Здавалка
Главная | Обратная связь

ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 6 страница



Для правильного застосування апеляційними судами повноважен­ня щодо скасування рішення суду першої інстанції із закритгям про­вадження у справі останні можна поділити на три групи: першу скла­дають підстави, які свідчать про помилку суду у зв'язку з відсутністю у позивача права на судовий захист по даній справі; другу — підстави, підґрунтям котрих є принцип диспозитивності цивільного процесу (відмова позивача від позову в разі прийняття її судом, укладання сто­ронами мирової угоди за умови визнання останньої судом); третю — випадки вибуття сторони із процесу, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції має певні наслідки: сторони та інші учасники судового процесу поверта­ються в те становище, в якому вони перебували до пред'явлення позо­ву; настає поворот виконання рішення суду першої інстанції (у випадку, коли закон допускає негайне виконання судового рішення); повторне пред'явлення тотожного позову неможливе. Суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі за наявності підстав, встановлених ст. 205 ЦПК.

Провадження в цивільній справі може бути закрито з підстав на­явності рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, у тому разі, коли в обох справах сторони, підстави і предмет спору є тотож­ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 310 ЦПК, якщо судом першої інстанції ухва­лено законне і обгрунтоване рішення, але після цього відбулася смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи — сторони в спірних

1 Див.: Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст] / за ред. В. В. Комарова. - X.: Одіссей, 2001. - С 459-460.


Глава XXXV. Апеляційне провадження


 


правовідносинах, що допускає правонаступництво, — то у цих випадках судом апеляційної інстанції не можуть застосовуватись повноваження, спрямовані на закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Так, смерть позивача у справі про розірвання договору довіч­ного утримання не може бути підставою для закриття провадження в цій справі, якщо є спадкоємці за законом чи заповітом1.

ЦПК 2004 p., на відміну від ЦІІК 1963 p., значно розширює коло повноважень апеляційного суду при розгляді скарг на ухвали суду першої інстанції. За раніше діючим законодавством повноваження щодо розгляду скарг на судові ухвали зводились до: 1) залишення ухвали без змін, а скарги чи окремого подання прокурора — без задо­волення; 2) скасування ухвали і передачі питання на розгляд суду першої інстанції; 3) скасування ухвали і вирішення ухвали по суті. Розширення та деталізація випадків реалізації повноважень відносно перегляду ухвали місцевого суду у ЦПК 2004 р. обумовлені можливіс­тю суду апеляційної інстанції розв'язувати питання по суті, змінюючи оскаржувану ухвалу чи постановлюючи нову. При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має визначені у ч. 2 ст. 307 ЦПК повноваження. їх зміст спрямований на залишення ухвали без змін; на вирішення питання з приводу поста­новленої ухвали по суті; на зміну ухвали; на скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню спра­ви для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом ст. 312 ЦПК, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої ін­станції з порушенням норм процесуального права або при правильно­му вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За даними судової статистики, у 2007 р. апеляційна інстанція ска­сувала і змінила 9,4 тис. ухвал місцевих судів, або 2,1 % від ухвалених,

1 Ухвала Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 10 жовтня 2001 р. [Текст] // Рішення Верхов. Суду України. - 2002. - С 52-53.


Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень


із них: скасовано 9,1 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (ви­рішенням питання по суті) — 1,7 тис, або 18,5 % від скасованих; змінено 347, або 0,1 % від постановлених1.

Протягом 2008 р. судами апеляційної інстанції скасовано і змінено 12,6 тис. ухвал місцевих судів, або 2,4 % від ухвалених, із них: скасо­вано 12,3 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 2,2 тис, або 17,8 % від скасованих; змінено 321, або 2,6 % від постановлених2.

В апеляційному порядку у 2009 р. скасовано і змінено 14 тис. ухвал місцевих судів, або 2,7 % від ухвалених, із них: скасовано 13,7 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 2,4 тис, або 17,6 % від скасованих; змінено 382, або 0,1 % від постановлених3.

 

У першому півріччі 2010 р. у апеляційному порядку скасовано і змінено 6,8 тис. ухвал місцевих судів, або 2,7 % від ухвалених, із них: скасовано 6,6 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 1,2 тис, або 18,5 % від скасованих; змінено 161, або 0,1 % від постановлених. Найбільший відсоток скасовано і зміне­но ухвал, прийнятих місцевими судами м. Севастополя — 4,3 %, а та­кож областей: Закарпатської — 4,2 %, Запорізької — 3,7 %, Дніпропе­тровської — 3,2 %, Одеської — 3,2 %4.

Перша група повноважень, що застосовується апеляційним судом при перегляді ухвали суду першої інстанції, зводиться до залишення ухвали, що оскаржується, без змін. Суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо останню постановлено з додержанням вимог закону.

Друга група повноважень зводиться до зміни або скасування ухва­ли суду першої інстанції за наявності підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК. Норма чинного законодавства закріплює умови зміни

1 Стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2007 р. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www. scourt. gov. ua/clients/vs. nsf/0/4808955272299287
C225748F0025395A?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=4808955272299
287C225748F0025395A&Count=500&.

2 Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р.
[Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2009. - № 5 (105). - С 28.

3 Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за да­
ними судової статистики) [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2010. -№ 5. - С 29.

4 Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 1 півріччі 2010 р. (за даними судової
статистики) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/
vs.nsf/0/DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F?OpenDocument&CollapseView&Re
strictToCategory=DB726E471 C0C7D96C22577CB0043223F&Count=500&.

 


Глава XXXV. Апеляційне провадження

ухвали суду першої інстанції або її скасування із постановлениям ухвали по суті. Помилкове формулювання суті процесуальної дії перед­бачає неналежну кваліфікацію змісту останньої при правильному ви­рішенні вказаного питання. Під помилковим формулюванням підстави застосування процесуальної дії слід розуміти неналежну правову ква­ліфікацію процесуальних правовідносин, з приводу яких виноситься ухвала.

На відміну від повноважень щодо розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, де підставою для скасування останнього може бути порушення та неправильне застосування норм матеріального права, підставою для скасування судової ухвали може бути тільки по­рушення чи неправильне застосування норм процесуального права. Порушення норм процесуального права відбувається у випадках неза-стосування закону, який слід застосовувати в конкретному випадку. Неправильне застосування норм процесуального права передбачає застосування останніх не на ті процесуальні правовідносини, які скла­лись у результаті розгляду справи судом першої інстанції.

Остання група повноважень апеляційного суду при перегляді ухва­ли місцевого суду зводиться до скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив встановлений порядок для його вирішення. Це передбачає порушення процесуальної форми вирішення того чи іншого процесуального пи­тання (відмова у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви, закриття провадження у справі).

..___ Питання для самоконтролю

Якою є природа апеляційного провадження? Яким є порядок реалізації права апеляційного оскарження? Чи мають особи, що не брали участі у розгляді справи, оскаржити рішення суду в апеляційному порядку? Яким є порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції? Які є підстави скасування судових рішень в апеляційному порядку?

За яких умов норми процесуального права тягнуть скасуван­ня судового рішення? Законна сила рішень апеляційного суду. Чи може апеляційний суд переглянути власне рішення? Якими є межі розгляду справи судом апеляційної інстан­ції?


 

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Глава XXXVI

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

^— § 1. Сутність та значення перегляду судових постанов у касаційному порядку

Поряд із оскарженням судових рішень у апеляційному порядку цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість оскар­ження рішень та ухвал суду першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції.

Уперше інститут касаційного перегляду судових рішень у його сучасному вигляді у судочинство України введений Законом від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України». З того часу втратили чинність норми процесуально­го законодавства, що регламентували наглядове провадження. Подаль­шого реформування і розвитку касаційне провадження набуло в ново­му ЦПК України, який набрав чинності 1 вересня 2005 р1. Останніх змін касаційне провадження цивільного судочинства набуло в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Судом касаційної інстанції по цивільних справах, відповідно до ст. 323 ЦПК, є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, котрий почав функціонувати з 1 жовтня 2010 р.2

 

За сучасних умов з урахуванням прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення тер­мінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», що містяться у статтях 125, 129 Конституції України3,

' Див.: Бородін, М. Перегляд судових рішень в касаційному порядку [Текст] / М. Бородін // Право України. - 2006. - № 7. - С. 72-76.

2 Про Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних
справ [Текст] : Указ Президента України від 12.08.10 р. № 810/2010 // Офіц. вісн.
України. - 2010. - № 62. - ст. 2160.

3 Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010
у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційно­
го тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «каса­
ційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України [Текст] //
Офіц. вісн. України. - 2010. - № 21. - Ст. 882.

 


Глава XXXVI. Касаційне провадження

створення вищих спеціалізованих судів як судів касаційної інстанції уявляється необхідним та обгрунтованим виходячи з такого.

У процесуальній літературі основні ознаки касаційного проваджен­ня зводяться до таких:

1. Перегляд у касаційному порядку — це один з інститутів цивіль­ного процесуального права. Норми цивільного процесуального права регулюють суспільні відносини між касаційним судом та іншими учас­никами процесуальної діяльності при касаційному перегляді судових рішень.

2. Перегляд у касаційному порядку — це один із видів проваджень у цивільному процесі.

3. Касаційний перегляд справи — це виключний вид провадження1, оскільки перегляд справи в суді касаційної інстанції можливий лише при неправильному застосуванні судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчення динаміки розгляду цивільних справ у касаційному по­рядку Верховним Судом України свідчило про постійне збільшення кількості скарг, що подавались до Верховного Суду України як до суду касаційної інстанції. Однак реалізація наданих законом повноважень Верховним Судом України була неефективною через перевантаженість. Як наслідок, вказаний судовий орган не міг протягом розумного стро­ку розглянути велику кількість справ. Тому вважаємо, що функціону­вання вищих спеціалізованих судів як судів касаційної інстанції буде сприяти посиленню оперативності цивільного процесу з позиції об'єктивного скорочення строків перегляду судових рішень вищим спеціалізованим судом як судом касаційної інстанції.

Уявляється справедливим, що переглядом цивільної справи в апе­ляційному порядку в принципі повинен закінчуватися розгляд справи, оскільки апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції з позиції законності та обгрунтованості останнього. Касаційний же перегляд рішень, що набрали законної сили, є виключним видом пере­гляду, оскільки його об'єктом є перевірка актів правосуддя лише з по­зиції належного дотримання законності. Однак таке «дроблення» ка­саційних судів за юрисдикційними критеріями породжує проблему єдності судової практики, оскільки різними касаційними судами по-різному можуть застосовуватися норми матеріального або процесуаль­ного права.

' Див.: Тертышников, В. И. Гражданский процесе [Текст] : конспект лекций / Н. И. Тертышников. - 2-е изд., испр. и доп. - Харьков : Консум, 2002. - С. 187.


Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Непоодинокість позицій щодо закріпленого в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» статусу суду касаційної інстанції та, як на­слідок, зміни процесуально-правового становища Верховного Суду України в механізмі перегляду судових рішень підкріплюється виснов­ком міжнародної Венеціанської комісії. Такі зміни, на думку секре­таря комісії Томаса Маркерта, відбирає практично всі повноважені у Верховного Суду та знижує статус останнього до такого рівня, щ< він вже не може функціонувати нормально, як має функціонував Верховний Суд. І до такого положення національного законодавсті Венеціанська комісія ставиться дуже критично1. Проте, не нехтуючи думкою європейських експертів, її не слід сприймати як догму. Існуї і інші експертні оцінки закону про судоустрій, наприклад фахівції США, котрі грунтуються на стандартах ООН. Робота з досліджені закону була ініційована агентством США з міжнародного розвиті (USAID) в рамках проекту «Україна: верховенство права»2.

Недосконалість процесуального законодавства з питань перегляд в касаційному порядку судових рішень у цивільних справах Верховні Судом України призвела свого часу до накопичення великої кілької нерозглянутих справ і матеріалів за попередні роки. Станом на кінець 2009 р. залишилися нерозглянутими 1,5 тис. касаційних скарг, або 4,4 % від кількості тих, що перебували на розгляді\ на розгляд яких при іс­нуючому необмеженому праві касаційного оскарження судових рішень у цивільних справах потрібні роки, що є порушенням розумних стро­ків розгляду справи.

За перше півріччя 2010 р. Верховний Суд України у касаційному порядку скасував і змінив, з урахуванням попереднього розгляду каса­ційних скарг, майже 2 тис. судових рішень у цивільних справах, або 2,7 % від кількості тих, що розглядалися в апеляційному порядку. Коле­гіями у складі 3 та 5 суддів Верховного Суду України скасовано та змі­нено 1,5 тис. рішень, або 2,5 % від тих, що розглядалися в апеляційному порядку. У тому числі касаційною інстанцією скасовано 213 судових рішень апеляційних судів із залишенням у силі судових рішень місцевих


 


1 Украина слишком снизила роль Верховного Суда - Венецианская комиссия
[Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://podrobnosti.ua/power/20I0/I0/16/723608.htnill.

2 Див.: Колычев, В. Мнение Венецианской комиссии - не догма [Текст] / В. Колычев
// 2000. - 2010. - 29 окт. - С. 6-7.

3 Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за
даними судової статистики) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.
gov.ua/clients/vs.nsf/0/09F805995C5F5CA6C2257752002A196D?OpenDocument&Collaps
eView&RestrictToCategory=09F805995C5F5CA6C2257752002A196D&Count=500&.

 


Глава XXXV]. Касаційне провадження

судів, або 14,9 % від скасованих у касаційному порядку; із поверненням цивільних справ на новий апеляційний розгляд — 346, або 24,2 %. У ка­саційному порядку ухвалено 174 нових рішення, або 12,2 %'.

Таким чином, вивчення динаміки розгляду цивільних справ у ка­саційному порядку свідчить про постійне зростання кількості скарг, що подаються до касаційного суду. Однак на сьогодні, з урахуванням вищевказаних змін до вітчизняного судоустрою, існують сподівання відносно покращення діяльності суду касаційної інстанції насамперед із позиції найбільш оперативного розгляду касаційних скарг.

Перегляд судових рішень у порядку касації як одна із самостійних стадій цивільного процесу має за мету усунення помилок, що містять­ся у судових рішеннях та ухвалах, які набрали законної сили. Крім того, метою діяльності суду касаційної інстанції є забезпечення єдності судової практики у точній відповідності із вимогами законності.

Перегляд судових постанов у апеляційному та касаційному поряд­ку — дві самостійні стадії цивільного процесу. Виходячи з цього їм притаманні як спільні, так і відмінні риси. Спільним у зазначених стадіях є те, що при розгляді цивільних справ у судах апеляційної та касаційної інстанцій перевіряються законність (в апеляційному по­рядку — ще й обгрунтованість) судових рішень та усуваються судові помилки. Крім того, рішення апеляційного та касаційного суду наби­рають законної сили негайно після їх проголошення.

Відмінності полягають у такому:

1. Передусім в апеляційному порядку перевіряються законність та обгрунтованість судових рішень, що не набрали законної сили, а пред­метом перегляду рішень у порядку касації можуть бути лише судові акти, які набрали законної сили. Неможливо розглядати справу каса­ційним судом, якщо винесена по справі постанова не набрала законної сили.

2. Об'єктом апеляційного оскарження можуть бути тільки рішення й ухвали суду першої інстанції. Особливість касаційного провадження полягає перш за все у специфічних об'єктах оскарження2. Законодавець у ч. 1 ст. 324 ЦПК як об'єкти касаційного оскарження закріпив:

1 Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у І півріччі 2010 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/ \ ■ nsl70/DB726E471 C0C7D96C22577CB0043223F?OpenDocument&CollapseView&Restr ictToCategory=DB726E471 C0C7D96C22577CB0043223F&Count=500&].

: Див.: Пасенюк, О. Апеляційне та касаційне оскарження в адміністративному процесі: стадії процесу чи суб'єктивні конституційні права [Текст] / О. Пасенюк, М. С орока // Юрид. журн. - 2007. - № 9. - С 94.


Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційно порядку;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пп. 1, 3, 4, 13-18, 2 24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному п рядку;

3) рішення апеляційного суду, винесені за результатами апеляці ного розгляду;

4) ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційн го суду;

5) ухвали суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подал шому провадженню у справі1.

Таке нормативне закріплення об'єктів касаційного оскаржен відбулося з причини законодавчого встановлення процесуальних «філ трів» доступу до касації, про які йшла мова вище. Слід вказати і на т що процесуальне законодавство обмежує реалізацію касаційного оска ження судових рішень. Це обумовлюється тим, що ст. 324 ЦПК пере бачає можливість оскарження ухвал та рішень суду першої інстанц лише за умови, якщо останні переглядались апеляційним судом.

3. Територіальна юрисдикція апеляційного суду поширюється н область (місто) чи декілька районів міста (області). Юрисдикція ж В щого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінал них справ як суду касаційної інстанції поширюється на всю територі держави.

4. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосуван судом норм матеріального права чи порушення норм процесуально права. Під час же розгляду справи в апеляційному порядку суд переві ряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в м жах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої ін станції. Апеляційний суд також досліджує докази, які судом першо інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку аб в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові д~ кази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поваж ними причинами.

5. Подати апеляційну скаргу на рішення (ухвалу) місцевого су можна упродовж десяти днів (для ухвали — п'яти днів). Касаційн ж скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набран законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

1 Цивільне процесуальне право України [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. С. С. Б вої. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Атіка, 2007. - С 335-336.


Глава XXXVI. Касаційне провадження

.^- § 2. Право касаційного оскарження та порядок його здійснення

Під правом касаційного оскарження слід розуміти передбачену цивільним процесуальним законодавством можливість для певних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин оскаржити в каса­ційному порядку рішення або ухвалу місцевого чи апеляційного суду повністю або частково в передбачений для цього строк.

Стаття 325 ЦПК право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному по­рядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду надає сторонам, третім особам, їх представникам за наявності певних умов та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Поряд з цим таке право надано прокурору при виконанні ним конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. Упов­новаженому Верховної Ради України з прав людини, органам державної влади або органам місцевого самоврядування та іншим органам і особам, які захищають у процесі чужий інтерес за умови участі вказаних суб'єктів при розгляді цивільної справи судом першої інстанції. Право касаційно­го оскарження судових рішень вправі реалізувати також заявники та » заінтересовані особи у справах окремого провадження. В юридичній літературі відзначається, що залучені або допущені до процесу сторони та інші особи вправі оскаржувати в касаційному порядку рішення незалежно від участі в судовому розгляді. Правом оскарження користуються також правонаступники, якщо у спірному правовідношенні допускається правонаступництво і воно настало до набрання судовим рішенням законної сили.

Законним представникам для подання касаційної скарги спеціаль­них повноважень не потрібно. Вони можуть учиняти від імені осіб, котрих представляють, будь-які процесуальні дії, право на вчинення яких належить їм, не маючи при цьому закріплених у довіреності пов­новажень1. Законні представники самостійно вирішують питання про подання касаційної скарги з урахуванням інтересів осіб, яких вони представляють.

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі подати касаційну скаргу на тих же умовах, що існують при поданні апеляцій-

1 Див.: Шевчук, П. І. Касаційне оскарження в цивільних справах [Текст] / П. І. Шевчук, В, В. Кривенко // Вісн. Верхов. Суду України. - 2002. - № 1 (29). - С 28.


Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

ної скарги. Інакше кажучи, закон наділяє судових представників правол подання касаційних скарг за умови, що вони мають таке повноважені від своїх довірителів. Таким чином, підставою для подання касаційне скарги судовим представником є довіреність чи інший документ, в му обумовлено право представника оскаржити судову постанову.

У цілому позиція авторів щодо кола суб'єктів касаційного оскаг. ження та характеристики правового становища кожного з них під реалізації оскарження збігається з положенням щодо визначення правового становища суб'єктів апеляційного провадження. Це ctocj ється й доцільності наділення таким правом осіб, які не брали уча( у справі за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язі Подібні випадки знаходять відображення в юридичній літературі1.

До основних проблем суб'єктного складу касаційного оскаржені слід віднести дискусійні питання оскарження судового рішення nj курором та особами, які не брали участі в розгляді справи за умові вирішення судом у рішенні питання про їх права й обов'язки.

Також вважаємо за доцільне додатково обгрунтувати необхідне обмеження касаційного оскарження судових рішень із боку прокурої у випадку оскарження судових актів по тих справах, де він не брг участь як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин у суд* першої та апеляційної інстанцій. Аналіз статистичних даних Генералі ної прокуратури України свідчить про те, що впродовж 2008 р. поса­довими особами прокуратури України було подано 165 касаційні скарг по справах, де прокурор не брав участь, і лише 116 скарг буї подано посадовими особами органів прокуратури по цивільних спрг вах, котрі розглядалися з їх участю. У 2009 р. 253 касаційні скарі прокурором було подано по справах, що відкриті не за позовами пр( курора і 125 касаційних скарг — по тих справах, що відкриті за поз( вами прокурора. Такі дані свідчать про те, що в більшості випадкії оскарження прокурором судового рішення по цивільних справах ві бувається по тих справах, де вказана посадова особа не брала учас в судах попередніх інстанцій як суб'єкт цивільного процесуальної права, що є порушенням принципу диспозитивності цивільного щ цесуального права. Водночас слід зазначити, що така «активна» poj

1 Див., напр.: Иванова, О. В. Лица, не привлеченные к участию в деле, права которі нарушены решением суда [Текст] / О. В. Иванова. - М.: Городец, 2010. - 272 с; Султа­нов, А. Р. О проблеме кассационного обжалования решения лицами, не участвовавшими в деле [Текст] / А. Р. Султанов // Проблемные вопросы гражданского и арбитражного про­цессов / под ред. Л. Ф. Лесницкой, М. А. Рожковой. - М. : Статут, 2008. - С. 384-400.

 


Глава XXXVI. Касаційне провадження

прокурора в касаційному провадженні є рудиментом наглядової функ­ції прокуратури, яка існувала за радянських часів.

Протилежну позицію займають М. М. Бородін та М. В. Руденко, які не вважають таку форму участі прокурора в цивільному судочинстві порушенням принципу диспозитивності цивільного процесуального права1. За необхідність суттєвого розширення можливості втручання прокурора у будь-яку стадію процесу виступає і Р. Гапєєв2.

На сторінках юридичної літератури вказується на непоодинокі ви­падки оскарження прокурором судових рішень в апеляційному та ка­саційному порядках без належних для того підстав. При касаційному оскарженні посадові особи прокуратури концентрують свою увагу насамперед на Законі України «Про прокуратуру» без урахування того, що судовий процес (у тому числі правовий статус та права учасників процесу, а також можливість стати такими) регламентується відповід­ними процесуальними кодексами'.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної ін­станції. Наявність у її змісті ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, та її місця проживання або місцезнаходження, а також ім'я (на­йменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місця проживання або місцезнаходження обумовлюється визначенням належного суб'єкта оскарження та кола осіб, які беруть участь у справі. Посилання у скар­зі на рішення (ухвалу), що оскаржується, необхідне для правильного з'ясування об'єкта оскарження. Неправильність застосування судом норм матеріального права обумовлюється незастосуванням або нена­лежним застосуванням норм матеріального права, а порушення норм процесуального права — незастосуванням процесуальних норм, що стало причиною винесення незаконного рішення. Д. Д. Луспеник та Н. Ю. Сакара обгрунтовано пропонують внести зміни до ст. 326 ЦПК щодо змісту касаційної скарги, оскільки у вказаному документі особа зобов'язана не лише зазначати, у чому полягає суттєве порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.