Та виконання рішень іноземних судів 11 страница
Існування приватного нотаріату, заснованого на принципах самофінансування, дозволяє позбавити державу від тягаря фінансового забезпечення системи ефективного надання правової допомоги і превентивного позасудового захисту. Тим не менше система приватного нотаріату автономна від держави лише відносно. Вільний характер такої нотаріальної діяльності абсолютно не означає безконтрольності у сфері її здійснення. Приватний нотаріус на свій розсуд вирішує тільки питання організації 1212 Глава LI. Нотаріат і суд своєї діяльності, а власне нотаріальні дії ним вчинюються за тими самими процедурно-процесуальними правилами, що і державними нотаріусами. Крім того, державне регулювання приватної нотаріальної діяльності здійснюється через визначення системи нотаріальних органів та наділення їх певними повноваженнями; встановлення вимог до професії нотаріуса, правил доступу до заняття нотаріальною діяльністю і підстав для її припинення, правил нотаріального діловодства, форми нотаріальних актів-документів, кількості посад нотаріусів у нотаріальному окрузі, правил заміщення нотаріусів; регламентацію процесуального порядку вчинення нотаріальних дій; формування переліку та змісту відповідних електронних реєстрів; організацію нотаріальних архівів і забезпечення зберігання документів; закріплення відповідальності нотаріусів за свої незаконні чи недбалі дії; забезпечення можливості примусового виконання виконавчих написів. Таким чином, унормовується існування правової взаємодії між приватним нотаріатом та державою, заснованої, з одного боку, на визнанні самостійності та незалежності нотаріату, а з другого — на закріпленні обов'язків нотаріату перед державою, суспільством та суб'єктами цивільного обігу і забезпеченої існуванням механізму контролю за виконанням нотаріальних функцій. Існування правил щодо повної майнової відповідальності приватного нотаріуса за його незаконні або недбалі дії зумовлює намагання нотаріуса вчинювати нотаріальні дії виключно із дотриманням вимог закону, що, безумовно, свідчить про переваги моделі вільного нотаріату латинського типу. Крім того, не можна не враховувати і позитивного впливу принципу самофінансування приватних нотаріусів: стягнення плати за вчинення нотаріальних дій або додаткові послуги правового характеру, що не пов'язані із вчиненням нотаріальної дії, за домовленістю і залишення отриманих коштів у розпорядженні приватного нотаріуса також є впливовим фактором для підвищення якості нотаріальної діяльності. Бюджетне фінансування державних нотаріальних контор не сприяє поліпшенню якості надання правової допомоги заінтересованим особам. Зазначені фактори є взаємопов'язаними і перебувають у взаємодії, наслідком якої є ситуація, коли прагнення приватного нотаріуса до отримання доходів стримується необхідністю дотримання не тільки процедурно-процесуального порядку вчинення нотаріальної дії, а й повної відповідності всіх дій нотаріуса вимогам закону. Частина сьома. Позасудові цивільні провадження Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридич ну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування про тягом одного року в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльнії тю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена ч. 2 ст. 4 Закону (складання проектів правочинів і заяв, ви готовлення копій документів та виписок з них, дачі роз'яснень з питанії вчинення нотаріальних дій і консультацій правового характеру), а також викладацької і наукової у вільний від роботи час. Відповідно до ст. 5 Закону нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки згідно із Законом і складеною присягою; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки. попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зб< рігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідпо відності законодавству України або міжнародним договорам. Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Такою добровільною громадською асоціацією нотаріусів є, зокрема, Українська нотаріальна палата, основ ною метою якої є об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусі! для задоволення та захисту їх законних соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдоскома ленню правової допомоги, що надається органами нотаріату грома і я нам, підприємствам і організаціям. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видаг і ь ся Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржим у суді в місячний строк з дня її одержання. Анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльїііі тю може Міністерство юстиції України з власної ініціативи нотаріх і и або за поданням управління юстиції Ради міністрів Автономної Реї публіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських дер жавних адміністрацій у випадках, передбачених ст. 12 Закону. Рішення
Глава L1. Нотаріат і суд про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю також може бути оскаржене до суду. Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадяться управлінням юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управлінням юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається лише у разі, коли подані документи не відповідають встановленим вимогам. У реєстраційному посвідченні зазначаються нотаріальний округ та адреса робочого місця (контори) приватного нотаріуса. Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний розпочати нотаріальну діяльність протягом ЗО робочих днів. Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за наказом управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульовано. Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межах нотаріального округу, який визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. У містах, що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста. Приватний нотаріус управі мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках. Час прийому громадян приватним нотаріусом повинен становити не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень, за винятком обставин, за яких нотаріус із незалежних від нього причин не може здійснювати такий прийом. Приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прізвище,
Частина сьома. Позасудові цивільні провадження ім'я та по батькові, назву нотаріального округу. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу. Припинення приватної нотаріальної діяльності можливе лише за умов, передбачених у Законі (ст. ЗО). На відміну від державних нотам ріусів, які за вчинення нотаріальних дій справляють державне мию у розмірах, встановлених чинним законодавством, приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між по таріусом та громадянином або юридичною особою. Однак згідно з Указом Президента України від 10 липня 1998 р. «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»1 розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. § 3. Компетенція нотаріальних органів Покладаючи на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх владними повноваженнями, тобто компетенцією. Законодавство про нотаріат на відміну від ЦПК не містить норми, що закріплює загальні правила підвідомчості справ нотаріальним ор ганам. У Законі прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупної 11 складають компетенцію нотаріальних органів. Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних діі регламентуються залежно від суб'єкта, уповноваженого на здійсненій нотаріальних функцій. Найбільш широке коло нотаріальних дій вчиняється державнимі нотаріусами, що працюють у державних нотаріальних конторах, тї приватними нотаріусами. Відповідно до ст. 34 Закону нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 1 Уряд, кур'єр. - 1998. - 16 лип. - С 3. 1216 Глава LI. Нотаріат і суд 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок із них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. Перелік нотаріальних дій, що вчиняються в державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами, не є вичерпним. Законодавством України на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Відповідну компетенцію мають державні нотаріуси державних нотаріальних архівів, які видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, що зберігаються у справах цих архівів (ст. 35 Закону). Посадові особи органів місцевого самоврядування можуть вчиняти такі нотаріальні дії: 39 Курс цивільного процесу 1217 Частина сьома. Позасудові цивільні провадження 1) вживати заходів до охорони спадкового майна; 2) посвідчувати заповіти (крім секретних); 3) видавати дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчувати вірність копій (фотокопій) документів і виписо з них; 5) засвідчувати справжність підпису на документах. значені для дії за кордоном (ст. 37 Закону). До компетенції консульських установ України належить вчинен широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону): 1) посвідчення правочинів (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім іпотечних договорів, правочинів щодо відчуження та застави жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; 2) вживання заходів до охорони спадкового майна; 3) видача свідоцтва про право на спадщину; 4) видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; 5) засвідчення вірності копій документів і виписок з них; 6) засвідчення справжності підпису на документах; 7) засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови н іншу; 8) посвідчення факту, що фізична особою є живою; 9) посвідчення факту знаходження фізичної особи у певно місці;
10) посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображено на фотокартці; 11) посвідчення часу пред'явлення документів; 12) приймання в депозит грошових сум і цінних паперів; 13) вчинення виконавчих написів; 14) приймання на зберігання документів; 15) вчинення морських протестів. посадових осіб щодо посвідчення заповітів і доручень, прирівнюван до нотаріально посвідчених. Згідно із ст. 40 Закону до нотаріаль посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються: заповіти осіб, які перебувають на лікуванні в лікарнях, госпіталя інших стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також осіб, які пр живають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідче Глава LI. Нотаріат і суд головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів; заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден; заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій; заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів; заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ; заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями; довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, не немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів; довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів; довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпоряджен- 39* 1219 Частина сьома. Позасудові цивільні провадження ня корпоративними правами та довіреностей на користування та ро порядження транспортними засобами. Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно пе дати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у держави нотаріальний архів за постійним місцем проживання заповідача. Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примі нику посвідчених ними заповітів начальникові порту України а консулові України в іноземному порту для подальшого направлення у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання повідача. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні а якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється д Київського державного нотаріального архіву. Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов'язан перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залиш ти у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встано лення невідповідності заповіту законові державний нотаріус держа ного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадо особу, яка посвідчила заповіт. Порядок посвідчення заповітів та доручень, прирівнюваних д нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Мін стрів України від 15 червня 1994 р. Отож, компетенція нотаріальних органів різноманітна. Утім ні ріальні дії можна класифікувати за їх цілеспрямованістю і змісто Виходячи з цього критерію, нотаріальні дії розподіляються на: 1) спр мовані на посвідчення безспірного права; 2) спрямовані на посвідче~ ня безспірного факту; 3) спрямовані на надання виконавчої сили пл тіжним зобов'язанням і борговим документам; 4) спрямовані на забе печення зберігання спадкового майна та документів. — § 4. Страхування цивільної відповідальності нотаріуса Однією з визначальних ознак нотаріату класичного типу є повматеріальна відповідальність нотаріуса за заподіяну ним шкоду. Ефе тивність механізму відповідальності нотаріуса забезпечується, зок Глава L1. Нотаріат і суд ма, правилами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса. Законодавство по-різному регулює відповідальність нотаріусів залежно від їх статусу. Відповідно до ст. 21 Закону шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Шкода ж, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі на підставі ст. 27 Закону. Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за заподіяну ним шкоду, йому необхідно мати для цього певні кошти, аби відшкодувати заінтересованим особам у грошовому вигляді нанесені збитки. Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії шкоди приватний нотаріус зобов'язаний до початку заняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог ст. 28 Закону. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов'язаннях держави. Нотаріус не вправі виконувати свої професійні обов'язки без укладання договору страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється до усунення цих недоліків, але не більше ніж на ЗО днів з дня виявлення такого порушення (п. 2 ч. 1 ст. 29і Закону). У випадку подальшого неусунення цього порушення без поважних причин нотаріальна діяльність приватного нотаріуса припиняється. Мінімальний розмір страхової суми становить сто п'ятдесят мінімальних розмірів заробітної плати. Страхова сума — це сума, на яку приватний нотаріус укладає угоду зі страховою організацією і яка в разі настання страхового випадку має бути сплачена заінтересованій особі — учаснику нотаріальної дії. Страхування професійної діяльності нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України «Про страхування». Даний вид страхування передбачає страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуван- Частина сьома. Позасудові цивільні провадження ням Страхувальником заподіяної ним шкоди майну третьої особ а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхувальником може бути нотаріус, який діє на підставі реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності. Страхування цивільно-правової відповідальності приватних нотаріусів перед третіми особами передбачає надання страхового захисту стосовно випадків настання відповідальності нотаріуса за збитки, спри чинені професійною діяльністю, завдані третім особам внаслідок: недбалості, навіть якщо нотаріус ужив усіх необхідних заходів обережності; неналежної якості наданих нотаріусом послуг; недійсності вчинених нотаріальних дій, що завдало матеріальних збитків заінтересованій особі; здійснення нотаріальних дій із порушенням чинного законодавства або невідповідності їх вчинення міжнародним договорам; неповідомлення заінтересованої особи про наслідки вчинених нотаріальних дій, що через її юридичну необізнаність потягло за собою завдання матеріальної шкоди; розголошування відомостей, що становлять нотаріальну таємницю; незаконної відмови у вчиненні нотаріальної дії, що спричинило матеріальну шкоду заінтересованій особі тощо. Страховим випадком є пред'явлення Страхувальнику третьою особою претензії чи позову, заявлених відповідно до норм чинного законодавства про відшкодування збитків у зв'язку з подією, що трапилась у період дії цього страхування і наслідком якої стала шкода, завдана майну третьої особи. Вигодонабувачем за договором страхування цивільної відповідальності нотаріуса є постраждала третя особа, якій завдано збитків внаслідок діяльності нотаріуса. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згод< сторін або в судовому порядку. _^_ § 5. Контроль за діяльністю нотаріуса Нотаріат є інститутом, що забезпечує охорону та захист прав і за конних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам, отже, повинна розглядатись як діяльність публічно-правової о характеру. Нотаріальні дії вчиняються від імені держави, інакше н можна було б вести мову про офіційну силу нотаріальних актів. Усе п 1222 Пиша LI. Нотаріат і суд визначає одну із найважливіших рис, що є невід'ємною ознакою системи нотаріату — підконтрольність державі. Держава наділяє нотаріусів певними повноваженнями щодо вчинення нотаріальних дій і при цьому залишає за собою право контролю за відповідністю діяльності нотаріату встановленим нею правилам. Ця обставина, а також значення нотаріальної діяльності як правової форми охорони та захисту цивільних прав, завдання та функції, які виконує нотаріат у правовому обігу, зумовили необхідність законодавчого врегулювання певного механізму державного контролю за діяльністю нотаріусів. Чинний Закон України «Про нотаріат» закріплює два види контролю за діяльністю нотаріусів: адміністративний (статті 18, 33) та судовий (ст. 50). Ці види контролю відрізняються за змістом та предметом, формами, контролюючими суб'єктами, підставами здійснення та можливими наслідками. Предметом контролю за діяльністю нотаріусів є два її різні аспекти: правильність здійснення нотаріальної діяльності (законність вчинюваних нотаріусами нотаріальних дій) та організація нотаріальної діяльності. Принциповим для нотаріальної діяльності є той факт, що контроль за законністю вчинення нотаріальних дій може здійснювати виключно суд як єдиний орган, що своїм рішенням може визнати незаконними: нотаріальну дію, відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріально посвідчені правочини, заповіти тощо. Тільки суд також може визнати нотаріуса зобов'язаним відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок незаконних дій нотаріуса. Щодо адміністративного контролю, то він має здійснюватися саме за організацією нотаріальної діяльності. Щоправда, чинний Закон по-різному визначає і форми контролю, і систему контролюючих органів стосовно державного та приватного нотаріату. Так, відповідно до ст. 18 Закону керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України через Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Згідно ж зі ст. 33 Закону Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства за певний період. Частина сьома. Позасудові цивільні провадження _ На жаль, наразі ігнорується той факт, що, здійснюючи контроль за професійною діяльністю, органи юстиції не повинні втручатися у процес вчинення нотаріальних дій. Стосовно нотаріату про адміністративний контроль можна говорити тільки втому розумінні, який визначений здійсненням владних повноважень відповідними органами у сфері вирішення питань організації та функціонування нотаріату. Що ж сю сується законності нотаріальної діяльності, то в межах нотаріального процесу вона означає законність нотаріальних актів, а вирішення питання про це — виключно прерогатива суду. Слід зазначити, що необхідність контролю нотаріальної діяльності зумовлюється такими причинами: появою у реальній юридичній практиці нових проблем, які за допомогою контролю мають виявлятися та вирішуватися найефективнішим способом; а також попередженням та вирішенням можливих конфліктних ситуацій. Отже, можна визнати, що метою перевірок діяльності нотаріусів зокрема і здійснення контролю за нотаріальною діяльністю взагалі насправді є не стільки виявлення порушень нотаріусами законодавства (для цього існує суд), скільки не менш важливі та значущі цілі: передбачається, що завдяки контролю виявляється й позитивний досвід, узагальнення та поширення якого надасть практичну допомогу нотаріусам (неважливо: державним чи приватним) у їх становленні як висококваліфікованих спеціалістів, що охороняють та захищають права та інтереси фізичних і юридичних осіб. Якщо контроль за організаційними аспектами нотаріальної діяльності вчинюють органи Міністерства юстиції, то контроль за законні». тю вчинення нотаріальних дій може здійснювати тільки суд як єдині пі орган державної влади, рішення якого може містити висновок про не законність того чи іншого нотаріального акта. Судовий контроль за своєю природою відрізняється від адміністративного і зумовлюється завданнями судочинства, а також статусом суду як органу, на якого покладений обов'язок забезпечувати права і свободи громадян. Судовий контроль грунтується на конституційному праві громадян на судовий захист і більшою мірою є гарантією захисту їх прав, аніж засобом впливу на систему нотаріату. Судовий контроль за нотаріальною діяльністю здійснюється в межах розгляду конкретної цивільної справи, що має на меті вирішення питання про законність дій нотаріуса. Відповідно предмет судової діяльності наразі можуть становити три категорії справ, пов'язані і] контролем за діяльністю нотаріусів:
Глава LI. Нотаріат і суд 1. Розгляд позовних заяв у справах про визнання недійсними нотаріально посвідчених правочинів, заповітів, виконавчих написів тощо. 2. Розгляд позовних заяв до нотаріусів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних чи недбалих дій нотаріусів відповідно до статей 21 та 27 Закону України «Про нотаріат». 3. Розгляд скарг на неправильно вчинену нотаріальну дію або відмову у її вчиненні. Спори про право цивільне, що виникають із правовідносин, які набули нотаріального оформлення, традиційно розглядаються у позовному провадженні. Складності тут викликає визначення процесуального становища нотаріуса як суб'єкта цивільного процесу. Нерідко у судовій практиці нотаріуси у таких справах виступають співвідповідачами, що є неправильним. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|