 |
|
Позовне провадженії
Глава ХХШ
ПОЗОВ
§ 1. Поняття позову та його елементи. Види позовів
У позовному провадженні розглядається і вирішується спір и право цивільне, тобто спір про захист порушених, невизнаних І оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивіїміп житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з іііш правовідносин.
Процесуальним засобом порушення судової діяльності по зам і прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичнії осіб, державних та суспільних інтересів у позовному проваджені є позов, в якому заінтересована особа (позивач) викладає свої вимо до передбачуваного порушника суб'єктивною права (відповідача) Звертаючись до суду з позовом, позивач просить ухвалити рішену яким здійснити захист цивільних прав та інтересів способами, пер' і баченими законом. Відповідно до ст. 16 ЦК способами захисту циві 11 них прав та інтересів загальними судами можуть бути: визнання пра! визнання правочину недійсним; припинення дії. яка порушує пр відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове ви конання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення прано відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодуваш майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Q може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що вст новлений договором або законом.
Поняття позову, як правило, визначається як звернення заінтерес ваної або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням нр розгляд цивільно-правового спору і захист прав, свобод чи інтересі!
Глава XXIII. Позов
і і аке визначення поняття позову не відображає повністю його
рвої природи. Як засіб порушення процесуальної діяльності, і,
м чином, як процесуальне поняття за своєю юридичною природою
он і існо пов'язаний із суб'єктивним матеріальним правом (цивіль-
м /мітловим, земельним, сімейним, трудовим тощо), на захист
н» він пред'являється. Без спірної матеріально-правової вимоги
ача до відповідача немає позову. Тільки завдяки матеріально-
Ювій стороні позову в цивільному процесі існують такі інститути,
знання позову, відмова від позову, забезпечення позову, мирова
тощо. Матеріально-правова вимога позивача до відповідача стає
ном в тому випадку, якщо вона звернена у відповідний суд, де під-
розгляду в порядку позовного провадження з дотриманням пев-
процесуальних гарантій. Тому суть позову може бути правильно
Пена тільки з урахуванням єдності його матеріальної та процесу-
ІОЇ сторони. Позов, крім процесуальної сторони — вимоги до суду
Про розгляд і вирішення спору про право цивільне, має матеріально-
іі|і.ііиту сторону — вимогу позивача до відповідача про захист прав,
•о і чи інтересів.
| h |
i і ким чином, позов — це вимога позивача до відповідача, зверне-|ерез суд, про захист прав, свобод чи інтересів, яка здійснюється N псиній, визначеній законом, процесуальній формі.
Для того щоб позов міг виконати роль засобу порушення судової
і пості, він повинен містити певні складові частини (елементи).
І ісмсііі и позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують
Ціі'іони. За елементами проводиться класифікація позовів на види,
піовлюються межі судового розгляду і предмет доказування. Еле-
і и позову мають важливе значення для організації захисту відпо-
ні і.па проти позову, для вирішення питання про прийняття позову до
ного провадження. Вони визначають суть вимоги, на яку суд по-
и іати відповідь у своєму рішенні.
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,
111 і'У-І Ірсдметом позову є матеріально-правова вимога позивача до від-і іача. відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна її правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також віднесена законом до юрисдикції загальних и...
Иіїііовідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК до початку розгляду судом справи суті позивач має право шляхом подання письмової заяви замінити
Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції
предмет позову, тобто, звернувшись до суду з однією вимок» може замінити цю вимогу іншою. Таке право позивача забі швидкість і оперативність розгляду справи. Однак зміна пре ім< зову можлива лише до початку розгляду справи по суті і в межі них правовідносин. У випадку, коли нова вимога позивача вихо і межі спірних правовідносин, позивач може пред'явити новіш и
Правильне визначення предмета позову має важливе пра значення, оскільки предмет позову визначає суть вимоги, на І\ повинен дати відповідь у рішенні. За предметом позову визначі юрисдикція суду по розгляду даної справи, проводиться класиф на окремі категорії справ.
Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися 11 а 11 ставу позову.
Підставою позову визнають обставини, якими позивач обгру свої вимоги (ст. 119 ЦПК). Цими обставинами можуть бути лиші дичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові слідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Том підстави позову не можуть входити обставини, що виступаючі, і зами по справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або нр пинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявнії 11 відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.
У підставу позову може входити як один, так і декілька юридичи фактів. Однак для обгрунтування вимоги позивач повинен наво завжди повний комплекс фактів. Відсутність одного з них може . ти вимогу необгрунтованою.
Підстава позову включає в себе ті юридичні факти, які нідтверд/іл наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які н тверджують порушення прав позивача (привід до пред'явлення позову
Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних п; відносин залежить правова кваліфікація спору.
Слід підкреслити, що чинне процесуальне законодавство не магає від позивача обґрунтування своїх вимог відповідними норма права. На суд покладається обов'язок встановити спірні правові Я сини і застосувати до них відповідні норми матеріального права.
Підстава позову має важливе практичне значення. Правил 1.1 и встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією п відповідача на захист проти позову.
Глава XXIII. Позов
Підстава позову викладається в позовній заяві. До початку розгля-судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової м імінити підставу позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК). Така зміна може мати І і допускається чинним законодавством з метою встановлення них взаємовідносин між сторонами. Разом з тим закон дещо об-6 позивача в можливості зміни підстави позову, змінюючи яку, нач не може вийти за межі спірних правовідносин.
І іід зазначити, що в теорії цивільного процесуального права немає
ої думки щодо складових частин (елементів) позову. Одні про-
алісти вважають, що немає необхідності виділяти зміст позову як
міні елемент, оскільки він охоплюється предметом і підставою,
- заперечують проти цієї точки зору і обґрунтовують необхідність
і гення такого елементу.
Уявляється, що виділення змісту позову як його елементу є необ-им, оскільки в позові повинні відобразитися дві вимоги позивача:
ога до суду про вжиття способів захисту цивільних прав та інте-I і вимога позивача до відповідача. Тому під змістом позову необ-
0 розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається
ду. Вимога позивача, відповідно до способів захисту цивільних
та інтересів судом про присудження, визнання чи перетворення
і п іч правовідносин і є змістом кожного позову. Виділення змісту позову як вимоги позивача, зверненої до суду, про спення певних дій має важливе практичне значення. Зміст позову омагає визначити юрисдикцію суду щодо розгляду даної справи, кож встановити межі дослідження справи в судовому засіданні алити законне та обгрунтоване рішення. За змістом позови класи-ються на окремі види.
сі елементи позову є тісно пов'язаними між собою. Юридичні и, які підтверджують суб'єктивне матеріальне право і є підставою ву, визначають юридичну природу матеріально-правових вимог, " і к іадають предмет позову. Водночас матеріально-правова вимога ми шачає спосіб судового захисту, тобто зміст позову.
1 іоіови можна класифікувати на види, беручи до уваги різні кри-
рії. Найбільш поширеною є класифікація позовів на види за
їм ріально-правовим і процесуально-правовим критеріями.
Приховуючи матеріально-правовий критерій, позови поділяються IIі1.иди залежно від характеру спірних правовідносин. Позови можуть і ікати із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та
| Ё |
их правовідносин. Кожний із цих видів позовів можна підрозділяти 519
Частина друга Провадження у суді першої інстанції
залежно від інститутів чи окремих норм галузей права. Напри* ■ позови, які виникають із сімейних правовідносин, можна поділи і позови про стягнення аліментів, про розподіл спільного май 11.1 мі* подружжям, про розірвання шлюбу тощо.
Такий поділ позовів на види маг не тільки теоретичне, а й праї піц не значення. Залежно від характеру спірних правовідносин суд вирішувати питання про підвідомчість спору, про предмет доказу іш:; ня. визначити суб'єктний склад спору, належність і допустимій і. ш казів та тощо. Ця класифікація позовів на види дозволяє зосерс ні і И увагу на процесуальних особливостях розгляду і вирішення окрі категорій справ.
У вимозі до суду про порушення судової діяльності по захисту ир.ім. свобод та інтересів визначається і спосіб бажаного захисту — як Ц? слідок, на досягнення якого спрямована ця діяльність. За спосої захисту цивільних прав та інтересів позови поділяються на три види; про присудження, про визнання і перетворювальні.
Позови про присудження — найбільш поширений вид позовів позивач вимагає примусового здійснення обов'язку боржпіи і відповідача. Кожний процес виникає у зв'язку з тим, що суб'єктивні право позивача порушено або є загроза його порушення, внаслідок чоіф виникає необхідність звернутися до суду за захистом свого права. І Іо« зови про присудження пред'являються, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже порушено і необхідно здійснити певні дії для його поновлення. Типовими прикладами позовів про присудженим є позови про стягнення аліментів, про виселення із житлових примі щень, про стягнення боргових сум на підставі договору позики тонкі
Характерною особливістю позовів про присудження є те, що після їх розгляду і ухвалення за ними рішення, якщо вони добровільно Ні виконуються, ці рішення можуть бути виконані в примусовому по рядку. У судовій практиці ці позови нерідко поєднуються з позовам про визнання, коли позивач вимагає не лише визнати за ним право, а й примусити відповідача до виконання певних обов'язків.
Позови про визнання — це такі позови, коли позивач просить суд підтвердній наявність чи відсутність між ним і відповідачем певних правовідносин. Позови про визнання пред'являються в тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, немає, однак між сторонами виникли сумніви щодо існування чи дійсності між ними відносин, які мають правові наслідки. Звертаючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить собі за мету матеріальне присудження, його мета полягає в усуненні сумнівів відносно існування правовідносин. 520
Глава XXIП. Попов
ііілсжно від мети, яку має позивач, позови про визнання поділя-іа позитивні й негативні. Позови, які спрямовані на підтвердній наявності певних правовідносин між позивачем і відповідачем ^приклад, визнати право власності на будинок) визнаються позитивні Якщо ж позивач просить суд підтвердити відсутність певних іносин між ним і відповідачем (наприклад, визнати правочин • їм* ним), такий позов визнається негативним.
кіктерною особливістю позовів про визнання є те, що рішення ііи\ позовах не потребують примусового виконання, а захист права т. шосться безпосередньо рішенням суду.
V судовій практиці нерідко позови про визнання доповнюються Ірвами про присудження, коли визнання служить необхідною переднюю присудження. Так, наприклад, у позовах про поновлення на
..... суд перш за все повинен визнати звільнення працівника неза-
ііііим і на цій підставі поновити його на роботі і стягнути заробітну за вимушений прогул. Ісретворювальні позови — це такі, коли позивач просить суд псре-орити існуючі між ним і відповідачем правовідносини.
іллсжно від мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, пере-Шрювальні позови підрозділяються на: а) позови, спрямовані на зміну іршюиідносин. Прикладом такого позову може бути позов про виділенії!) частини із спільного майна на підставі ст. 364 ЦК. Позивач у цьому і їдку вимагає такого рішення, яке б змінило існуючі правовідносини; п і іони, спрямовані на припинення правовідносин. Характерним при-I ііідом є позови про розірвання шлюбу, коли позивач просить суд принцип і п існуючі між ним і відповідачем правовідносини.
В юридичній літературі висловлюються заперечення проти ви-
•млення цього виду позовів, які зводяться до того, що завдання суду
Полягає не у творенні правовідносин, а у захисті реально існуючих
Прав, свобод чи інтересів, які мають місце незалежно від суду, а також,
іпо перетворювальні позови повністю охоплюються позовами про ви-
II шия і про присудження.
І акі висновки суперечать чинному цивільному законодавству, яке Ні редбачає можливість подання позовів про зміну чи припинення іі|мновідносин окремо від позовів про визнання чи про присудження (ст. 16 ЦК). Це зовсім не означає, що суд творить правовідносини. Він імінює чи припиняє існуючі правовідносини, оскільки тільки суд ком-Ііі і сі і гний це зробити, а сторони мають право на їх зміну чи припи-и пня ще до виникнення процесу.
Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції
Зміна чи припинення існуючих правовідносин є одним із сік» захисту цивільних прав та інтересів. Оскільки критерієм класи позовів на види за процесуальною ознакою є спосіб захисту, то не викликати сумнівів існування перетворювальних позовів.
Характерною ознакою позовів про визнання є те, що пред'являються, як правило, якщо у сторін виникли сумніви в існуї ні правовідносин і суд своїм рішенням повинен усунути ці сумні тобто визнати наявність чи відсутність правовідносин. При подЦ перетворювальних позовів таких сумнівів у сторін не існує. Між міг існують правовідносини і сторони це знають, однак вони прося 11. перетворити їх (замінити або припинити), що входить у його коми тенцію.
^— § 2. Право на пред'явлення позову
Право на звернення за судовим захистом тісно пов'язат суб'єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порунн* ням матеріального суб'єктивного права заінтересованої особи випни право на позов. Засобом реалізації цього права є звернення заінтере ваної особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає могу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.
У теорії цивільного процесу поняття права на позов визнача< і ь по-різному. В одному випадку право на позов визначається як проц суальне поняття, у другому — зводиться до матеріального, у трет му — матеріально-правові і процесуально-правові можливості су вого захисту об'єднуються в єдине поняття права на позов.
Аналіз матеріального і процесуального законодавства та судо практики дозволяє зробити висновок, що право на позов — це єдиматеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальнії зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному прані 11 може бути самостійного права на звернення до суду, відірваною в права на позов у матеріальному розумінні. 1 навпаки, матеріальне їг во не може існувати без притаманної йому можливості бути реалі ваним у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змі права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що п во на позов — це право на відновлення порушеного права в певні встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальн му порядку, який забезпечує об'єктивність і реальність захисту. 522
Глава XXIII. Позов
ким чином, право на позов є єдиним поняттям, яке включає: пра-
..... Іи■ і явлення позову і порушення справи в суді і право на задо-
Ііня матеріально-правової вимоги позивача. Право на пред'явлення до суду є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи і 11.пою формою права на позов, право на пред'явлення позову і ься певною самостійністю. Це виявляється в тому, що про-I іьний порядок реалізації права на позов виступає як особливий и.пості, яка регулюється цивільним процесуальним правом, що часникам процесу особливі процесуальні права і обов'язки, які ують реальну можливість одержання правового захисту. під правом на пред'явлення позову слід розуміти право на рнсшія до суду з метою порушення цивільної процесуальної діяль-іі по захисту прав, свобод чи інтересів. Правом на звернення до суду з позовом наділені всі фізичні і юри-ніі особи, а також держава (ст. ЗО ЦПК). Така широка можливість і-іи іпія до суду, надана процесуальним законодавством, може бути и к шана лише за наявності певних передумов, встановлених заквіт і 122 ЦПК).
георії цивільного процесуального права передумови права на
і и, іення позову підрозділяються на дві групи: суб'єктивні та об'єк-
иі і іо'сктивні передумови права на пред'явлення позову, в свою чергу,
іяються на позитивні та негативні. Передумови права на пред'явлення
и\ необхідно розглядати у контексті права на звернення до суду за
импм захистом, тому детальніше ці передумови розглядаються у від-
і іному розділі, в якому йдеться щодо передумов права на звернення
і іа судовим захистом та порядку його реалізації. І її рсдумови права на звернення до суду з позовом мають виключ-йроцесуальний характер і не стосуються питань про наявність чи гу шість у позивача суб'єктивного матеріального права. Право на їй пня до суду з позовом — це право вимагати, щоб заявлений nous в прийнятий до судового провадження, розглянутий ним у вста-| існому процесуальному порядку і щоб по ньому суд ухвалив своє пня. У зв'язку з цим суддя не вправі відмовити у відкритті про-і і пня у справі за позовом з тих причин, що у позивача відсутнє і'іі іьне право, тобто право на задоволення позову, якщо дана ка-ія справ віднесена законом до юрисдикції загальних судів. і ому випадку, коли суддя встановить відсутність необхідних І і\ мов права на звернення до суду з позовом, він відмовляє у від-111 провадження у справі. Якщо ж відсутність необхідних перед-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
умов буде встановлена при розгляді справи в судовому засіданні не вправі розглядати таку справу по суті, а постановляє ух і закриття провадження у справі або залишає заяву без розгля:і\
На практиці трапляються випадки, коли одна особа пред'иі іншої декілька позовних вимог, які інколи випливають із гих і правовідносин. У таких випадках позивач вправі об'єднати в і позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Суддя таю і ві постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кілі* однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого і к ми ча до одного й того самого відповідача чи до різних відповіданії за позовами різних позивачів до одного й того самого відпоїм Ц (ч. 1 ст. 126 ЦПК), якщо це приведе до більш швидкого і правії ІЬН розгляду спору між сторонами.
Якщо об'єднання кількох вимог в одне провадження усклади процес і затримує розгляд і вирішення справи по суті, то суддя ніг постановити ухвалу про роз'єднання одного або кількох поєдна в одне провадження позовів у самостійні провадження, якщо їх ний розгляд ускладнює вирішення справи (ч. 2 ст. 126 ЦПК).
— § 3. Захист інтересів відповідача від пред'явленого позову
Цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачу пр на захист від пред'явленого позову. Це право випливає з принципів цесуальної рівноправності сторін, диспозитивності, змагальності.
Захист відповідача проти пред'явленого до нього позову мо здійснюватися різними засобами, передбаченими законом. До них лежать: заперечення проти позову і зустрічний позов.
Заперечення проти позову — це пояснення відповідача, які сто ються правомірності виникнення і розвитку процесу по справі а матеріально-правової вимоги позивача по суті. У зв'язку з цим запе чення відповідача проти позову можуть бути матеріально-правови або процесуально-правовими.
Відповідно до ст. 128 ЦПК після одержання копій ухвали про в криття провадження у справі і позовної заяви відповідач має пр" подати до суду письмове заперечення проти позову із зазначенням д датків, що підтверджують його заперечення. Відповідач може запе чувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача,
Глава XXIIІ. Позов
нтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду вність перешкод для відкриття провадження у справі. Запере-ироти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх частини або обсягу.
еріально-правове заперечення полягає в тому, що відповідач, не
І рсчуючи проти законності порушення провадження у справі, оспо-
мі гріально-правову вимогу позивача. Використовуючи матеріально-
Іове заперечення, відповідач може наводити факти і обставини, які
і існують вимогу позивача і підтверджують відсутність у позивача
на задоволення позову повністю або в його частині. Суть процесуально-правового заперечення полягає в тому, що від-і (ач, не торкаючись матеріально-правової вимоги позивача, ви-I іює сумнів щодо правомірності виникнення процесу по справі, о жертає увагу суду на відсутність у позивача права на звернення суду та на неправомірність відкриття провадження у справі. Вико-и жуючи процесуально-правове заперечення проти позову, відпо-нч намагається довести, що процес по справі виник незаконно і ііі ає закриттю. Такими запереченнями можуть бути: невіднесен-|ині ляду справи до компетенції загального суду; наявність по цій ВВІ рішення суду, яке набрало законної сили; наявність по даній Вві іакої, що набрала законної сили, ухвали суду про закриття про-■сення у справі; наявність по даній справі рішення третейського у, прийнятого в межах його компетенції тощо. Процесуальні запере-ня відповідача грунтуються на недотриманні процесуальних норм, передбачають неможливість відкритгя провадження у справі. Відповідно до ст. 123 ЦПК позивач має право до початку розгляду .inn no суті пред'явити зустрічний позов. Зустрічний позов при-и 11.ся до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва они взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, и вони виникають з одних правовідносин або коли вимоги за позо-и можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову с виключити повністю або частково задоволення первісного позо-Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне ил іження з первісним позовом.
Зустрічний позов —- це звернення до суду відповідача із самостій-ю вимогою до позивача про захист прав, свобод чи інтересів у просі, який порушений позивачем. При поданні зустрічного позиву їжач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, ідповідач займає процесуальне становище позивача.
Частика друга. Провадження у суді першої інстанції
При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом вить собі за мету, по-перше, захистити своє порушене чи осі право. У цьому розумінні зустрічний позов є самостійним поїв і повинен відповідати всім вимогам, які ставляться до будь-яі зову. По-друге, відповідач захищається проти вимог позивам • правило, зустрічний позов використовується відповідачем для щоб нейтралізувати первісний позов повністю або в частині.
У тих випадках, коли відповідач, пред'являючи зустрічнії і і ш не ставить собі за мету захиститися від первісного позову, а напрі його на задоволення самостійних вимог, суд може прийняти таки зов до сумісного розгляду лише тоді, коли первісна і зустрічна вимін взаємопов'язані і це приведе до більш швидкого і правильного рої гляду та вирішення справи. У протилежному випадку суд відмої у прийнятті зустрічної позовної заяви і роз'яснює відповідачу, щ< може звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Зустрічні позови пред'являються до суду в письмовій формі і триманням передбачених законом реквізитів позовної заяви (сі І ЦПК), порядку подання позову. При пред'явленні зустрічного по сплачується судовий збір та оплачуються витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи. Зустрічний позов помп пред'являтися з таким розрахунком, щоб відповідач (позивач по сира міг своєчасно ознайомитися з ним і підготуватися до захисту Том зустрічний позов може бути пред'явлений до початку розгляду сі 11 по суті (ч. 1 ст. 123 ЦПК).
Після розгляду справи по суті в судовому засіданні суд ухвал єдине рішення, в якому має бути дана конкретна відповідь як на п вісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.
—— § 4. Зміна позову. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін
У процесі розгляду і вирішення цивільних справ сторони наділяються широкими процесуальними правами і можуть вільно ними розпоряджл тися. Відповідно до ст. 31 ЦПК сторони мають рівні процесуальні права. Позивач наділений правом протягом усього часу розгляду справи по суті збільшити чи зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від по* зову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. До по-526
Глава XXIII. Позов
«і ляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання і »іи >ї заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач — ні зустрічний позов. Сторони можуть закінчити справу мировою і на будь-якій стадії цивільного процесу. Такі дії сторін є проявом йму диспозитивності в цивільному судочинстві. іір позовних вимог визначається самим позивачем і може змі-И чи. ч ним протягом розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 11 і розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог. | u суд при вирішенні справи залежно від встановлених обставин н може задовольнити позов у повному чи меншому обсязі. рім зміни розміру позовних вимог цивільне процесуальне зако-| мій і но надає право позивачеві змінити предмет та підстави позову Ч 11,11К). Однак така зміна може мати місце тільки до початку роз-is справи по суті та в межах спірних правовідносин. Відмова від позову — це одностороннє волевиявлення позивача, чмокане на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття і 11 к ного позивачем процесу. Відмова позивача від позову — це про-і" і изації принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під Міролем суду. Відповідно до ст. 174 ЦПК позивач може відмовитися І і позову протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну за-Ікіцо відмову позивача від позову викладено в адресованих суду ювих заявах, ці заяви приєднуються до справи. До постановления Пішли про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позива-і ні і позову суд роз'яснює йому наслідки відповідної процесуальної н перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях іинення відмови від позову. Суд не приймає відмову позивача від • • и іву у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо іії суперечать інтересам особи, яку він представляє. І Ірийняття судом відмови позивача від позову тягне за собою за-і*ііі ія провадження у справі і виключає можливість у майбутньому ці риення до суду з тотожним позовом. У зв'язку з цим відмова по-ип.іча від позову повинна мати безумовний характер.
Низнання позову відповідачем — це одностороннє волевиявлення і ніовідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право від-<чі іача на визнання позову повністю або частково також є проявом ршщипів диспозитивності і змагальності.
Иідповідач може визнати позов протягом усього часу судового роз-іі is; зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем виклало в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до
Частина друга. Провадження у суді перша/інстанції
справи. До ухвалення судового рішення про задоволення позовних у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює йому н такого визнання, перевіряє, чи не обмежений представник відп на вчинення такої процесуальної дії, якщо позов визнає пре іп.. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону чи пор права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвал) відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує су розгляд. Крім того, суд не приймає визнання позову відповідачем у ві, в якій особу представляє її законний представник, якщо мої о перечать інтересам особи, яку він представляє (ст. 174 ЦПК).
Мирова угода — це укладена сторонами і затверджена судом в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок лікві цивільно-правовий спір, який виник між ними.
Відповідно до ст. 175 ЦПК мирова угода укладається сюр. з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і мож суватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Стоможуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробив! спільну заяву. Якщо мирова угода або повідомлення про неї вик 11 Q в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднує і ы і справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням ми вої угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перемір* чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчиїш ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторони мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття проваджоп у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням ствІ може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умо мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у виймім мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає миро угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний пре, а 11 ник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляї.
Мирова угода, затверджена судом, ліквідує спір між сторони остаточно і підлягає примусовому виконанню. Ухвала про затвердже ня мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до с дового рішення.
Мирова угода сторін, яка затверджена судом, тягне за собою і криття провадження у справі і виключає можливість повторно звернення до суду по спору між тими самими сторонами, про той сам предмет і з тих самих підстав (ч. З ст. 206 ЦПК). Тому перед тим
Глава XXIII. Позов
р пни мирову угоду, суд повинен роз'яснити сторонам наслідки ї процесуальної дії. Суд також повинен приділяти особливу увагу , щоб умови мирової угоди були ясними, чіткими, зрозумілими мі шкали спорів при їх виконанні.
—— § 5. Забезпечення позову
І її» иівач, звертаючись до суду з позовом, може вимагати від суду
п ч гарантій того, що у випадку постановления рішення по справі
pro користь рішення можна буде виконати в примусовому порядку,
0 відповідач буде ухилятися від добровільного виконання. Під за-
uпням позову треба розуміти вжиття суддею чи судом певних
■••пи, передбачених законом, які гарантують реальне виконання \ і нього рішення. Тому суд за заявою осіб, які беруть участь у спра-ІІ, може вжити заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК).
Ні шовідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК у заяві про забезпечення позову має
и t;i значено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
,д забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням
... необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
І Дотримання зазначених вимог, відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК, тягне за по повернення позивачеві заяви про забезпечення позову, про що суд і ;іповляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає.
1 Іивільне процесуальне законодавство передбачає процесуальний
Порядок розгляду судом заяви про забезпечення позову. Заява про за-
1 «печення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває
прана, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших які беруть участь у справі. Заява про забезпечення позову, подана юдання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів цін її подання. У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про за-іечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається інше за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити забезпечення позову. Суд, розглядаючи заяву про забезпечу кия позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від пика подати додаткові документи та інші докази, що підтверджу-псобхідність забезпечення позову (частини 1, 2, 3 ст. 153 ЦПК). І її шовідно до п. 4 та ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду і і іїни № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами
... і п.ного процесуального законодавства при розгляді заяв про забез-
Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції
печення позову», розглядаючи заяву про забезпечення п (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на під] ня своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між CTffl дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи у і ру виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'м обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відпої виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, шм нулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні ченої відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні шкоджати господарській діяльності юридичної особи або фі з особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно кону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення н суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інші г права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням ві і них заходів. Наприклад, обмеження можливості господарю суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іно і зводить до незворотних наслідків.
При розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення заі аІЯ зборів господарського товариства, судам необхідно враховувані. заборона проводити такі збори порушує право на участь у нп управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржи рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх за-вання, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в п ленні (порушенні) прав інших осіб.
Процесуальне законодавство передбачає загальні підстави, н наявності яких суд може застосувати забезпечення позову. Воно пускається в усякій стадії розгляду справи, якщо невжиття заход забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконай рішення суду (ч. З ст. 151 ЦПК).
За загальним правилом позов забезпечується за заявою заінтерв ваної особи після подання позовної заяви, але цивільне процесуалі. законодавство передбачає виняток з цього загального правила. Віл відно до ч. 4 ст. І 51 ЦПК за заявою заінтересованої особи суд мо: забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання 11 рушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечапі позову додаються документи та інші докази, які підтверджу ют і. Ш саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власно ті і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забе печення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кіл кості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову. 530
Глава ХХШ. Позов
pa ti подання заяви про забезпечення позову до подання позовної И і.іянник повинен подати відповідну позовну заяву протягом деннії з дня постановления ухвали про забезпечення позову. мі ія 152 ЦПК передбачає види забезпечення позову. Позов за-
I чується: 1) накладанням арешту на майно або грошові кошти, що
і. відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) за
чіпні вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні
II -..ібороною іншим особам здійснювати платежі або передавати
N0 відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
иіііісііням продажу арештованого майна, якщо подано позов про ііиипя майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі Ііавчого документа, який оскаржується боржником у судовому ку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим им. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види Іпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення чі\ Ниди забезпечення позову мають бути співмірними із заявле-и позивачем вимогами.
Ни повідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України її і 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивіль-ироцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечений юну», вирішуючи питання щодо застосування певного виду за-' іпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 152 1ІДК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за пості відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його і але з урахуванням обмежень, встановлених ч. 4 зазначеної статті, •пусі имо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових ні., що набрали законної сили. Судам слід ураховувати, що у справах лих категорій позови можна забезпечити за допомогою спеціальних пі», які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, Ь 153 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
lac і осування забезпечення позову обмежується законом. Так, не кається забезпечення позову шляхом накладання арешту на защу плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому канному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку и їм часовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дити-і. вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення ірпрічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодо-юі п. благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу,
| t |
DMory по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про 53,
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каїни іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про шкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накла арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезік ня позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або лікні і банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії і и совому адміністратору, ліквідатору банку або Національному о України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації па (частини 4, 5, 6 ст. 152 ЦПК). Крім того, відповідно до ч. 2, ч. і п ' постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 201 «Про практику застосування судами цивільного процесуального їй-конодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд не поки вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, запори няти скликати загальні збори товариства, складати список акціоїк що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та при міщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).
У справах про захист трудових чи корпоративних прав не доиус» кається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звіли нення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб М чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудда вих обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухва і в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, іш рядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Дана ум може бути оскаржена окремо від судового рішення. Оскарження у ли про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не пері шкоджає подальшому розгляду справи. Тому, як передбачено у ч п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у рачі оскарження ухвали про забезпечення позову слід направляти с\ і апеляційної інстанції виділені відповідні матеріалі (копії позовної іа яви і заяви про забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, коми документів про звернення її до виконання тощо) та вживати зах< щодо подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог. Після рої гляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають і" матеріалів цивільної справи. 532
Глава XXIII. Позов
Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам М«ііно після її постановления. Залежно від обставин справи суд може исчити позов повністю або частково. У разі постановления ухва-0ЄЗ повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпе-ні-.і позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заїм убезпечення позову, негайно після її виконання.
I їй вільне процесуальне законодавство при забезпеченні позову од
ною мірою захищає інтереси як позивача, так і відповідача. Зокрема,
може за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сто-
мі іопустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. іни.і про заміну способу забезпечення позову розглядається судом не і нише двох днів з дня її подання. На заміну способу забезпечення поза заявою відповідача потрібна згода позивача, крім випадків забез-і* имя позову про стягнення грошових коштів, коли відповідач з до-пу суду вніс на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній им, оскільки при забезпеченні позову, що має грошову оцінку, відпо-і і.іч може з дозволу суду замість допущеного забезпечення внести йпозит суду позовну суму і цим самим звільнитися від забезпечення • юну (ч. 1, ч. 2 ст. 154 ЦПК). Про заміну виду забезпечення позову |о< і оновлюється ухвала, яка є об'єктом самостійного оскарження. і ірження цієї ухвали зупиняє її виконання (ч. 11 ст. 153 ЦПК). ( уд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача їзпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запо-п і п зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний ГрАчуиок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням об-і гннин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.
Суд, який розглядає справу по суті, може скасувати ухвалу про за-іч течения позову. Ухвала про скасування забезпечення позову може м оскаржена, але оскарження цієї ухвали зупиняє її виконання. Це НИіання вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які Перуть участь у справі. Неявка цих осіб у судове засідання не пере-н п оджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. Якщо І позові було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву заїм місію без розгляду, вжиті заходи щодо забезпечення позову застосо-
II і.ся до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одно-
| t |
lcno з ухваленням судового рішення або після цього постановити валу про скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної за-ии, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відпо-533
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
відної позовної заяви протягом трьох днів з дня постановления ух про забезпечення позову; 2) повернення позовної заяви; 3) відмої у відкритті провадження у справі.
Захист інтересів відповідача при забезпеченні позову виявлж 11. також і в тому, що цивільне процесуальне законодавство передбачі можливість відшкодування збитків, завданих забезпеченням поза Відповідно до ст. 155 ЦПК у разі скасування заходів забезпечення їм зову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволені позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишені заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позоиу має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням по У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збиі і ІІ завданих забезпеченням позову, передусім здійснюється за рахуй» предмета застави. Тому, як передбачається у ч. 2 п. 6 постанови І Ілс ну му Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про приї тику застосування судами цивільного процесуального законодавчії при розгляді заяв про забезпечення позову», якщо заходи забезпечені позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законок надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтерес и інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена о<и бою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливі збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї ос(
Питання для самоконтролю
1. Дайте поняття позову.
2. З яких елементів складається позов? Дайте характеристик елементів позову.
3. Визначте види позовів та дайте характеристику окрел видів позовів.
4. Які існують процесуальні заходи захисту відповідача щ позову?
5. Дайте загальну характеристику матеріально-правовим процесуально-правовим запереченням проти позову.
6. Вкажіть підстави та правові умови подання та розгляду стрічного позову.
7. Дайте поняття мирової угоди сторін та зазначте процесуа ні наслідки укладення мирової угоди сторін, а також відмої позивача від позову та визнання позову відповідачем.
8. Дайте поняття забезпечення позову.
9. Визначте способи забезпечення позову.
10. Яким є порядок забезпечення позову?
Глава XXIV. Пред 'явлення позову. Відкриття провадження у справі
іава XXIV
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
§ 1. Право на звернення до суду за судовим захистом
Право на звернення до суду за судовим захистом прав та охорон ю-их законом інтересів — одне із важливіших конституційних прав мадян. Так, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свобо-[ДН людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службо-mix осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до її і повідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів іі/киародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Чинне цивільне процесуальне законодавство також передбачає Можливість реалізації права на судовий захист заінтересованими особами. Так, відповідно до ст. З ЦПК кожна особа має право в по-: і іку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом . воїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи Інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися особи, яким надано право захищати права, свободи та інте-і інших осіб або державних чи суспільних інтересів. Відмова ті права на звернення до суду за захистом є недійсною. Останнє ПО юження є однією з гарантій реалізації права на звернення до суду кі судовим захистом.
Цивільне процесуальне законодавство передбачає і коло осіб, за ою яких може бути порушена цивільна справа в суді. Суб'єктами Права звернення до суду є особи, які звертаються до суду за захистом - моїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інте-ресів(ст. З ЦПК), а також у випадках, передбачених законом: прокурор, іюиноважений Верховної Ради України з прав людини, органи дер-і явної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
особи, які звертаються до суду із заявами про захист прав, с інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів ЩІК).
Таким чином, можна зробити висновок про те, що право зв до суду мають не тільки громадяни, а також юридичні та посад би тощо.
Законодавець розділив осіб, яким надано право звернення д на тих, хто звертається за захистом своїх прав, свобод та інтере на осіб, які звертаються до суду за захистом інтересів держапи пільних інтересів та прав, свобод та інтересів інших осіб.
У першому випадку суб'єкт звернення до суду за судовим захи має матеріально-правову та процесуально-правову заінтересоїміи у вирішенні справи, а у другому випадку — тільки процес),і і правову.
Право на звернення до суду за судовим захистом — це інсти цивільного процесуального права, який регулює підстави та норм порушення судової діяльності по захисту прав, свобод та інтері Процесуальні наслідки реалізації права на звернення до суду никнення судової діяльності по здійсненню правосуддя з цпіч і справи і ухвалення судового рішення як результат цієї діяльної. 11 цього інституту не має значення питання про характер судового ріці ня — про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні. Як у ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звернулася до суду, має на це права, то справа повинна бути закрита або заява пови бути залишена без розгляду.
Коли особа звернулася до суду із заявою, то суддя повинен в шити питання про наявність у даної особи права на звернення до і за судовим захистом, тобто вирішити питання процесуального хм теру, бо передумови права на звернення до суду за судовим захисі закріплені у цивільному процесуальному законодавстві. При вщчнь ні питання про відкриття провадження у справі суддя не може роби висновки матеріально-правового характеру. Безпідставна відмова \ Ц критті провадження у справі являє собою відмову у здійсненні пра суддя.
Право на звернення до суду за судовим захистом може бути реї зовано заінтересованою особою лише у тому випадку, якщо нею бу додержано встановленого законом порядку звернення до суду вим захистом.
Uea \XIV. Пред 'явления позову. Відкриття провадження у справі
§ 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення
риення до суду відповідного суб'єкта, якому законом надане по, на захист прав, свобод чи інтересів є однобічним процесу-м (містом волевиявленням, метою якого є відкриття прова-' праві і виникнення процесуальної діяльності, яка буде спрями розгляд та вирішення цивільної справи. • і" ріісиня із заявою до органу судової влади, яким є суд, — це і процесуальна дія відповідного суб'єкта. Але саме по собі ' і ю суду шляхом подання заяви не означає, що провадження і) іе відкрито і виникне процес по розгляду і вирішенню цієї 1 уддя, який одноособово вирішує питання про відкриття про-• мин у справі, може відкрити провадження у справі лише тоді, І і її цього є всі необхідні умови, встановлені законом. Інакше ні особа, яка звернулася до суду з конкретної цивільної справи, Ніні маш на це право, а також належним чином здійснювати це ія як носій судової влади повинен перевірити наявність он права на звернення до суду за судовим захистом. іивість практичного здійснення права на звернення до суду за мим іахистом залежить від певних передумов, які у цивільній про-I іміій літературі іменуються передумовами права на звернення до юним захистом. Ці передумови розподіляють на суб'єктивні, і и жать до особистості суб'єктів спору, та на об'єктивні, пов'язані ром предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на по-і а негативні — залежно від зв'язку права на звернення до суду і ю або відсутністю цих передумов. їм уб'ективних передумов належить процесуальна правоздатність и яка звернулася до суду за судовим захистом, а також суб'єкта, іс притягнутий судом як відповідач або заінтересована особа. № на звернення до суду за судовим захистом виникає одночасно ИИКіїенням цивільної процесуальної правоздатності. Так, відповід-1 28 ЦПК здатність мати цивільні процесуальні права та и сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи
.... п;і процесуальна правоздатність) визнається за всіма фізичними
і.... ічними особами. Оскільки всі фізичні особи набувають про-
і іі.ної правоздатності з моменту народження і не можуть бути її
їй ієні, а відповідно і здатності звернення до суду за судовим за-
і і о в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздат-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
ності може виникати тільки стосовно організацій. Процесуальна 11 здатність організацій залежить від того, чи є організація юридИЧ особою.
Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду г і процесуальна заінтересованість особи. За загальним правилом зв тися до суду можна лише за захистом своїх порушених, невм ні або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Із цього положений і ЦПК випливає наявність заінтересованості особи в судовому захи Щодо заінтересованості осіб, які звертаються до суду за захистом н свобод та інтересів іншої особи, або державних чи суспільних in ресів, то їх заінтересованість має службовий характер і обумовки.і правовим становищем.
Об'єктивні передумови права на звернення до суду розподіля ся на позитивні й негативні.
Передумови, наявність яких необхідна для реалізації права звернення до суду, називаються позитивними. До позитивних пе умов належать:
1) правовий характер спору;
2) віднесення справи до юрисдикції загальних судів. Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких з
пов'язує можливість звернення до суду. Це такі передумови:
1) відсутність такого, що набрало законної сили, рішення чи ух суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою пози від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими с ми сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
2) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи зі с між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих п став;
3) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах й компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той сам предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмо у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення треї ського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд спр в тому ж третейському суді виявився неможливим;
4) відсутність недопустимості правонаступництва у спірних пра відносинах після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з ліквідаці юридичної особи, які є однією із сторін у справі.
Право на звернення до суду підлягає реалізації в установлено законом порядку. Порядок реалізації права на звернення до суду пер
Глава XXIV. Пред 'явлення позову. Відкриття провадження у справі
утримання правил підсудності, наявність дієздатності заявника, м. належним чином оформлених повноважень представника, відповідність змісту та форми заяви вимогам закону. лізація права на судовий захисту позовному провадженні здій-Щ пред'явленням позову. Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЦПК позов шляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстан-і иона реєструється з дотриманням порядку, встановленого час-другою і третьою ст. 11і ЦПК, та не пізніше наступного дня їсться визначеному судді. Пі 'іповідно до ч. 2 ст. 11і ЦПК позовні заяви, скарги, подання та передбачені законом процесуальні документи, що подаються до і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надхо-іпія підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі К и гообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідно суду в день надходження документів. До автоматизованої системи і птообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надхо-•ніія документів, інформація про предмет спору та сторони у спра-і прі шище працівника суду, який здійснив реєстрацію, інформація |р рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та цані, передбачені Положенням про автоматизовану систему до-н шообігу суду, що затверджується Радою суддів України за пого-•нням з Державною судовою адміністрацією України. Час гина 3 ст. 11і ЦПК передбачає, що визначення судді або колегії |ІВ для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою рвмою документообігу суду під час реєстрації відповідних доку-и їй за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що К'бувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді Судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд мімно ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарня-іу. у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи роз-
.... іляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення
і и або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін Н11 ісі с і раційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних цін "матизованої системи документообігу суду не допускається, крім Иішдків, установлених законом.
Автоматизована система документообігу суду забезпечує: 1) об'єк-
іинний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням
Принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді;
на іання фізичним та юридичним особам інформації про стан роз-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
гляду справ, у яких вони беруть участь; 3) централізоване зберії текстів рішень, ухвал суду та інших процесуальних документі 11 11 готовку статистичних даних; 5) реєстрацію вхідної і вихідної м понденції та етапів її руху; 6) видачу судових рішень та виконв листів на підставі наявних в автоматизованій системі докумеп і<> суду даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи ні ристь якої воно ухвалено; 7) передачу справ до електронного арх'
Крім того, ст. 11і ЦПК передбачає, що доступ до автоматіпо системи документообігу суду надається суддям та працівникам ап ту суду згідно з їх функціональними обов'язками. Несанкціоію втручання в роботу автоматизованої системи документообігу < наслідком відповідальність, установлену законом. Порядок фу 11 к нування автоматизованої системи документообігу суду, в тому 1 видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до елек і ного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших цесуальних документів, надання інформації фізичним і юри. і in особам, підготовки статистичних даних визначається Положенням автоматизовану систему документообігу суду.
Якщо суддя встановить, що суб'єкт, який звернувся до суду за вим захистом, має на це право, то він повинен встановити, чи піде ця справа даному суду. Відповідно до ч. З ст. 122 ЦПК, у разі якщо повідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встано ному законом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підпрін м цької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позо заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця п бування та місця проживання особи щодо надання інформації про реєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної ос має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відлові і органом реєстрації місця проживання та перебування особи відпо ного звернення суду.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встано но, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну зая підставі п. 4 ч. З ст. 121 ЦПК у зв'язку з непідсудністю.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості ві вити зареєстроване у встановленому законом порядку місце прожи ня (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкр провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відпов" у справі здійснюється через оголошення у пресі.
/ Шва XXIV. Пред'явлення позову. Відкриття провадження у справі
і перевіряється дієздатність особи, яка звернулася до суду. Не-ик іь особи, яка безпосередньо подала заяву до суду, є передо відкриття провадження у справі, якщо до суду звернулася .и на особа, то відповідно до п. 2 ч. З ст. 121 ЦПК, суд повертає lb нездатність відповідача не є перешкодою для порушення пої справи і позов може бути пред'явлений до недієздатного ні ілча. оскільки його інтереси в суді завжди захищають законні Півники (ст. 39 ЦПК). її що заяву подано судовим представником, то представник пови-і п п повноваження на ведення справи. Відповідно до ст. 42 ЦПК важення представників сторін та інших осіб, які беруть участь ні. на ведення справи в суді повинні бути посвідчені такими до-ами:
юиіреністю фізичної особи;
шніреністю юридичної особи або документами, що посвідчують дає становище і повноваження її керівника; енідоцтвом про народження дитини або рішенням про признании опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Іоніреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально ІЮі адовою особою організації, в якій довіритель працює, навча-1 перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за вироком н іо за місцем його проживання. Довіреність від імені юридичних плається за підписом посадової особи, уповноваженої на це за-Статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної І Іовноваження адвоката як представника можуть також посвід-СЬ ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням юмором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із до-, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника межується його право на вчинення окремих процесуальних дій. і мі і юсвідчується підписами сторін договору. Оригінали документів, пі пнерджують повноваження представника, або копії з них, по-і'іпіі суддею, приєднуються до справи.
V випадках, якщо до суду звертається особа не у своїх інтересах Належних на це повноважень, суддя зобов'язаний повернути заяву \ч *ст. 121 ЦПК).
• \ і ля відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на
• ґаві відповідної заяви. При цьому процесуальне законодавство
ібачає певні вимоги до форми та змісту заяви як процесуального
іента. Вона повинна бути подана у письмовій формі та містити Повідні реквізити (ст. 119 ЦПК).
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
Належна реалізація відповідним суб'єктом права на зверш н суду за судовим захистом тягне за собою відкриття провадження \ ві, виникнення процесу по розгляду і вирішенню правового спору. кож обов'язок суду розглянути та вирішити цивільну справу ПО
§ 3. Позовна заява та ЇЇ реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заяви. Повернення заяви
Право на судовий захист здійснюється шляхом подання зі суду. У справах позовного провадження подаються позовні і.їм у справах окремого та наказного провадження — заяви.
Із позовною заявою до суду звертаються тоді, коли виник.и І про право цивільне. Таким чином, позовна заява — це установ II законом форма звернення до суду за судовим захистом та за вирі ням спору про право цивільне.
Цивільне процесуальне законодавство встановило вимоги іти форми та змісту позовної заяви, оскільки тільки при додержанні вимог позовна заява може виконати роль процесуального зас рушення судової діяльності, спрямованої на захист суб'єктивних п та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб відповідно до ст. 119 ЦПК позовна заява подається до суду у письмі І формі. Позовна заява повинна містити: найменування суду, до яі ■•■■ подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а 1.1 ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається пре и м ником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходжеИ поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомій і; і позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; ВИ обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доі що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільш |§ від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. І Іо Ю! заява підписується позивачем або його представником та зазначш 1і дата її подання. До позовної заяви додаються документи, що підміси джують сплату судового збору.
У тому випадку, якщо позовна заява містить вимоги, які відиоиі ній до ст. 96 ЦПК підлягають вирішенню в порядку наказного прова і і ня і відносно яких може бути видан