Главная | Обратная связь

ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 3 страница

Зміст ст. 220 ЦПК дозволяє дійти висновку, що оскарження додат­кового рішення не має будь-яких особливостей. Строки, процедура та порядок оскарження вказаного процесуального документа підпорю­ються загальним правилам апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке ухвалюється за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Ви­рішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загально­му порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є чинними й обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному по-' рядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, ви­значеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують таке рішення, повинні враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, має оскаржуватися в порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

У разі подання відповідачем до місцевого суду заяви про перегляд заочного рішення з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд, у той час як відповідне рішення оскаржене пози­вачем в апеляційному порядку й апеляційна скарга прийнята до роз-

Глава XXXV. Апеляційне провадження

гляду, апеляційне провадження не може бути проведене до розгляду місцевим судом цієї заяви. У такому випадку справа повертається до місцевого суду¹.

Науково-практичний інтерес має проблема оскарження дій (безді­яльності) суду, не викладених у формі рішень або ухвал. Про неодно­значність вирішення вказаної проблеми свідчать як дослідження в юри­дичній науці², так і судова практика¹.

Вважаємо, що об'єктом апеляційного оскарження можуть бути лише документи, визначені у ст. 292 ІДПК та інших нормах вказаного Кодексу. Тому, на нашу думку, не є такою, що відповідає чинним нор­мам процесуального права, позиція Верховного Суду України з цього приводу. Цей орган судової влади зазначає, що листи, записки, поста­нови, повідомлення й інші документи суду можуть бути оскаржені в порядку, встановленому чинним на час учинення дії процесуальним законом. Правило про апеляційне оскарження поширюється і на ви­падки, коли суд (суддя) протягом визначеного законом процесуального строку не вчиняє процесуальну дію та не ухвалює за нею рішення, створюючи тим самим перешкоди для подальшого руху справи (до­пускає процесуальну бездіяльність)⁴.

' Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку [Текст]: постанова Пленуму Верхов. Суду України від 24. 12. 2008 р. № 12 // Вісн. Верхов. Суду України. - 2008. -№ 11. -С. 7-15.

² Див.: Бачун, О. Повертаючись до питання компетенції адміністративних судів
першої інстанції [Текст] / О. Бачун, О. Головань // Юрид. вісн. України. - 2007. - 9-15
черв. (№ 23). - С 12; Куйбіда, Р. Визначення меж адміністративної юрисдикції [Текст]
/ Р. Куйбіда // Юрид. вісн. України. - 2005. - 24-30 груд. (№ 51). - С 8; Куйбіда, Р.
Оскарження бездіяльності суду як предмет адміністративного позову [Текст] / Р. Куй­
біда // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Ко­
дексу адміністративного судочинства України : тези доп. та наук, повідомл. учасн.
міжнар. наук.-практ. конф. (25-26 січ. 2007 р. ) / за заг. ред. В. В. Комарова. - X. :
НЮАУ, 2007. - С. 239; Куйбіда, Р. І знову про компетенцію адміністративних судів
[Текст] / Р Куйбіда // Вісн. Вищ. адм. суду України. - 2007. - № 3. - С 90; Молдован, В.
Питання компетенції адміністративних судів першої інстанції [Текст] / В. Молдован
// Юрид. вісн. України. - 2007. - 12-18 трав. (№ 19). - С 12.

³ Ухвала судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від
20.10.2003 р. [Тексі] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2004. - № 3 (43). - С 7-8; По­
станова колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 02. 03. 2006 р.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakonl. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main.
cgi?nreg=n()002760-06]; Постанова колегії суддів Вищого адміністративного суду
України від 10. 05. 2006 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakonl. rada. gov.
ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=n0011760-06].

⁴ Постанова Верховного Суду України від 15 квіт. 2008 р. [Текст] // Вісн. Верхов.
Суду України. - 2008. - № 6 (94). - С 31-33.

Частини третя. Оскарження та перегляд судових рішень

— § 3. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції

Як і в суді першої інстанції, стадія підготовки справи до розгляду в суді апеляційної інстанції має дуже важливе значення для якісного вирішення цивільної справи з метою охорони наданих прав і законних інтересів громадянам, підприємствам, установам, організаціям, а також державі. Завданням цієї стадії є забезпечення правильного і своєчас­ного вирішення цивільної справи в суді апеляційної інстанції.

При розгляді цивільної справи в суді апеляційної інстанції важли­ве значення для правильного, повного та всебічного розгляду справи має підготовка розгляду справи судом, яка є обов'язковою при апеля­ційному розгляді будь-якої цивільної справи¹. У структурі апеляційно­го провадження проведення підготовки розгляду справи також має значення для ефективного розгляду апеляційної скарги по суті заявле­них вимог.

Важливість правильного проведення підготовки справи до розгля­ду в апеляційному суді має і велике практичне значення. Як свідчить практика Верховного Суду України, порушення апеляційним судом норм процесуального права, встановлених ЦПК щодо підготовки ци­вільної справи до розгляду в апеляційному порядку, є підставою для скасування ухвали апеляційного суду².

Прийняття апеляційної скарги до розгляду передбачає реєстрацію цивільної справи в апеляційному суді у порядку, встановленому час­тинами другою і третьою статті 11' ЦПК, та не пізніше наступного дня передачу її судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом шляхом винесення ухвали.

У ЦПК вперше введено норму, яка регулює порядок розподілу справ серед суддів апеляційного суду. Метою цієї норми є забезпечен­ня принципу незалежності суддів та унеможливлення незаконного впливу на суддів при відкритті апеляційного провадження. Тому по­рядок розподілу справ серед суддів набуває виключно важливого зна­чення, що позитивно позначається на зміцненні незалежності суддів.

¹ Див.: Бондарен ко- Зел інська, Н. Л. Підготовка цивільних справ до судового роз­
гляду як стадія цивільного процесу [Текст]: автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.03
/ Н. Л. Бондаренко-Зелінська. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2007. - С. 4.

² Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 5 грудня 2007 р. [Текст] // Цивільне судочинство: судова практика у ци­
вільних справах. - 2008. - № 1 (17). - С 98-99.

 

Глава XXXV. Апеляційне провадження

Установлений порядок розподілу справ серед суддів відповідає реко­мендації № (92) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом міністрів Ради Європи на 518-му засіданні 13 жовтня 1994 р.¹

Прийняття правильного процесуального рішення судом апеляційної інстанції на етапі прийняття апеляційної скарги до провадження без­посередньо впливає на подальшу підготовку справи до розгляду в суді апеляційної інстанції та на ефективність апеляційного провадження в цілому. Так, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 ЦПК, а також у разі несплати суми судо­вого збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, застосовуються положення ст. 121 вказаного Кодексу. Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.

Законодавством передбачено, що після вивчення апеляційної скар­ги у судді є можливість винести декілька варіантів ухвал. Так, у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу. При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі давати оцінку обґрунтованості чи необґрун­тованості скарги. Із цього випливає те, що не можна відмовити у при­йнятті апеляційної скарги, наприклад, від особи, яка не брала участі у справі, з тих підстав, що рішення суду не порушує прав цієї особи².

Суд може винести ухвалу про залишення скарги без руху в разі невідповідності її формі та змісту, а також у випадку несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забез­печення розгляду справи. Якщо особа у встановлений судом строк виконає вказівки суду щодо виправлення недоліків скарги, то остання вважається поданою в день первинного її подання до суду. У випадку невиконання особою, що подала скаргу, вимог суду у визначений тер­мін, скарга вважається неподаною та повертається особі, про що ви­носиться ухвала.

Підготовка справи до розгляду в апеляційному суді ускладнюється надходженням неналежно оформленої справи, з нерозглянутими заува­женнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями

¹ Рекомендація № (92) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» [Текст]: ухвал.
Ком. міністрів Ради Європи на 518 засіданні 13 жовт. 1994 р. // Вісн. Верхов. Суду
України. - 1997. - № 4. - С 10-11.

² Див.: Луспеник, Д. Особливості підгоговки цивільних справ до розгляду в суді
апеляційної інстанції: спірні питання [Текст] /Д. Луспеник // Право України. - 2007. -
№ 6.- С 70-71.

Частина третя. Оскарження та перегляд (удових рішень

щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. У таких випадках суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Постановления ухвали про прийняття апеляційної скарги до роз­гляду означає початок провадження у справі судом апеляційної інстанції. Не пізніше наступного дня після винесення зазначеної ухвали апеляцій­ний суд, що переглядатиме цивільну справу, має надіслати особам, які беруть участь у справі, копії заяви про апеляційне оскарження, апеля­ційної скарги та доданих документів. Крім того, суд встановлює строк, протягом якого особи, яких стосується судове рішення, вправі подати заперечення на апеляційну скаргу. Виконуючи вказану дію, суду необ­хідно враховувати реальний строк для реалізації зазначеними особами права подання заперечень на заяву про апеляційне оскарження й апеля­ційну скаргу. Якщо особа з поважних причин несвоєчасно подала за­перечення чи пояснення, то вправі просити суд продовжити встановле­ні ним строки з наданням доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення. Визначення поважності причин пропущення зазначених строків залежить від суду апеляційної інстанції та має встановлюватися залежно від обставин конкретної справи.

Відповідно до ст. 301 ЦП К протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі підготовчі дії:

1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони й інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;

4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами й іншими особами; 5) вирішує питання про поважність причин непо­дання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових до­ручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліс­та, перекладача; 7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

З урахуванням чисельності підготовчих дій, визначених у ст. 301 ЦПК, уявляється можливим їх класифікувати, враховуючи правову ре­гламентацію останніх у ст. 301 ЦПК, на такі групи: 1) дії, спрямовані на

Глава XXXV. Апеляційне провадження

визначення суб'єктного складу справи; 2) дії, спрямовані на визначення характеру спірних правовідносин; 3) дії щодо дослідження законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції; 4) інші дії, пов'язані із забезпеченням належного апеляційного розгляду справи.

Стаття 301 ЦПК, як і відповідна норма, що регламентує підготовчі дії суду першої інстанції до розгляду справи по суті, не містить вичерп­них дій суду апеляційної інстанції з підготовки справи до розгляду. За­лежно від характеру та складності справи суд апеляційної інстанції може вчиняти і ті дії, які прямо не передбачені в переліку підготовчих дій, зазначених у ст. 301 ЦПК. Особливість підготовки справи до розгляду виявляється й у тому, що при підготовці справи до розгляду в суді апе­ляційної інстанції не діють такі принципи цивільного процесу, як глас­ність та усність, що є особливістю цієї частини апеляційного проваджен­ня, оскільки підготовка справи до розгляду проводиться без виклику осіб, що беруть участь у справі, та без проведення попереднього судо­вого засідання. Таке положення законодавства вважаємо цілком обгрун­тованим, оскільки провадження з перегляду рішень, що не набрали за­конної сили, характеризується оперативністю та кваліфікованістю, які виступають як гарантії законності перевірки цивільних справ.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про про­ведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгля­ду. Якщо підготовчі дії здійснює суддя-доповідач одноособово, то призначення справи до розгляду вже відбувається колегіально, судовою колегією. Це обумовлено необхідністю проведення додаткових підго­товчих дій за рішенням судової колегії в тому разі, якщо остання вва­жатиме проведені підготовчі дії недостатніми після доповіді судді-доповідача щодо їх проведення. Після вирішення питання про належ­ність проведених підготовчих дій судова колегія призначає справу до розгляду.

^_ § 4. Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє за­конність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були

 

пні

Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень

досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідже яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Крім того, суд не може розглядати вимоги особи, яка подала апеляцій­ну скаргу, які не були заявлені в суді першої інстанції.

За правилами чинного ЦПК, суд не обмежений доводами апеляцій­ної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесу­ального права, які є безумовною підставою для скасування рішення. Це положення уявляється таким, що суперечить принципу диспози-тивності цивільного процесуального права, оскільки воля заінтересо­ваних осіб може не спрямовуватись на досягнення такого процесуаль­ного результату, як скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦПК, справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду. Таке положення процесуального законодавства справедливо критикується Д. Луспеником, оскільки встановлений законодавцем строк для призначення справи до розгляду в апеляційній інстанції є об'єктивно нереальним. А намагання законо­давця забезпечити якомога скоріше вирішення справи насправді при­зводить до зворотного результату — невиправданого затягування стро­ків розгляду справи, вимушеного порушення строків призначення справи до розгляду¹.

Дотримання процесуальних строків при розгляді цивільних справ можна вважати однією з обов'язкових передумов ефективності цивіль­ного судочинства, оскільки соціальні та юридичні результати право-застосовної діяльності безпосередньо залежать від часу її здійснення. Крім того, процесуальні строки дисциплінують учасників процесу, орієнтуючи їх на своєчасну реалізацію суб'єктивних прав, якими вони наділені як суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин.

Розумність строку призначення справи до апеляційного розгляду в контексті ст. 302 ЦПК має обмежений характер. Підтримуючи вище-наведену позицію Д. Д. Луспеника відносно необхідності збільшення часових меж розумності вказаного строку, зазначимо, що ознакою розумності визначеного вказаною нормою строку має бути така об­ставина: в його межах не повинна втрачатись така мета апеляційного провадження, як об'єктивний, неупереджений та своєчасний розгляд

¹ Луспеник, Д. Кому потрібна поспішна апеляція? [Текст] / Д. Луспеник // Юрид. вісн. України. - 2006. - 4-10 лют. (№ 5). - С. 7.

Глава XXXV. Апеляційне провадження

апеляційної скарги на предмет дотримання законності й обгрунтова­ності рішення суду першої інстанції.

Цивільне процесуальне законодавство не передбачає, яким саме процесуальним документом оформлюється призначення справи до розгляду в апеляційному суді. Виходячи зі ст. 302 ЦПК, судова колегія саме в ухвалі повинна визначати всі обставини, що передбачені цією статтею. Такий висновок грунтується на тій обставині, що судова ухва­ла виноситься в процесі судового розгляду при вирішенні процедурних питань, визначених цивільним процесуальним законодавством. У той же час указаний процесуальний документ можна характеризувати як акт застосування норм процесуального права, спрямований на виник­нення процесу, його розвиток і закінчення. Ухвала не торкається матеріально-правового спору і стосується питань процедури¹. В. В. Ко­маров та П. І. Радченко визначають такі умови набрання ухвалою ознак акта правосуддя: а) винесення ухвали має передбачатись законом; б) ухвала повинна постановлятися судом; в) винесенню ухвали повинні передувати передбачені цивільним процесуальним законом дії, наве­дення та встановлення саме таких обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість винесення відповідної ухвали; г) ухвала повинна оформлюватись у встановленій законом процесуальній формі та міс­тити передбачені ЦПК реквізити².

Від належної процедури розгляду залежить ефективність апеляцій­ного провадження. Справа розглядається апеляційним судом за прави­лами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з ви­нятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу 5 ЦПК, яка передбачає апеляційне провадження. Це правило визначає порядок роз­гляду справи апеляційним судом. Розгляд справи є основним елементом апеляційного провадження та здійснюється у формі перевірки законнос­ті й обгрунтованості судового рішення фактично через повторний роз­гляд справи. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється у відповідній процесуальній формі в судовому засіданні, яке складаєть­ся з чотирьох частин: підготовча; з'ясування обставин і перевірка їх доказами; судові дебати; ухвалення та оголошення рішення чи ухвали.

У підготовчій частині засідання суд зобов'язаний вирішити, чи можна вирішувати справу в даному складі суду, розглянути її за від-

¹ Див.: Цивільне процесуальне право України [Текст] : [підруч. для юрид. вузів і ф-тів / В. В. Комаров, В. А. Бігун, П. І. Радченко та ін. ] ; за ред. В. В. Комарова. -Ч Основа, 1992.-С 247.

^: Комаров, В. В. Проблемы науки гражданского процессуального права / В. В. Ко­маров, В. А. Бигун, В. В. Баранкова ; под ред. В. В. Комарова. - Харьков : Право, 4)()2.-0.215.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

сутності осіб, що не з'явились у судове засідання. Крім того, роз'яснює права й обов'язки особам, що беруть участь у справі, та їх представ­никам; вирішує заявлені клопотання. До початку розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи наполягає особа, що оскаржує рішення, на розгляді скарги, чи визнає вимоги апеляційної скарги протилежна сторона, чи не бажають сторони укласти мирову угоду.

Розгляд справи в апеляційному суді відбувається за правилами, встановленими для судового розгляду в суді першої інстанції (статті 158-196 ЦПК). Однак слід враховувати, що розгляд справи в апеляцій­ному суді має підпорядковуватися також правилам розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Мова йде про особливості дослідження й оцінки доказів апеляційним судом, розгляд справи в межах доводів, заявлених у суді першої інстанції. Також слід враховувати, що правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, засто­суванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні за­стосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовни; вимог, про подання зустрічного позову.

Специфічність розгляду справи судом апеляційної інстанції полягає також у більш вузькій спрямованості повторного процесу. Зокрема, це відображено у ст. 303 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Більше того, така перевірка здійснюється, як правило, ще й у межах доводів апеляційної скарги. Тому якщо в апеляційній скарзі не вказане прохання дослідити в судовому засіданні, наприклад, висновок експерта, то апеляційний суд і не зобов'язаний це робити.

Повною мірою в суді апеляційної інстанції діє також принцип ди позитивності. Якщо в суді першої інстанції сторона вправі протято" усього часу розгляду справи по суті змінити підстави або предмет по­зову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, то в суді апеля­ційної інстанції вона таких прав не має.

У цілому діяльність суду апеляційної інстанції як складова части­на цивільного судочинства при розгляді апеляційної скарги по суті підпорядкована тим самим принципам, що і діяльність суду першої інстанції. Особливістю прояву основоположних засад цивільного су­дочинства при перегляді рішень, що не набрали законної сили, є також виключний характер колегіальності розгляду справи апеляційним су­дом. При розгляді справ у колегіальному складі професійних суддів

Глава XXXV. Апеляційне провадження

усі судді мають рівні з головуючим права, і судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів. Проте на будь-якій стадії цивільного процесу сторони можуть за-

I

вершити справу мировою угодою. Закриття провадження в даному випадку відбувається відповідно до загальних правил про ці процесу­альні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. При цьому процесуальне законодавство не передбачає обов'язкового зупинення провадження у справі перед вирішенням питання про можливість за­криття провадження у справі з метою надання сторонам часу, необхід­ного для примирення.

Процедура розгляду судом клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з укладанням мирової угоди викладена у ст. 175 ЦПК. Згідно із зазначеною нормою сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. У разі укладання сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття про­вадження у справі. Втім ст. 175 ЦПК встановлює й інші правила за­твердження мирової угоди. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи. Таким чином, закон встановлює дві моделі закінчення справи шляхом укла­дання мирової угоди: без перевірки її на предмет відповідності закону та із такою перевіркою¹.

Як і в суді першої інстанції, виклик до судового засідання апеля­ційного суду здійснюється загальним порядком шляхом надсилання відповідним особам судових повісток за правилами, встановленими статтями 74-78 ЦПК. Враховуючи спрямованість цивільного процесу­ального законодавства на оперативний та розумний строк розгляду справи, ст. 305 ЦПК закріплює наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які можуть бути причинами як відкладення розгляду справи, так і розгляду справи у відсутності осо­би, що бере участь у справі, поділяють на два види. Апеляційний суд обов'язково має відкласти розгляд справи за умови неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, відносно якої немає відо­мостей про вручення їй судової повістки. Відкладення розгляду спра-

¹ Див.: Сібільов, Д. М. Мирова угода в господарському та цивільному процесі (Текст] / Д. М. Сібільов // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали наук.-иракт. конф., присвяч. пам'яті проф. О. А. Пушкіна (23 трав. 2009 р. ). - X. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009.-С. 311-312.

Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень

ви може відбутись і у випадку, якщо від такої особи надійшло клопо­тання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її неявкою за умови, якщо причини такої неявки будуть визнані судом поважними. У разі повідомлення належним чином сторін, інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, про місце і час розгляду справи, та неявки вказаних осіб за таких умов суд апеляційної інстанції вправі розглянути цивіль­ну справу за їх відсутності.

Новелою у цивільному процесуальному законодавстві України є ст. 304^і ЦПК, яка регламентує особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ. Указана норма закріплює можливість розгляду апеляційних скарг на рішення судів першої інстанції за де­якими категоріями справ без виклику осіб, що беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами. Рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду зазначених справ є остаточним та оскаржен­ню не підлягає.

Законодавство про судоустрій України закріплює апеляційну форму перегляду судових рішень як основну (включаючи перевірку як законнос­ті, так і обґрунтованості рішення суду першої інстанції) та таку, що визна­чає, по суті, набрання рішенням місцевого суду законної сили. Виходячи з цього не слід, на нашу думку, виключати можливість для заінтересованих осіб брати участь у розгляді справи апеляційним судом, як це передбаче­но у ч. 1 ст. 304^і ЦПК. Такий законодавчий припис протирічить, як уявля­ється, статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обмежує право на доступ до правосуддя та принцип від­критості розгляду цивільної справи, відповідно до якого особа має право бути присутньою в судовому засіданні та відстоювати свої позиції з ура­хуванням особливостей національного права.

Уявляється також спірним положення законодавчих приписів, котрі передбачають випадки неможливості оскарження рішення апеляційно­го суду в касаційному порядку (наприклад, ухвали апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ та залишення судо­вого наказу без змін, ухвалу апеляційного суду про скасування судового наказу). Уявляється, що такі правила протирічать закріпленому в Кон­ституції України праву на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення з урахуванням інстанційної побудови судів цивільної юрисдик­ції. З цього випливає, що винятків із права апеляційного та касаційного оскарження не повинно бути у цивільному процесі, оскільки заінтересо­ваним особам необхідно гарантувати оскарження рішення суду першої інстанції як в апеляційному, так і в касаційному порядках. Інша побудо-

Глава XXXV. Апеляційне провадження

ва існує в системі адміністративних судів, де як суд першої інстанції може виступати касаційний суд, котрим є Вищий адміністративний суд України. У такому випадку навряд чи можна говорити про забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду касаційної ін­станції, що розглядав справу як суд першої інстанції.

За результатами розгляду справи апеляційний суд виносить рішен­ня або ухвалу. Правила ухвалення зазначених актів визначаються ст. 19 ЦПК та правилами щодо винесення рішення судом першої інстанції З урахуванням особливостей, що зазначені у статтях 314-316 ЦПК. Будь-яких труднощів у застосуванні вказаних норм суди апеляційних інстанцій не зазнають. Процесуальні акти апеляційного суду мають ухвалюватись із додержанням таємниці нарадчої кімнати. У нарадчій кімнаті питання на обговорення суду повинен ставити головуючий, а оформлювати рішення — суддя-доповідач. Рішення приймається більшістю голосів, головуючий голосує останнім. Рішення чи ухвала суду апеляційної інстанції має відповідати тим самим головним ви­могам, що й ухвала (рішення) суду першої інстанції, тобто законності й обгрунтованості, повноті, чіткості, ясності.