Здавалка
Главная | Обратная связь

Законна сила судового рішення 5 страница



1 Див.: Гранберг, В. В. Учебник гражданского процесса [Текст] І В. В. Гранберг. -
М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. - С. 73-76; СЗ СССР. - 1937. - № 30. - Ст. 120.

2 СП СССР. - 1938. - № 22. - Ст. 146.

3 Справочник народного судьи [Текст]. - М., 1946. - С. 410-411. Динаміку зако­
нодавчих змін у регламентації окремого провадження див.: Поволоцкий. Л. И. Дела
особого производства [Текст] /Л. И. Поволоцкий, Б. А. Лисковец, А. С. Соминский. -
М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. - С. 5-101; Скворцов, М. А. Особое
производство по Закону от 11 апреля 1937 года и Постановлению СНК СССР от
24 ноября 1942 года (пособие для народних судей) [Текст] / М. А. Скворцов. - Л. :
Пенингр. юрид. ин-т им. М. И. Калинина, 1947.


Чистина друга. Провадження у суді першої інстанції

процесуальному законодавстві були віднесені до справ окремого пр вадження, оскільки ці справи (справи по недоїмках та справи пр оскарження неправильностей у списках виборців) по суті виникал з адміністративно-правових відносин.

Такий стан речей призвів до того, що в подальшому, аж до прий няття Основ цивільного судочинства Союзу РСР та союзних республік 1961 p., розгорнулася гостра полеміка з цієї проблеми. Більшість вчених дотримувалися думки про єдність окремого провадження, яке включи­ло як безспірні справи, так і справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, віднесені до судової юрисдикції, і в яких також, як і у традиційних справах окремого провадження, на їх погляд, відсутній спір про право1. Деякі процесуалісти вважали, що об'єднання названих справ у рамках окремого провадження, навпаки, є непереконливим2.

Ідея про необхідність спеціальної регламентації провадження у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, і ви­окремлення цього провадження в самостійний вид, поряд із позовним та окремим, все ж таки стала домінуючою і набула закріплення в Осно­вах цивільного судочинства Союзу РСР та союзних республік (далі -Основи). Основи встановили порядок розгляду справ у спорах, що виникають із цивільних, сімейних, трудових та колгоспних правовід­носин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження. Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи окремого провадження розглядались з~ загальними правилами судочинства, крім деяких винятків, встановле­них законодавством Союзу РСР і союзних республік (ст. 1 Основ). Таким чином, Основи не були винятком і сприйняли концепцію різних форм проваджень у цивільному процесі. При цьому позовне прова­дження кваліфікувалось як загальна процедура цивільного судочинства. Що стосується провадження у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, і справах окремого провадження, то вони підпо­рядковуються загальним правилам цивільного процесу, однак за де­якими винятками та доповненнями. За логікою Основ таке співвідно­шення загальних і спеціальних правил цивільного судочинства ство-

1 Советский гражданский процесе [Текст] / под ред. Ф. А. Клейнмана. - М., 1940. -
С 92; Абрамов, С. Н. Советский гражданский процесс [Текст] /С. Н. Абрамов. - М,
1952.-С. 24.

2 Див.: Советское гражданское процессуальное право [Текст]. - М., 1960. -
С. 17-18; Авдюков, М. Г. Виды судопроизводства в советском процессуальном прав
[Текст] / М. Г. Авдюков // Вестн. Моск. ун-та. - 1956. - № 2. - С. 109.


Глава XXX. Загальна характеристика окремого провадження

рювало специфічний правовий режим, інакше кажучи, процесуальний порядок розгляду і вирішення цих справ по суті.

ЦПК УРСР 1963 р. до справ, що виникають з адміністративно-иравових відносин, відніс справи зі скарг на неправильності у списках виборців, зі скарг на дії органів та посадових осіб у зв'язку з накла­денням штрафів, про стягнення з громадян недоїмки по податках, само­оподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню (ст. 236 ЦПК). До справ окремого провадження було від­несено обмежене коло справ — справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про визнання громадянина по­мерлим або безвісно відсутнім, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчи­ненні (ст. 254 ЦПК).

За ЦПК України 2004 р. до справ окремого провадження віднесені справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи ого­лошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ч. 2 ст. 234 ЦПК).

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього за­суджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встанов-іісних законом (ч. З ст. 234 ЦПК).

Таким чином, існування окремого провадження у цивільному про­цесі є традиційним для вітчизняного процесуального законодавства. Коло справ окремого провадження цивільного судочинства змінюва-нось від кодифікації до кодифікації, що свідчить про унікальність цього провадження, складність визначення концептуального критерію його законодавчого регулювання.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

_____ § 2. Природа окремого провадження

У частині 1 ст. 234 ЦПК дається визначення окремого проваджен­ня як виду непозовного цивільного судочинства, в порядку якого роз­глядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсут­ності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та ін­тересів особи або створення умов здійснення нею особистих немай-нових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Особливістю окремого провадження, як випливає із ч. 1 ст. 234 ЦПК, є те. що в ньому розглядаються справи про підтвердження на­явності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявнос­ті чи відсутності неоспорюваних прав.

Дійсно, для справ окремого провадження характерна безспірність предмета судового розгляду. І це є загальною ознакою всіх справ. В окре­мому провадженні функція суду зводиться до підтвердження наявності факту, про встановлення якого просить заявник. П. Ф. Єлісейкін ствер­джував, що предметом судової діяльності виступають або матеріальні правовідносини, або юридичні факти1.1 на підставі цього робились ви­сновки щодо особливої природи того чи іншого судового провадження.

Можна погодитись з автором, що в окремому провадженні пред­метом судової діяльності виступають юридичні факти, але твердження про те, що предмет судової діяльності в позовному провадженні зво­диться виключно до правовідносин, не має підстав. У позовному про­вадженні предметом судової діяльності є також юридичні факти. Тіль­ки його особливість виявляється у тому, що ці юридичні факти разом з тим є підставою правовідносин, з яких виник спір про право. Вихо­дячи з цього, можна зауважити, що в позовному провадженні діяльність суду має, так би мовити, «дозвільний» характер (вирішується спір про право), а в окремому провадженні — «установчий» характер. Так, з установленням факту володіння будівлею на праві власності підтвер­джуються цивільні правовідносини, а з установленням факту реєстра­ції народження або смерті — сімейні. Указані аргументи не можна не враховувати, оскільки вони по суті свідчать про різні функції суду, що здійснюються в рамках цивільного судочинства.

1 Елисейкин, П. Ф. Судебное установление юридических фактов [Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / П. Ф. Елисейкин. - Л., 1960. - С. 5.


Глава XXX. Загальна характеристика окремого провадження

Поряд з цим звертає на себе увагу те, що, на наш погляд, визначивши предмет судового розгляду в окремому провадженні, законодавець кон­кретно не вирішив інше, не менш важливе питання — питання про об'єкт судового захисту в окремому провадженні та співвідношення ч. 1 ст. 234 ЦПК із ст. 1 ЦПК, яка визначає завдання цивільного судочинства та об'єкти судового процесу, і ст. 15 ЦПК. Саме це і не дає можливості концептуальніше визначити причини (підстави) для віднесення окремо­го провадження до складу цивільного судочинства.

У теоретичному плані окреме провадження як структурний ком­понент цивільного процесу поряд з іншими видами проваджень ци­вільного судочинства слід розглядати в контексті ст. 1 ЦПК, разом з тим не можна не звернути увагу на певну неузгодженість цих двох статей. Відповідно до ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є спра­ведливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У розвиток цього ст. З ЦПК передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Очевидно, що відповідно до ст. 1 ЦПК об'єктами судового захисту виступають суб'єктивні права, свободи та інтереси. Ці об'єкти судо­вого захисту як такі є у позовному та наказному провадженнях цивіль­ного судочинства. Щодо цього окреме провадження стає ніби безоб'єктним з точки зору завдань цивільного судочинства та юрис-дикційних повноважень суду як органу судової влади.

Поряд з цим у деяких публікаціях стверджується, що об'єктом окремого провадження, на відміну від позовного, виступає юридичний інтерес, який підлягає захисту. Але юридичний інтерес у контексті статей 1,3 ЦПК перш за все виступає об'єктом позовного захисту, який відбиває сферу судової юрисдикції, оскільки про судову юрисдикцій-ність об'єктів правового захисту можна говорити лише в межах кон­ституційно визначеної сфери судової влади1. А особливістю захисту законного інтересу є те, що він виступає як такий не за загальним правилом, а лише у випадках, передбачених законом, коли законодавець безпосередньо у законі закріплює можливість захисту такого інтересу.

1 Див.: Комаров, В. В. К проблеме о конституционных основаних гражданского судопроизводства [Текст] / В. В. Комаров // Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства: теория и практика : сб. науч. І і Краснодар ; СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. - С. 91 -108.


Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції

Причому такі випадки є не дуже поширеними і, як правило, йдеть про позовний захист інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК всяка особа має право на захист свого і тересу, який не протирічить загальним засадам цивільного законод ства. Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК всяка особа має право звер тися до суду за захистом свого особистого немайнового або майново права та інтересу. Ця стаття визначає однотипні цивілістичні спосо захисту цивільних прав та інтересів — визнання права, визнання п вочину недійсним тощо. Так, майновий інтерес може бути об'єкто страхування за договором страхування. Страхуватель має майнов інтерес у збереженні майна за договором страхування від страхово випадку. Цивілістичний інтерес виступає об'єктом захисту і при зн щенні речі, коли йдеться про захист інтересу власника знищеної р завдяки пред'явленню позову з відшкодування шкоди. Знищення рс унеможливлює реалізацію права власності, тому очевидно, що у вл ника немає можливості захистити право власності і мова може й лише про захист його інтересу, який спрямований на поновлення м нового стану власника шляхом пред'явлення позову. Про захист ін ресу йдеться і при пред'явленні позову у випадках цесії віндикаційн вимоги на майно, яке перебуває у чужому незаконному володін У корпоративних відносинах також існує система інтересів учасникі акціонерного товариства та самого акціонерного товариства. Тут інте си цих суб'єктів диференційовані і, незважаючи на певну кумуляці цих інтересів, за чинним законодавством акціонер не може пред'яви позов на захист прав акціонерного товариства, оскільки інтереси ціонерного товариства і акціонера не збігаються в юридичному сенс і певним чином є автономними.

У зазначених випадках об'єктом судового захисту виступає цивілі тичний інтерес, який функціонально впливає на встановлення, зміну а припинення цивільних правовідносин, які є предметом судового ро г ляду. Та обставина, що предметом судового захисту може виступати суб'єктивне право, а інтерес, який безпосередньо реалізується в меж цивільних правовідносин, не вимагає особливого порядку судового хисту. Провадження у даному випадку залишається позовним.

Інша справа — окреме провадження. Непозовний його характер логічно має означати наявність у нього специфічного правового об'єкта захисту, відмінного за своєю суттю від класичного позовного прова­дження. І тому з'ясування природи окремого провадження як виду цивільного судочинства неможливе без диференціації об'єктів судово­го захисту в тому чи іншому судовому провадженні.

 


 


Глава XXX. Загальна характеристика окремого провадження


Саме у зв'язку з цим і виникають певні проблеми і труднощі, які мають теоретичний та практичний характер. Узагалі об'єктом право­вого захисту виступають і можуть виступати, незалежно від процесу­альних форм їх захисту, лише права, свободи та інтереси суб'єктів права. Права, свободи та інтереси є фундаментальними елементами механізму правового регулювання і характеризують різні аспекти його функціонування з точки зору нормативного закріплення, суб'єктів, що ( їх носіями, форм реалізації тощо. їх об'єднує те, що вони за певних обставин можуть бути об'єктом правового захисту, який за законом здійснюється різними органами та передбаченими у законі способами. Якщо стосовно прав та свобод як об'єктів судового захисту не існує суттєвих розбіжностей, то щодо кваліфікації інтересів у науці точать­ся дискусії. Перш за все постає питання: що таке інтереси, які потра­пляють у сферу правового регулювання. Окремі науковці вважають, ідо інтерес, який охороняється законом, — це не заборонене законом і таке, що не суперечить загальним засадам цивільно-правового регу­лювання, прагнення особи до ефективної реалізації своїх повноважень, які не визначені як суб'єктивні права. Прикладом може виступати ін­терес кредитора-боржника — фізичної особи, яка тривалий час від­сутня у місці її перебування, щодо встановлення режиму безвісної відсутності такої особи. Цей інтерес полягає в тому, щоб у подальшо­му був призначений опікун над майном безвісно відсутньої особи, який і здійснить юридичні дії із майна особи, яка у судовому порядку ви­знана безвісно відсутньою1. У цілому таке визначення юридичного інтересу є правильним, однак у теорії права, у теорії цивільного та цивільно-процесуального права висвітлюються й інші аспекти інтер­претації юридичних інтересів. Мова йде про роль категорії інтересу н правовому регулюванні суспільних відносин, співвідношення інте­ресу та суб'єктивного права, способи захисту суб'єктивних прав та інтересів, суб'єктивні права та інтереси як об'єкти правового, у тому числі судового, захисту тощо2.

1 Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст]. - X. : ТОВ «Одіссей», 2006. - С 27.

: Див.: Гукасян, P. E. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном нраве [Текст] / Р. Е. Гукасян. - Саратов, 1970; Сокуренко, В. Г. Значение интереса и спра­ведливости в советском праве [Текст] / В. Г. Сокуренко, Е. М. Орач // Вестн. Львов. ун-та. Сер. юридическая. - 1978. -Вып. 17. - С. 24; Грибанов, В. П. Интерес в граждан­ском праве [Текст] / В. П. Грибанов // Сов. государство и право. - 1967. - № 1. - С. 54; 1 Іечот, Д. М. Субъективное право и формы его защиты [Текст] / Д. М. Чечот. - С. 39^40;

В... ик. О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми

Правового забезпечення [Тексі] / О. М. Вінник. - К. : Атіка, 2003. - С. 8-39; та ін.


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

Незважаючи на загальну дискусійність питання, можна зазначити, що юридичні інтереси як правова реальність можуть бути опосерс і ковані суб'єктивними правами, але поряд з цим можуть існувати і юри дичні інтереси, які не опосередковуються суб'єктивними правами У першому випадку юридичні інтереси, так би мовити, «приховані» і мова йде про захист тих чи інших суб'єктивних прав як об'єктів пра­вового захисту. У другому випадку, за відсутності суб'єктивних прав, безпосереднім об'єктом правового захисту виступає юридичний інте рес. У межах такого концептуального підходу тлумачення поняття інтересу дав Конституційний Суд України у справі щодо офіційною тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. (справа про охоронюванніі законом інтерес), дійшовши висновку, що поняття «охоронюваний за­коном інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-значеннєвому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумін­ні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового за­хисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може супе­речити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загально­визнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну мож­ливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як про­стий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблен­ня в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним'.

Таким чином, на підставі наведеного можна зробити висновок, що, як правило, засобом реалізації юридичних інтересів виступають суб'єктивні права. Але об'єктом судового захисту можуть бути і за­конні інтереси, оскільки судовий захист законних інтересів здійсню­ється в межах правовідносин, які є предметом судового розгляду в по­зовному провадженні. Що стосується окремого провадження, то та теза, що його об'єктом є законні інтереси, досить обгрунтована, разом з тим, уявляється, слід розрізняти характер законних інтересів як об'єктів судового захисту у позовному та окремому провадженнях цивільного судочинства. З точки зору юридичної природи законні ін-

1 Вісн. Конституц. Суду України. - 2004. - № 6. - С 6. 700


 


Глава XXX. Загальна характеристика окремого провадження


тереси, що захищаються в позовному та окремому провадженнях, є тотожними за змістом та в механізмі правового регулювання, але їх суттєва різниця зводиться до того, що у позовному провадженні захист іаконних інтересів здійснюється в рамках правовідносин, з яких виник правовий спір, і тому їх захист призводить до розгляду та вирішення правового спору. Що стосується законних інтересів, які захищаються у порядку окремого провадження, то вони існують поза межами ци­вільних та інших правовідносин, віднесених до юрисдикції суду. їх специфіка полягає в тому, що такі інтереси є юридичними та з їх задо­воленням (захистом) у їх носія виникає можливість реалізувати у май­бутньому ті чи інші суб'єктивні права. Причому такі законні інтереси, згідно з підходом до цього законодавця, стають об'єктом захисту як винятки із загального правила, оскільки захищаються у несудовому порядку. З огляду на таку специфіку, швидше за все, їх слід називати як інтереси, охоронювані законом, на відміну від законних інтересів, які захищаються в позовному провадженні. Мабуть, з цього і виходив шконодавець при прийнятті ЦПК 1963 р. У статті 4 ЦПК 1963 р. було закріплено, що усяка заінтересована особа вправі в порядку, перед­баченому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Необхідність захисту прав, свобод та інтересів, у тому числі охо-ронюваних законом, виникає не тільки в тих випадках, коли права, свободи та інтереси порушуються, не визнаються чи оспорюються. Інколи з'являється потреба у встановленні таких обставин, які є під­ставою для здійснення різних за своєю галузевою належністю суб'єктивних прав, але правоздатна особа не може їх здійснити через іс. що факти, які можуть бути підставами суб'єктивного права, не < очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними Юказами. Тому у цивільному процесі за законодавчою традицією існує гакий вид судочинства, який дозволяє заінтересованій особі встанов-іювати у судовому порядку певні юридичні факти з метою подальшо-и) здійснення відповідних суб'єктивних прав.

Наприклад, той факт, що громадянин перебував на утриманні по­мерлого, є підставою для одержання спадщини або призначення пенсії. 11 роте, якщо цей громадянин не має безспірних доказів, які підтвер-і.кують факт перебування на утриманні, то цей факт може бути вста­новлений і затверджений у судовому порядку.

Таким чином, сутністю окремого провадження за предметом судо-ноі о розгляду та об'єктом судового захисту є те, що в ньому відсутній


Частина друга. Провадження у суді першої інстанції

спір про право, об'єктом судового захисту є перш за все охоронюнаии законом інтерес, а предметом судової діяльності — встановлення пси них юридичних фактів та станів з метою подальшого здійсненії інтересованими особами суб'єктивних прав, а також специфічна с\ ва процедура. Об'єктом судового захисту в окремому провадженні можуть бути також і неоспорюванні суб'єктивні права фізичних, юри дичних осіб або держави. Кожна справа окремого провадження ма< 11 чи інші властивості та особливості, однак усіх їх поєднують сіп іьиі риси, які автономізують це провадження і відрізняють від позовного та наказного проваджень.

Юридична природа окремого провадження повинна досліджу ся також у межах загальної проблеми права на судовий захист і п метної характеристики правосуддя та його функцій1.1 тому визнані ня природи окремого провадження можливе з урахуванням і того, які >н мірою в ньому відбиваються правосудні засади.

Правосуддя у цивільних справах як форма здійснення судової ні.і ди має бути спрямоване на певний соціальний об'єкт, яким є прав І свободи та інтереси особи. їх захист є основною функцією судової влади. Тому під юрисдикцію цивільних судів з урахуванням фунмш правосуддя повинні підпадати справи, пов'язані з необхідністю ви іив чення виду та обсягу суб'єктивних прав і захисту у формі змагальні >п. судочинства. Правосуддя у цивільних справах завжди пов'язане з рої глядом спору про право, тому в принципі вважається проблематичним віднесення справ окремого провадження до судової юрисдикції, осі ки це не відповідає предметній характеристиці судової влади. Пре і метом судового розгляду в цивільному процесі можуть бути тіл і,к и цивільні справи по спорах у зв'язку із захистом суб'єктивних прав,

Встановлення фактів, які мають юридичне значення, як юридичні діяльність за своєю спрямованістю є управлінською, а не правосудной і тому діяльність суду в окремому провадженні більшою мірою тяжЬ до діяльності адміністративних органів. Свого часу А. Г. Гойхбарі даючи характеристику окремому провадженню за ЦПК УРСР 192 І р зазначав, що до окремих проваджень судів належать безспірні справи у яких суд діє скоріше як орган нотаріальний, який засвідчує псині факти, необхідні для здійснення суб'єктивних цивільних прав2.



1 Див.: Комаров, В. В. Предмет цивільного процесуального права [Текст] / В. В маров. - X. : Укр. держ. юрид. акад., 1992. - С. 15. 2 Гойхбарт, А. Г. Курс гражданского процесса [Текст] / А. Г. Гойхбарт. - М., 192 С 285.

 


Глава XXX. Загальна характеристика окремого провадження

Не випадково склад справ окремого провадження змінювався ІВТягом часу (наприклад, інститут судового наказу був замінений Конавчим написом нотаріуса; справи про всиновлення та переда-лзяйної нерухомої речі у комунальну власність, які розгля-ик-я адміністративними органами, зараз передані до компетенції їм гощо).

Ні і кладене свідчить про те, що розгляд справ окремого проваджен-| С) іом пов'язаний із здійсненням, так би мовити, «судового управ-

... і у випадках, коли законодавець покладає на суд не притаманну

нч\ функцію встановлення тих чи інших обставин без розв'язання

Hop) про право. При цьому законодавець виходить із доцільності

11 рішення, покладаючи встановлення юридичних фактів на суддю,

ни має особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та по-

ІІІірюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судо-

Иііі і на. Таким чином, окреме провадження є унікальним явищем

Правовій регламентації встановлення юридичних фактів і по суті —

і атом судового провадження. Установлення юридичних фактів як

ридична діяльність за своєю спрямованістю є управлінською, а не

івосудною. Правосудна діяльність покликана не лише встановлю-

N 11 чи інші факти (обставини справи), а й на основі встановлених

.... і вирішувати питання права та його захисту1.

І Іерелік справ окремого провадження, наведений у ст. 234 ЦПК, іачається досить специфічно. Він дається начебто вичерпно, але і ш.>шдно до ч. З ст. 234 ЦПК у порядку окремого провадження роз-11 і.ікньея також інші справи у випадках, встановлених законом, од-мі відміну від названих у законі справ, процедура їх розгляду І (вксом не визначається. Частина 3 ст. 234 ЦПК у аспекті застосування переліку справ окре-провадження та можливості розгляду інших справ, які безпосе-ііп.о не включені до цього переліку, тлумачиться неоднозначно. и і автори вважають, що чинне законодавство дозволяє в порядку юго провадження розглядати й інші справи, оскільки їх перелік і шічерпним, так само як і в позовному провадженні. Наприклад, и порядку окремого провадження повинна розглядатися заява про іожжлення строку на прийняття спадщини, хоча такі заяви розгляда­йся та й нині розглядаються судами у порядку позовного проваджен-

Дин.: Удальцова, И. В. Проблема судебного признания гражданина ограниченно

..... чіьім или недееспособным [Текст]: учеб. пособие / И. В. Удальцова. - Харь-

I Lin. юрид. акад. Украины. 1999. - С". 3-16.


Частіша друга. Провадження у суді першої інстанції

ня1, справи про надання права на побачення з дитиною матері які позбавлені батьківських прав (ст. 168 СК), про зміну мети ycij ви(ст. 103 ЦК)2.

Інші автори, навпаки, не тільки заперечують відкритий каталог окремого провадження, а й вважають, що рішення законодавця що, и • гляду в порядку окремого провадження деяких справ, передбачсм ч. З ст. 234 ЦПК, взагалі є сумнівним. Ю. С. Червоний та С. А. Чі звертають увагу на те, що надання права на шлюб у судовому пори відповідає ч. 2 ст. 23 СК. Що стосується справ про поновлення шл" після його розірвання та про встановлення режиму окремого прожиі за заявою подружжя, то віднесення їх до судової юрисдикції і окрей провадження викликає сумнів. Якщо подружжя згодне на поновлс шлюбу, то їм не потрібно звертатися до суду. Вони звертаються до РА Якщо подружжя згодне на встановлення режиму окремого прожиі то у них не має потреби звертатися до суду. Якщо такої згоди нема» є наявним спір і справа має розглядатися в позовному порядку3.

Очевидно, що закріплений у ЦПК перелік справ окремого пр дження є умовно відкритим і в принципі, крім перелічених у ст. ЦПК, інші справи можуть розглядатися в окремому провадженні, яі це прямо передбачено законом. Виводити юрисдикційність тих інших справ як справ окремого провадження на підставі загаль правил цивільного судочинства, рівно як і пропонувати суттєво с гувати законодавчу конструкцію юрисдикції таких справ, є конце ально неправильним і теоретично необгрунтованим, виходячи зі ст" і визнаних у науці уявлень про природу цивільного судочинства. І «всеосяжності» окремого провадження сама по собі не є продуктивн і призводить до гіпертрофії цивільного судочинства, розмивання с ри судової влади, специфічної за своїм змістом і функціями4.

1 Фурса, С. Я. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практи коментар [Текст] : у 2 т. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак ; за заг. С Я. Фурси. - К. : Вид. Фурса С Я. : КНТ. 2006. - С 592.

: Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар [Те С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов. В. 1. Бірюков та ін.; за заг. ред. С. С. Бичкової. - К.: А' 2008. - С. 502; Кравчук, В. М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуал-кодексу України [Текст] / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. - К.: Істина. 2006. - С. 6







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.