Глава XXXVIII __ ПРОВАДЖЕННЯ 9 страница
в) угода між СРСР та Австрійською Республікою з питань цивіль г) угода між СРСР та Францією про передачу судових та нотарі Цивільні процесуальні норми містяться також в укладених Україною Консульських конвенціях та договорах. Зокрема, Україною укладено Консульські Конвенції з Азербайджанською Республікою (підписано 24 березня 1997 р.), Туркменістаном (підписано 29 січня 1998 р.), Узбекистаном (підписано 19 лютого 1998 p.). Турецькою Республікою (підписано 21 травня 1998 p.), Республікою Македонія (підписано 10 квітня 2000 p.), Союзною Республікою Югославія (підписано 01 жовтня 2001 p.), Республікою Куба (підписано 23 вересня 2002 p.), Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією (підписано 14 жовтня 2003 p.), Італійською Республікою (підписано 23 грудня 2003 p.), Республікою Білорусь (підписано 20 січня 2009 р.) та ін. Важливим джерелом МЦП є Віденська конвенція від 23 серпня 1978 р. «Про правонаступництво держав відносно договорів». Стосовно міжнародних договорів, в яких Україна самостійно не брала участі, діють загальні положення Конвенції, викладені в ч. IV «Об'єднання та відокремлення держав», і зокрема ст. 34 «Правонаступництво держав в разі відокремлення частин держави». Згідно з цією статтею, якщо частини території держави відокремлюються і утворюють нові держави, будь-який договір, що діє на момент правонаступництва держав, продовжує діяти щодо кожної утвореної таким чином держави-наступника. Норми міжнародного цивільного процесу містяться і в Конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 p., яка встановила умови та межі дії міжнародних угод. Окремо слід виділити Гаазьку конвенцію з питань цивільного процесу (1954 р.). СРСР брав участь у цій Конвенції з 26 липня 1967 р. Бажаючи полегшити передачу та виконання судових доручень, а також створити відповідні засоби для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк, Україна приєдналась до двох конвенцій: Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, укладеної 18 березня 1970 р., та Конвенції Глава XL1V. Природа міжнародного цивільного процесу про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 р. у м. Гаага. Ці конвенції замінюють положення статей з 1 по 16 Гаазької конвенції від 1 березня 1954 р. з питань цивільного процесу. Після приєднання України до Статуту Ради Європи 31 жовтня 1995 р. слід відзначити Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p., а також Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до цієї Конвенції, які були ратифіковані Україною 17 липня 1997 р., та протоколи № 12,14, які були ратифіковані Україною 09.02.2006 р. Стаття 6 цієї Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру... Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До джерел міжнародного цивільного процесу належать також норми Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 p., в яких брав участь СРСР, і які є чинними для України. Вирішуючи питання про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів, суди України повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, від якої надійшло відповідне клопотання. На цей час є чинними, зокрема, такі міжнародні договори з цього питання, які Україна уклала або до яких вона приєдналася: а) Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивіль б) Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням 1 На сьогодні Міністерством юстиції України здійснюються заходи щодо підготовки пропозицій про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка була укладена в м. Кишинів 7 жовтня 2002 р. Тобто для України зазначена Конвенція поки ще чинності не набула, а отже, діють лише Конвенція 1993 р. та Протокол до неї 1997 р. (див.: Лист Міністерства юстиції України від 21.01.2006 р. «Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах»). Частина п 'ята. Міжнародний цивйіьний процес в) Конвенція про визнання й виконання іноземних арбітражних г) Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, д) Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або є) Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 2 жовтня 1973 р. у м. Гаазі; ж) Конвенція про визнання і виконання рішень у справах про алі з) Конвенція про компетенцію влади і право, яке підлягає застосу и) Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчинена 19 жовтня 1996 р. у м. Гаазі, та ін. Аналіз діючих багатосторонніх міжнародних конвенцій свідчить про те, що уніфікація правил з питань юрисдикції, надання правово допомоги, визнання і виконання постановлених рішень не вирішує головної проблеми — створення єдиного процесуального простору. Навіть практика настільки інтегрованого співтовариства, яким є європейське, дає приклади збереження дії такого інституту, як публічний порядок. Крім того, ефективність взаємодії судових органів досягається, коли загальні угоди з питань міжнародного цивільного процесу доповнюються детальними правилами про вчинення окремих процесуальних дій. Наприклад, з урахуванням досвіду застосування Брюссельської конвенції з питань юрисдикції та примусового виконання рішень щодо цивільних та комерційних спорів від 27 вересня 1968 р. прийнято Регламент (ЄС) Ради від 29.05.2000 р. № 1347/2000 про компетенцію, визнання та виконання постанов у шлюбних справах і у справах, які стосуються батьківської відповідальності подружжя щодо спільних дітей; Регламент (ЄС) Ради від 29.05.2000 р. № 1348/2000 про вручення судових і несудових документів у цивільних і комерційних справах, Регламент (ЄС) Ради від 22.12.2000 р. № 44/2001 про судову компетенцію, визнання та примусове виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах та ін.
Глава XLIV. Природа міжнародного цивільного процесу
Питання для самоконтролю 1. Що таке іноземний елемент у міжнародному приватному праві? 2. Дайте понятійну характеристику міжнародного цивільного процесу та його предмета. 3. Які існують теорії міжнародного цивільного процесуального права? 4. Яке місце посідає міжнародний цивільний процес у системі права? 5. Що виступає джерелами міжнародного цивільного процесу? 6. Дайте характеристику внутрішнього законодавства як джерела міжнародного цивільного процесу? 7. Які міжнародні договори є джерелами міжнародного цивільного процесу? 8. Що означає правило lex fori у міжнародному цивільному процесі.'
Частіша п 'ята. Міжнародний цивільний процес Глава XLVi ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|