Здавалка
Главная | Обратная связь

Та виконання рішень іноземних судів 7 страница



При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, поста­нови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, по­станови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. 1164


Глава XLIX. Господарське судочинство

У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господар­ський суд виносить ухвалу.

Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийня­то нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або проваджен­ня у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за змінени­ми чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керів­ника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно ви­лучено державним виконавцем.

Якщо невиконані рішення або постанова змінені чи скасовані і при­йнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або про­вадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, госпо­дарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішен­ням, постановою.

Стягувач, боржник та прокурор мають право оскаржити до госпо­дарського суду дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби України щодо виконання рішень, ухвал і постанов господар­ських судів.

Відповідно до ст. 1212 ГПК такі скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсила­ється стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному та касаційному по­рядку.


Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

Питання для самоконтролю

1. Які справи розглядаються господарськими судами?

2. Які є особливості розгляду справ про банкрутство?

3. Якою є класифікація учасників господарського процесу?

4. Які є правила та види підсудності господарських справ?

5. Які є особливості правил доказування та доказів у господар­ському процесі?

6. Які забезпечувальні заходи передбачені в господарському процесі?

7. Яким є порядок розгляду справ господарським судом?

8. Які рішення по справі ухвалює господарський суд?

9. Які існують форми перегляду рішень господарських судів?

10. Які є особливості виконання рішень господарських судів?


Глава L. Адміністративне судочинство

АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО

—— § 1. Адміністративні суди та їх система

Згідно зі ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є за­хист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юри­дичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх по­садових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на ви­конання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупере-дженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 2 ст. З КАС адміністративний суд — це суд загаль­ної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 21,26, 31, 38) та КАС передбачена така система спеціалізованих адміністративних судів.

Судами першої інстанції є дворівнева система місцевих адміністра­тивних судів: місцеві загальні суди (районні, районні в містах, міські та міськраионні), які вирішують адміністративні справи, що визначені процесуальним законом, та окружні адміністративні суди.

Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київ­ська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи служ­бових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішу­ються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Відповідно до Указу Президента № 1417/2004 від 16 листопада 2004 р. «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних


Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» (з наступ­ними змінами) з 1 січня 2005 р. створено в системі адміністративних судів України 27 місцевих (окружних) судів, тобто в кожній області, місті Києві та Севастополі, в Автономній Республіці Крим.

Другою судовою інстанцією є апеляційний адміністративний суд для перегляду в апеляційному порядку рішень місцевих загальних судів з адміністративних справ та рішень окружних адміністративних судів. Повноваження апеляційних судів поширюються на визначені зазначеним Указом території, тобто переглядають рішення судів, які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції.

На цей час у системі адміністративних судів України діють 9 апе­ляційних адміністративних судів: Вінницький апеляційний адміністра­тивний суд (Вінницька, Хмельницька, Чернівецька області); Дніпро­петровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Донецький апеляційний адміні­стративний суд (Донецька, Луганська області); Житомирський апеля­ційний адміністративний суд (Житомирська, Рівненська області); Ки­ївський апеляційний адміністративний суд (Київська, Черкаська, Чер­нігівська області та місто Київ); Львівський апеляційний адміністра­тивний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області); Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області); Севастопольський апе­ляційний адміністративний суд (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь); Харківський апеляційний адміністративний суд (Пол­тавська, Сумська, Харківська області).

Судом третьої інстанції (касаційної) для адміністративних справ є Вищий адміністративний суд України, який переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вищому спеціалізованому суді утворюються палати з роз­гляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеці­алізованого суду за пропозицією голови суду. Згідно з рішенням зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 09.08.2010 р. № 8 «Про склад судових палат Вищого адміністративного суду України» затверджено п'ять судових палат та визначено їх склад.

У випадках, передбачених процесуальним законом, Вищий адмі­ністративний суд України розглядає справи як суд першої або апеля-


Глава L. Адміністративне судочинство

цінної інстанції. Наприклад, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії Вищий адміністративний суд України визначений як суд апеляційної інстанції (ч. З ст. 172, ч. 6 ст. 177 КАС), а у справах щодо встановлення Цен­тральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Вищий адміністративний суд України є судом першої і останньої інстанції (ч. 4 ст. 18 КАС).

Згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. На цей час повноваження Верховного Суду України визначені ч. 2 ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зводяться до тако­го. Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднако­вого застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї інстанції тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає спра­ви у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи від­сутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Прези­дентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, ін­ших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється на підставі відповідних галузевих принципів. Принципи адміністративного судо­чинства закріплені у статтях 7-15,16 КАС. До них належать принципи: верховенства права; законності; рівності усіх учасників адміністратив­ного процесу перед законом і судом; змагальності сторін, диспозитив-ності та офіційного з'ясування всіх обставин справи; гласності й від­критості адміністративного процесу, фіксування судового засідання технічними засобами; державної мови судочинства; забезпечення апе­ляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених КАС, обов'язковості судових рішень.


Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

Зміст указаних принципів визначено у нормах Конституції та КАС. Деякі принципи в адміністративному судочинстві мають певну специ­фіку. Так, особливістю є те, що на відміну від ЦПК у КАС закріплено принцип верховенства права. Характеристику принципу верховенства права, зокрема, надано у Рішенні Конституційного Суду України у спра­ві про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 р. У пункті 4.1 цього Рішення зазначено, що Україна є правовою державою. Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найви­щою соціальною цінністю. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної спра­ведливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Важливе значення для адміністративних судів має положення ч. 2 ст. 8 КАС, в якому зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Свропейського суду з прав люди­ни. Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основопо­ложних свобод юрисдикція Суду поширюється на всі питання, що сто­суються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї.

Особливістю адміністративного судочинства є і те, що КАС специ­фічно закріплює принцип змагальності та офіційності. Так, щодо принципу змагальності ч. 1 ст. 11 КАС зазначає, що розгляд і вирішен­ня справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагаль­ності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведен­ні перед судом їх переконливості. З урахуванням особливостей та завдань адміністративного судочинства, враховуючи суб'єктний склад учасників публічно-правового спору, на відміну від цивільного та господарського процесів, в адміністративному процесі суд може вста­новлювати обставини справи не лише на підставі доказів, які надані сторонами або зібрані судом за їх клопотанням, а також і на підставі доказів, які суд зібрав з власної ініціативи, якщо вважав, що їх не ви­стачає (ч. 5 ст. 11 КАС).

Ураховуючи більш активну роль суду в змагальності як принципі адміністративного судочинства, зазначене дає підстави стверджувати, що в адміністративному процесі є поєднання елементів змагального 1170


Глава L. Адміністративне судочинство

та слідчого (розшукового) процесів. Принцип змагальності тісно по­єднується з принципом офіційного з'ясування обставин справ.

Найбільш повно зміст принципу офіційності розкрито у Рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 9 вересня 2010 р. у справі № 1-40/2010, у п. 3.3 якого наголошується, що, на відміну від цивільного судочинства, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга стат­ті 69, частина п'ята статті 71 КАС України). Обов'язок щодо доказуван­ня правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адмі­ністративний позов (частина друга статті 71 КАС України), а в цивіль­ному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 11, частина перша статті 60 ЦПК України). «Суб'єкт влад­них повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі неви­конання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріа­ли», а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то «суд вирішує справу на основі наявних доказів» (частини четверта, шоста статті 71 КАС України). Цивільно-процесуальне законодавство не встановлює для суду таких повноважень.

Отже, прояв активності суду, тобто офіційності, міститься в бага­тьох нормах КАС, зокрема він зафіксований частинами 4 і 5 ст. 11 КАС, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та ви­требування доказів із власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 4 ст. 71 КАС передбачено, що суб'єкт владних повно­важень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд справи, якщо ці дії по­зивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч. 4 ст. 112 КАС). Те саме стосується при­мирення сторін (ч. З ст. 113 КАС).


Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

—^— § 2. Адміністративна юрисдикція. Підсудність справ

Предметом адміністративної юрисдикції є всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (п. 1 ст. З, ч. 2 ст. 4 КАС).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС предметом судового розгляду в адміністра­тивних справах є будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів влад­них повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи без­діяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку зі здійснен­ням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повно­важень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повно­важень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повно­важень;

4) спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинен­ня, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ч. З ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.


Глава L. Адміністративне судочинство

Адміністративну юрисдикцію характеризує те, що обов'язковим учасником публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, а характер спору є публічно-правовим. Визначення спору як публічно-правового є найскладнішим у правозастосовній практиці. Як зазна­чено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.03.2011 №334/8/13-11, 11.03.2011 № 259/0/4-11, при визна­ченні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних право­відносин. У вказаному листі суди виходять із нормативного визначен­ня завдань адміністративного судочинства, поняття адміністративної справи та на підставі аналізу відповідних норм наголошують, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який ви­пливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Як приклад, не належать до юрисдикції адмі­ністративних судів спори з приводу перевірки заяви про злочин та її вирішення органами дізнання, слідства та прокуратури, оскільки вони не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, тому що під час такої перевірки ці органи виконують не владні управлінські функції, а владні процесу­альні функції.

Одним із критеріїв, що розподіляє всю сукупність виникаючих у державі публічно-правових спорів між судами адміністративної юрисдикції, є інститут підсудності або його ще називають територі­альною юрисдикцією1.

КАС виділяє предметну, територіальну та інстанційну підсуд­ність.

Предметна підсудність дозволяє визначити, адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу як суд першої інстан­ції. Наприклад, у ЦП К такого виду підсудності немає, оскільки за правилами ст. 107 ЦПК усі справи, що підлягають вирішенню в по­рядку цивільного судочинства, розглядаються за першою інстанцією місцевими судами.

Предметна підсудність залежить від характеру матеріально-правових відносин (предмета спору) та від суб'єктного складу сторін спору.

1 Теорія та практика судової діяльності [Текст] : наук.-практ. посіб. - К. : Атіка, 2007. - С 8.


Частіша шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах


 


Найбільш доступні для населення є саме районні, районні в містах, міські та міськраионні суди (місцеві загальні суди), які розглядають більшість адміністративних справ одноособово.

Відповідно до ст. 18 КАС місцеві загальні суди розглядають: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміні­стративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про при­тягнення до адміністративної відповідальності; 3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання. одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним гро­мадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київ­ська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18 КАС).

Крім того, відносно посадовців місцевих органів виконавчої влади задля забезпечення доступності правосуддя заявнику надається право вибору, до якого суду звертатися. Так, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконав­чої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за ви­бором позивача (ч. З ст. 18 КАС).

Ураховуючи особливості справ, пов'язаних із реалізацією виборчих прав, які потребують негайного та остаточного вирішення, вони за підсудністю віднесені до повноваження Вищого адміністративного суду як суду першої та останньої інстанції. Це справи: щодо встанов­лення Центральною виборчою комісією результатів виборів або все­українського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої

 


Глава L. Адміністративне судочинство

ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18 КАС).

У разі невизначеності нормами КАС предметної підсудності адмі­ністративної справи така справа розглядається місцевим адміністра­тивним судом за вибором позивача (ч. 5 ст. 18 КАС).

Територіальна підсудність дозволяє розмежувати предметну ком­петенцію адміністративних судів одного рівня залежно від місця роз­гляду справи за першою інстанцією.

Як і в інших процесуальних кодексах, територіальна підсудність за правилами КАС поділяється на загальну, альтернативну, виключну та за зв'язком справ.

Загальною територіальною підсудністю є правило, за яким адміні­стративний позов подається до суду за місцезнаходженням відповіда­ча (ч. 1 ст. 19 КАС) і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або не доповнена іншим видом територіальної підсудності. Це правило обумовлене тим, що при оскарженні, наприклад, нормативно-правового акта, який стосується багатьох осіб, подання позовів за місцем проживання кожного заявника могло б призвести до появи конкуруючих рішень, що є недопустимим.

Альтернативна територіальна підсудність визначена у ч. 2 ст. 19 КАС щодо справ, які безпосередньо стосуються інтересів позивача, тому адміністративний позов подається за його вибором до суду за місцезна­ходженням відповідача або за місцем проживання (перебування, зна­ходження) позивача. Це справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повно­важень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). У разі невизначеності нормами КАС територіальної підсудності адміністративної справи така справа роз­глядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС), проте з дотриманням правил предметної підсудності.

Виключна підсудність передбачає, що адміністративний позов може бути поданий тільки до певного суду. У цьому випадку застосування інших видів підсудності виключається. Так, згідно з ч. З ст. 19 КАС адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрально­го органу виконавчої влади. Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених КАС; адміністра­тивні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комі-


Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах


 


тету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

До територіальної підсудності за зв'язком справ належить правило, встановлене ч. 1 ст. 21 КАС, де передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Це справи, в яких заявлені вимоги, що тісно пов'язані між собою і їх розгляд в одному процесі дозволяє краще дослідити всі фактичні обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, а також досягається економія часу та процесуальних засобів.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рі­шеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в поряд­ку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС).

До підсудності за зв'язком справ належить і пред'явлення позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки такий позов подається до суду за місцем розгляду первісного позову (ч. 1 ст. 53 КАС).

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. З ст. 21 КАС).

Інстанційна підсудність дозволяє розмежувати компетенцію адмі­ністративних судів різного рівня інстанцій. Це суди першої, апеляцій­ної та касаційної інстанцій, які вирішують справи, віднесені процесу­альним законом до їх повноважень.

Статтею 20 КАС встановлено, що місцеві адміністративні суди (міс­цеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів, які знаходяться у межах їхньої тери-

„76


Глава L. Адміністративне судочинство

торіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному по­рядку як суд касаційної інстанції.

Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністратив­них судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Проте, ураховуючи особливості категорій справ, пов'язаних з ви­борчим процесом чи референдумом. Вищий адміністративний суд є судом трьох інстанцій. Крім суду касаційної інстанції, у випадку, ви­значеному ч. 4 ст. 18 КАС, він розглядає справи як суд першої і остан­ньої інстанції, а у випадку, встановленому ч. 6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.