 |
|
ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 4 страница
Загальним правилом ухвалення рішень та постановления ухвал апеляційним судом є надання суду апеляційної інстанції можливості складати й оголошувати в день розгляду справи тільки вступну та резолютивну частини рішення, а оформлення її повного тексту відкладати на строк не більше п'яти днів. Проголошення вступної та резолютивної частини можливе не в усіх випадках, а лише у разі складності справи чи в інших встановлених законодавством випадках. Рішення суду апеляційної інстанції оголошується прилюдно в залі судового засідання, крім випадків проведення закритого судового засідання. Можна погодитися з позицією О. Д. Трач про те, що законодавче закріплення інституту проголошення ухвал, рішень суду апеляційної інстанції свідчить про демократизм цивільного судочинства. Крім того, воно сприяє здійсненню судочинством запобіжної та виховної функції. Процесуальна діяльність суду апеляційної інстанції з проголошення рішень, ухвал відбувається у словесній формі. Таким чином, при проголошенні рішень та ухвал здійснюється реалізація принципу усності судового розгляду1.
1 Трач, О. Д. Проголошення ухвал та рішень суду апеляційної інстанції [Текст] / 11 Д. Трач // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали X регіон, наук.-практ. конф.. 5-6 лют. 2004 p. - Л. : Юри д. ф-т Львів, нац. ун-ту ім. І. Франка, 2004. - С 307.
Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень
Стаття 314 ЦПК передбачає випадки винесення двох видів судових рішень: ухвали суду апеляційної інстанції та рішення апеляційного суду. Постановления двох видів судових актів обумовлюється різним процесуальним змістом ухвали та рішення апеляційного суду. Ухвалу суд апеляційної інстанції виносить у випадках, передбачених ч. 1 ст. 314 ЦПК:
1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;
2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;
3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
5) зміни ухвали суду першої інстанції;
6) скасування ухвали та вирішення питання по суті.
Рішення суд апеляційної інстанції виносить у випадках скасування судового рішення й ухвалення нового рішення або зміни останнього. Ухвалення рішення апеляційним судом обумовлюється розв'язанням справи по суті, а винесення ухвали не пов'язано з кінцевим розглядом цивільної справи по суті вимог.
Ухвала суду апеляційної інстанції складається:
1) зі вступної частини із зазначенням часу і місця її постановления; найменування суду; прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням висновку апеляційного суду; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції має відповідати вимогам ст. 315 ЦПК щодо її форми та змісту. Зокрема, при відхиленні апеляційної скарги і залишенні рішення суду першої інстанції без змін у порядку
Глава XXXV. Апеляційне провадження
ч. 1 ст. 308 зазначеного Кодексу — містити мотиви такого відхилення. Обґрунтування ухвали суду апеляційної інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції є недостатнім і таким, що не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК.
Неврахування зазначеного положення судом апеляційної інстанції приводить до скасування ухвали апеляційного суду судом касаційним та направлення справи на новий апеляційний розгляд1.
У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення. При скасуванні рішення суду першої інстанції в рішенні має бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції. В ухвалі суд апеляційної інстанції має право посилатись і на роз'яснення касаційного суду чи правові позиції Верховного Суду України. Посилання апеляційного суду на вищевказані документи в цілому не підлягає запереченню, але необхідно враховувати, що вони не є джерелами права, і тому їх недотримання не тягне застосування відповідних санкцій.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції має навести в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують докази апеляційної скарги. У разі скасування рішення і ухвалення нового або зміни рішення в рішенні апеляційного суду зазначається, у чому полягає неправильність рішення. Згідно з практикою, що склалася, у рішенні, як правило, зазначається, які обставини справи апеляційний суд з'ясував, які докази дослідив, а також які ще дії виконав суд апеляційної інстанції.
В описовій частині ухвали необхідно стисло викласти зміст заявлених вимог (вимоги позивача, заперечення відповідача, позиція третіх осіб), після цього — зміст резолютивної частини суду першої інстанції. Виклавши зміст рішення, слід навести: узагальнені доводи апеляційної скарги; надані додаткові докази; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. При викладенні змісту апеляційної скарги слід зазначити не лише прохання особи, яка її подала, а й докази, згідно з якими вона вважає рішення неправильним.
У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції має вказати, на якій підставі дійшов висновку про необхідність залишити ухвалу без зміни, її скасування або зміни. Відповідним чином слід аргументувати і висновок суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Висновок про законність (незаконність),
' Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 р. [Текст] // Суд. практика. - 2008. - № 8 (32). - С 27-28.
Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень
обгрунтованість (необґрунтованість) судового рішення суд апеляці інстанції робить на основі аналізу як матеріалів, що містяться у с ві, так і додатково наданих, відповідно до чинного законодавства, бами, які мають на це право. Свої висновки апеляційний суд має рівняти з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, що дає з з'ясувати питання про їх правильність або неправильність.
Суд апеляційної інстанції зобов'язаний викласти в мотивувал частині ухвали власні правові висновки щодо правильності заст вання судом першої інстанції матеріальних і процесуальних н і послатись на закон, котрим керувався при прийнятті ухвали.
Резолютивна частина ухвали має містити наслідки розгляду ап ційної скарги й інші відомості, які містяться в п. 4 ч. 1 ст. 315 Ц Висновки суду мають узгоджуватися з мотивувальною частиною у: ли і відповідними повноваженнями, наданими судові апеляційної станції. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без з у резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суд якій справі скасовується або залишається без зміни.
У разі часткового скасування рішення точно зазначається, в частині воно скасовується, а в якій залишається без зміни. Якщо вадження у справі, в якій рішення вже виконано, закривається су апеляційної інстанції, у резолютивній частині ухвали має бути з~~ чено про поворот виконання рішення.
При частковому скасуванні ухвали суду, що перешкоджає по шому провадженню у справі, і направленні справи для продовже розгляду до суду першої інстанції в ухвалі має бути зазначено, які рушення закону були допущені судом першої інстанції. Ухвала апеляційної інстанції за апеляційною скаргою набирає чинності гайно після її проголошення.
Суд, який розглядає справу в апеляційному порядку, має зазна-правові підстави відхилення апеляційної скарги у випадку реалі судом апеляційної інстанції повноваження, закріпленого у п. 1 ст. 314 ЦПК. На порушення судом першої інстанції норм процес ного права апеляційний суд повинен вказати у власній ухвалі скасуванні рішення суду першої інстанції.
У юридичній літературі пропонується доповнити вимоги проц ального законодавства щодо вдосконалення змісту ухвали апеляційм суду1. Убачається, що така позиція цілком прийнятна з урахуван
1 Трач, О. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції [Текст] / О. Трач // Вісн. ун-ту. Сер. юрид. - 2004. - Вип. 39. - С 334-340.
Г.їспиі АЛЛ І Апеляційне п/юшО.жепня
асного законодавчого регламентування змісту вказаного акта право-'ддя. Поряд з цим прийняття на законодавчому рівні пропозиції Д. Трач дозволить ретельніше відображати в судових актах зміст вовідносин, що з'ясувались під час апеляційного розгляду справи. У статті 316 ЦПК передбачається зміст рішення суду апеляційної станції, яке виноситься у випадках скасування судового рішення ухвалення нового або зміни рішення. Зміст рішення суду апеляційної ті анції незначною мірою відрізняється від змісту рішення суду першої інстанції з тією особливістю, що в рішенні апеляційного суду має ні юбражатись юридична доля оскаржуваного рішення. Наявні ж відмінності є похідними від реалізації апеляційним судом покладених на Нього повноважень. Якщо апеляційний суд дійде висновку про законні. 11, та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, то в рішенні має обґрунтовуватися конкретними даними з посиланням на матери ні справи. У разі скасування або зміни рішення суду першої інстанції апеляційний суд у своєму рішенні має вказати, у чому полягає не-іконність та необґрунтованість суду першої інстанції, який закон і в Иому порушено, якими матеріалами справи спростовуються мотиви і\ першої інстанції, покладені в основу рішення. Якщо ухвала апе-і ііпііного суду не відповідає зазначеним вимогам закону, вона може "\ і п скасована судом касаційної інстанції на підставі ст. 336 ЦПК1.
Рішення апеляційного суду, як і ухвала вказаного судового органу, Мін складатися із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної ин. У цілому в законодавстві вичерпно надано перелік відомостей, II і має містити зміст рішення. Резолютивна частина рішення апеляційного суду, крім висновків щодо правової долі оскарженого акта ■ п« нового суду, має містити також інші відомості.
( іагтя 316 ЦПК не містить вимог щодо вказівки на спосіб вико-н шия рішення суду апеляційної інстанції, але вивчення судової прак-Гики дозволяє зробити висновок про необхідність доповнення зазначеної правової норми положеннями про порядок та спосіб виконання І і кого рішення. Так, у квітні 2003 р. мати одного з відрахованих сту-|і пий звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова в ін-Пресахсвого неповнолітнього сина та просила скасувати наказ від і січня 2003 р. № 15 про відрахування сина з Чернігівського держав-н и ісхнологічного університету (надалі — Наказ), поновити його як
Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду Украпи [4.іипня 2007 р. [Тексті ^ Бюл. законодавства і юрид. практики України. -2008. -С 307-309.
Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень
студента першого курсу та допустити до складання іспитів та заліків. Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог заявниці. Апеляційний суд Чернігівської області, розглянувши апеляційну скаргу заявниці, прийняв рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції та Наказ, зобов'язавши Університет поновити сина заявниці студентом першого курсу Університету «...з вирішенням питання про складання ним академічної заборгованості». Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зобов'язав Університет поновити сина заявниці як студента першого курсу групи МА-021 (місце держзамовлення).
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області було прийнято 6 жовтня 2003 p., тобто після того, як почався 2003/04 навчальний рік, а студенти групи МА-021, які були студентами першого курсу, перейшли на другий. При цьому група МА-021 так і залишилась групою М А-021, тобто вона стала групою другого курсу, але назва її не змінилась. Указаної групи на першому курсі Університету немас. А в рішенні апеляційного суду чітко вказано: «зобов'язати поновити. . . студентом першого курсу Університету за спеціальністю. . . групи МА-021 (місце держзамовлення)». Надана Міністерством освіти і науки України квота місць державного замовлення розподілена приймальною комісією серед абітурієнтів у серпні 2003 p., а вакантних бюджетних місць на першому курсі немає. Таким чином, у теперішній час виконати зазначене рішення суду апеляційної інстанції не уявляється можливим1.
Суд апеляційної інстанції проголошує винесені рішення й ухвали за загальними правилами вчинення зазначених дій у суді першої інстанції. Виходячи з цього, рішення чи ухвала суду або вступна та резолютивна частини зазначених документів проголошуються негайно та прилюдно після закінчення судового розгляду та виходу складу суду із нарадчої кімнати. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення чи ухвали суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним текстом рішення чи ухвали суду.
Головуючий роз'яснює зміст рішення (ухвали), порядок і строк оскарження. У юридичній літературі піддається критиці порядок постановления судом апеляційної інстанції рішень і ухвал як переванта-
1 Див.: Корбут, В. Обжалование приказа об отчислении [Текст] / В. Корбут // Юрм і практика. - 2004. - 25 марта (№ 12 (326)). - С. ІЗ.
Глава XXXV. Апеляційне провадження
жений та непродуманий1. Однак такий складний з першого погляду порядок проголошення акта правосуддя апеляційного суду пов'язаний з особливими правовими наслідками проголошення рішення апеляційного суду. Після вказаної дії рішення набуває законної сили. Таким чином, проголошення апеляційним судом власного рішення є юридичним фактом, від якого залежать виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних правовідносин, тобто настання певних ироцесуально-правових наслідків.
З позиції процесуального права визнання рішення суду як самостійного матеріального юридичного факту означає наділення його властивостями й ознаками, які притаманні іншим юридично значущим обставинам. Судове рішення, будучи процесуальним актом, впливає на існування матеріальних та процесуальних правовідносин і тим самим набуває значення самостійного елемента механізму правового регулювання. Поряд з цим рішення апеляційного суду можна розглядати як правозастосовні акти, оформлені у вигляді процесуального документа, що владно підтверджує правовідносини сторін на підставі встановлених фактичних даних.
Після проголошення судового рішення апеляційний суд не може сам скасувати або змінити це рішення, за винятком випадків, встанов-
існих у ст. 318 ЦПК. Приписи цієї норми є винятком із загального правила про те, що рішення апеляційного суду не може бути переглянуте судом, який його виніс. Слід зазначити, що перегляд рішення за цим правилом не є переглядом рішення за нововиявленими обставинами виходячи із викладеного нижче.
Вказана норма передбачає наслідки надходження до апеляційного
уду скарг осіб, які мають право на апеляційне оскарження судових рішень після закінчення апеляційного розгляду справи та винесення
ішення (ухвали) судом апеляційної інстанції або коли строки на по-
ання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх із поважних причин були поновлені або продовжені, й особа, яка подала апеляційну скаргу, не була учасником первинного розгляду справи судом апе-
Яційної інстанції. У зазначених випадках суд апеляційної* інстанції зглядає цивільну справу за правилами гл. 1 розд. 5 ЦПК. Необхідно
Означити, що ст. 318 ЦПК містить додаткові можливості реалізації
іредбаченого Конституцією та нормами процесуального законодав-
Див.: Бородін, М. М. Апеляційне оскарження судових рішень у цивільних правах [Текст] / М. М Бородін, Н. М. Бородіна // 36. наук. пр. Харк. держ. пед. ун-ім. Г. С Сковороди. Сер. «Право». - X. : ХНАДУ, 2003. - Вин. 3. - С 38-39.
Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень
ства права оскарження судових постанов, оскільки передбачає, по суті, відновлення апеляційного провадження після винесення судом апеляційної інстанції рішення чи ухвали. Можна зробити висновок, що розгляд апеляційної скарги в такій формі, що визначається в названій нормі, є винятком із загального правила про те, що суд (у даному випадку — апеляційний) не вправі переглядати та скасовувати за результатами розгляду справи раніше винесене ним рішення.
Виходячи із змісту вказаної норми будь-яка особа, яка вважає сво< право порушеним судовим рішенням, що вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції, може звернутись із апеляційною скаргою на таке рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд у такому випадку має ретельно перевіряти наявність порушень прав особи, що звернулася з апеляційною скаргою. У протилежному випадку апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції може перетворитись у нескінченний перегляд рішення апеляційного суду на підставі ст. 318 ЦПК.
Маючи по суті унікальний характер, котрий дозволяє апеляційному суду переглянути власні рішення за межами існуючих у процесуальному законодавстві форм перегляду, визначений у ст. 318 ЦПК спосіб перегляду судового рішення є «дифузією» функціональних повноважень суду касаційної інстанції. Вбачається, що всі помилки, які впливають на законність рішення апеляційного суду, має виправляти процесуальним шляхом суд касаційної інстанції. Винятком у цьому випадку може служити перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, а не в порядку ст. 318 ЦПК, як це має місце в чинному цивільному процесуальному законодавстві. При прийнятті діючого ЦПК України така норма була передбачена у всіх проектах вказаного Кодексу, що були предметом розгляду Верховною Радою України. Активну участь в обговоренні цієї статті брали народні депутати Верховної Ради України третього скликання В. В. Онопенко та В. Л. Му-сіяка1, юристи харківської правової школи.
Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Під законною силою рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції слід розуміти його незмінність та виключність. З точки зору об'єктивних меж законна сила судового рішення означає дію судового рішення з приводу тих правовідносин, прав і обов'язків, котрі були предметом рішення суду, а також з приводу тих юридичних фактів, які послужили його основою. Законна сила судового рішення з точки зору суб'єктивних меж поширюється на сторони
1 http://zakonl. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=1618-15&c=l#History/.
Глава XXXV. Апеляційне провадження
й інших осіб, які брали участь у справі. Такі суб'єкти не можуть вдруге звернутися з апеляційною скаргою на судове рішення.
Правові наслідки набрання рішенням (ухвалою) законної сили залежать від його характеру. Так, якщо апеляційним судом ухвалу по справі скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, то в останнього виникає обов'язок знову розглянути справу; особи, які беруть участь у справі, мають ті самі права, що й при первинному розгляді справи; не поновлюється перебіг строків позовної давності й ін. Якщо ж судом апеляційної інстанції змінюється рішення або виноситься нове, то настають такі самі наслідки, як і при набранні законної сили рішенням суду першої інстанції.
Особливим видом правозастосовного акта є окрема ухвала апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції, виявивши під час розгляду справи окремі помилки, допущені судом першої інстанції, а також недоліки в роботі підприємств, установ, організацій і службових осіб, може разом із винесенням рішення (ухвали) постановити окрему ухвалу з приводу цих недоліків та помилок і надіслати її відповідним порушникам правових норм. Постановления окремої ухвали можливе за умови не тільки виявлення самого факту порушення закону, а й при встановленні причин та умов такого порушення.
Відзначальною особливістю окремої ухвали є те, що по одній справі може бути постановлено декілька таких ухвал незалежно від характеру та значення інших судових актів, ухвалених по тій самій справі, стосовно тих самих учасників процесу, тоді як судове рішення може постановлятися тільки одне1.
В окремій ухвалі може бути вказано також і на порушення законодавства при розгляді справи судом першої інстанції, які не тягнуть за собою скасування судового рішення чи ухвали (наприклад, порушення строків розгляду справи, правил діловодства в суді першої інстанції). Допущення подібних порушень законодавства суддями місцевих судів може стати підставою для застосування до них дисциплінарного впливу.
Адресат окремої ухвали зобов'язаний повідомити апеляційний суд протягом місяця з дня надходження окремої ухвали про вжиті заходи щодо усунення порушень закону, причин та умов відповідного порушення. Зазначеною особою окрему ухвалу, яка постановлена апеляційним судом, може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
' Див.: Чуйков, Ю. Н. Частное определение в гражданском судопроизводстве [Текст] / Ю. Н. Чуйков. - М. : Юрид. лит.. 1974. - С. 7, 23.
28 Курс цивільного пронесу
Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень
Оформлення судових рішень апеляційним судом, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, відбуваються за загальними правилами вчинення зазначених дій місцевим судом. Судове рішення виготовляється та підписується суддею (суддями), який його ухвалив, і скріплюється печаткою суду. Копії повного судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин рішення особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа.
Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Це правило поширюється й на ті випадки, коли справа розглянута без участі однієї зі сторін в апеляційній інстанції.
Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув, де вона зберігається. Семиденний строк, встановлений процесуальним законодавством для направлення справи до суду першої інстанції, починається з дня проголошення рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Розгляд справи в апеляційному суді, таким чином, є одним із засобів реалізації завдання цивільного судочинства. Ним виступає поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів суб'єктів права1. Виходячи з цього від належної реалізації апеляційним судом механізму розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою залежить ефективність поновлення прав, свобод чи інтересів вищевказаних осіб. Поряд з цим від руху цивільної справи, яким визначається ефективність апеляційного провадження, залежить належна реалізація судом апеляційної інстанції наданих процесуальним законодавством повноважень для усунення судової помилки, про що йтиметься далі.
1 Див.: Луспеник, Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції [Текст] / Д. Д. Луспеник. - X. : Харків юрид., 2006. - С 144.
Глава XXXV. Апеляційне провадження
§ 5. Повноваження суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал в суді апеляційної інстанції
Зміст діяльності апеляційного суду спрямовано на забезпечення
k законності та обгрунтованості рішень суду першої інстанції та на виправлення судових помилок, які вплинули на правосудність судового рішення. Під правосудністю рішення суду слід розуміти сукупність вимог, що пред'являються до постанови як до акта правосуддя.
Результатом діяльності суду апеляційної інстанції та оцінки його
(ефективності є правильне визначення висновку щодо законності (обгрунтованості) рішення суду першої інстанції, яке оскаржується. Виходячи з цього він має широке коло повноважень, які дозволяють запобігати порушенню законів й інших актів та нормалізувати діяльність підконтрольних суб'єктів. Повноваження складаються не лише з прав апеляційного суду. С. Ю. Кац справедливо зазначав, що повноваження судів контролюючих інстанцій необхідно трактувати ще як обов'язки з точки зору положення, що займають вищестоящі суди стосовно нижчих. Перші зобов'язані на підставі норм судоустрою та процесуальних перевіряти законність та обгрунтованість рішень судів першої інстанції та ухвалювати при цьому законні й обґрунтовані рішення1.
Повноваження являють собою нерозривну єдність певних прав та обов'язків судових органів. Поряд з цим вони визначають юридичне становище судді, його взаємовідносини зі всіма іншими учасниками процесу.
Такі повноваження передбачені у ст. 307 ЦПК. У вказаній нормі цивільне процесуальне законодавство закріплює систему повноважень, які, власне, визначають сутність апеляційного провадження. Виходячи З цього зміст діяльності апеляційного суду спрямовано на забезпечення законності, обгрунтованості рішень суду першої інстанції, на вирішення справи судом апеляційної інстанції у випадку розв'язання справи по суті та на виправлення судових помилок, які вплинули на правосудність судової постанови. Під правосудністю рішення суду слід розуміти сукупність вимог, що пред'являються до рішення як до акта правосуддя.
' Кац, С. Ю. Судебный надзор в гражданском судопроизводстве [Текст] І СЮ. Кац. - М.: Юрид. лит., 1980. - С. 186.
2Х* 867
Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень
Відповідно до норм процесуального законодавства з урахуванням змін, що внесені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Стаття 307 ЦП К передбачає повноваження апеляційного суду не тільки при перегляді ним рішень суду першої інстанції, а й при перегляді ухвал місцевого суду. Повноваження суду апеляційної ланки стосовно перегляду рішення більш розширені, ніж повноваження, яким наділений вказаний судовий орган при перегляді судової ухвали. Це зумовлюється тим, що в разі винесення ухвали справа по суті не вирішується, і тому, як правило, скасування останньої відбувається тільки при порушенні місцевим судом при винесенні ухвали норм процесуального права.
Поряд з цим ч. З ст. 307 ЦП К вперше визначає коло повноважень суду апеляційної інстанції, що реалізуються за наслідками розгляду скарги на судовий наказ. Так, апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;
2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;
3) змінити судовий наказ.
Ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін є остаточною і оскарженню не підлягає. Таке положення процесуального законодавства уявляється спірним, як і вимоги ст. 304і ЦПК. Вважаємо, що такі законодавчі приписи суперечать закріпленому Конституцією України праву на касаційне оскарження судового рішення з урахуванням ін-станційної побудови судів цивільної юрисдикції. Тому винятків з права апеляційного та касаційного оскарження не повинно міститись у цивільному процесі, оскільки заінтересованим особам необхідно
Глава XXXV. Апеляційне провадження
гарантувати оскарження рішення суду першої інстанції як в апеляційному, так і в касаційному порядку.
Зазначені у ч. 1 ст. 307 ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції можна поділити на такі групи. До першої групи належать повноваження, при реалізації яких апеляційний суд визнає законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення. До другої групи належать такі повноваження, які реалізуються при розгляді справи з частковим чи повним вирішенням справи по суті (зміна рішення суду першої інстанції або винесення нового рішення). Третя група повноважень зводиться до закінчення розгляду справи без її вирішення. Суд у цьому випадку закриває провадження у справі або залишає заяву без розгляду.