Главная | Обратная связь

Та виконання рішень іноземних судів 13 страница

^— § 4. Стадії нотаріального процесу

Нотаріальне процесуальне законодавство передбачає строки і по­слідовність вчинення дій, тобто стадійність нотаріального процесу.

Стадія нотаріального процесу як його складова частина утворю­ється сукупністю нотаріальних процесуальних дій, спрямованих до однієї найближчої процесуальної мети, і характеризується крім того специфічним колом суб'єктів, які володіють певними правами і обов'язками, що реалізуються саме в цій стадії, процесуальними до­кументами, які нотаріус оформлює в даній стадії.

Виходячи з такого визначення, у нотаріальному процесі можна ви­окремити такі обов'язкові стадії: порушення нотаріальної справи; підготовка до вчинення нотаріальної дії; розгляд нотаріальної справи по суті й прийняття нотаріального акта.

Стадія порушення нотаріальної справи складається з подання за­яви (або усного звернення до нотаріуса) і прийняття її посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Прийняттю заяви передує пере­вірка передумов права на вчинення даної нотаріальної дії і умов здій снення цього права. Інакше кажучи, стадія порушення нотаріальної о провадження починається з моменту звернення заінтересованої у вчи­ненні нотаріальної дії особи до нотаріуса або іншої посадової особи і закінчується в той момент, коли нотаріус прийме рішення про те, що вправі і повинен вчинити дану нотаріальну дію або зобов'язаний в її вчиненні відмовити.

Підстави до відмови у порушенні нотаріальної справи вичерпно закріплені у законодавстві. Так, ст. 49 Закону передбачає, що нотаріус або інша посадова особа, що вчиняє нотаріальну дію, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить ifl конові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадо 1238

 

 

Глава НІ. Нотаріачьнш процес

вою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, не відповідає об­сягу її цивільної правоздатності. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або міс­тять відомості, що порочать честь і гідність фізичних осіб.

Важливою гарантією, що захищає інтереси особи, якій нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, є правило, згідно з яким нотарі­ус у таких випадках зобов'язаний викласти причини відмови у письмо­вій формі. Поряд з цим заінтересованим особам повинно бути роз'яснено порядок оскарження дій нотаріуса, що відмовив у вчинен­ні нотаріальної дії. Нотаріус не пізніше як у триденний строк виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка не відповідає певним вимогам (ч. З ст. 49 Закону).

У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здійсню­ються також дії, спрямовані на встановлення особи, що звернулася щодо вчинення нотаріальної дії (ст. 43 Закону), і перевірка дієздатності фізичних осіб та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах (ст. 44 Закону).

Стадія підготовки як самостійна стадія нотаріального процесу має своїм завданням створити необхідні умови для правильного вчинення нотаріальної дії, забезпечити законність і обґрунтованість нотаріаль­ного акта. Підготовка до вчинення нотаріальної дії починається після того, як нотаріус впевнився, що у нього немає процесуально-правових підстав до відмови у порушенні даної нотаріальної справи, і закінчу­ється, коли нотаріус переконається в наявності всіх необхідних умов для вчинення нотаріального акта. Зміст стадії підготовки складають дії, пов'язані з установленням кола фактів, що мають значення для даної справи; визначенням кола доказів, що необхідні для підтверджен­ня цих фактів; вирішенням питання про склад осіб, які повинні будуть брати участь у вчиненні даної нотаріальної дії; забезпеченням надання всіх необхідних доказів і доведення до відома осіб, заінтересованих у справі, тієї інформації, отримання якої ними від нотаріуса передба­чено законодавством; роз'ясненням особам, що звернулися до нотарі­уса, значення вчинюваних нотаріальних дій з урахуванням можливих правових наслідків.

Вирішення питання, пов'язаного з установленням кола фактів, що мають значення для даної справи, базується на зверненні до матеріаль-

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

 

ної норми права. Наприклад, при посвідченні правочину про відчужен­ня жилого будинку або іншого нерухомого майна, що підлягає реєстра­ції, нотаріусом встановлюється і досліджується факт наявності права власності на вказане майно і осіб, які його відчужують (п. 49 Інструк­ції). При посвідченні договорів довічного утримання нотаріус повинен перевірити, чи є набувач жилого будинку (квартири) повнолітньою дієздатною фізичною особою (ст. 746 ЦК).

Нотаріус повинен також вирішити, якими засобами можна обґрун­тувати наявність або відсутність цих юридичних фактів, тобто з'ясувати коло доказів по справі. У нотаріальному процесі це, як правило, письмо­ві докази. Наприклад, при посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна доказами права власності на таке майно відчужува-ча можуть бути: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни; свідоцтво про придбання жи­лого будинку з прилюдних торгів; свідоцтво про право приватної власності на будинок тощо.

Установивши факти і докази, що їх підтверджують, нотаріус по­винен визначити коло суб'єктів процесу у даній справі. Передусім це заінтересовані особи та їх представники. У випадках, передбачених законом, це можуть бути також особи, що підписують правочини за­мість заінтересованих осіб, які самі цього зробити не можуть. Визна чення кола інших суб'єктів обумовлюється матеріально-правовими особливостями конкретної нотаріальної справи. Найбільш широким колом суб'єктів характеризуються спадкові справи. Суб'єктами НО таріального процесу у таких справах можуть бути спадкоємці; хра нителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадком майно; відповідні фінансові органи, якщо спадщину приймає держа ва; свідки, присутність яких необхідна при складанні опису спадно вого майна, тощо.

Після з'ясування кола суб'єктів нотаріус зобов'язаний вжити за ходів щодо їх повідомлення, які б забезпечили їх участь у процесі. Тав відповідно до ст. 63 Закону державний нотаріус може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про m у пресі.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону нотаріус зобов'язаний роз'яснювати за­інтересованим особам їх права та обов'язки, зміст і значення проск і її правочинів, що ними надані.

Здійснивши всі підготовчі дії, нотаріус переходить до розгляду справи по суті і вчинення нотаріальної дії, яка закінчується винесенням

Глава Lll. Нотаріальний процес

відповідного процесуального документа: видачею нотаріального сві­доцтва або вчиненням посвідчу вального напису. Саме в цій стадії но­таріус повинен переконатися в тому, що зміст дій, які вчиняються, відповідає вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Ця стадія складається з кількох частин: підготовчої; вчинення посвід-чувального напису або видачі свідоцтва; реєстрації нотаріальної дії.

Зміст підготовчої частини складають дії, пов'язані з установленням фактичних обставин справи. З цією метою нотаріус перевіряє надані документи, дає їм підсумкову оцінку, робить висновок щодо юридичних фактів, права або законного інтересу особи, яка звернулася за вчинен­ням нотаріальної дії. Наприклад, при посвідченні заповіту нотаріус, зокрема, перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, які суперечать чинному законодавству.

До змісту підготовчої частини належить також вчинення попередніх дій, які повинні передувати вчиненню нотаріального акта з деяких справ. Так, посвідченню факту неоплати чека передує пред'явлення нотаріусом чека до платежу.

У межах підготовчої частини при посвідченні правочинів та вчинен­ні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодав­ством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та ін­ших осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 45 Закону).

Вчинення нотаріального акта полягає: у видачі свідоцтв про право на спадщину, про право на частку в спільному майні подружжя, про передачу заяви, про посвідчення тотожності фізичної особи з особою, що зображена на фотокартці, про прийняття на збереження документів, про посвідчення факту, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці; у видачі виконавчого напису; у вчиненні посвідчу-вального напису на правочинах, на договорах, про засвідчення справж­ності підпису на документах, вірності перекладу документів або копій документів, або виписок з них; вчиненні напису про заборону відчу­ження майна; у складенні акта опису спадкового майна; у вчиненні морського протесту; у складенні акта про протест векселів про нео­плату, неакцепт або недатування акцепту.

Законодавство (ст. 42 Закону) передбачає можливість відкладення нотаріальної дії у випадку необхідності витребування додаткових відо­мостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і ор­ганізацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у за­інтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

 

відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може пере­вищувати одного місяця.

Вчинення нотаріальної дії може бути також відкладено за заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа. Якщо протягом 10 днів від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересо­ваної особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого про­сить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняєть­ся до вирішення справи судом.

Стаття 52 Закону передбачає, що всі нотаріальні дії реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Запис нотаріальної дії в реєстрі прова­диться нотаріусом або іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових правовідносинах із при­ватним нотаріусом, тільки після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що видається нотаріусом, ним підписані.

__ § 5. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Вчинення нотаріальних дій провадиться у певному, точно встанов­леному законом процесуальному порядку (ст. 39 Закону).

Під порядком вчинення нотаріальних дій розуміють перш за все певну послідовність. Однак, крім цього, правові норми вказують но­таріусу, як він повинен вчинювати ті чи інші дії аж до їх запису в ре­єстр. Порядок вчинення нотаріальних дій складають загальні й спеці­альні правила, дотримання яких має виключно важливе значення, бо забезпечує правильне та швидке вирішення справи, видачу законною та обгрунтованого нотаріального акта.

Зміст нотаріального провадження взагалі, тобто загальний порядок вчинення нотаріальних дій, складають правила, які діють незалежно від того, яка саме нотаріальна дія вчиняється. Інакше кажучи, застосу­вання норм загального порядку вчинення нотаріальних дій не залежнії. від характеру дії і є обов'язковим для всіх випадків. Наприклад, це обов'язки нотаріуса сприяти фізичним та юридичним особам у здій­сненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняють-

,242

Глава LII. Нотаріальний процес

ся, для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати таємницю відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним до­говорам; встановити особу і перевірити справжність підписів учасни­ків правочину та інших осіб, що звернулися; не приймати документів, що суперечать закону або містять відомості, що порочать честь та гідність громадян; відкласти вчинення нотаріальної дії з метою ви­требування необхідних відомостей або документів від установ, орга­нізацій, посадових осіб або у випадку направлення документа на екс­пертизу; роз'яснити порядок оскарження відмови у вчиненні нотарі­альної дії, викласти причини відмови в письмовій формі тощо.

Крім цього, до основних правил вчинення нотаріальних дій нале­жать норми Закону, що регулюють питання, пов'язані з визначенням місця вчинення нотаріальних дій; часу їх вчинення; норми, що перед­бачають вимоги до документів, які подаються для вчинення нотаріаль­них дій і видачі дубліката нотаріально посвідченого документа.

Так, відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в дер­жавному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимага­ють особливості посвідчуваного правочину, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необ­хідних документів. У передбачених законом випадках, як вже вказува­лося, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено або зупинено.

На підставі ст. 47 Закону не приймаються для вчинення нотаріаль­них дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені сло­ва чи інші не застережені виправлення; документи, текст яких немож­ливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Текст нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій до­кументів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути на­писані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

юридичних осіб — без скорочень із зазначенням їхніх адрес. Прізви імена та по батькові фізичних осіб повинні бути написані повністю і зазначенням місць їх проживання. Документи, викладені на двох і біл ше окремих аркушах, повинні бути прошиті, а аркуші — пронумер вані і скріплені печаткою.

Стаття 53 Закону передбачає можливість видачі дубліката нотар^! ально посвідченого документа у випадку його втрати за письмово заявою заінтересованих осіб. Видача дубліката втраченого документ здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архі примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи п~ садовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втрач ного документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особо за місцем його зберігання.

Крім цього, до норм, що закріплюють загальні правила нотаріал ного провадження, слід віднести статті 9, 15, 19 і 31 Закону.

Так, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії повинен бути неупе'_к дженим. Згідно із ст. 9 нотаріус та відповідна посадова особа, які вч няють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я т від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх" своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а тако на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівникі що перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, а працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавч комітетів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від іме даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні д вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у пр ватного нотаріуса чи у іншому виконавчому комітеті. Посадові особ перелічені у ст. 41 Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручен ня на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка а! своєї дружини, їх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, ба" братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з поруше ням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону, якщо особа, яка звернулася за вчинен ням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, текс оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом а перекладачем.

Статті 19 і 31 Закону регулюють оплату вчинюваних нотаріальн дій. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляю державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Пр

1244'

Глава LII. Нотаріальний процес

ватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Спеціальний порядок нотаріального провадження регламентує кожну конкретну нотаріальну дію.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття нотаріального процесу.

2. Які ознаки характеризують нотаріальний процес як різновид юридичного процесу?

Що таке нотаріальні акти - документи? Визначте їх склад у нотаріальному процесі.

Наведіть класифікацію принципів нотаріального процесу. Яким є зміст принципу нотаріальної таємниці? Дайте класифікацію суб'єктів нотаріального процесу. Визначте правосуб'єктність нотаріуса як учасника нотарі­ального процесу.

9.

Хто належить до заінтересованих осіб у нотаріальному про­цесі? Які існують стадії нотаріального процесу?

10. Які правила належать до загальних правил вчинення нота­ріальних дій?

11. Які правила існують щодо визначення місця та часу вчинен­ня нотаріальних дій?

12. Які існують підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії?

 

 

 

 

Частина сьома. Позасудові цив'їльні провадження

Глава LIII шшштш^^ш^^^^^^^^^^твт