 |
|
Законна сила судового рішення 2 страница
І І;і ухвалу суду, яка містить розпорядження про сплату, боржник і право протягом одного місяця після одержання судового повідом-і пня про ухвалу суду заявити заперечення. Ухвала суду, яка містить юрядження про сплату, має всі наслідки судового рішення, яке було інювлено в змагальному процесі, і апеляційному оскарженню не
..... ягає1.
Ві иювідно до статей 121, 122 ЦПК РФ судовий наказ видається
іо одноособово на підставі заяви про стягнення грошових коштів
•и.» про витребування рухомого майна від боржника. Судовий наказ
.... и і ься за вимогами, що грунтуються на нотаріально засвідченому
ирниочині; на правочині, здійсненому в простій письмовій формі; на нищеному нотаріусом протесті векселя у неплатежі, неакцепті, непі \ ванні акцепту; про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не ізаних із встановленням батьківства, оспорюванням батьківства і иі'ринства) або необхідністю притягнення інших заінтересованих про стягнення з громадян недоїмок за податками, зборами та пішими обов'язковими платежами; про стягнення нарахованої, але не ІИПіаченої працівникові заробітної плати. Крім того, судовий наказ к і ься, якщо вимоги заявлено органом внутрішніх справ, органом Пі 11.и кової поліції, підрозділом судових приставів про стягнення витрат НІ проведення у зв'язку з розшуком відповідача або боржника і його Іййна, або дитини, відібраної у боржника за рішенням суду, а також •чі і par, пов'язаних зі сховом арештованого майна, вилученого у борж-іика, та сховом майна боржника, якого виселено із займаного ним ювого приміщення. Перелік вимог, за якими може бути виданий іовий наказ, має вичерпний характер.
1 Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции [Текст] / пер. с фр. П Іахватаев ; предисл.: А. Довгерта, В. Захватаева ; отв. ред. А. Довгерт. - Киев : Ці мша. 2004. -С. 345-348.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
і^__ § 2. Природа наказного провадження
Чинний ЦПК передбачає процедуру наказного провадження м уособлену процедуру цивільного судочинства поряд із позовним і окремим провадженнями. За результатами розгляду цивільних сі у наказному провадженні суд ухвалює судовий наказ, який г особлиі формою судового рішення.
У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № R (81) 7 и 14 травня 1981 р. закріплено, що в контексті доступу до правое необхідно запровадити процедури спрощення та прискорення судом и и ства. Зокрема, в Рекомендаціях звертається увага на впровадженим таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідні' 11 проведення судових засідань (п. 15), а також розробку заходів що і розгляду безспірних позовних вимог, з тим щоб остаточні рішення ни носилися швидко, без зайвих формальностей (п. 9)1. В аспекті іщг рекомендацій наказне провадження слід розглядати як спрощену hj цедуру цивільного судочинства, що на відміну від позовного прої дження прискорює розгляд цивільних справ.
Необхідно зазначити, що наказне провадження, хоча і самостійним вид провадження цивільного судочинства, але не є альтернативою позовному провадженню. Чинне цивільне процесуальне законодавств не надає права заявнику обирати, за правилами якого провадження буде розглядатися його вимога — наказного чи позовного провадженим Існуючі правила наказного провадження змушують заявника дія і и тільки поступово, тобто, якщо він звертається з вимогою, яка вказані у ст. 96 ЦПК в порядку позовного провадження, то суддя на підстаіі ч. З ст. 118 ЦПК може прийняти таку заяву лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
У юридичній літературі висловлені різні точки зору стосовно природи наказного провадження.
Н. О. Чечіна і О. П. Вершинін розглядають наказне провадження як вид цивільного судочинства і зазначають, що кожне судочинсіио, повне чи спрощене, здійснюється в межах процесуальної форми, зі відповідними процесуальними правилами, на підставі загальних прпн ципів, закріплених процесуальним законодавством2. Таку точку зору поділяє і С. К. Зайганова, яка вважає, що в наказному провадженні
1 Рос. юстиция. - 1997. -№ 6. - С. 4.
2 Гражданский процесе [Текст] / под ред. В. А. Мусина. Н. А. Чечина, Д. М. Че-
чот. - М., 2000. - С. 313.
Глава XXVIII. Наказне провадження
її іічусться основна функція судової влади — здійснення правосуддя. Правосуддя, на її думку, слід визначати не за обсягом здійснюваних процесуальних дій, не за розгорнутістю процедури, а залежно від того, ні юсягаються в межах цієї процедури завдання, які сьогодні стоять Перед судовою владою в цивільному процесі. Уведення наказного Провадження є однією з форм реалізації конституційного права на ■удовий захист, який полягає в оперативному і реальному поновленні ■рушених прав, свобод і законних інтересів1.
інші автори розглядають наказне провадження не як вид цивільно-їі) і \ дочинства, а як допроцесуальної, але в той же час альтернативної мрицедури, яка здійснюється суддею з метою прискореного захисту права кредитора і встановлення спірності або безспірності вимоги2.
И.О. Громошина також вважає, що наказне провадження не можна пі івати судочинством, оскільки воно здійснюється за межами цивільної процесуальної форми і лише з дотриманням встановленої законом процедури'. Таку ж думку мають Т. В. Сахнова та Т. П. Шишмарьова, nki вважають, що наказне провадження хоча і утворює самостійну судову процедуру, але природа його не процесуальна. Це не однопо-і і іковий за своїми критеріями вид провадження в цивільному про-Цссі, а особлива судова процедура із забезпечення безспірних мигеріально-правових інтересів суб'єкта матеріального правовідно-
ііиіиія4.
При з'ясуванні природи наказного провадження слід виходити з Гоїо, що наказне провадження — це самостійний вид провадження Довільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим про-іи і/кснням, якому притаманна певна процесуальна форма, і має певні рі обливості.
По-перше, наказне провадження — це специфічна процесуальна фі >рма захисту прав та інтересів стягувана, що спирається на докумен-іи проти сторони, яка не виконує свої зобов'язання.
1 Зайганова. С. К. О теоретико-правовых вопросах совершенствования приказно-
..... роизводства [Текст] / С. К. Зайганова // Тенденция развития гражданского про-
UCCi уального права России : сб. науч. ст. - СПб., 2008. - С. 364-365.
: Гражданское процессуальное право [Текст]: учебник / под ред. М. С. Шакарян. -М., 2004. - С. 298.
1 Громошина. Н. А. Комментарий к гл. 11 [Текст] / Н. А. Громошина // Коммента-
,...... ГПК РСФСР/под ред. М.С. Шакарян.-С. 312.
4 Сахнова, Т. В. О судебных процедурах в цивилистическом процессе, или к воп-
I"" ) о дифференциации процессуальной формы [Текст] /Т. В. Сахнова, Т. П. Шимаре-
I еоретические и практические проблемы гражданского, арбитражного процесса
.... иолнительного производства : сб. науч. ст. - Краснодар : СПб., 2005. - С. 53.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
По-друге, наказне провадження можливе тільки за певним могами і є процесуальною формою захисту лише тих вимог, які перелічені в законі (ст. 96 ЦПК).
По-третє, видача судового наказу провадиться без судового рої гляду і виклику заявника і боржника.
По-четверте, у наказному провадженні сторони мають статус за* явника та боржника.
По-п'яте, у цьому провадженні не діє принцип змагальності.
Виходячи з цього можна виснувати, що в наказному провадженні правосуддя не здійснюється, оскільки процедура наказного провадження виявляється в тому, що вирішення цивільної справи відбувається без розгляду в судовому засіданні та виклику заявника і боржника. І, крім того, заявник не може звернутися за захистом своїх прав \ гальному — позовному порядку.
— § 3. Судовий наказ як форма судового рішення
Судовий наказ як заключний акт у цивільній справі відповідно до законодавства є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог у порядку наказного провадження (ч. 1 ст. 95 ЦПК).
У процесуальній літературі ведуться дискусії щодо кваліфікації судового наказу як особливої форми судового рішення і про статус судового наказу як акта правосуддя. Так, С. В. Щербак відмічає, що з таким законодавчим визначенням не можна погодитись, оскільки поняття «судовий наказ» і «судове рішення» не збігаються, мають різний зміст і різне значення. Автор також зазначає: судовий наказ є судовою постановою, що видається суддею одноособово1. Н. І. Маслєннікова висловила думку, що судовий наказ не слід змішувати з такими постановами суду першої інстанції, як рішення і ухвали, які виносяться в результаті вирішення по суті матеріально-правових вимог та процесуальних питань. Він виноситься судом поза межами тих процесуальних проваджень, які передбачають дотримання загального регламенту судового захисту, він є лише швидким засобом приведення в дію
1 Фурса. С Я. Цивільний процес України: проблеми і перспективи [Текст]: наук.-практ. посіб. / С. Я. Фурса, С. В. Щербак. О. І. Євтушенко. - К. : Вид. Фурса С. Я. : КНТ, 2006. - С 94-95.
ГлаваXXVIII. Наказне провадження
ржавного примусу і в точному розумінні не є правозастосовчим
ом1.
Г. А. Жилін, навпаки, зазначає, що за своєю цільовою спрямованіс-
та основними властивостями судовий наказ по суті не відрізняєть-від рішення, і підкреслює, що позиція Н. І. Маслєннікової суттєво ринижує значення судового наказу як акта правосуддя, який забез-ечує ефективний захист прав громадян та організацій. Дійсно, про-вжує автор, постанова про видачу судового наказу виноситься у спро-еному порядку без проведення судового розгляду, але це не означає, о при цьому взагалі відсутнє встановлення та дослідження фактичних сставин, наявність яких необхідна для застосування відповідних про-есуальних та матеріальних норм2. Схожу позицію висловив . М. Жуйков, який зазначає, що за своєю суттю та призначенням су-овий наказ є не тільки правозастосовчим актом і актом правосуддя, й різновидом судового рішення в його узагальненому розумінні3.
Треба погодитись із думкою авторів, які вважають, що судовий на-3 не можна змішувати ні з рішенням, ні з ухвалою суду, оскільки він все ж таки самостійним актом суду. Інша справа, що за своєю сутніс-
судовий наказ не є актом правосуддя.
Н. О. Громошина правильно звертає увагу, що прирівнювати, ото-жнювати судовий наказ та рішення означає не помічати очевидних принципових відмінностей між цими судовими актами4. До такого исновку приводить і аналіз окремих статей ЦПК. По-перше, у ст. 208 ТІК визначено тільки два види судових рішень — рішення та ухвали, ро судовий наказ зовсім не йдеться, хоча в ч. 1 ст. 95 ЦПК законода-"ць і кваліфікує судовий наказ як особливу форму судового рішення. о-друге, ч. 2 ст. 103 ЦПК встановлює, що судовий наказ має відпо-ідати вимогам, що пред'являються до виконавчого документа, вста-овленим Законом України «Про виконавче провадження».
За своїм значенням, юридичною силою, наслідками судовий наказ
певні формальні тотожні ознаки із рішенням суду:
1 Гражданский процесе [Текст] / под ред. В. В. Яркова. - М.: БЕК, 1999. - С. 131. : Жилин, Г. А. Суд первой инстанции в гражданском процессе [Текст]: учеб.-практ. особие/ Г. А. Жилин. - М.: Юайт-М., 2001. -С. 138-139. 144.
1 Жуйков, В. М. О новеллах в гражданском процессуальном праве (комментарии
ссийского законодательства) [Текст] / В. М. Жуйков. - М, 1996. - С. 27.
*■ Громошина, Н. А. Является ли предпосылкой права на предъявление иска отсут-
ие судебного приказа по тождественному спору? [Текст] / Н. А. Громошина // Иск
іражданском и арбитражном процессах / Ин-т государства и права Рос. акад. наук.
уды № 1 / 2006. - С. 30-38.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
1) судовий наказ — акт, винесений органом судової влади, в я відбиваються його владні повноваження;
2) судовий наказ — акт захисту цивільних прав;
3) судовий наказ — процесуальний документ, оскільки чинн конодавство передбачає вимоги до його процесуально-документаль оформлення;
4) судовий наказ — є обов'язковим для всіх органів держл и влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, ганізацій, посадових чи службових осіб та громадян.
Разом з тим існують відмінності між рішенням і судовим накг Так, рішення може бути постановлено за будь-якими заявленими вовими вимогами, а в наказному проваджені судом вирішується л визначене коло вимог, які передбачені законом. Рішення грунту-на доказах, наданих сторонами, які досліджувалися в судовому з данні. На відміну від цього судовий наказ грунтується на наданих явником документах, які не оспорюються боржником при розг. справи. У рішенні суду обов'язково вказуються обставини, що б встановлені судом і які стали підставою для його прийняття, а судо наказ не містить мотивів суду, в ньому тільки вказується закон, на ставі якого боржник зобов'язаний здійснити певні дії. У судов наказі, на відміну від судового рішення, яке виноситься в позовн провадженні, є лише вступна і резолютивна частини, а описова мотивувальна частини відсутні. Будь-яке рішення може бути оскар" не в апеляційному порядку на підставах, передбачених законом. С вий наказ може бути скасований за заявою боржника судом пер інстанції, і тоді справа надалі буде розглядатися в порядку позовн провадження. В окремих випадках судовий наказ може бути оскар ний в апеляційному порядку.
Закон досить ретельно регламентує зміст судового наказу (ст. ЦПК). У ньому зазначаються: дата видачі наказу; найменування с прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; ім'я (найме вання) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходж ня; посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволен заявлені вимоги; сума грошових коштів, які підлягають стягнен а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в ус нові банку, з якого повинні бути стягнені грошові кошти, якщо та повідомлений заявником; сума судових витрат, що сплачена заявни і підлягає стягненню на його користь із боржника; відомості про рядок та строки подання заяви про скасування судового наказу. Судо
Глава XXVIII. Наказне провадження
із має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановле-
Законом України «Про виконавче провадження», та обов'язково
гити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату
>рання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судо-
наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового
сазу в день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.
ювий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках,
з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду
іається стягувачеві після набрання ним законної сили.
§ 4. Підстави для видачі судового наказу
Процесуальне законодавство визначає підстави для видачі судово-наказу. У статті 96 ЦПК міститься перелік вимог, за якими може бути ано судовий наказ. Відповідно до даної статті судовий наказ може видано, у разі якщо заявлено вимоги: про стягнення нарахованої, не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію ат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або тран-ртних засобів; про стягнення заборгованості за оплату житлово-унальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та їм 11 омовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, ••прихованих заявником на суму заборгованості; про присудження алі-і п і ів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму і 11 іитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встанов-і' пням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю чення інших зацікавлених осіб; про повернення вартості товару не-N і іежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про Ш і ніовлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на Користь невизначеного кола споживачів. Перелік вимог, за якими може • пі кидано судовий наказ, є вичерпним.
І Іерш за все судовий наказ може бути видано за вимогою про стяг-ці пня нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної РЛити. Стаття 115 КЗпП України встановлює, що заробітна плата ви-іі інчується працівникові регулярно, не рідше двох разів на місяць. Під розгляду такої вимоги суддя повинен встановити факт затримки і и і.ни нарахованої працівникові заробітної плати, розмір цієї забор-і ми,шості. До заяви про видачу судового наказу в даному випадку по-міі и бути наданий документ, який підтверджує розрахунок грошових
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
сум, що були йому нараховані, але не сплачені (копія платіжної ві мості, затверджений витяг із платіжної відомості на отримання за бітної плати, довідка з бухгалтерії з місця роботи тощо).
Судовий наказ також може бути видано за вимогою про компен цію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини транспортних засобів боржника. З такою заявою можуть зверта' органи внутрішніх справ, державна виконавча служба (ст. 78 Ц ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»), а також стягу якщо він авансував витрати на розшук (статті 42, 48 Закону Укра «Про виконавче провадження»). До заяви повинні бути надані до менти, які підтверджують понесені витрати (наприклад, квитанція сплату оголошення в засобах масової інформації).
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про с нення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, те комунікаційних, послуг телебачення та радіомовлення в урахуванн індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником суму заборгованості. При розгляді таких вимог суддя повинен вр~" вувати певні критерії: по-перше, наявність конкретного розміру боргованості; по-друге, підтвердження вимоги конкретними докум тами, які вказують на безспірність зобов'язання та встановлю прострочення його виконання.
Вимоги про присудження аліментів на дитину в розмірі трид відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як ця вимога не пов'язана із встановленням батьківства (материнства) необхідністю залучення інших зацікавлених осіб, також розгляда ся у наказному провадженні. До заяви повинні бути додані: свідо про укладання шлюбу (або свідоцтво про розірвання шлюбу); свідо про народження дитини, на користь якої стягуються аліменти; як заява подається опікуном або піклувальником, то потрібен докум про таке призначення; довідка про знаходження дитини на утримай довідка про розмір заробітної плати з місця роботи особи, яка пови сплачувати аліменти, а також про наявність чи відсутність стягнень іншими виконавчими листами.
Вимоги про повернення вартості товару неналежної якості, Я' є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення фа продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначе го кола споживачів, віднесено до справ наказного провадження. С совно цієї вимоги можна говорити про те, що ця норма не може б застосована на практиці, оскільки в даному випадку йдеться про
Глава XXVIII. Наказне провадження
ми за груповими позовами, а процесуальне законодавство не перед-< існування таких позовів.
Як видно, в українському законодавстві, як і в цивільному проце-
і.пому законодавстві інших країн, незважаючи на певну концепту-
у єдність інституту судового наказу та наказного провадження та
іункціональну спрямованість, передбачаються різні підстави для
ієння судового наказу. Це свідчить про достатньо широкий розсуд
подавця при визначенні сфери застосування судового наказу, ата-
про те, що в основі такого законодавчого рішення лежить прак-
ГИЧиа доцільність прискорення цивільного судочинства завдяки впро-
11 ркенню спрощеної процедури наказного провадження.
З теоретичної точки зору введення наказного провадження як само-
• іншого провадження цивільного судочинства і певною мірою як
• и і срнативного позовному провадженню має засновуватися на певній симетрії цих проваджень з точки зору їх функціональної спрямованос-и 1.1 рівноваги відповідно до завдань цивільного судочинства. Такий til іхід означає формування конструкції наказного провадження та і фери застосування судового наказу не за правилами встановлення Ні реліку вимог, за якими може бути видано судовий наказ, а за загальним правилом з визначеними обмеженнями у видачі судового наказу.
і.нашу випадку позовне та наказне провадження стають майже рів-н'фукціональними у цивільному судочинстві, значно розширюється Право зацікавлених осіб на спрощений розгляд справ у порядку на-> II того провадження, більшою мірою забезпечуються інтереси право-
і ія щодо справедливого з точки зору процесуальних гарантій та ■ *о< масного розгляду і вирішення цивільних справ.
§ 5. Порядок наказного провадження, скасування та оскарження судового наказу
Відповідно до регламентації наказного провадження порядок на-I і мого провадження складається з такого: порушення та відкриття Наказного провадження; винесення судового наказу; повідомлення І н >|>/кника про винесення судового наказу; видача судового наказу стя-і \ вачу; скасування чи оскарження судового наказу.
Наказне провадження порушується за ініціативою зацікавленої •би — заявника (хоча в деяких статтях законодавець називає заяв-
Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції
ника стягувачем, як, наприклад, у ч. 2 ст. 102, ч. З п. 1 ст. 103 ЦІ ІК і Боржник — це особа, до якої звернена вимога заявника. Відповідні і ст. 97 ЦПК заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦІ ІК
Для порушення наказного провадження заявник повинен подаси до суду заяву у письмовій формі з наданням документів, які обгрун га вують його вимоги до боржника. Від наявності та якості наданих кументів буде залежати зміст винесеного суддею наказу, а також можливі заперечення боржника проти виконання судового наказу, оскільки наказне провадження — документальне і проводиться без судові н<> засідання і виклику стягувача та боржника.
Перелік документів, що додаються до заяви, залежить від -заявлен* »1 вимоги.
Заява подається з її копіями та копіями доданих до неї документі відповідно до кількості боржників і має відповідати певним вимої і містити: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини на яких вони грунтуються; 4) перелік документів, що додаються її заяви (ст. 98 ЦПК).
До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦІ II за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50 % ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).
Заява про видачу судового наказу може бути підписана як самим заявником, так і його представником, який має відповідні повноважен ня (ч. З ст. 98 ЦПК). Документ, який підтверджує повноваження представника, повинен додаватися до заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦПК, якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються правила ст. 121 ЦПК. Заявнику надається певний строк для виправлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, і о
Глава XXVIII. Наказне провадження
ддя повертає заяву, але це не є перешкодою для повторного звернен-і іакою самою заявою після усунення її недоліків. Якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються прави-і • і. 121 ЦПК (ч. 6 ст. 98 ЦПК). Заявнику надається певний строк для правлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, то суддя повертає яву. Крім цього заява повертається у випадках, коли: до моменту дкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про вернення заяви про видачу судового наказу або наявні обставини, значені у пп. 2-4 ч. З ст. 121 ЦПК (пп. 1-3 ч. 1 ст. 100 ЦПК). Про Вернення заяви про видачу судового наказу суддя постановляє ухвалі. 2 ст. 100 ЦПК). Повернення заяви про видачу судового наказу не перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після міення її недоліків (ч. 1 ст. 101 ЦПК). Стаття 100 ЦПК передбачає підстави для відмови у прийнятті за-ии про видачу судового наказу: 1) заявником заявлено вимогу, не пе-ібачену ст. 96 ЦПК; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір ро право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої німі 122 ЦПК (пп. 1-3 ч. Зет. 100 ЦПК).
Іро відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ч. 4 00 ЦПК). У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового ;у повторне звернення з такою самою заявою неможливе. Заявник 111.ому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у потному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК). Заявник також може звернутися скаргою на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про видачу итого наказу до апеляційного суду (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Якщо заяву про видачу судового наказу подано з дотриманням ви-г, що до неї ставляться, справа підсудна даному суду, сплачено су-опий збір, є всі документи, які підтверджують обгрунтованість заяв-вних вимог, суддя відкриває наказне провадження, про що постанов-ж ухвалу. Після цього у триденний строк з моменту постановления (вали про відкриття провадження видає судовий наказ по суті заяв-
ІІІІІХ ВИМОГ.
Копії судового наказу разом із додатками надсилаються фізичній
- <>оі-боржнику на адресу, зазначену в документах, а боржнику-
ридичній особі чи фізичній особі-підприємцю—-за адресою місце-
аходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному
< є грі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Днем отриман-
н боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому
нідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адрс днем отримання боржником копії судового наказу є день проставленім у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отрим іп, копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вк ною адресою.
Цивільне процесуальне законодавство встановлює спрощену npd цедуру скасування судового наказу. Скасувати судовий наказ м тільки суд, який його видав, і тільки за заявою боржника.
Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмопіи формі. У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: їм йменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) стягу вами
та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, як
заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; наказ, що оспорюється; посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог; посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягуи;іч;і перелік документів, що додаються до заяви. Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві. До заяви, яка подається представником боржника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. До неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються правила ст. 121 ЦПК.
Боржник повинен обгрунтувати і підтвердити свою незгоду з воду видачі судового наказу (пп. 4, 5 ч. З ст. 106 ЦПК).
Визначений у законі строк для подання заяви про скасування судового наказу є процесуальним. Якщо заява надійде після закінчення цього строку, то вона залишається без розгляду. Однак боржник може звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку подання заяви про скасування судового наказу. У разі якщо суд дійшов висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу (ч. 2 ст. 105 і ЦПК).
Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви суд постановляє ухвалу (ч. З ст. 105і ЦПК).
Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді (ч. 4 ст. 105' ЦПК).
Глава XXVIII. Наказне провадження