Главная | Обратная связь

На посвідчення безспірного права

Згідно із законодавством про нотаріат нотаріусами видаються сві­доцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на част­ку в спільному майні подружжя і свідоцтва про придбання будинки» з прилюдних торгів.

Свідоцтво про право на спадщину — правовстановлювальний до­кумент, який офіційно і безспірно підтверджує наявність права влас­ності на майно, що переходить за спадком.

Для оформлення спадкових прав спадкоємці подають заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Показання свідків є недопустимими.

Спадкоємці, які не надали документів, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкування, або які пропустили строк для прийняття спадщини, за умови письмової згоди всіх інших спадкоєм­ців, що прийняли спадщину і надали докази у справі, можуть бути включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформлюється у вигляді письмової заяви. Видане свідоцтво про право на спадщину надалі може бути визнане недійсним лише в судовому порядку.

Нотаріус не вправі анулювати або відмінити видане свідоцтво.

Свідоцтво про право на спадщину видається і у випадку переходу спадкового майна до держави.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні по­дружжя видається на підставі спільної письмової заяви подружжя

Глава LIU. Нотаріальні провадження (окремі нотаріальні дії)

одному або кожному з них. При цьому нотаріус встановлює факт ре­єстрації шлюбу, час придбання майна, ознайомлюється з документами, які підтверджують право спільної власності на майно. У разі звернен­ня із заявою про видачу свідоцтва колишнього подружжя нотаріус, крім вказаних дій, перевіряє факт розірвання шлюбу.

За наявності доказів про придбання майна за період шлюбу нота­ріус видає одному з подружжя, яке пережило, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні в розмірі половини цього майна. У іншому разі розмір часток у спільному майні подружжя може бути визначений за їх згодою. При цьому подружжя має право відступити від правила рівності часток.

Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріус робить відмітку у відповідному правовста-новлюючому документі.

При вчиненні даної нотаріальної дії згоди інших спадкоємців на ви­дачу одному з подружжя, яке пережило, такого свідоцтва непотрібно. Разом з тим нотаріус зобов'язаний попередньо повідомити спадкоємців на випадок можливого пред'явлення з їх боку доказів про те, що спад­кове майно не належить до спільного сумісного майна подружжя.

За наявності спору між подружжям, яке пережило, та іншими спад­коємцями нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва і пропонує спір про право вирішити в судовому порядку.

Свідоцтво про придбання арештованого чи заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) видається набувачу у випадку придбан­ня ним з публічних торгів такого майна. Вказане свідоцтво оформлю­ється за місцезнаходженням майна. Якщо торги не відбулися, свідоцтво видається стягувачеві. Відповідно при вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус встановлює факт продажу майна з публічних торгів (аукціону) або факт, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися. Це підтверджу­ється відповідно складеним державним виконавцем актом про прове­дені публічні торги, який затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, або складеним організатором аукціону (копією затвердженого суддею) актом про проведений аукці­он. Свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, видає нотаріус за місцем знаходження такого майна на під­ставі копії складеного державним виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником началь­ника) органу державної виконавчої служби. Якщо публічні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відпо-

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

 

відне свідоцтво про придбання такого майна стягувачеві на підставі складеного й затвердженого в установленому порядку акта із зазна­ченням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

Якщо майно (свідоцтво) підлягає обов'язковій державній реєстра­ції, нотаріус вказує про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який здійснює таку реєстрацію.

__^ § 2. Нотаріальні дії, спрямовані на посвідчення і засвідчення безспірних фактів

До нотаріальних дій щодо посвідчення юридичних фактів нале­жать: посвідчення правочинів; посвідчення факту знаходження фізич­ної особи в живих; посвідчення факту знаходження фізичної особи в певному місці; посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотографічній картці; посвідчення часу пред'явлення документа; посвідчення факту передачі заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; прийняття в депояп грошових сум і цінних паперів.

До нотаріальних дій щодо засвідчення фактичних даних належать: засвідчення правильності копій (фотокопій) документів і виписки з них; засвідчення справжності підписів на документах; засвідчення правиль­ності перекладу документів з однієї мови на іншу; вчинення морських протестів.

Нотаріус посвідчує правочини, для яких законодавством встанов­лена обов'язкова нотаріальна форма, а також за бажанням сторін й інші правочини. Посвідчуючи правочин, нотаріус і інша посадова особа перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваних ними правочинів ви­могам закону і дійсним намірам сторін, а у відповідних випадках -правоздатність юридичних осіб. Усі примірники правочину, яким підлягає нотаріальному посвідченню, підписуються його учасниками і на кожному примірнику вчиняється посвідчувальний напис нотаріу­са та ставиться печатка.

Посвідчення факту знаходження фізичної особи в живих або в неп ному місці провадиться нотаріусом як при особистій явці фізичної особи до нотаріуса, так і поза приміщенням державної нотаріальної контори чи приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріх і > за місцезнаходженням такої особи. 1248

Глава LIU. Нотаріальні провадження (окремі нотаріальні дії)

Факт знаходження в живих або в певному місці неповнолітнього посвідчується на прохання його законних представників (батьків, уси­новителів, опікуна або піклувальника).

Заочне посвідчення вказаних фактів не допускається. На підтвер­дження факту, що фізична особа є живою або перебуває в певному місці, нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з осо­бою, зображеною на поданій фотографічній картці. Упевнившись у тотожності фізичної особи з її фотовідображенням і перевіривши її особу за документами, нотаріус видає на підтвердження цієї обстави­ни свідоцтво.

Фотографічна картка розміщується у лівому верхньому кутку примірника свідоцтва, яке видається фізичній особі, скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. При цьому печатка повинна роз­міщуватися частково на фотографічній картці, а частково — на сві­доцтві.

Заяви фізичних і юридичних осіб до інших фізичних та юридичних осіб подаються нотаріусам у двох примірниках, один з яких залиша­ється у справах нотаріальної контори, а другий направляється поштою особі, вказаній у заяві, із зворотним повідомленням про вручення. За­яви приймаються за умови, що вони не суперечать закону і не містять відомостей, які порочать честь і гідність людини.

На прохання особи, яка подала заяву, нотаріус видає свідоцтво про передачу заяви іншим фізичним та юридичним особам.

Нотаріус у передбачених законом випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. До подібних дій боржник вдається у разі відсутності або ухилення креди­тора від прийняття виконання грошового зобов'язання, а також в інших випадках (ст. 537 ЦК).

Приймання грошових сум або цінних паперів у депозит для пере­давання кредитору здійснюється за заявою заінтересованої особи. Нотаріус, приймаючи в депозит гроші за місцем виконання зобов'язання, не перевіряє підстави внеску, а сповіщає про це кредитора і на його прохання видає грошові або цінні папери, які надійшли.

Нотаріус видає особі, яка внесла в депозит грошові суми або цінні папери, квитанцію про внесок. На прохання боржника напис про вне­сок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює за­боргованість або з якого випливає внесення грошових сум, або цінних паперів у депозит.

40 Курс цивільного процесу 1249

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

 

Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на це особи, на користь якої був зроблений внесок (кредитора), або за рішен­ням суду.

Нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, ви­даних юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення їх копій не заборо­нено законом.

Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчуєть­ся у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригі­налі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документії що його замінюють, військового квитка, депутатського посвідченш службових посвідчень та інших документів, знімання копії з яких Щ допускається.

Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку, або ця копії видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В остг ньому випадку копія документа повинна бути викладена на блані юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою про те, ще оригінал документа знаходиться у справах юридичної особи, яка ві дала документ.

Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому випадку, кол» її зроблено з документа, в якому міститься рішення кількох, не зв'язані між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст час тини документа з певного питання.

Нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію чи виписку з де кумента, вірність якого він засвідчує.

Нотаріуси з метою забезпечення доказів для охорони прав і з{ конних інтересів судновласника приймають заяву капітана судні про подію, яка мала місце в період плавання або стоянки судна і яі може стати підставою для пред'явлення до судновласника майновий вимог.

Заява про морський протест повинна містити в собі опис подій, щ< сталися, і заходів, вжитих капітаном для забезпечення охорони дові реного йому майна. На підтвердження обставин, викладених у заяі про морський протест, нотаріусу в межах строків, встановлених чиї

Глава LIU. Нотаріальні провадження (окремі нотаріальні дії)

ним законодавством, повинно бути подано для огляду судновий журнал і засвідчену капітаном виписку із суднового журналу.

Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України у строки, встановлені чинним законодавством України. Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки неможливо, то про причини цього повинно бути зазначено в заяві про морський протест.

Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і по можливості не менше чотирьох свідків із числа членів суднової команди, у тому числі двох, що нале­жать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а другий примірник із заявою капітана і випискою із суднового журналу залишається у справах дер­жавної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).

__ § 3. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили платіжним зобов'язанням і борговим документам

При неналежному виконанні боржником своїх зобов'язань креди­тор, як правило, може звернутися з позовом до суду, господарського або третейського суду. В окремих випадках для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна допускається примусове виконання зобов'язань у безспірному порядку шляхом вчинення нота­ріусом виконавчого напису.

Виконавчий напис — це розпорядження нотаріуса про стягнення з боржника належної стягувачеві певної суми грошей або будь-якого майна, вчинене на підставі боргового документа. Виконавчий напис має силу виконавчого листа. Стягнення за ним провадиться у порядку, встановленому законодавством для виконання судових рішень.

Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірно­му порядку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р.¹

Відповідно до законодавства виконавчі написи можуть вчинятися, наприклад, у випадках стягнення заборгованості за нотаріально по-

¹ Офіц. вісн. України. - 1999. - № 26. - Ст. 1241.
40* 1251

Частина сьома. Позасудові цивічьні провадження

 

свідченими правочинами; за підставами, які випливають із розрахун­кових кредитних відносин; за підставами, які випливають із трудових відносин; пов'язаних з авторським правом; за вимогами театрально-видовищних підприємств і театральних кас; за документами, які вста­новлюють заборгованість батьків за утримання дітей у дитячих уста­новах; за вимогами державних або громадських бібліотек за неповер-нені або зіпсовані книги, а також в інших випадках.

Нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо подані докумен­ти підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідаль­ності боржника перед стягувачем, коли з дня виникнення права ви­моги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами — не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, встанов­лено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цьо­го строку.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового документ і повинен містити: посаду та ініціали нотаріуса, який вчиняє виконав­чий напис; найменування і адресу стягувана і боржника; зазначення строку, за який провадиться стягнення; зазначення сум, які підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню; зазначення сум державного мита, сплаченого стягувачем, або мита, яке підлягав стягненню з боржника; дату вчинення виконавчого напису; номер, під яким виконавчий напис зареєстрований у реєстрі; зазначення статті Закону та пункту Переліку документів, на підставі яких видано вико­навчий напис; підпис нотаріуса, скріплений печаткою.

У державній нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) зали­шається копія документа, яким встановлена заборгованість, або ви­писка з особистого рахунка боржника і копія виконавчого напису.

Протест векселів про неоплату вчиняється нотаріусами за місцезна ходженням платника або за місцем платежу (доміцільовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи), а протест векселів про неакцепт і недатування акцепту — за місцезнаходженням платника.

Вексель — вид цінного паперу, абстрактне грошове зобов'язання, ви­кладене в письмовій формі. Абстрактний характер зобов'язань за векселем полягає в тому, що вексель зберігає свою силу незалежно від причин, які послужили підставою для його видачі. Саме цим вексельне зобов'язання відрізняється від інших грошових зобов'язань, оскільки сторони не мо жуть поставити оплату за векселем залежно від наступу будь-якої події.

і ВСІ і і,і і і

Розрізняють два види векселя: простий і переказний. Простий веі сель — це просте, нічим не зумовлене зобов'язання особи, яка вида 11 1252

Глава LIII. Нотаріальні провадження (окремі нотаріальні дії)

вексель (векселедавця), про оплату вказаної в ньому суми конкретно вказаній у векселі особі. За переказним векселем платником, як правило, є не векселедавець, а третя особа — акцептант, який шляхом акцепта приймає на себе безумовне зобов'язання виконати оплату векселя.

Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотарі­усами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним за­конодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє плат­нику або доміціліанту (особі, яка оплачує доміцільований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя.

Якщо платник (доміціліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиня­ючи протесту, повертає вексель особі, яка оплатила вексель, з написом на самому векселі про одержання платежу та інших належних сум за встановленою формою.

Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, останній повертається векселедержателю без протесту.

У разі відмови платника (доміціліанта) оплатити або акцептувати вексель чи нез'явлення його до нотаріуса нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідній запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неопла­ту або неакцепт на самому векселі.

Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчи­няється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя, з від­повідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.

Опротестований вексель видається векселедержателю або уповно­важеній особі.

—^_ § 4. Нотаріальні дії, спрямовані

на зберігання спадкового майна та документів

Нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або виконавця заповіту, або за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоєм-

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

ців, відказоодержувачів, кредиторів або територіальних громад. Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання доручен­ня іншому нотаріусу чи посадовим особам органів місцевого само­врядування за місцезнаходженням майна.

Заяви з проханням про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна подаються як письмово, так і усно.

Вживаючи заходів щодо охорони майна, нотаріус або посадова осо­ба органу місцевого самоврядування встановлюють місце відкриття спадщини, сповіщають про це спадкоємців і вчиняють дії, які закінчу­ються складенням опису і передачею описаного майна на відповідальне зберігання. Опис і оцінка речей провадяться за актом з участю заінте­ресованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків.

Після опису майна заява про вчинення охоронних дій реєструється в книзі обліку і заводиться спадкова справа. Якщо є спадкоємці, то описане майно передається на зберігання їм або іншим заінтересованим особам. Якщо в заповіті спадкодавець вказав виконавця заповіту, то охоронцем майна доцільно призначити дану особу.

Передача майна на охорону фіксується написом на акті опису, а та­кож розпискою особи, яка прийняла майно на зберігання і попереджена про кримінальну і матеріальну відповідальність за розтрату або утаю­вання спадкового майна і заподіяну шкоду.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо вона ними не була прийнята, то до закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК). Якщо до закінчення вказаного строку залишається менше трьох місяців і над­ходить заява про згоду прийняти спадщину від осіб, для яких право спадкоємства виникає у випадку неприйняття спадщини іншими спад­коємцями, охорона спадкового майна продовжується до трьох місяців (ч. 2,ч. Зет. 1270 ЦК).

У випадку відсутності майна, яке підлягає опису, про це складаєть­ся акт і сповіщаються спадкоємці.

Якщо спадкоємці заперечують проти опису, складається акт про відмову пред'явити майно і заінтересованим особам роз'яснюється позовний порядок витребування належної частки спадкового майна.

До прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на отримання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій уста­нові) на покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хво­роби, а також на його поховання; на утримання осіб, що перебували на утриманні спадкодавця; витрат, пов'язаних з повідомленням спадко-

Глава LIU. Нотаріальні провадження (окремі нотаріальні дії)

ємців про відкриття спадщини; інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення. Нотаріус або посадова особа органу міс­цевого самоврядування зобов'язані попередньо повідомити спадкоєм­ців про припинення заходів щодо охорони спадкового майна.

Нотаріуси та консульські установи приймають на зберігання пере­дані їм з цією метою документи.

Документи приймаються на зберігання за заявами фізичних і юри­дичних осіб згідно із зробленим описом. Про прийняття різного роду документів на зберігання нотаріус видає особі, яка їх здала, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису.

Документи, прийняті на зберігання нотаріусом, повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб при пред'явленні свідоцтва і примірника опису документів або за рішенням суду.

 

Питання для самоконтролю

1. Які факти має перевірити нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину?

2. У яких випадках нотаріус може видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя?

3. За якими правилами видається свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)?

4. Які безспірні факти може посвідчити нотаріус?

5. Для яких правочинів нотаріальна форма є обов'язковою?

6. Якою є процедура посвідчення правочинів щодо відчужен­ня нерухомого майна?

7. Дайте характеристику виконавчого напису нотаріуса.

8. За наявності яких умов нотаріус вправі вчинити виконавчий напис?

9. За якими документами стягнення заборгованості провадить­ся у безспірному порядку за виконавчим написом?

10. У якому порядку здійснюється зберігання спадкового майна?

11. У яких випадках і в якому порядку нотаріус здійснює на­кладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна?

12. У якому порядку оформляється прийняття нотаріусом до­кументів на зберігання?

Частина сьома. Позасудові цивільні провадження

Глава LIV ннтн^ншммшншн