за визначенням Європейського суду з прав людини, поведінка заяви

1 Европейский суд по правам человека. Избранные решения [Текст] : в 2 т. Т. М. : НОРМА, 2000. -С. 434.


Глава XVIII. Процесуачьні строки

ю затримка розгляду справи відбувається внаслідок протиправних

або бездіяльності сторони, то це, безумовно, є фактором, що послаб-

ефективність скарги. Однак не можна вимагати від сторони ак-

юї співпраці із судовою владою. Так, у справі Юніон Алімеитаріа

к)срс С А. проти Іспанії"Суд зазначив, що заявник зобов'язаний лише

іонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що мають

юсередне відношення до нього, утримуватися від використання при-

іів по зволіканню справи, а також максимально використовувати всі

>и внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухан-

У справі Чирикоста та Віола проти /та///'Європейський суд з прав

піни вирішив, що 15-річний строк розгляду не є невиправданим,

рыси заявники 17 разів зверталися з проханням про відстрочку про-

та не заперечували проти вимог іншої сторони, що висловлювали-

разів, про перенесення розгляду1.

Поведінка заявника буде негативно впливати на строк судового і ияду, якщо сторони зловживають своїми процесуальними правами, іо умисно, використовуючи свої процесуальні права не за призна­нням, намагаються затягнути судовий розгляд з метою утруднити іилежній стороні виграш справи в цілому чи спричинити шкоду її цім інтересам. Наведене може виявлятися, наприклад, в оскаржен-:вал по забезпеченню позову у всіх інстанціях, поданні зустрічної ІВНОЇ заяви, що не відповідає вимогам процесуального закону, і в льшому оскарженні ухвали про її повернення у всіх інстанціях та к;і ілні дії призводять до автоматичної передачі судом першої ін­шії всіх матеріалів справи разом з ухвалою, що оскаржується, до іяційної інстанції, що унеможливлює остаточний розгляд спору до ісрнення матеріалів справи з вищестоящих інстанцій. І ретім критерієм є поведінка державних органів, оскільки, як зазна-іся у справі Циммерман та Штайиер проти Швейцарії, тільки за­їм мі. в яких можна звинуватити державу, можуть виправдати висно-Про невиконання вимоги, що стосується «розумного строку»2. У да-ишіадку мова йде перш за все про судову волокіту. Так, у справі і - проти Португалії, Європейський суд з прав людини визнав по-

Іик.: Моул, Н. Европейская конвенция о защите прав человека и основных сво-

I і Li и,я 6 Право на справедливое судебное разбирательство: Прецеденты и ком-

ірііи [Текст] / Нула Моул, Катарина Харби, Л. Б. Алексеева. - М. : Рос. акад.

) 1ия. 2001.-С. 37. Дни.: Дженис, М. Европейское право в области прав человека (Практика и ком­ічні) (Текст] : пер. с англ. / М. Дженис, Р. Кэй, Э. Бредли. - М. : Права человека, і 14 ( 4X6-487.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

рушенням п. 1 ст. 6 Конвенції розгляд справи Окружним судом Франка де Хіра протягом трьох років десяти місяців та вісімнг днів, оскільки справа залишалася без руху двічі: більше шести мк коли очікували виконання направленого до Лісабону дорученні вручення позовної заяви відповідачу, та більш як півтора року, які добилися для надання позивачам заперечень відповідачів1. У сирні Аллене де Рибемон проти Франції, розгляд якої здійснювався прибли НІ одинадцять років і вісім місяців, Європейський суд з прав людніш іііііН шов порушення вимоги «розумного строку судового розгляду» у -шмуь що судові органи неодноразово відмовляли заявнику задовольнити про­хання про надання йому доказу, який для нього був суттєво важлиі що призвело до затримки судового розгляду більш як на вісім років* Судова волокіта може бути підставою для порушення строків рол ду справи, якщо відбувається порушення строків для відкриття проин дження у справі, призначення і проведення попереднього судового завидання, призначення справи до розгляду, безпідставні та численні він і і дення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засідання, порушення строків підготовки процесуальних документів, поруш» строків, встановлених для виконання судових рішень, тощо. Так, с\ к колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Мим> іаш ської області у справі № 22а-366/2001 р. визнала порушенням розуми

СТрОКу СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ДІЇ СУДДІ ГаПІШКО В. В. ЯК ГОЛОВУЮЧОГО \ І р\ і"

вому спорі, який отримав матеріали позову 06.06.2000 p., а справу ирі і чив до розгляду лише 17.04.2001 р. В окремій ухвалі в цій справі за пій чалося, що сторони та держава (на законодавчому рівні) не занажл їм судді додержуватися розумного строку розгляду справи3.

Останнім критерієм є значущість для заявника питання, яке ходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у upon Так, наприклад, як зазначає Європейський суд з прав людини, без пю« лікань повинні розглядатися трудові спори (справа Обермаиер пр> Австрії') та справи, пов'язані з травматизмом (справа Сільва На­проти Португалії)4, справи про піклування про дітей і права тої і

' Европейский суд по правам человека. Избранные решения [Тексі | : в 2 і і і М. : НОРМА, 2000. - С 472-473.

2 url: htpp://www.garant.ru/euro/DOC_2461453.

5 Див.: Паліюк, В. П. Застосування сулами України Конвенції про іа\и« і людини та основних свобод [Текст] / В. П. Паліюк. - К. : Фенікс. .МНИ < 130

4 Див.: Моул, Н. Европейская конвенция о защите прав человеку и осипши бод. Статья 6 Право на справедливое судебное разбирателыл во: І Іренс ієні м и м»м ментарии [Текст] / Нула Моул, Катарина Харби. Л 1>. Ллексеенп М I'm правосудия, 2001. - С. 39.


Глава XVIII. Процесуальні строки

(справа Нуутінен проти Фінляндії)1, а також інші справи, при ми яких важлива терміновість.

Грок судового розгляду може бути подовжений, але не більш як

ми місяць (ч. 2 ст. 157 ЦПК України). При цьому ініціаторами

подовження, враховуючи зміст ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 46,

, 157 ЦПК, можуть бути сторони, треті особи, які заявляють

і і німі вимоги на предмет спору, представники сторін та третіх

п і іаявляють самостійні вимоги на предмет спору, а також орга-

I особи, які відповідно до ст. 45 ЦПК України звернулися до суду

їх інших осіб або в державних чи суспільних інтересах. Воно

і 11 и місце тільки у виняткових випадках, тобто у разі складнос-

р іви, наявності підстав для відкладення розгляду справи або

Шсння перерви (ст. 191 ЦПК), наявності підстав для зупинення

пня у справі (ст. 202), якщо суд не зупиняє провадження

ин і а пі. Крім того, продовження строку розгляду справи — це

іу, яке може бути реалізовано на його розсуд тільки з ураху-

11 н пбливостей розгляду справи. При цьому мають враховувати-

Итсрії, вироблені прецедентною практикою Європейського суду

І іюдини: складність справи, поведінка заявника, поведінка ор-

і ржавної влади, значущість для заявника питання, яке знахо-

і ні розгляді суду або особливе становище сторони у процесі.

пня розгляду справи оформляється мотивованою ухвалою,

... пінно бути зазначено, з яких підстав суд вважає за необхідне

и и ниш клопотання сторони про продовження строку розгляду н і .і на який строк. При цьому цей строк не може перебільшува­нії місяць.

• її ні імітити, що правило, закріплене в ч. 2 ст. 157, містить пев-

іппріччя у правовій регламентації строків розгляду справи. На-

I ■ ин 11 дком недосконалості конструкції цієї статті взагалі. Так,

н.іп'ііі сутність строку судового розгляду, його можна віднести

іншого строку, тобто певного проміжку часу, передбаченого

протягом якого суд чи суддя зобов'язані вчинити певні про-

мні ні Ного пропущення не знімає із суду чи судді обов'язку

п і п процесуальну дію, тому закріплення процедури подовження

іим більше за ініціативою сторони, яка не має жодного

і ю і іужбового строку, є зайвим.

ммш і" upon суд} і прав людини. Рішення. Коментарі. - 2000.-№ 4. -


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

Питання для самоконтролю


 


 

1. Які строки є процесуальними?

2. Як співвідносяться поняття «час» та «строк»?

3. Яке місце займають строки у системі юридичних фн*

4. Як обчислюються процесуальні строки?

5. У чому виявляється безперервність перебігу процесуалі строків?

6. Чи збігаються у часі «початок строку» і «початок п< процесуального строку»?

7. У чому полягає різниця між поновленням та продоюы m процесуальних строків?

8. Чи є різниця у процесуальних наслідках пропущення ків, установлених законом, і строків, призначених суде

9. Які строки є строками судової діяльності (службовими ками)?


 


Глава XIX. Судові витрати


інва XIX


СУДОВІ ВИТРАТИ


 

§ 1. Поняття та види судових витрат

In- і и гут судових витрат безпосередньо впливає на можливість реа-и и особою права на звернення до суду та отримання судового за-iv і може розглядатися в принципі як встановлене законодавством вння доступності правосуддя. Разом з тим, якщо розмір судових є розумним, то наведений інститут можна розглядати як своєрід­ні пьтр», що утримує від необгрунтованого звернення до суду. На-випливає з Рекомендації відносно шляхів полегшення доступу іііюсуддя № R (81)7, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи гривня 1981 p., відповідно до якої прийняття до провадження не по-н'і оговорюватися сплатою стороною державі якої-небудь грошової н, розміри якої нерозумні стосовно справи, яка розглядається. Тією і« >, якою судові витрати є явною перешкодою для доступу до право-ї.х слід по можливості скоротити або анулювати1. \ нкт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних •". • і нічого не зазначає стосовно того, чи буде виступати порушенням на справедливий судовий розгляд необхідність сплати при звер-

... ю суду судових витрат. Європейський суд з прав людини вихо-

и. із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції не означає беззастереж-

мп права на безкоштовне провадження у цивільних справах. Вимога

пни чборів у зв'язку з поданням позовів сама по собі не може вва-

обмеженням права доступу до суду. Однак Суд наголошує, що

11 морів, призначена у світлі конкретних обставин, включаючи

щ мі «жність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд

• Імни на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими

Кийками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом

І нудо суду чи ні2.

Під судовими витратамислід розуміти витрати осіб, які беруть 11, у розгляді справи, а у випадках їх звільнення від сплати судових — держав, які вони несуть у зв'язку з розглядом та вирішенням ної справи.

1 І '< к юстиция. - 1997. - № 6. - С. 4. І in и Верхов. Суду України (вкладка). -2001. -№6.-С. 41.


Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції

У науці цивільного процесуального права виділяють такі ф інституту судових витрат:

^матеріальне забезпечення цивільного судочинства шляхом ч нового залучення фінансових коштів осіб, які беруть участь у с ^відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, уч кам процесу;

_2Хвплив на процесуальну поведінку учасників процесу;

^^запобігання неправомірній та недобросовісній процесу;! 11. поведінці (зловживання процесом) та покарання за вказані дії*!

Однак вказані функції підлягають уточненню. Так, відпові ч. 1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансува належні умови функціонування і діяльності суддів. У Держави бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання Тому не можна стверджувати, що судові витрати виконують ф матеріального забезпечення цивільного судочинства або част компенсації державі витрат на фінансування та утримання судо системи, оскільки держава не може перекладати навіть частково опосередковано виконання своїх обов'язків на інших осіб. Тим біл» що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 82, п. 2 ч. 1 ст. 87 Бюджетного код України видатки на забезпечення незалежного судочинства, суд владу виконуються лише за рахунок коштів державного бюджету і можуть фінансуватися з місцевих бюджетів.

{Основним призначенням інституту судових витрат є відшкодуй ня учасникам процесу витрат, пов'язаних із розглядом справи: он правової допомоги, відшкодування сторонам, їх представникам, кам, спеціалістам, перекладачам, експертам витрат, пов'язаних із п їздом до іншого населеного пунктуї найманням житла, виплатою бових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), компенсація втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, компенсація и трат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходже ня та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; комік п ція витрат, пов'язаних із публікацією у пресі оголошення про викл

1 Див.: Богля, С. С. Судові витрати в цивільному судочинстві [Текст] : авто дис.... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. С. Богля. - Нац. ун-т внутр. справ МВС У ни - X., 2005. - С. 9; Шокуева, Е. М. Институт судебных расходов в российс" гражданском судопроизводстве [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.1 Е. М. Шокуева. - Сарат. гос. акад. права. - Саратов, 2005. - С. 8, 14; Симайтис, Функции гражданско-процессуального института судебных расходов [Текст] 1'и» тис Симайтис // Гражданский процесс: наука и преподавание / под ред. М. К. Трети кова, Е. А. Борисовой. - М.: ОАО Изд. Дом «Городец». 2005. - С. 303.


Глава XIX. Судові витрати

ідача^Крім того, вони служать певним важелем для здійснення на поведінку учасників процесу та запобігання неправомірній росовісній процесуальній поведінці^ і (Овуючи, що частина судових витрат, а саме судовий збір, за-• і ід я до спеціального фонду Державного бюджету, з якого за Рою існуючого механізму перерозподілу бюджетних видатків ник гься фінансування судової системи, а саме здійснюється за­сини відправлення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної ні», включаючи створення та забезпечення функціонування о\ судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судово-v, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-ожувальної техніки, впровадження електронного цифрового \ і ;і інше (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»), їх мож-ілядати як специфічне податкове зобов'язання, що випливає

()7 Конституції України. іежно від призначення платежів усі судові витрати розподіля-м.і дві групи. Це, по-перше, судовий збір, що сплачується заін-маними особами, які звертаються до суду, тобто при ініціюванні иного судового розгляду, та, по-друге, витрати, пов'язщ з рог-справи, до складу яких включаються: витрати на правову до­тирати сторін іа їх представників, то ПОВ'язанІ 5 явкою ДО Втрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекла-і,і проведенням судових експертиз;^еитрати, пов'язані з прове-м огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дохідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією СІ оголошення про виклик відповідача. , Ні і повідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК суд, враховуючи майновий стан сто-юже своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судо-ібору на визначений строк, але не більш як до ухвалення судово-ення у справі.

і ісіроченнм сплат означає, що сплата переноси гься на майбутнє 11.ся однократно. Розстрочення сплати передбачає поступову протягом певного строку. Якщо позов, за яким оплата судового була відстрочена до вирішення справи, задоволено частково, він т і и стягнений у дохід держави з відповідача, не звільненого від и її і и пропорційно до тієї частини позову, щодо якої рішення по-іі по проти нього. Так, гр-ка М. П. подала позов до гр-на Є. П. про майна. Позивачка вказувала, що перебувала у шлюбі з відповіда-Et час сумісного проживання вони разом замість належного від-


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

повідачеві та його матері будинку фактично збудували новий, б: го розміру, у зв'язку з чим частка її чоловіка в будинку значно шилася. Вважаючи, що ця частка стала спільною сумісною вла її та відповідача, позивачка просила визнати за нею право власн 45/100 частин будинку і виділити в натурі частину будинку. Спра дами вирішувалася неодноразово. Останнім рішенням судової к у цивільних справах Київського обласного суду за М. П. визнано власності на 8/25 частин будинку і виділено їй конкретні приміще планом та половину сараю. У решті позовних вимог відмовлено. зі ст. 68 ЦПК 1963 p., яка передбачала, що суд або суддя, врахову майновий стан громадян, може своєю ухвалою відстрочити або строчити сплату судових витрат на строк не більше як до закін розгляду справи в суді першої інстанції, проте в усякому разі не б' як на три місяці з дня пред'явлення позову, позивачці було від( сплату державного мита. При постановленні рішення судова ко поклала обов'язок сплатити державне мито на позивачку в межах по них вимог, у задоволенні яких відмовлено, а на відповідача — прои ційно задоволених до нього позовних вимог1.

^У разі порушення встановленого судом строку сплати судових і трат заява відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК залишається без розг; ду, якщо був визначений інший строк сплати судових витрат, ніж ухвалення рішення у справі, або ці витрати стягуються за судов: рішенням у справі, якщо їх сплату було відстрочено або розстроч до його ухвалення.

^уд, враховуючи майновий стан сторони, м^ше_зменшити належних до оплати судового збору або витрат, пов'язаних із розі справи, або звільнити від їх оплати (ч. 2 ст. 8 Закону України « судовий збір», ч. З ст. 82 ЦПК). Критерії, які суд повинен при ць враховувати, у чинному законодавстві не встановлені, тобто це пит ня вирішується кожен раз за внутрішнім переконанням суду.

§ 2. Судовий збір

ЦПК у ч. 1 ст. 79 закріплює, що складовою частиною судових трат є судовий збір.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему о даткування» від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ із подальшими змінами

Рад. право.- 1978. -№ 6.


Глава XIX. Судові витрати

• миними, який втратив чинність з 01.01.2011 p., судовий збір
мій я як загальнодержавний збір, який справлявся на всій тери-

^К раї ни за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами

• и і ів, та включався до складу судових витрат. Однак прийнятий
мною Радою України Податковий кодекс України серед переліку
ИО и ржавних та місцевих податків та зборів (статті 9, 10) не за-

им і удовий збір та взагалі ніяким чином не регулює його місце » мі оподаткування, а відповідно до п. 9.4 ст. 9, п. 10.5 ст. 10 По­ті кодексу України, установлення загальнодержавних та міс-іі" її і ків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняєть-|І u не, на наш погляд, є суттєвим недоліком нового Податково­му України. ікі'і.н и.ся, що за своєю природою судовий збір все ж таки слід

... її і м до загальнодержавних зборів. Так, ст. 1 Закону України «Про

і ібір» від 08.07.2011 p. № 3674-VI прямо передбачає, що судо-це збір, що справляється на всій території України за по-иив, скарг до суду, а також за видачу судами документів і вклю­чи до складу судових витрат. Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Податко-

• іексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж
и- чи імого бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою
.шия ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення
in и. таких осіб державними органами, органами місцевого само-
иііішя, іншими уповноваженими органами та особами юридично
і них дій. Пункт 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України встановлює,

мгальнодержавних належать податки та збори, що встановлені

сом і є обов'язковими до сплати на всій території України, крім

кін, передбачених цим Кодексом. Судовий збір, у свою чергу,

і і.ся на всій території України з громадян України, іноземців,

11 ромадянства, підприємств, установ, організацій, інших юри-

\ осіб (у тому числі іноземних) та фізичних осіб-підприємців,

Ці ртаються до суду (ст. 2 ЗУ «Про судовий збір»).

Ill іпонідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК розмір судового збору, порядок його

пі иомернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

{;ікон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI,

и и н>\ ває чинності з 01.11.2011 р. До цього часу відповідно до п. 5

" п і\ XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК судовий збір

Н исрненні до суду сплачувався у порядку і розмірах, встановлених

" ііівством для державного мита, тобто відповідно до Декрету

Ні iv Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93

и.тими змінами та доповненнями.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

Згідно зі ст. З Закону України «Про судовий збір» судовий справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, баченої процесуальним законодавством; за подання до суду ап ної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судо рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасу ня рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого доку; та на примусове виконання рішення третейського суду та заяви перегляд судових рішень Верховним Судом України. Судовий збі справляється за подання:

- заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішо; у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдик якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'я при вирішенні справи судом;

- заяви про скасування судового наказу;

- заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку конання судового рішення;

- заяви про поворот виконання судового рішення;

- заяви про винесення додаткового судового рішення;

- заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установл му законом порядку безвісно відсутньою або недієздатною, або з бою, засудженою до позбавлення волі на строк не менш як три ро

- заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язков державним соціальним страхуванням;

- заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безві за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважа загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичаин ситуацій техногенного та природного характеру;

- заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної ді ності фізичної особи;

- заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієз ності;

-заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусово порядку;

- заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозн закладу;

- позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі ік-конними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної вл


Глава XIX. Судові витрати

і її чи Автономної Республіки Крим або органу місцевого само-

іиипя, їх посадовою або службовою особою, а так само неза-

n їм рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досу-

| 111 11 їства, прокуратури або суду;

іняви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі,

иргдставництво їх інтересів у суді відповідно до закону або між-

іного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною

Ю України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або ор-

<.. vїї та піклування або служби у справах дітей.

ювий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної 11 мої плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня п і.іриого року, в якому відповідна заява або скарга подається до у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксовано-I (мірі. Таким чином судовий збір може бути двох видів: простим, Ір якого визначається у фіксованій сумі, та пропорційним, розмір і лновлюється у відсотковому співвідношенні до ціни позову. Мімі позову — це сума грошей або грошовий еквівалент вартості N і які позивач вимагає стягнути з відповідача. Відповідно до ч. 1 її ЦІІК ціна позову визначається: у позовах про стягнення гро-с іягуваною сумою; у позовах про визнання права власності на НО або його витребування — вартістю майна; у позовах про стяг-I и ментів — сукупністю всіх виплат, але не більше як за шість

... і. у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх

-ми або видач, але не більше як за три роки; у позовах про без-I рикові або довічні платежі і видачі—сукупністю платежів або видач и роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або ' і сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи п і іс не більше як за один рік; у позовах про припинення плате­нь» видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але і її.міс як за один рік; у позовах про дострокове розірвання догово-ішііму (оренди) або договору найму (оренди) житла — сукупністю /ми за користування майном або житлом протягом строку, що ііііік і і.ся до кінця дії договору, але не більше як за три роки; у по-иро право власності на нерухоме майно, що належить фізичним їм на праві приватної власності, — дійсною вартістю нерухомого мі па нерухоме майно, що належить юридичним особам, — не п ї\ балансової вартості; у позовах, які складаються з кількох і піних вимог, — загальною сумою всіх вимог. Ціну позову зазна-

Г

позивач у позовній заяві. 445


Частина друга. Провидженім у суді першої інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» с судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до

- позовної заяви майнового характеру — 1 відсоток ціни п але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не б' З розмірів мінімальної заробітної плати;

- позовної заяви немайнового характеру — 0,1 розміру мінімаль заробітної плати;

- позовної заяви про розірвання шлюбу — 0,1 розміру мінімальні заробітної плати, про поділ майна при розірванні шлюбу — 1 відсош ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плаї и не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

- заяви про видачу судового наказу — 50 відсотків ставки, що нн значається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позо^ у порядку позовного провадження;

- позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особі: 11 лової репутації фізичної або юридичної особи немайнового характ^ ру — 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; про відшкодува моральної шкоди — 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 роз мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної робітної плати;

- заяви про перегляд заочного рішення — 0,1 розміру мінімальн заробітної плати;

- апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання апеляційної скарги на рішення суду — 50 відсотків ставки, що пі сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі дання позовної заяви майнового характеру — 50 відсотків ст' обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

- касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до саційної скарги на рішення суду — 70 відсотків ставки, що пі; сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі дання позовної заяви майнового характеру — 70 відсотків став обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

- заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами — 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при полам позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної зая" майнового характеру — 50 відсотків ставки, обчисленої виходяч з оспорюваної суми;

- заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяв


Глава XIX. Судові витрати

ви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового харак-70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної

місляційної скарги на судовий наказ — 50 відсотків ставки, що сплаті за подання заяви про видачу судового наказу в наказ­ні ювадженні; і,шин про забезпечення доказів або позову — 0,1 розміру міні-

і.... ілробітної плати;

ніс іяційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про при­нци до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду — 0,1 мінімальної заробітної плати; мини про скасування рішення третейського суду — 0,5 розміру

1 .... ної заробітної плати;

і її про видачу виконавчого листа на примусове виконання рі­пі и і рсюйського суду — 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; іаяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення мною суду — 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Ці і повідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет ■Тни на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-V1 з 1 січня 2011 р. мий ієна мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 941 грив-ІІ< шажаючи на подальшу її зміну (з 1 квітня — 960 гривень, і ня — 985 гривень, з 1 грудня 1004 гривні), враховуючи зміст ОТ. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору ІИ шачатися саме виходячи з мінімальної заробітної плати у місяч-| розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року. Ill 11 ю зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судо-ібору звільняються:

позивачі — за подання позовів про стягнення заробітної плати, нпя на роботі та за іншими вимогами, що випливають із тру-Н правовідносин; позивачі — за подання позовів про відшкодування шкоди, запо­ні щтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю чноїособи;

Позивачі — за подання позовів про стягнення аліментів; Позивачі — за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з випла-• компенсації, повернення майна, або за подання позовів щодо спо-Пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілі-ІНИМ відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв по­мпи \ репресій на Україні»;


Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції

-особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань 0 совно захисту прав і законних інтересів особи під час надання пай атричної допомоги;

- позивачі — за подання позовів про відшкодування матеріали»
збитків, завданих внаслідок злочину;

-державні органи, підприємства, установи, організації, гром:і и організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачі-н законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересі інших осіб, а також споживачі — за позовами, що пов'язані з порушен ням їхніх прав;

- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів? які загинули чи пропали безвісті, і прирівнені до них у встановлене^ порядку особи;

- інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і нсдІІ здатних інвалідів І та II групи;

- позивачі — громадяни, віднесені до І та 2 категорій постраж внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- органи прокуратури — при здійсненні представництва інтере громадян або держави у суді;

-органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельинґ ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, я перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з м вів суспільної необхідності;

- позивачі — за подання позовів про відшкодування збитків, завдай внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або устад чими документами, грошових або майнових внесків, залучених до й піонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;

- громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання rpd мадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та органі зації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи і організації — за подання позовів, з якими вони звертаються до суду,

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи виключи у національній валюті у безготівковій або готівковій формі тільки че установи банків чи відділення зв'язку. Документом про оплату су вого збору є квитанція установи банку або відділення поштової зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповн


Глава XIX. Судові витрати

■Ю посадовою особою і скріплене печаткою установи банку 11 кою про дату виконання платіжного доручення. Квитанція про державного мита або платіжне доручення додаються до позовної (ч. 5 ст. 119 ЦПК). За подання позовів, ціна яких визначається І мпій валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням н 11 иного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Націо-і.иим банком України на день сплати.

разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до і\ и розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена .. тому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спір-і" майна або якщо на день подання позову неможливо встановити його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з по-ою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми пере-и судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом роцесі розгляду справи. У разі якщо розмір позовних вимог збіль-пм або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судово-ібору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною за-. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо по-■ііія суми судового збору вирішується у порядку, встановленому иом України «Про судовий збір». У разі якщо позовну заяву по­ки після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про м шсчення доказів або позову, розмір судового збору зменшується розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття за-"і и -них заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

І,і подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайно-и характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими и позовних заяв майнового та немайнового характеру. За подання чччюї заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна пний збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна. повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, і пі збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума ого збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову і;іяду, але не була повернута, до повторно поданого позову до-СЯ первісний документ про сплату судового збору. ta подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у спра-ірсііх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір ні іяється на загальних підставах.

У разі вибуття із справи позивача судовий збір сплачується його am «наступником, якщо збір не був сплачений.

і" нині и.мого пронесу 449


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

У разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплат за подання позову, не повертається і перерахунок не здійсни» 11 Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно сплачується.

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з ypj ванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропЯ ційно частці поданих кожним із них вимог окремим платіжний кументом. Судовий збір справляється з урахуванням загальної і позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох ві повідачів; об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідні позовних вимог.

§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, згідно з ч. З СЯ ЦПК належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін СІ представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із лучениям свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судові експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за міст їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розглял справи, витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про ні клик відповідача.

Витрати на правову допомогу. Якщо сторони користуються слугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які надають правову допомогу, вони повинні оплатити їх послуги. Ці витрат ні покладаються на сторони, якщо правова допомога надається безоп іаі но (ч. 1 ст. 84 ЦПК). Випадки та порядок надання безоплатної правой, ч допомоги у цивільних справах передбачені в розділі III Закону України «Про безоплат







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.