Здавалка
Главная | Обратная связь

Глава XXXVIII __ ПРОВАДЖЕННЯ 9 страница



в) угода між СРСР та Австрійською Республікою з питань цивіль­
ного процесу від 11 березня 1970 p.;

г) угода між СРСР та Францією про передачу судових та нотарі­
альних документів і виконання судових доручень по цивільних та
торговельних справах від 11.08.1936 р.

Цивільні процесуальні норми містяться також в укладених Украї­ною Консульських конвенціях та договорах. Зокрема, Україною укла­дено Консульські Конвенції з Азербайджанською Республікою (під­писано 24 березня 1997 р.), Туркменістаном (підписано 29 січня 1998 р.), Узбекистаном (підписано 19 лютого 1998 p.). Турецькою Республікою (підписано 21 травня 1998 p.), Республікою Македонія (підписано 10 квітня 2000 p.), Союзною Республікою Югославія (підписано 01 жов­тня 2001 p.), Республікою Куба (підписано 23 вересня 2002 p.), Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією (під­писано 14 жовтня 2003 p.), Італійською Республікою (підписано 23 груд­ня 2003 p.), Республікою Білорусь (підписано 20 січня 2009 р.) та ін.

Важливим джерелом МЦП є Віденська конвенція від 23 серпня 1978 р. «Про правонаступництво держав відносно договорів». Стосов­но міжнародних договорів, в яких Україна самостійно не брала участі, діють загальні положення Конвенції, викладені в ч. IV «Об'єднання та відокремлення держав», і зокрема ст. 34 «Правонаступництво держав в разі відокремлення частин держави». Згідно з цією статтею, якщо частини території держави відокремлюються і утворюють нові держа­ви, будь-який договір, що діє на момент правонаступництва держав, продовжує діяти щодо кожної утвореної таким чином держави-наступника. Норми міжнародного цивільного процесу містяться і в Конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 p., яка встановила умови та межі дії міжнародних угод.

Окремо слід виділити Гаазьку конвенцію з питань цивільного про­цесу (1954 р.). СРСР брав участь у цій Конвенції з 26 липня 1967 р.

Бажаючи полегшити передачу та виконання судових доручень, а також створити відповідні засоби для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк, Україна приєдналась до двох конвенцій: Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, укладеної 18 березня 1970 р., та Конвенції


Глава XL1V. Природа міжнародного цивільного процесу

про вручення за кордоном судових та позасудових документів у ци­вільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 р. у м. Гаага. Ці конвенції замінюють положення статей з 1 по 16 Гаазької конвенції від 1 березня 1954 р. з питань цивільного процесу.

Після приєднання України до Статуту Ради Європи 31 жовтня 1995 р. слід відзначити Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p., а також Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до цієї Конвенції, які були ратифіковані Україною 17 липня 1997 р., та протоколи № 12,14, які були ратифіковані Україною 09.02.2006 р. Стаття 6 цієї Конвенції передбачає, що кожен має право на справед­ливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру... Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене осо­бами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

До джерел міжнародного цивільного процесу належать також нор­ми Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 p., в яких брав участь СРСР, і які є чинними для України.

Вирішуючи питання про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів, суди України повинні з'ясовувати наявність між­народних договорів про взаємне надання правової допомоги між Укра­їною і державою, від якої надійшло відповідне клопотання. На цей час є чинними, зокрема, такі міжнародні договори з цього питання, які Україна уклала або до яких вона приєдналася:

а) Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивіль­
них, сімейних та кримінальних справах, укладена державами — члена­
ми Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22.01.1993 р.1;

б) Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням
господарської діяльності, підписана урядами держав — учасниць
Співдружності Незалежних Держав у м. Києві 20.03.1992 p.;

1 На сьогодні Міністерством юстиції України здійснюються заходи щодо підготов­ки пропозицій про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка була укладена в м. Кишинів 7 жов­тня 2002 р. Тобто для України зазначена Конвенція поки ще чинності не набула, а отже, діють лише Конвенція 1993 р. та Протокол до неї 1997 р. (див.: Лист Міністерства юс­тиції України від 21.01.2006 р. «Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах»).


Частина п 'ята. Міжнародний цивйіьний процес

в) Конвенція про визнання й виконання іноземних арбітражних
рішень, укладена у м. Нью-Йорку в 1958 p.;

г) Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж,
підписана в м. Женеві 21.04.1961 p.;

д) Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або
комерційних справах, укладена в м. Гаазі 18 березня 1970 р., у частині
відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень;

є) Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 2 жовтня 1973 р. у м. Гаазі;

ж) Конвенція про визнання і виконання рішень у справах про алі­
ментні обов'язки щодо дітей від 15 квітня 1958 p.;

з) Конвенція про компетенцію влади і право, яке підлягає застосу­
ванню, та про визнання рішень у галузі усиновлення від 05 листопада
1965 р.;

и) Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визна­ння, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідаль­ності та заходів захисту дітей, вчинена 19 жовтня 1996 р. у м. Гаазі, та ін.

Аналіз діючих багатосторонніх міжнародних конвенцій свідчить про те, що уніфікація правил з питань юрисдикції, надання правово допомоги, визнання і виконання постановлених рішень не вирішує головної проблеми — створення єдиного процесуального простору. Навіть практика настільки інтегрованого співтовариства, яким є євро­пейське, дає приклади збереження дії такого інституту, як публічний порядок. Крім того, ефективність взаємодії судових органів досягаєть­ся, коли загальні угоди з питань міжнародного цивільного процесу доповнюються детальними правилами про вчинення окремих проце­суальних дій. Наприклад, з урахуванням досвіду застосування Брюс­сельської конвенції з питань юрисдикції та примусового виконання рішень щодо цивільних та комерційних спорів від 27 вересня 1968 р. прийнято Регламент (ЄС) Ради від 29.05.2000 р. № 1347/2000 про ком­петенцію, визнання та виконання постанов у шлюбних справах і у справах, які стосуються батьківської відповідальності подружжя щодо спільних дітей; Регламент (ЄС) Ради від 29.05.2000 р. № 1348/2000 про вручення судових і несудових документів у цивільних і комерційних справах, Регламент (ЄС) Ради від 22.12.2000 р. № 44/2001 про судову компетенцію, визнання та примусове виконання судових рішень у ци­вільних та комерційних справах та ін.



 


Глава XLIV. Природа міжнародного цивільного процесу


 


Питання для самоконтролю

1. Що таке іноземний елемент у міжнародному приватному праві?

2. Дайте понятійну характеристику міжнародного цивільного процесу та його предмета.

3. Які існують теорії міжнародного цивільного процесуально­го права?

4. Яке місце посідає міжнародний цивільний процес у системі права?

5. Що виступає джерелами міжнародного цивільного процесу?

6. Дайте характеристику внутрішнього законодавства як дже­рела міжнародного цивільного процесу?

7. Які міжнародні договори є джерелами міжнародного цивіль­ного процесу?

8. Що означає правило lex fori у міжнародному цивільному

процесі.'


 


 


 

 


Частіша п 'ята. Міжнародний цивільний процес

Глава XLVi







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.