Главная | Обратная связь

Та виконання рішень іноземних судів 8 страница

Установлені нормами КАС правила підсудності можуть бути по­рушені як особою, яка звертається до суду, так і судом. У зв'язку з цим КАС встановлює правові наслідки порушення правил підсудності.

При пред'явленні адміністративного позову позивачем можуть бути порушені умови реалізації права на позов, тобто позов пред'явлений не до того суду, до підсудності якого належить його розгляд. У такому разі суд відповідно до положень п. 6 ч. З ст. 108 КАС зобов'язаний по­вернути позовну заяву позивачеві для подання до належного суду. Якщо порушення правил предметної підсудності виявилося після відкриття провадження в адміністративній справі, то суд зобов'язаний передати справу на розгляд належному суду незалежно від того, на якій стадії провадження в суді першої інстанції виявлено дане порушення, оскіль­ки суд, який відкрив провадження у справі, не є компетентним у цій справі (п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС). Розгляд справи неналежним судом може бути підставою для скасування рішення після його перегляду з направ­ленням справи на розгляд до належного суду.

«__ § 3. Учасники адміністративного судочинства

При розгляді адміністративної справи в суді у процесі беруть участь багато осіб, які об'єднані загальною назвою — «учасники адміністра­тивного процесу» (гл. 5 розд. II КАС). Серед учасників процесу закон

Частіша шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

виділяє осіб, які беруть участь у справі, — це сторони, треті особи, пред­ставники сторін та третіх осіб (ст. 47 КАС), а також в адміністративних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у випадках, вста­новлених законом. Згідно зі ст. 60 КАС це: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

До учасників процесу закон відносить і другу групу — інші учас­ники процесу, які сприяють здійсненню правосуддя, — це секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач (ст. 62 КАС).

Особи, які беруть участь у справі, займають особливе місце серед інших учасників адміністративного процесу. Вони відіграють у цьому процесі важливу роль, оскільки їх діяльність впливає на рух процесу­альних відносин, виникнення, зміну та припинення процесу в цілому.

Перелічені особи, які беруть участь у справі, об'єднані в одну групу перш за все через наявність у них юридичної заінтересованості у резуль­таті вирішення справи. їх заінтересованість визначається тим, що вони мають відношення до справи як учасники матеріального спору. Це озна­чає, що у своїх судженнях і діях можуть торкатися правової суті адміні­стративної справи, висловлюватися з будь-яких питань, що виникають у ході її розгляду та виконання ухваленого в ній судового рішення.

Ступінь заінтересованості в осіб, які беруть участь у справі, є різним. Це залежить від обсягу процесуальних повноважень, якими вони наді­лені законом. Сторони мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову заінтересованість у результаті вирішення справи, через те що, беручи участь у процесі для захисту своїх суб'єктивних прав, свобод та інтересів, вони перебувають між собою у спірних матеріальних відно­синах, які потребують судового захисту.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ст. 50 КАС). Позивачем в адміністративній справі можуть бути гро­мадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта

Глава L. Адміністративне судочинство

владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видво­рення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмежен­ня щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Певну особливість серед осіб, які беруть участь у справі, мають треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вони, на відміну від інших осіб, не можуть бути ініціаторами виникнення адміністративного процесу. Це пояснюється тим, що юри­дичний інтерес такої особи полягає у вигідному для неї вирішенні спору між позивачем і відповідачем, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін у процесі.

Самостійну групу учасників адміністративного процесу становлять особи, які не беруть участь у справі, і законодавець називає їх іншими учасниками цивільного процесу. Це секретар судового засідання, судо­вий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Зазначені особи не мають юридичної заінтересованості у справі, що й відрізняє їх від осіб, які беруть участь у справі. Незважаючи на відсутність у цих осіб юридичної заінтересованості, обійтись без їх участі в адміністра­тивному процесі неможливо. Метою участі інших учасників адміні­стративного процесу є сприяння у здійсненні правосуддя в адміністра­тивній справі. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, у доказовій діяльності, а суду — у встановленні фактичних обставин справи. Суд і названі особи мають взаємні процесуальні права і обов'язки, тому вони є суб'єктами адміністративних процесуальних відносин. У юридичній літературі їх ще називають неосновними суб'єктами процесуальних правовідносин¹.

_—- § 4. Провадження в адміністративному

суді першої інстанції. Судові рішення

Право на судовий захист порушеного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин здійснюється шляхом звернення до суду з адміністративним позовом. Адміністративний суд розглядає справи в порядку позовного провадження. Правом звернення до суду

¹ Лукьянова, Е. Г. Теория процессуального права [Текст] / Е. Г. Лукьянова. - М.: НОРМА. 2003.-С 215.

Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

наділені всі особи, які вважають, що порушено їх права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч. 1 ст. 6 КАС). Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, встановлених законом (ч. З ст. 6, ч. 4 ст. 50 КАС), і

Провадження в адміністративному суді першої інстанції склада­ється з чотирьох самостійних стадій: 1) звернення до суду та відкрит­тя провадження у справі; 2) підготовче провадження; 3) судовий розгляд справи; 4) ухвалення судового рішення.

Загальна характеристика першої стадії — відкриття провадження у справі — полягає у тому, що адміністративний суд розглядає справи не інакше як за відповідним зверненням, письмовою позовною заявою та лише за наявності якої може відкрити провадження в адміністратив­ній справі.

Відповідно до ст. 105 КАС адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надісла­на до адміністративного суду поштою. Вона може бути складена шля­хом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути на­дана допомога в оформленні позовної заяви. Зазначене стосується лише надання технічної допомоги, тобто надання бланка позовної заяви, консультування щодо порядку, правильності заповнення позовної за­яви та деяких процесуальних аспектів її оформлення і не може стосу­ватися питань кваліфікації спірних правовідносин, порад щодо спосо­бів захисту порушеного права, визначення суті спору тощо, оскільки працівник апарату суду не є особою, яка надає правову допомогу.

Статтею 106 КАС визначено зміст позовної заяви, за недотримання вимог якої суддя одноособово постановляє ухвалу про залишення по­зовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невід­кладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановле­ний судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду (частини 1,2 ст. 108 КАС). Якщо недоліки по­зовної заяви у встановлений судом строк усунені не будуть, адміністра­тивний позов вважається неподаним і суддя ухвалою повертає позов позивачеві.

Крім цієї підстави існують й інші підстави повернення адміністра­тивного позову, що свідчить про порушення позивачем умов реалізації 1180

Глава L. Адміністративне судочинство

права на звернення до суду. Так, згідно з ч. З ст. 108 КАС позовна за­ява повертається позивачеві, якщо: позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання; позовну за­яву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної діє­здатності; позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; у провадженні цього або іншого ад­міністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; справа не підсудна цьому адміністративному суду; позовну заяву з вимогою про стягнення гро­шових коштів, яка грунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, встановленого для оскарження такого рішення.

При надходженні до суду належним чином оформленої позовної заяви питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня її надходження до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної за­яви, у разі залишення позовної заяви без руху, та не пізніше наступно­го дня з дня отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи (у справах, в яких така осо­ба є відповідачем).

Ухвала про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви може бути оскаржена особою, яка подала позовну за­яву. Однак постановления зазначених ухвал не позбавляє права по­вторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановле­ному законом.

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які в процесуальній науці називають передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Передумови — це ті обставини, з якими пов'язано право конкретної особи звернутися до суду з позовом по даній справі. У разі недотримання передумов права на звернення до суду суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, про що суддею одноособово постановляється ухвала. За положеннями ст. 109 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. якщо: 1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: по­станова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі

Чистина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або при­миренням сторін; 3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

На відміну від повернення адміністративного позову, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адмі­ністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Стадія підготовчого провадження є обов'язковою за кожною адмі­ністративною справою незалежно від її складності.

Підготовка справи до розгляду є тією стадією адміністративного процесу, в якій закладаються основи правильного та швидкого вирі­шення справи, а її недооцінка, помилки і прорахунки суддів від само­го початку задають неправильний напрям всьому судовому розгляду, тягнуть численні порушення строків розгляду справи і нерідко є при­чинами скасування судових рішень. «Економія» на зазначених стадіях призводить до значно більших витрат на стадії судового розгляду і до порушення прав осіб, які беруть участь у справі.

Завдання підготовчого провадження — визначити спірні питання між сторонами, вжити заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може збирати доказовий матеріал, вирішува­ти питання про легітимацію учасників процесу, викликати на судовий розгляд осіб, які повинні йому сприяти, та прийняти рішення про про­ведення попереднього судового засідання.

За обгрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходів щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. У такому разі виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур'єра, телефоном, факсом, елек­тронною поштою тощо.

Попереднє судове засідання провадиться не в кожній адміністра­тивній справі, а лише в разі, якщо таке рішення прийме суддя, коли, наприклад, є підстави вважати, що вже на цій стадії спір можна врегу­лювати без судового розгляду, або якщо необхідно визначити (уточни­ти) предмет доказування чи додатково встановити певні обставини справи тощо.

Таке засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегу­лювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебіч-

Глава L. Адміністративне судочинство

ного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює під­готовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Якщо спір між сторонами не врегульовано, після вчинення підго­товчих процесуальних дій, передбачених ч. 4 ст. 111 КАС, суд призна­чає адміністративну справу до судового розгляду. За наслідками під­готовки справи до судового розгляду суд може прийняти постанову по суті публічно-правового спору, якщо відповідач визнав позов і ці його дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Стадія судового розгляду є головною, оскільки в ній найбільш повно реалізуються завдання і принципи адміністративного судочин­ства.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше міся­ця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішу­ються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальною формою судового розгляду є судове засідання, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань, з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюєть­ся в порядку письмового провадження.

Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесу­альних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має зна­чення для вирішення справи. Головуючий у судовому засіданні вживає

Частіша шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

необхідних заходів щодо забезпечення в судовому засіданні належно­го порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу про­цесуальних дій, що складають його певні етапи: 1) підготовча частина; 2) розгляд справи по суті; 3) судові дебати, 4) ухвалення і проголо­шення рішення.

КАС чітко врегульовує процедуру здійснення судом та учасниками процесу кожного етапу судового розгляду (гл. З розд. III). Проте за ви­значених законом обставин процедура розгляду може мати певні осо­бливості. Це стосується випадків розгляду справ у порядку письмово­го провадження. Відповідно до п. 10 ст. З КАС письмове проваджен­ня — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених КАС. Таким чином, умовами для розгляду справи в порядку письмового провадження є неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, та прийняття судом рішення про доцільність розгляду справи у такому порядку. При цьому потрібно мати на увазі, що особи, які беруть участь у справі, можуть подати заяву про розгляд справи за їх відсутністю або не прибути у су­дове засідання з невідомих причин. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутнос­ті потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, письмове провадження характеризується тим, що судове засідання проводиться без участі осіб, які беруть участь у спра­ві, за наявними у справі матеріалами та згідно з ч. 1 ст. 41 КАС — без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозапису­вального технічного засобу.

Ухвалення судового рішення — остання частина судового засідання. Воно ухвалюється від імені України негайно після закінчення судово­го розгляду (ч. 1 ст. 160 КАС) і є кінцевим актом застосування норм матеріального та процесуального права.

Стаття 158 КАС зазначає, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву

Глава L. Адміністративне судочинство

без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Ухвалюючи постанову по суті публічно-правового спору, суд ви­рішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або від­мовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові ви­трати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного по­зову (якщо такі застосовувалися).

КАС встановлює порядок ухвалення судових рішень, їх форму. Так, постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підпи­суються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи. Також суд може до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, у разі часткового визнання адміністративного по­зову відповідачем прийняти постанову щодо частини позовних вимог, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для спра­ви задовольнити ці вимоги, виділивши їх в окреме провадження.

Ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає спра­ву. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до журналу судового засідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановления.

Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

Судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в ад­міністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослі­джені в судовому засіданні.

38 Курс цивільного процесу 11 85

Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

Статті 163 і 165 КАС встановлюють зміст постанови суду та ухва­ли суду, чітко визначаючи, що судові рішення складаються з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. При цьому також зазначається, що повинно бути вказано в кожній із цих частин судового рішення.

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

В адміністративному судочинстві суду надається можливість усу­нути недоліки судового рішення. Для цього після ухвалення рішення перед судом можуть бути поставлені питання про ухвалення додатко­вого рішення (ст. 168 КАС), про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок (ст. 169 КАС), про роз'яснення судового рі­шення (ст. 170 КАС), не змінюючи при цьому суті вирішення спору.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встанов­лено спеціальними нормами КАС, набирає законної сили після закін­чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку за­яву не було подано, а якщо після подання такої заяви не була подана у встановлений строк апеляційна скарга, то після закінчення цього стро­ку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

——^ § 5. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ

Ураховуючи характер публічно-правових спорів, що врегульовані КАС і які розглядають адміністративні суди, норми гл. 6 розд. III КАС встановлюють певні особливості судового провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Це стосується:

1) провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень;

2) провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяль­ності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юс­тиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 1186

Глава і. Адміністративне судочинство

3) провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності;

4) провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або безді­яльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій;

5) провадження у справах щодо уточнення списку виборців;

6) провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або безді­яльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх по­садових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інфор­мації, які порушують законодавство про вибори та референдум;

7) провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу;

8) провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України;

9) провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо не­сумісності;

 

10) провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльнос­ті державної виконавчої служби;

11) провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

 

12) провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;

13) провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

14) скороченого провадження;

15) провадження у справах за зверненням органів державної по­даткової служби;

16) провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки Організа­ції Об'єднаних Націй, зняття арешту з таких активів та надання до­ступу до них.

38* 1187

Частина шоста. Провадження у господарських та адміністративних судах

Особливості провадження за названими судовими провадженнями стосуються: визначення суб'єктів права на звернення до суду; встанов­лення строку звернення до суду; певного порядку (процедури) судового розгляду; скорочених, у порівнянні із загальновстановленими в КАС, строками розгляду справ; здійснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; містяться певні уточнення щодо змісту резолютивної частини судового рішення; встановлення права, порядку і суб'єктів оскарження судового рішення.

— § 6. Перегляд рішень адміністративних судів

До системи перегляду судових рішень в адміністративних справах належать провадження в суді апеляційної інстанції; провадження в суді касаційної інстанції; перегляд рішень Верховним Судом України; про­вадження за нововиявленими обставинами.

Інститут апеляційного провадження судових рішень в адміністра­тивних справах передбачає апеляційний перегляд постанов чи ухвал суду першої інстанції, суть якого полягає в повторному вирішенні справи судом апеляційної інстанції.

У суді апеляційної інстанції не лише перевіряються законність (питання права) і обгрунтованість (питання факту) судового рішення, що не набрало законної сили, а й установлюються нові факти і право­відносини, досліджуються та оцінюються як наявні у справі, так і до­датково надані докази. Суд другої інстанції вправі змінити (скасувати) судове рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення чи змінити його, не передаючи справу на новий судовий розгляд, таким чином, визначивши правовідносини сторін по-іншому, ніж це зробив суд першої інстанції.

Постанови суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляцій­ному порядку повністю або частково. Ухвали цього суду можуть бути оскаржені повністю або частково лише ті, що безпосередньо зазначені в нормах КАС. В основному це ті ухвали, які перешкоджають подаль­шому провадженню у справі або значно впливають на доступність правосуддя (наприклад, оскарження ухвали про залишення адміністра­тивного позову без руху, про відмову у відкритті провадження тощо).

На відміну від ЦПК та ГПК, КАС визначає об'єктом апеляційного перегляду не всі постанови адміністративного суду першої інстанції,

 

Глава L. Адміністративне судочинство

якими спір вирішено по суті, оскільки в главі про особливості прова­дження за деякими категоріями справ не передбачено права апеляцій­ного оскарження. Так, деякі судові рішення, наприклад, що ухвалені у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, є остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 171² КАС). Крім того, згідно з ч. 4 ст. 18 КАС при розгляді певних справ, у тому числі й ви­борчих, Вищий адміністративний суд України є судом першої і остан­ньої судової інстанції. Політичний характер справ, які стосуються виборів, і відсутність права на оскарження судових рішень у таких справах через швидкоплинність виборчого процесу не є порушенням права на судовий захист (рішення Свропейської комісії з прав людини, яка з 1999 р. перетворена в Свропейський суд з прав людини, у справі «Асенсіо Серкеда проти Іспанії»)¹.