Главная | Обратная связь

Глава XXXVIII __ ПРОВАДЖЕННЯ 3 страница

Повноваження представника, що діє на підставі договору, та пред­ставника юридичної особи оформлюються довіреністю, яка посвідчу-сгься нотаріально або в іншому встановленому законом порядку.

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених зако­ном;

особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

 

судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відпо­відного органу, що є стороною виконавчого провадження;

інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати пред­ставництво.

Інші учасники виконавчого провадження, що лише сприяють вико­нанню (експерти, спеціалісти, суб'єкти оціночної діяльності — суб'єкти господарювання, перекладачі), мають в основному процесуальні обов'язки, про виконання яких їм дає роз'яснення державний виконавець.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійснен­ні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, держав­ний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності — кіль­кох спеціалістів або експертів, для оцінки майна — суб'єктів оціночно діяльності — суб'єктів господарювання.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відпо­відній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'заний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усн рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Експерт, спеціаліст, суб'єкт оціночної діяльності — суб'єкт госпо­дарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір яко визначає начальник відповідного органу Державної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо не­правдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену за­коном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити пере­кладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його за­прошення. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі пере­кладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що на­лежить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Глава XXXIX. Виконавче провадження у структурі цивільного процесу

Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у ви­конавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання яких необхідне для перекладу.

У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову ви­конати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповід­но до закону, про що вона має бути попереджена державним вико­навцем.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхід­них випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутріш­ніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому Законом «Про виконавче прова­дження».

Згідно зі ст. 16 зазначеного Закону присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути поверне­но йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусо­вим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні фізичні особи,

І

які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого проваджен­ня родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконав­чих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення вико­навчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відпо­відної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був при­сутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.

Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконан­ням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на про­ведення виконавчих дій.

Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

^^__ § 3. Роль суду у виконавчому провадженні

До компетенції судів Законом «Про виконавче провадження» (далі — Закон) та ЦПК віднесено досить широке коло питань, але всі вони можуть бути поєднані у дві групи: розгляд заяв (подань) держав­ного виконавця, стягувачів, боржників про вирішення певних питань щодо руху виконавчого провадження, а також справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадо­вої особи державної виконавчої служби.

Аналіз предмета судової діяльності при розгляді цих справ свідчить про те, що суд у виконавчому провадженні виконує відповідно дві основні функції: забезпечувальну та контрольну.

Реалізація забезпечувальної функції відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій закон­ності та дотримання відповідних прав їх учасників, які, власне, і за­безпечуються судом.

Контрольна функція суду реалізується шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадо­вої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, якими порушено права чи свободи учасника виконавчого провадження.

Необхідність законодавчого врегулювання механізму реалізації двох зазначених функцій суду при виконанні судових рішень зумовила існування в ЦПК двох відповідних розділів: розд. VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» та розд. VII «Судовий контр­оль за виконанням судових рішень». Слід погодитися з думкою авторів, які, враховуючи ту обставину, що виконання судових рішень є само­стійною стадією цивільного судочинства, вважають, що «було б не­логічно і нераціонально питання судового контролю за виконанням рішень віддавати на вирішення адміністративних судів»¹.

Забезпечувальна функція суду реалізується при вирішенні правових питань, про які йде мова у ч. І ст. 368 ЦПК:

- вирішення питання про негайне виконання судових рішень (ст. 367 ЦПК);

"

¹ Див.: Захарова, О. С Проблеми виконання судових рішень у контексті реформу­вання цивільного процесуального законодавства [Текст] / О. С. Захарова, Г. В. Пронська II Адвокат. - 2004. - № 4. - С. 5.

'

 

Глава XXXIX. Виконавче провадження у структурі цивільного процесу

- видача виконавчих листів (ст. 368 ЦПК);

- оформлення виконавчого листа, виправлення помилок у ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (ст. 369 ЦПК);

- видача дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК);

- поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого до­кумента до виконання (ст. 23 Закону; ст. 372 ЦПК);

- роз'яснення судових рішень (ст. 28 Закону; ст. 221 ЦПК);

- затвердження мирової угоди (ст. 29 Закону; ст. 372 ЦПК);

- постановления ухвал про відкладення вчинення виконавчих дій (ст. 32 Закону);

- прийняття рішення про відстрочку чи розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання (ст. 33 Закону; ст. 373 ЦПК);

- скорочення строків зупинення виконавчого провадження (ст. 36 Закону);

- постановления ухвали про розшук боржника або дитини (ст. 42 Закону; ст. 375 ЦПК);

- визначення долі боржника у спільному майні, що на неї зверта­ється стягнення (ст. 50 Закону; ст. 379 ЦПК);

- вирішення спору про розмір заборгованості по аліментах (ст. 74 Закону);

- вирішення питання про тимчасове влаштування дитини у дитя­чий чи лікувальний заклад (ст. 78 Закону; ст. 374 ЦПК);

- визначення порядку подальшого виконання рішення про висе­лення з наданням іншого житлового приміщення у випадку його не-надання у певний строк (ст. 79 Закону);

- вирішення питання про поворот виконання (статті 380-382 ЦПК).

Згідно з діючим законодавством ці питання вирішуються у судових засіданнях із постановлениям відповідних ухвал. Оскільки в даних випадках йдеться не стільки про виконавчі дії суду, скільки про його юрисдикційні повноваження, зазначені питання згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК вирішує місцевий суд, який розглянув справу, а не суд за місцем виконання.

Приймаючи до розгляду заяву (подання), суд має виходити з кола питань виконавчого провадження, віднесених законом до його компе-

Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

тенції, і не може приймати до розгляду заяви з питань, які має вирішу­вати відповідно до наданих повноважень державний виконавець.

Задовольняючи заяву (подання), суд в ухвалі зазначає, яке са питання виконавчого провадження нею вирішено.

Контрольна функція суду реалізується тільки при розгляді справ, що порушуються за ініціативою заінтересованих осіб, які вважають порушеними свої права чи свободи під час виконавчого провадження. Серед таких справ слід виділити:

- розгляд скарг на постанову про відкриття виконавчого прова дження (ст. 24 Закону);

- розгляд скарг на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону);

- розгляд скарг на постанову про відкладення відкриття виконав­чого провадження (ст. 27 Закону);

- розгляд скарг на постанову про відкладення вчинення виконавчих дій (ст. 32 Закону);

- розгляд скарг на постанову про зупинення виконавчого прова­дження (ст. 36 Закону);

- розгляд скарг на постанову про закриття виконавчого проваджен­ня (ст. 37 Закону);

- розгляд скарг на постанову про закінчення виконавчого прова­дження (ст. 39 Закону);

- розгляд скарг на постанову про повернення виконавчого доку­мента і авансового внеску стягувачеві (ст. 43 Закону);

- розгляд скарг на оцінку майна (ст. 57 Закону);

- розгляд позовів про звільнення майна від арешту (ст. 59 За кону);

- розгляд скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця т інших посадових осіб державної виконавчої служби (ст. 85 Закону);

- розгляд скарг на постанову про накладення штрафу за неви нання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії (ст. 87 З кону);

- розгляд скарг на постанову про відмову у розшуку майна борж­ника; на постанову про стягнення витрат, пов'язаних із розшуком; на незвернення державного виконавця до суду (ст. 42 Закону);

- розгляд скарг на постанову про стягнення виконавчого збору (ст. 46 Закону).

Ці справи вирішуються судом за правилами розд. VII ЦПК «Судо­вий контроль за виконанням судових рішень».

Глава XXXIX. Виконавче провадження у структурі цивільного процесу

Питання для самоконтролю

1. Як визначається місце виконавчого провадження у структу­рі цивільного процесу?

2. Які висновки містяться у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо забезпечення виконання судових рі­шень?

3. Визначте склад учасників виконавчого провадження.

4. Якими процесуальними правами та обов'язками наділені стягувач та боржник у виконавчому провадженні?

5. Якими повноваженнями наділений державний виконавець у виконавчому провадженні?

6. Які питання вирішуються у виконавчому провадженні судом?

7. Які повноваження має суд у виконавчому провадженні?

 

 

З І Курс цивільного пронесу

Частіша четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого.

Глава XL

 

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАВЧОГО

ПРОВАДЖЕННЯ

—_ § 1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів. Виконавчі документи

Підставами виконання є зазначені в законі акти юрисдикційні органів, якими підтверджуються суб'єктивні права та обов'язки сторії і засоби захисту та відновлення порушених прав. При цьому акти, не потребують для їх реалізації примусових заходів (наприклад, рішеї ня суду за позовами про визнання), не слід розглядати як підстаї виконання. Підставами виконання є акти не тільки судових, а й інші органів, якщо законом передбачена можливість примусового виконг ня такого роду актів державним виконавцем.

Пункт 1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р.¹ (далі Інструкція), передбачає вичерпний перелік підстав виконання. Осної ними з них є рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справг вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частиі майнових стягнень; судові рішення в адміністративних справах; рішеї ня, ухвали, постанови господарських судів; виконавчі написи нотаріусі рішення третейських судів; рішення комісій по трудових спорах та її

На підставі акта, що підлягає виконанню, відповідний орган (суд, господарський суд та ін.) видає виконавчий документ, який посвідчує право стягувача на звернення до заходів примусового характеру віднос­но боржника. Перелік виконавчих документів передбачений ст. З Закону «Про виконавче провадження» (далі — Закон) та п. 1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання, інші одночасно виступа­ють підставою виконання і виконавчим документом. Згідно із законо­давством виконавчими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень

¹ Бюл. М-ва юстиції України. - 2002. - № 3. 962

Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження

третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комі­сій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб) та ін.

Виконавчий лист, який видається судом на підставі рішення, що набрало законної сили, за формою має відповідати вимогам закону. Так, у ньому зазначається: назва документа, дата видачі та наймену­вання органу, посадової особи, що видали виконавчий документ; дата й номер рішення, за яким видано виконавчий лист; найменування стя­гувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата набрання рішенням чинності; строк пред'явлення виконавчого доку­мента до виконання (ст. 19 Закону). Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК.

Відповідно до ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало за­конної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним ви­конавчим листом.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби.

Якщо судом було вжито заходів до забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до принципу диспозитивності виконавчий документ
видається на прохання стягувача. Видача виконавчого листа представ­
никові, в тому числі адвокату, не суперечить закону, якщо особа, яку
представляють, не позбавила свого представника такого повноваження
згідно зі ст. 44 ЦПК.
зі* 963

Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

Згідно з вимогами ст. 368 ЦПК виконавчий лист у деяких випад може бути виданий особам, які порушували справу про захист прав охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 46 ЦПК). Наприкл" якщо за позовом органів опіки та піклування батьки були позбавл батьківських прав, виконавче провадження щодо відібрання дитини передачі її призначеному опікуну (піклувальнику) чи органам опіки піклування для влаштування до дитячого закладу може виникнути за заявою органу опіки та піклування. Для цього останньому треба ви­дати виконавчий лист.

За кожним судовим рішенням видається один виконавчий ли Правила видачі виконавчого листа, закріплені у ч. 2 ст. 368 ЦПК, редбачають також можливість видачі декількох виконавчих лист Видача декількох виконавчих листів є наслідком співучасті, що м~ місце при розгляді певної цивільної справи, або необхідності викон ня у різних місцях. У такому разі місце виконання та сума стягне зазначаються в кожному виконавчому листі.

У випадку, коли оригінал виконавчого листа втрачений, суд, постановив рішення, може видати дублікат. Заява про видачу дублі та розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінгере ваних осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питан про видачу дубліката. На ухвалу суду з питання видачі дубліката м бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Дублікатом називається документ, що видається замість втраче го оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відріз спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку ча кового виконання змінювати у дублікаті загальну суму стягнення можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого проваджен Якщо матеріалів, що є в наявності у суду, недостатньо для видачі д; ліката, сторони мають право знову звернутися з позовом.

—^_ § 2. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

Строки давності у стадії виконання судових рішень — це встан лені законом строки, протягом яких судове рішення або рішення судових органів може бути пред'явлено для примусового виконай

Глава XL. Загальні правша виконавчого провадження

Дія строку давності виявляється в тому, що при пропущенні строку виконавчий лист не видається, а вчасно виданий і не пред'явлений протягом строку втрачає свою силу і до виконання судом не прийма­ється (ч. 1 ст. 23 Закону «Про виконавче провадження» — далі Закон). Отже, цей строк за своєю природою є перетинаючим.

Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років, посвідчення комісій у трудових спо­рах — протягом трьох місяців. Зазначені строки обчислюються: для ви­конання рішень судів і вироків судів у частині майнових стягнень — з на­ступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення стро­ку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановления; для виконання рішень господарських су­дів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред'явлення виконавчих докумен­тів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Строки давності можуть перериватися пред'явленням виконавчого документа до виконання, частковим добровільним виконанням рішень, а також наданням судом, який видав виконавчий документ, відстроч­ки виконання рішення (ст. 22 Закону). Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку по­новлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з не­можливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Строк давності, пропущений з поважної причини, може бути по­новлений судом, що видав відповідний документ, або судом за місцем виконання (ст. 371 ЦПК).

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядаєть­ся в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десяти­денний строк.

Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

У разі якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, ві дозволяє пред'явити виконавчий документ до виконання.

Відповідно до вимог ст. 371 ЦПК та ст. 23 Закону суд може пон вити лише строк для пред'явлення до виконання виконавчого докумен­та, виданого судом. За іншими виконавчими документами пропущен строки поновленню не підлягають.

Результати вирішення судом питання про поновлення пропущен., го строку для пред'явлення виконавчого документа до виконанн фіксуються у відповідній ухвалі суду, на яку може бути подано скаргу, внесено окреме подання (п. 19 ст. 293 ЦПК).

___ § 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

Встановлені законом правила виконання судових рішень властив всьому виконавчому провадженню.

Відповідно до принципу диспозитивності державний виконавец починає виконавче провадження: за заявою стягувача або його пред ставника про примусове виконання рішення на підставі виконавчог документа; за заявою прокурора у випадках представництва інтересі громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом ви падках.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання ви конавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закін чився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, і це' документ відповідає вимогам, передбаченим законодавством.

Державний виконавець у триденний строк з дня надходження д нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття ви­конавчого провадження. У постанові державний виконавець встанов лює строк для добровільного виконання рішення, який не може пере­вищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцят днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення піс ля закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчог збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передба чених законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізні ше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (по садовій особі), який видав виконавчий документ.

Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкрит­тя виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржни­ка (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночас­но з винесенням такої постанови державний виконавець може про­вести опис і арешт майна боржника.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної ви­конавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого прова­дження у разі:

пропущення встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. З Закону «Про виконавче провадження» (далі — Закон);

наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (ст. 26 Закону).

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний ви­конавець у триденний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником від­повідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосеред­ньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявни­кові. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у десятиденний строк з моменту її одержання.

За загальними правилами державний виконавець може приступити до примусового виконання лише після закінчення строку, встановлено­го для добровільного виконання. При цьому слід враховувати, що ви­конавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття ви­конавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характе­ру — у двомісячний строк (ст. 25 Закону). Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, роз­строчки виконання, змін способу і порядку виконання та ін.).

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний ви­конавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.

Частини четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...

Державний виконавець, розпочинаючи виконувати рішення, мі впевнитися, чи отримана боржником копія постанови про відкрип виконавчого провадження та чи вчинені ним дії, спрямовані на добі вільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконаї чого провадження (далі — документи виконавчого провадження), яі повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та іі ших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам супровідними листами простою кореспонденцією.

За умови авансування стягувачем витрат на проведення виконавчі дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасні кам виконавчого провадження рекомендованими листами.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження доі менти виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам фак­симільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавче го провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронної поштою, вважаються врученими за наявності належного підтверджен­ня їх одержання адресатами.

Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою де{ жавним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого прова­дження під розписку.

Належно оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій (ст. 27 Закону).

У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підпису­ється стягувачем та боржником і є підставою для закінчення виконав­чого провадження.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рі­шення повністю або частково, державний виконавець невідкладно починає його примусове виконання в межах строку, передбаченого ст. 25 Закону.

Виконання може провадитися у робочі дні з шостої до двадцять другої години. Конкретний час здійснення виконавчих дій визначаєть­ся державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.