Главная | Обратная связь

ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 9 страница

Інтенсивний пошук оптимальних форм перегляду судових ріше які б гарантували ефективність правосуддя та захист прав людин триває у процесуальному законодавстві та в юридичній літерат з кінця XX ст. Виходячи з цього існувала нестабільна система суд^:

¹ Рішення Конституційного Суду України № 1-1/2010 від 11.03.10 р. у справі конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумач" ня термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне ос ження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України // Офіц. вісн. України. 2010. - 2 квіт. (№ 21).- Ст. 882.

Глава XXXVII. Перегляд судових рішень Верховнії.» Судом України

ю компетенції якої належала перевірка законності та обгрунтованості судових рішень, зокрема відносно перегляду актів органів судової влади, що набрали законної сили.

Цивільне процесуальне законодавство України вперше передбачи­ло повноваження Верховного Суду України при перегляді рішень судів цивільної юрисдикції, у тому числі касаційних, при провадженні у зв'язку з винятковими обставинами у ЦПК 1963 р. у редакції Закону України від 21.06.01 р. № 2540-14 «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України». Підставами для перегляду справи за винятковими обставинами на час прийняття вказаного Закону ви­значалися: виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції того самого положення за­кону або при його застосуванні всупереч нормам Конституції України, а також якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Укра­їною міжнародних зобов'язань.

Стаття 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» передбачає, що з метою забезпечення відновлення порушених прав особи застосовуються до­даткові заходи індивідуального характеру, якими є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього
юридичного стану, в якому перебувала особа до порушення Конвенції
(restitutio in integrum)',

б) заходи, що передбачені рішенням Суду про дружнє врегулю­
вання.

Відновлення попереднього стану особи відбувається, зокрема, шля­хом повторного розгляду справи судом, включаючи поновлення прова­дження по справі¹. Однією з форм такого відновлення можна вважати перегляд судових рішень найвищим судовим органом держави.

Судом, що здійснює перегляд судових рішень касаційних судів у цивільному судочинстві, є Верховний Суд України. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Верховний Суд України є найвищим судовим органом в системі судів цивільної юрис­дикції, здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування зако­нодавства усіма судами загальної юрисдикції. З цією метою Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування

¹ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини [Текст] : Закон України від 23.02.2006 p. № 3477-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2006. - № 30. - ст. 260.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

судом (судами) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріаль го права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому цесуальним законом; 2) переглядає справи у разі встановлення мі народною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україн порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні спр судом.

Саме вказані повноваження обумовлюють процесуальне станов Верховного Суду України в інстанційній системі цивільних судів. інстанційністю судового процесу розуміють організацію судів, яка на меті забезпечити право заінтересованої особи на перегляд судов' рішення судом вищого рівня. Тобто це поняття грунтується не тіль; на нормах процесуального законодавства, але є взаємопов'язан консистенцією норм законодавства про судоустрій, статус суддів, вокатуру та норм матеріального права.

Метою даного виду провадження у цивільному судочинстві є тримання Україною вимог єдності судової практики та міжнарод зобов'язань держави. Незважаючи на нормативне закріплення меха му формування єдності та стабільності судової практики у різних формах судочинства, можна погодитись із сучасною доцільністю забезпечення однакового застосування законів судами шляхом уніфікації процедури перегляду рішень Верховним Судом України у вітчизняному законодав­стві, що пропонувалось в юридичній літературі¹. В. Сердюк має рацію, що завдання забезпечення єдності судової практики, безперечно, має включатися у сферу пріоритетів Верховного Суду України. Однак це лише один із напрямів його багатогранної діяльності, яка до того ж пе­редбачає спрямування ним практики вирішення спорів у єдиному, за­гальному для всіх судових юрисдикцій, руслі. Для цього Верховному Суду України необхідні повноваження щодо корекції судової практики вищих спеціалізованих судів, якщо вони допускають непослідовність (неоднаковість) при застосуванні законодавства в аналогічних випадках або роблять взаємовиключні висновки на підставі одних і тих самих норм матеріального і процесуального права^:.

Ще однією властивістю перегляду рішень Верховним Судом Укра­їни у цивільному судочинстві є і те, що при перегляді справи вказаний судовий орган не перевіряє дотримання вимог законності та обгрунто-

¹ Див.: Шицький, 1. Як досягти стабільності та передбачуваності судової практи­
ки? [Текст] /1. Шицький // Вісн. Центру комерц. права. - 2006. - № 21. - С 2.

² Сердюк, В. Єдність судової системи в контексті судово-правової реформи [Текст]
/ В. Сердюк // Юрид. вісн. України. - 2008. - 2-8 лют. (№ 5). - С. 7.

Глава XXXVII. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

ваності судового рішення, оскільки це є компетенцією судів апеляцій­ної та касаційної інстанцій.

Характерною рисою даної стадії цивільного процесу можна вва­жати особливі підстави перегляду, що цілком пов'язані з метою пере­гляду. Законодавство закріплює підстави перегляду судових рішень за правилами, встановленими гл. З розд. 5 ЦПК. Ці підстави розширено­му тлумаченню не підлягають. Відповідність заяви визначеним у нор­мі мотивам та вимогам вирішує судова колегія Вищого спеціалізова­ного суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ за пра­вилами статей 359 та 360 ЦПК.

Підстави оскарження рішень Верховним Судом України не слід змішувати з нововиявленими обставинами, оскільки вони є різними за своєю правовою природою. При перегляді за нововиявленими обста­винами можливість перегляду раніше прийнятого рішення надається тому ж суду, який прийняв рішення.

Пункт 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК як одну з підстав оскарження визначає неоднаковість застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Так, у травні 2000 р. позивачка звернулася до суду із позовом до ВАТ «Дніпротранс-буд» про визнання недійсною відмови в приватизації квартири № 55 у будинку № 30 по вулиці Боброва в місті Дніпропетровську, зобов'язавши відповідача видати необхідні документи на її привати­зацію. Під час розгляду справи уточнила свої позовні вимоги та про­сила виключити з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Дніпротрансбуд», об'єкт нерухомості — будинок № 30 по вули­ці Боброва в місті Дніпропетровську.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 p., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верхов­ного Суду України від 22 березня 2004 р. у задоволенні касаційної скарги X. на судові рішення відмовлено.

У заяві про перегляд рішення касаційного суду X. просила ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. скасувати та передати справу на каса­ційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом каса­ційної інстанції того самого положення закону.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Верховний Суд вважав, що заява підлягає задоволенню з та
підстав. і.

Відмовляючи X. у перегляді в касаційному порядку рішення Кір ського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровсь області від 4 лютого 2003 р., про відмову в позові до ВАТ «Дніпротран буд» про визнання незаконною відмови у приватизації квартири № у будинку № 30 по вулиці Боброва в місті Дніпропетровську та в зові до ВАТ «Дніпротрансбуд», Дніпропетровського регіонально відділення Фонду державного майна України про виключення будин з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Дніп трансбуд», колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верх ного Суду України виходила з того, що доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про неправильне застосування судом но матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло пр звести до неправильного вирішення справи.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, р глянувши 28 січня 2004 р. справу за позовом С. за тотожними поз вами до тих же відповідачів щодо приватизації квартири № 50 у то ж будинку, скасувала судові рішення про відмову в позові та перед" справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Судова палата виходила з того, що суди, не врахував вимоги ч. 2 ст. 127 ЖК України, не з'ясували, чи зареєстровано спір будинок як гуртожиток у виконавчому комітеті відповідної ради в державній адміністрації, і не перевірили доводи позивачки про те, включення до статутного фонду ВАТ «Дніпротрансбуд» спірного бу; ку суперечить вимогам п. 2 ст. З Закону України «Про приватизаці державного майна», п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію д жавного житлового фонду», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про внесення з до деяких Законів України щодо передачі об'єктів права державної вл ності у комунальну власність». Такі ж доводи X. при розгляді спр~ в касаційному порядку 22 березня 2004 р. не знайшли оцінки в суді саційної інстанції, яким безпідставно залишені без зміни рішення, становлені без належного з'ясування питання законності визначен спірного будинку як гуртожитку та включення його до статутного фо ду підприємства без дослідження й оцінки доказів.

За таких обставин судові рішення по справі підлягають скасуванн з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. То Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухв

Глава XXXVII. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

ла заяву X. задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 p., ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції¹.

Однак п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК потребує, на наш погляд, певного до­повнення. Закріплюючи однією з підстав перегляду неоднакове засто­сування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, законодавець не вказав про неоднакове застосування норм процесуального права в аналогічних випадках як підставу для перегляду рішення суду касаційної інстанції. Тому уявля­ється доцільним висловити пропозицію про внесення доповнення до п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК у новій редакції відносно нормативного закріплення мож­ливості перегляду рішення суду (судів) касаційної інстанції Верховним Судом України у випадку неоднакового застосування судами норм процесуального права.

Іншою підставою перегляду процесуальне законодавство перед­бачає встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Така підстава закріплена і в інших процесу­альних кодексах України. Так, постановою ЦВК «Про відмову в ре­єстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному виборчому округу, включених до виборчого списку кандидатів у на­родні депутати України від Соціалістичної партії України у виборах народних депутатів України 31 березня 2002 р.» від 26 січня 2002 р. № 94, зокрема, п. 2 було відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому округу М., включеного до виборчого списку кандидатів у народні де­путати від Соціалістичної партії України у виборах народних депутатів України 31 березня 2002 р. № 15, на тих підставах, що в поданих до ЦВК документах було виявлено недостовірні відомості щодо місця проживання та зазначення часу проживання в Україні протягом остан­ніх п'яти років.

30 січня 2002 р. Соціалістична партія України звернулася до Верхов­ного Суду України зі скаргою на п. 2 постанови ЦВК № 94.

¹ Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України [Електрон­ний ресурс] : від 25.01.2006 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Рішенням Верховного Суду України від 8 лютого 2002 р. скар Соціалістичної партії України на п. 2 постанови ЦВК № 94 залишен без задоволення.

23 квітня 2002 р. громадянин України М. подав до Свропейськог суду з прав людини заяву проти України про порушення його права н вільні вибори, гарантованого ст. З Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2004 р. у справі М. проти України шістьма голосами проти одного встановле­но, що мало місце порушення ст. З Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини та зобов'язано Україну протягом трьох місяців від дати набуття рішенням статусу остаточного випла­тити заявникові у доларах США за курсом на день винесення цього рішення 5 тис. євро як компенсацію моральної шкоди та будь-яки податок, який може підлягати сплаті із зазначеної суми.

13 жовтня 2005 р. Верховним Судом України призначено до роз гляду справу за заявою ЦВК про перегляд за винятковими обставина­ми рішення Верховного Суду України від 8 лютого 2002 р. у справі скаргою Соціалістичної партії України на постанову ЦВК № 94 у час­тині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України в ба­гатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі М.

Розглянувши скаргу ЦВК про перегляд за винятковими обставина­ми рішення Верховного Суду України, колегія суддів Судової пал в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про обґрунтованість скарги виходячи з положень ч. З ст. 243 КАС України¹.

—— § 2. Суб'єкти та об'єкти оскарження

судових рішень до Верховного Суду України

До суб'єктів права на звернення про перегляд судових рішень конодавець відносить сторін та інших осіб, які беруть участь у справі Разом з тим заяву про перегляд судових рішень з підстави встановлеї ня міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Укрг ною, порушення нею міжнародних зобов'язань при вирішенні справ»

¹ Постанова Верховного Суду України [Текст]: від 15.11.2005 р. // Суд. праь 2006. -№ І.-С 18-20.

Глава XXXVII. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

судом — вправі подати також особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, коли стало відомо про на­буття цим рішенням статусу остаточного. Однак право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України не надано особам, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Ураховуючи виключний характер провадження, що розглядається, вважаємо справедливим положення цивільного про­цесуального законодавства про відсутність у зазначених осіб права на звернення до Верховного Суду України, оскільки перегляд судових рішень найвищим судовим органом держави не є різновидом касацій­ного провадження. На нашу думку, законодавець також цілком спра­ведливо не закріпив суб'єктами оскарження у даному провадженні посадових осіб органів судової влади, оскільки це суперечить європей­ським стандартам здійснення правосуддя та практиці Свропейського суду з прав людини. Однак у юридичній літературі існує і протилежна думка, прибічники котрої виступають за надання можливості Голові Верховного Суду України та іншим посадовим особам судової влади ініціювати процедуру перегляду рішень Верховним Судом України¹.

З урахуванням того, що метою вказаного перегляду у цивільному процесі є формування єдності судової практики та дотримання Укра­їною її міжнародних зобов'язань, можна зробити висновок про існу­вання публічних засад у даному провадженні, оскільки останнє є ме­ханізмом відновлення restitutio in integrum. А це є обов'язком держави перед громадянами, суспільством та міжнародною спільнотою.

Виходячи з цього вважаємо за доцільне запропонувати надання права на звернення про перегляд судових рішень до Верховного Суду України Генеральному прокурору України чи його заступнику неза­лежно від їх участі у справі. Така думка обґрунтовується тим, що за даного виду перегляду мова не йде про розв'язання звичайних при­ватноправових спорів, а відбувається виконання державою публічних обов'язків, про які йшлося вище. Саме при даному провадженні існує, як правильно зазначали Д. О. Фурсов та І. В. Харламова, приорітет публічної функції судового контролю².

Прикладом можуть служити норми ГПК України, в якому стадія перегляду судових постанов Вищого господарського суду Верховним

¹ Див.: Гера, Р. Забезпечення однакового застосування законів судами [Текст] / Р. Гера, Р. Куйбіда, T. Лесюк // Вісн. Центру комерц. права. - 2006. - № 21. - С 4.

^: Фурсов, Д. А. Теория правосудия в кратком трехтомном изложении по граждан­ским делам [Текст] / Д. А. Фурсов, И. В. Харламова. - М.: Статут, 2009. - Т. 2 : Граж­данское судопроизводство как форма отправления правосудия. - С. 506.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Судом України може порушуватись за заявою Генерального прокурора України.

На етапі провадження по перегляду судових рішень Верховий" Судом України рух цивільних процесуальних правовідносин розп минається завдяки реалізації заінтересованими особами права на зве нення про такий перегляд. Принцип диспозитивності цивільного су­дочинства не дозволяє погодитись і з позицією про доцільність нг лення Верховного Суду України контрольними функціями, котрі зв: дяться до права найвищого судового органу витребувати справу з бу якого суду (будь-якої юрисдикції), розглянути її за правилами апе ційного чи касаційного провадження, прийнявши при цьому остаточн рішення. Такі його повноваження, на думку В. Сердюка, органічн випливають із положень статей 124, 125 Конституції України, виходя чи з того, що Верховний Суд України є вершиною судової пірамі. у державі. Разом з тим з урахуванням вимог європейської інтеграції т необхідності гармонізації законодавства, зазначене право має бути о' межене певним терміном¹.

Об'єктом перегляду судових актів є судові рішення у цивільн" справах після їх перегляду у касаційному порядку. До об'єкта перс гляду у даному провадженні належать також рішення (ухвали) каса ційного суду. ЦПК України закріплює вичерпний перелік судових рі­шень, що можуть бути переглядуті Верховним Судом України. Порі з цим, як зазначається у правовій літературі, об'єктом оскарженн у вказаному провадженні можуть виступати ухвали Верховного Су України про відмову у відкритті касаційного провадження². Об'єі перегляду не може бути ухвала суду касаційної інстанції, яка не пе шкоджає провадженню по справі. Заперечення проти такої ухвали м бути включено до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого результатами касаційного провадження.

На нашу думку, об'єктами перегляду можуть бути також рішен" Верховного Суду України, постановлені в минулому в порядку суд вого нагляду, та рішення, винесені Верховним Судом України як судо першої інстанції. Такий висновок обґрунтовується тим, що цивільн процесуальне законодавство, визначаючи строк, з якого слід рахувг відкриття місячного терміну на подачу заяви, не передбачає неможли

¹ Сердюк, В. Єдність судової системи в контексті судово-правової реформи [Те
/ В. Сердюк // Юрид. вісн. України. - 2008. - 2-8 лют. (№ 5). - С. 7.

² Определение Верховного Суда Украины [Текст] от 20.11.2008 г. // Юрид.
тика. - 2009. - 3 февр. (№ 5). - С. 16.

Глава XXXVU. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

вість поновлення строку та подачу заяви про перегляд судового рішен­ня Верховним Судом України. Можливо, що суд (суди) касаційної ін­станції згодом змінить практику розгляду окремих категорій цивільних справ, а суд наглядової інстанції у минулому по-іншому застосовував положення закону. Крім того, на роки може затягнутись розгляд спра­ви міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Украї­ною. Виходячи з цього після розгляду справи зазначеною установою спір може бути переглянутий національним судом за правилами про­цесуального закону, що діє під час перегляду навіть у тому випадку, коли при первісному розгляді справи судом касаційної чи наглядової інстанції ЦПК не передбачав можливості перегляду судового рішення Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 355 ЦПК.

_— § 3. Процедура перегляду рішень Верховним Судом України

Подати заяву про перегляд рішення Верховним Судом України уповноважені суб'єкти можуть протягом одного місяця з дня ухвален­ня судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на під­твердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судово­го рішення, про перегляд якого подається заява. Заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК, може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням стату­су остаточного. Встановлений процесуальний порядок є значно скоро­ченим порівняно із відповідною нормою ЦПК 1963 p., згідно з яким иіп спливав після трьох місяців з дня відкриття виняткових обставин.

Сучасне цивільне процесуальне законодавство закріплює правило, яке визначає початок перебігу строку на подачу заяви про перегляд. На пашу думку, початок строку на подачу заяви має ставитись у залежність від обізнаності суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин про наявність підстав для подання заяви про перегляд у суб'єктів права Гакого оскарження. Але початок одномісячного строку для оскаржен­ня повинен починатись не з дня ухвалення рішення судом касаційної

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

інстанції, а з того дня, коли про існування цього акта правосуддя стало відомо заінтересованій особі, тобто з дня встановлення особою підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Такий висновок обумовлений і тим, що на час ухвалення рішення судом касаційної інстанції останнє може бути першим правозастосов-чим документом, завдяки якому розв'язано вирішення певної правові» колізії чи певного кола спірних правовідносин. А в подальшому через. можливо, тривалий проміжок часу, суд касаційної інстанції по іншій справі ухвалить протилежне рішення. Постає питання: чи вини у особи, що була суб'єктом розгляду первісної справи, право на оскар­ження рішення касаційного суду по другій справі аналогічного харак­теру за правилами гл. З розд. 5 ЦПК? На нашу думку, таке право у осо­би виникає. Але дізнатись про ухвалене протилежне рішення по ана­логічній справі особа може після спливу місячного строку з дня ухва­лення рішення судом касаційної інстанції. Обґрунтовується це тим, що інтерес особи до результату розгляду справи закінчується ухваленням остаточного рішення по справі. Після цього суб'єкт спірних матеріаль­них правовідносин вправі втратити інтерес до дослідження практики судів касаційної інстанції по розгляду певної категорії справ, а дізна­тись про наявність протилежної практики касаційного суду може \ спливом тривалого часу.

У зв'язку з цим пропонується встановити законодавче закріплення відсутності гранічного терміну для постановки питання про поновлен­ня строку звернення до Верховного Суду України із заявою про пере­гляд судових рішень. В. Стефанюк стосовно адміністративного судо­чинства також вважає за доцільне встановлення одномісячного термі ну для оскарження в порядку провадження за винятковими обстави­нами¹.

Саме по собі надходження заяви не порушує автоматично відпо­відного провадження. В юридичній літературі відмічається, що здій­снення права на оскарження можливе за таких умов: 1) дотримання встановленого строку для подання скарги; 2) подання її належною особою. В іншому випадку скарга підлягає поверненню. Необхідно також, щоб форма і зміст цього акта відповідали передбаченим зако нодавством вимогам².

' Стефанюк, В. Перегляд адміністративних рішень Вищого адміністративного cj України Верховним Судом України в порядку повторної касації [Текст] / В. Стефанкж // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. - 2002. - Вип. 161 : Правознавство. - С 63.

² Див.: Шевчук, П. І. Інститут повторної касації в цивільному судочинстві / П. 1. Ilkn чук // Вісн. Верхов. Суду України. - 2002. - № 5. - С 51.

Глава XXXVII. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

Правила подачі заяв про перегляд рішення Верховним Судом Укра­їни визначаються відповідними нормами ЦПК, які регулюють порядок подання заяв. Заява про перегляд судового рішення, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримі­нальних справ, реєструється у день її надходження та не пізніше на­ступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизо­ваною системою документообігу суду. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам ЦПК. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 357 та 358 ЦПК, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спеціа­лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заява повертається заявнику, якщо:

1) заявник не усунув недоліки протягом установленого строку;

2) заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви;

3) заяву підписано від імені особи, яка не має повноважень на ве­дення справи;

4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци­вільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до про­вадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав.

Вирішення питання про допуск справи до провадження здійсню­ється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка формується у порядку, встановленому ч. З ст. 11^і ЦПК, без участі суддів, що при­йняли рішення, яке оскаржується. Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску Вищий спеціалізований суд України ? розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів і дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється без виклику осіб, які беруть участь у справі. Ухвала про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску повинна бути об­грунтованою. Ухвала про допуск справи до провадження разом із за­явою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановления. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом 11 копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску — особі, яка подала заяву.

Вважаємо, що механізм перевірки відповідності заяви вимогам ЦПК судом касаційної інстанції та допуск цим судом справи до про-

 

Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень

вадження порушує функціональну компетенцію суду касаційної ін станції та Верховного Суду України. Питання втручання у діяльна Верховного Суду України з боку суду касаційної інстанції шляхом наприклад, вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України викликає заперечення також з позиції пря­мого чи непрямого інтересу у залишенні в силі попередньо ухвалено­го рішення касаційним судом.

Стаття 360^і ЦП К регламентує підготовку справи до розгляду у Верн ховному Суді України. Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня отри­мання цивільної справи постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.