Та виконання рішень іноземних судів 7 страница
При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. 1164 Глава XLIX. Господарське судочинство У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю. Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо невиконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Стягувач, боржник та прокурор мають право оскаржити до господарського суду дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби України щодо виконання рішень, ухвал і постанов господарських судів. Відповідно до ст. 1212 ГПК такі скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку. Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах Питання для самоконтролю 1. Які справи розглядаються господарськими судами? 2. Які є особливості розгляду справ про банкрутство? 3. Якою є класифікація учасників господарського процесу? 4. Які є правила та види підсудності господарських справ? 5. Які є особливості правил доказування та доказів у господарському процесі? 6. Які забезпечувальні заходи передбачені в господарському процесі? 7. Яким є порядок розгляду справ господарським судом? 8. Які рішення по справі ухвалює господарський суд? 9. Які існують форми перегляду рішень господарських судів? 10. Які є особливості виконання рішень господарських судів? Глава L. Адміністративне судочинство АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО —— § 1. Адміністративні суди та їх система Згідно зі ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупере-дженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до п. 2 ст. З КАС адміністративний суд — це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 21,26, 31, 38) та КАС передбачена така система спеціалізованих адміністративних судів. Судами першої інстанції є дворівнева система місцевих адміністративних судів: місцеві загальні суди (районні, районні в містах, міські та міськраионні), які вирішують адміністративні справи, що визначені процесуальним законом, та окружні адміністративні суди. Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. Відповідно до Указу Президента № 1417/2004 від 16 листопада 2004 р. «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» (з наступними змінами) з 1 січня 2005 р. створено в системі адміністративних судів України 27 місцевих (окружних) судів, тобто в кожній області, місті Києві та Севастополі, в Автономній Республіці Крим. Другою судовою інстанцією є апеляційний адміністративний суд для перегляду в апеляційному порядку рішень місцевих загальних судів з адміністративних справ та рішень окружних адміністративних судів. Повноваження апеляційних судів поширюються на визначені зазначеним Указом території, тобто переглядають рішення судів, які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції. На цей час у системі адміністративних судів України діють 9 апеляційних адміністративних судів: Вінницький апеляційний адміністративний суд (Вінницька, Хмельницька, Чернівецька області); Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Донецький апеляційний адміністративний суд (Донецька, Луганська області); Житомирський апеляційний адміністративний суд (Житомирська, Рівненська області); Київський апеляційний адміністративний суд (Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ); Львівський апеляційний адміністративний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області); Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області); Севастопольський апеляційний адміністративний суд (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь); Харківський апеляційний адміністративний суд (Полтавська, Сумська, Харківська області). Судом третьої інстанції (касаційної) для адміністративних справ є Вищий адміністративний суд України, який переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Згідно з рішенням зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 09.08.2010 р. № 8 «Про склад судових палат Вищого адміністративного суду України» затверджено п'ять судових палат та визначено їх склад. У випадках, передбачених процесуальним законом, Вищий адміністративний суд України розглядає справи як суд першої або апеля- Глава L. Адміністративне судочинство цінної інстанції. Наприклад, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії Вищий адміністративний суд України визначений як суд апеляційної інстанції (ч. З ст. 172, ч. 6 ст. 177 КАС), а у справах щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Вищий адміністративний суд України є судом першої і останньої інстанції (ч. 4 ст. 18 КАС). Згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. На цей час повноваження Верховного Суду України визначені ч. 2 ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зводяться до такого. Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї інстанції тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється на підставі відповідних галузевих принципів. Принципи адміністративного судочинства закріплені у статтях 7-15,16 КАС. До них належать принципи: верховенства права; законності; рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальності сторін, диспозитив-ності та офіційного з'ясування всіх обставин справи; гласності й відкритості адміністративного процесу, фіксування судового засідання технічними засобами; державної мови судочинства; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених КАС, обов'язковості судових рішень. Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах Зміст указаних принципів визначено у нормах Конституції та КАС. Деякі принципи в адміністративному судочинстві мають певну специфіку. Так, особливістю є те, що на відміну від ЦПК у КАС закріплено принцип верховенства права. Характеристику принципу верховенства права, зокрема, надано у Рішенні Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 р. У пункті 4.1 цього Рішення зазначено, що Україна є правовою державою. Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Важливе значення для адміністративних судів має положення ч. 2 ст. 8 КАС, в якому зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Свропейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод юрисдикція Суду поширюється на всі питання, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї. Особливістю адміністративного судочинства є і те, що КАС специфічно закріплює принцип змагальності та офіційності. Так, щодо принципу змагальності ч. 1 ст. 11 КАС зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З урахуванням особливостей та завдань адміністративного судочинства, враховуючи суб'єктний склад учасників публічно-правового спору, на відміну від цивільного та господарського процесів, в адміністративному процесі суд може встановлювати обставини справи не лише на підставі доказів, які надані сторонами або зібрані судом за їх клопотанням, а також і на підставі доказів, які суд зібрав з власної ініціативи, якщо вважав, що їх не вистачає (ч. 5 ст. 11 КАС). Ураховуючи більш активну роль суду в змагальності як принципі адміністративного судочинства, зазначене дає підстави стверджувати, що в адміністративному процесі є поєднання елементів змагального 1170 Глава L. Адміністративне судочинство та слідчого (розшукового) процесів. Принцип змагальності тісно поєднується з принципом офіційного з'ясування обставин справ. Найбільш повно зміст принципу офіційності розкрито у Рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 9 вересня 2010 р. у справі № 1-40/2010, у п. 3.3 якого наголошується, що, на відміну від цивільного судочинства, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга статті 69, частина п'ята статті 71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (частина друга статті 71 КАС України), а в цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 11, частина перша статті 60 ЦПК України). «Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали», а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то «суд вирішує справу на основі наявних доказів» (частини четверта, шоста статті 71 КАС України). Цивільно-процесуальне законодавство не встановлює для суду таких повноважень. Отже, прояв активності суду, тобто офіційності, міститься в багатьох нормах КАС, зокрема він зафіксований частинами 4 і 5 ст. 11 КАС, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Частиною 4 ст. 71 КАС передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч. 4 ст. 112 КАС). Те саме стосується примирення сторін (ч. З ст. 113 КАС). Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах —^— § 2. Адміністративна юрисдикція. Підсудність справ Предметом адміністративної юрисдикції є всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (п. 1 ст. З, ч. 2 ст. 4 КАС). Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС предметом судового розгляду в адміністративних справах є будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Статтею 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Відповідно до ч. З ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. Глава L. Адміністративне судочинство Адміністративну юрисдикцію характеризує те, що обов'язковим учасником публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, а характер спору є публічно-правовим. Визначення спору як публічно-правового є найскладнішим у правозастосовній практиці. Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.03.2011 №334/8/13-11, 11.03.2011 № 259/0/4-11, при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин. У вказаному листі суди виходять із нормативного визначення завдань адміністративного судочинства, поняття адміністративної справи та на підставі аналізу відповідних норм наголошують, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Як приклад, не належать до юрисдикції адміністративних судів спори з приводу перевірки заяви про злочин та її вирішення органами дізнання, слідства та прокуратури, оскільки вони не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, тому що під час такої перевірки ці органи виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Одним із критеріїв, що розподіляє всю сукупність виникаючих у державі публічно-правових спорів між судами адміністративної юрисдикції, є інститут підсудності або його ще називають територіальною юрисдикцією1. КАС виділяє предметну, територіальну та інстанційну підсудність. Предметна підсудність дозволяє визначити, адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу як суд першої інстанції. Наприклад, у ЦП К такого виду підсудності немає, оскільки за правилами ст. 107 ЦПК усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються за першою інстанцією місцевими судами. Предметна підсудність залежить від характеру матеріально-правових відносин (предмета спору) та від суб'єктного складу сторін спору. 1 Теорія та практика судової діяльності [Текст] : наук.-практ. посіб. - К. : Атіка, 2007. - С 8. Частіша шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах
Найбільш доступні для населення є саме районні, районні в містах, міські та міськраионні суди (місцеві загальні суди), які розглядають більшість адміністративних справ одноособово. Відповідно до ст. 18 КАС місцеві загальні суди розглядають: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання. одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18 КАС). Крім того, відносно посадовців місцевих органів виконавчої влади задля забезпечення доступності правосуддя заявнику надається право вибору, до якого суду звертатися. Так, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача (ч. З ст. 18 КАС). Ураховуючи особливості справ, пов'язаних із реалізацією виборчих прав, які потребують негайного та остаточного вирішення, вони за підсудністю віднесені до повноваження Вищого адміністративного суду як суду першої та останньої інстанції. Це справи: щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої
Глава L. Адміністративне судочинство ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18 КАС). У разі невизначеності нормами КАС предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 5 ст. 18 КАС). Територіальна підсудність дозволяє розмежувати предметну компетенцію адміністративних судів одного рівня залежно від місця розгляду справи за першою інстанцією. Як і в інших процесуальних кодексах, територіальна підсудність за правилами КАС поділяється на загальну, альтернативну, виключну та за зв'язком справ. Загальною територіальною підсудністю є правило, за яким адміністративний позов подається до суду за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАС) і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або не доповнена іншим видом територіальної підсудності. Це правило обумовлене тим, що при оскарженні, наприклад, нормативно-правового акта, який стосується багатьох осіб, подання позовів за місцем проживання кожного заявника могло б призвести до появи конкуруючих рішень, що є недопустимим. Альтернативна територіальна підсудність визначена у ч. 2 ст. 19 КАС щодо справ, які безпосередньо стосуються інтересів позивача, тому адміністративний позов подається за його вибором до суду за місцезнаходженням відповідача або за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Це справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). У разі невизначеності нормами КАС територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС), проте з дотриманням правил предметної підсудності. Виключна підсудність передбачає, що адміністративний позов може бути поданий тільки до певного суду. У цьому випадку застосування інших видів підсудності виключається. Так, згідно з ч. З ст. 19 КАС адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади. Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених КАС; адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комі- Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах
тету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. До територіальної підсудності за зв'язком справ належить правило, встановлене ч. 1 ст. 21 КАС, де передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Це справи, в яких заявлені вимоги, що тісно пов'язані між собою і їх розгляд в одному процесі дозволяє краще дослідити всі фактичні обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, а також досягається економія часу та процесуальних засобів. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС). До підсудності за зв'язком справ належить і пред'явлення позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки такий позов подається до суду за місцем розгляду первісного позову (ч. 1 ст. 53 КАС). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. З ст. 21 КАС). Інстанційна підсудність дозволяє розмежувати компетенцію адміністративних судів різного рівня інстанцій. Це суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які вирішують справи, віднесені процесуальним законом до їх повноважень. Статтею 20 КАС встановлено, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів, які знаходяться у межах їхньої тери- „76 Глава L. Адміністративне судочинство торіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку. Проте, ураховуючи особливості категорій справ, пов'язаних з виборчим процесом чи референдумом. Вищий адміністративний суд є судом трьох інстанцій. Крім суду касаційної інстанції, у випадку, визначеному ч. 4 ст. 18 КАС, він розглядає справи як суд першої і останньої інстанції, а у випадку, встановленому ч. 6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|