 |
|
Глава XXXVIII __ ПРОВАДЖЕННЯ 4 страница
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання не-
Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження
можливе або у разі коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника. Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного органу державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Боржник та інші особи зобов'язані забезпечити державному виконавцю проникнення до житла або будь-якого іншого приміщення для здійснення виконавчих дій. Якщо зазначені особи порушують ці правила, виникає необхідність примусового проникнення до житла. На підставі ст. 376 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові в.ід інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає це подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
У процесі виконання іноді виникають обставини, що перешкоджають здійсненню таких дій, викликають ускладнення виконання рішення або роблять його неможливим. Такі ускладнення можливі у формі відстрочки, розстрочки, зміни порядку і способу виконання рішення, відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, повернення виконавчих документів стягувачеві та закінчення виконавчого провадження.
Державний виконавець може відстрочити чи розстрочити виконання рішення тільки за ухвалою суду.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання.
Відстрочка та розстрочка виконання застосовуються на захист інтересів боржника. Зміна способу та порядку виконання можуть задоволь-
Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
няти і стягувача, особливо в тих випадках, коли реалізація юрисдикцій-ного акта знаходиться під загрозою або виявляється неможливою.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення у строк або встановленим судом способом.
Відстрочка — це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти передбачення судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, встановлені раніше. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання: майнової на грошову і, навпаки, грошової на майнову, тобто у двох випадках: за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, суд може змінити спосіб виконання рішення і постановити про стягнення вартості цього майна. Але якщо виконується постановлене судом факультативне рішення, то для стягнення замість майна його вартості достатньо лише акта державного виконавця про неможливість стягнення майна в натурі, оскільки воля суду вже висловлена в його рішенні.
Суд має розглянути відповідну заяву в судовому засіданні в десятиденний строк.
При вирішенні питання про розстрочку, відстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання сторони не повідомляються про час і місце судового засідання, а викликаються. Це зумовлює можливість у випадку їх неявки застосувати загальні правила цивільного процесу, тобто норму ст. 169 ЦПК, яка передбачає наслідки неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі. У випадку, коли сто-
Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження
рони не були присутні у судовому засіданні, копії ухвали суду надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. З ст. 222 ЦПК).
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до десяти днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду у триденний строк.
Зупинення виконавчого провадження — перерва у здійсненні виконавчої діяльності на невизначений строк, який настає за наявності обставин, точно зазначених у законі (статті 34,35 Закону). Закон передбачає обов'язкове та факультативне зупинення виконання залежно від обставин, що його зумовили.
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
визнання стягувача або боржника недієздатним;
проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, у передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право;
подання до суду позову про виключення майна з акта опису і арешту;
порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника;
Частіша четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;
внесення касаційної скарги прокурора на рішення суду;
звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником;
надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;
призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України.
Факультативне (необов'язкове) зупинення допускається на прохання сторони або за ініціативою державного виконавця за наявності таких підстав:
звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;
прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;
перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;
знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;
прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;
Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження
оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;
призначення експертизи;
надання сторонам строку для запрошення перекладача.
Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить мотивовану постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Поновлюється зупинене виконавче провадження за заявою стягувача або за ініціативою державного виконавця після усунення обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Закінчення виконавчого провадження тягне за собою втрату права на його поновлення. Воно має місце у випадках:
визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи — сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступни-цтва;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника-юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. З ст. 76 Закону;
якщо рішення фактично виконане, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Закінчення виконавчого провадження оформлюється мотивованою постановою державного виконавця. Ця постанова затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.
У разі закінчення виконавчого провадження припиняється дія арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження підлягає поновленню, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження буде визнана судом незаконною. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніш як у триденний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувача і боржника, а також суд про відновлення виконавчого провадження.
Стаття 40 Закону регулює порядок і підстави повернення виконавчих документів стягувачеві без виконання або при частковому виконанні. Виконавчий лист повертається стягувачеві:
за письмовою заявою стягувача;
якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що мають бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
Глава XL. Загальні правила виконавчого провадження
у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника-юридичної особи, місце проживання боржника-фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у ч. 1 ст. 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;
якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому слід враховувати, що права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувач позбавляється тільки при поверненні йому виконавчого документа на підставі письмової заяви, у всіх же інших випадках таке повторне звернення є можливим.
Законодавство встановлює чотири види заходів примусового виконання:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням, наприклад, вчинення певних дій, не пов'язаних із передачею майна або коштів: ремонт чи переобладнання приміщень, передача дитини на виховання тощо.
Заходи примусового виконання визначаються згідно із законом судом у судовому рішенні. Вибір заходів залежить від змісту спірних правовідносин між сторонами та складу і суті фактичних обставин у справі.
Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватися державним виконавцем у процесі виконавчого провадження.
Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
Питання для самоконтролю
1. Що виступає підставами виконання судових рішень у виконавчому провадженні?
2. Які виконавчі документи підлягають виконанню державною виконавчою службою?
3. Які вимоги пред'являються законом до змісту виконавчого документа?
4. Що таке строки давності у виконавчому провадженні?
5. Протягом якого строку можуть бути пред'явлені до виконання виконавчі документи?
6. Назвіть підстави переривання строку давності.
7. Назвіть підстави для відкриття виконавчого провадження.
8. За якими правилами визначається місце виконання рішення?
9. Які заходи примусового виконання передбачено чинним законодавством?
10. Які є підстави для зупинення виконавчого провадження?
11. Які наслідки завершення виконавчого провадження передбачено законом?
Глава XL1. Окремі виконавчі дії
Глава XLI нпммині^ннм ОКРЕМІ ВИКОНАВЧІ ДІЇ
*__«_ § 1. Звернення стягнення на майно боржника
Першочерговість звернення стягнення на майно боржника встановлена законодавством.
У стадії виконання рішень під майном слід розуміти: 1) речі боржника, що знаходяться у нього і в інших осіб, на які закон дозволяє звернення стягнення; 2) грошові суми, які знаходяться у боржника і в інших осіб або належні боржникові від інших осіб; 3) цінності. Закон встановлює перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення (додаток до Закону України «Про виконавче провадження»), що гарантує задоволення потреб боржника і його утриманців у предметах першої необхідності.
Закон встановлює певні способи звернення стягнення на майно боржника, а саме: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.
Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
Це питання вирішується негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця на підставі ст. 377 ЦПК.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладене стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніш місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця згідно з правилами ст. 379 ЦПК.
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпо відальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. 978
Глава ХЫ. Окремі виконавчі дії
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не зачіпають його законних інтересів.
При проведенні опису складається акт. В акті опису необхідно вказати майно, на яке звертається стягнення, його характерні ознаки й оцінку як кожної речі, так і всього описаного майна. Крім того, в акті опису необхідно вказати майно, що залишається боржнику та його сім'ї як предмети першої необхідності, а також зазначити все інше майно, на яке стягнення не звертається. Акт опису підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, стягувачем, боржником, іншими особами, що були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий — видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.
При проведенні опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
Частина четверта. Виконавче провадження. Відновлення втраченого...
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати на призначення суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.
Описане і не вилучене при складанні акта опису майно передається на зберігання боржнику або іншим особам, призначеним державним виконавцем — зберігачеві, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, — також зберігачеві.
Зберігачем описаного майна державний виконавець призначає іншу особу у випадках, коли боржник, члени його сім'ї або представник боржника — юридичної особи відмовились прийняти майно на зберігання, були відсутніми при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання.
Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності.
За потреби державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.
Глава ХЫ. Окремі виконавчі дії
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звертається з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності.
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Отримавши виконавчий документ про присудження стягувачеві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і встановлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин.
Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу у трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші — вручаються стягувачеві та боржникові під розписку на першому примірнику.
У випадку письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.