 |
|
Третейські суди: поняття, види, компетенція. Порядок розгляду справ в третейських судах.
Поняття про господарське судочинство. Розмежування компетенції загальних і господарських судів.
Господарське судочинство - порядок захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів господарювання спеціалізованими господарськими судами.
Розмежування компетенції загальних і господарських судів:
1 .за характером спірних правовідносин господарські суди розглядають:
- спори, що виникають з господарських договорів(між суб'єктами з метою отримання прибутку);
-... із корпоративних правовідносин ( пов'язані з частками в товариствах);
- справи про банкрутство;
- справи за заявами органів Антимонопольного комітету і Рахункової палати;
Всі інші справи - загальні суди.
2. суб'єктний склад учасників спірних правовідносин (господ. Суд розглядає справи):
- між ю/ особами;
-між ю/особою і фізичною( СПД);
- між ф/особами;
- між ю/особою (господ. Товариство) і ф/особою.
3. Поняття про нотаріат. Закон України "Про нотаріат". Повноваження щодо вчинення нотаріальних дій. Розмежування компетенції загальних судів і нотаріату.
Нотаріат - система органів і посадових осіб на які покладено обов'язок посвідчувати права та факти, що мають ю/значення та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм ю/вірогідності. Повноваження:1. загальні:- посвідчення угод;- вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; видача свідоцтв щодо спадщини;- засвідчення копій чи справжності підпису;- вчинення виконавчих написів;2. окремі:- посвідчення заповітів і доручень (начальниками місць позбавлення волі,командирами військових частин, начальниками їх заступниками і старшими лікарями військове лікувальних установ)- посвідчення заповітів( начальниками експедицій, капітанами суден під час плавання, головними лікарями, їх заступниками лікувальних установ).
Розмежування з загальними судами:- безспірний розгляд нотаріатом;- загальні суди розглядають справи у разі виникнення спору.
Третейські суди: поняття, види, компетенція. Порядок розгляду справ в третейських судах.
Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за згодою чи відповідним рішенням заінтересованих фіз.. та/або ю/осіб у встановленому законом порядку для вирішення спорів що виникають з цивільних і господ. правовідносин.
Види:
1. Постійно діючі при:
- Всеукраїнська Громадська Організація;
- Всеукраїнська Організація Роботодавців;
- біржах;
-торгово-промислових палатах;
- об єднання СПД, ю/осіб в тому числі банків
Існують без створення ю/особи, не мають статусу ю/особи.
2. Для вирішення конкретного спору( письмова угода двох суб'єктів між якими виник чи виникне спір або як третейське застереження-пункт у договорі).
Компетенція (справи крім):
- про визнання недійсними норм, правових актів
- справи пов'язані із державною Таємницею;
- справ про банкрутство;
- справ стороною яких є державний орган, установа чи орган м/самоврядуваняя.
початку розгляду третейський суд повинен з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.
Третейський розгляд — це процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом. Безпосередній розгляд спорів у засіданні третейського суду є основною, центральною частиною третейського вирішення спорів. На цій стадії третейський суд, власне, виконує завдання щодо захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом всебічного та повного вирішення спорів відповідно до чинного законодавства. Слід зазначити, що на відміну від судів загальної юрисдикції, третейський суд не зв'язаний вимогами цивільного процесуального законодавства щодо процесуальної форми ведення засідання'. Багато норм передбачають можливість сторін самостійно за згодою визначати процедурні питання розгляду.
Так, розгляд справи третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою (ст. 33 Закону "Про третейські суди"). Строки можуть бути встановлені третейським судом окремо для вчинення певних процесуальних дій — надання пояснень, подання заяв, документів, доказів у справі тощо.
Відповідно до ст. ЗО Закону "Про третейські суди" третейський розгляд справи у постійно діючому третейському суді відбувається за місцезнаходженням цього третейського суду. Для третейського суду для вирішення конкретного спору місце проведення розгляду визначається третейською угодою.
Норми щодо мови третейського розгляду також дозволяють альтернативно встановлювати це в регламенті третейського суду або визначати угодою сторін, в протилежному випадку розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою.
Як правило, третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні, або явка сторін була визнана судом обов'язковою. Після отримання позовної заяви третейський суд самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. При вирішенні цього питання враховуються положення законодавства щодо підвідомчості справ третейським судам, наявність та дійсність третейської угоди та передбачені нею питання тощо.
У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність третейської угоди, він повинен відмовити в розгляді справи.
Сторони спору також мають право визначити та заявити про відсутність у третейського суду компетенції щодо переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті або про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду.
У цих випадках третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції.
Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.
У випадку, коли питання про компетенцію третейського суду вирішено позитивно, розгляд справи починається з постановлення третейським судом відповідної ухвали, яка направляється сторонам.
У свою чергу відповідач має обов'язок надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою про розгляд справи у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом постійно діючого третейського суду.
5. Джерела цивільного процесуального права. Конституція України як джерело цивільного процесуального права. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
1.Конституція;2. Закони ( узгоджені з КУ): - національні закони; - м/н договори;3. Підзаконні акти.
Національні закони:
1. процесуальні:-ЦПК(18 березня 2004/1 вересня 2005);- ЗУ Про м/н приватне право;- ЗУ Про судоустрій;- ЗУ Про прокуратуру;
2. матеріально правові:- ЦК;- Сімейний;- Житловий;- Земельний.
М/н договори: Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних, кримінальних справ (між країнами СНД).
Підзаконні акти: укази президента; декрети і постанови КМУ; нормативні акти відомств та міністерств в межах компетенції.
Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів Конституція є найвищим правовим актом, яким визначене місце судової влади у системі органів державної влади, вимоги до порядку і умов її здійснення, засади організації судової системи і діяльності судів.
Найбільш насиченою процесуальними нормами є ст. 129 Конституції, в якій закріплено основні засади судочинства: законність; рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Статтею 8 Конституції встановлено, що остання має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору відповідності його Конституції і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Суди безпосередньо застосовують Конституцію у таких випадках: 1) якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; 2) якщо закон, який був чинним до прийняття чи набрання чинності Конституції, після цього суперечить їй; 3) якщо правовідносини, що розглядаються судом, законом не врегульовано, а нормативний акт, прийнятий Верховною Радою або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції; 4) якщо укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено положення, відповідно до якого у випадку, коли зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосовувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції та не суперечить їй.
6. Поняття цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного процесу.
Роль процесуальних дій полягає не тільки в тому, що вони створюють процесуальні відносини, а ще й у тому, що між процесуальними діями і відносинами існує тісний взаємозв'язок. Цивільний процес - це система взаємопов'язаних дій і правовідносин його учасників. Ось чому процесуальні дії є самостійним елементом предмету поряд із процесуальними відносинами. Цивільне судочинство складається з окремих частин (стадій).
Стадії цивільного процесу:1. Порушення цивільної справи в суді.2. Підготовка цивільної справи до судового розгляду.3. Судовий розгляд справи: підготовча частина; розгляд справи по суті; судові дебати; винесення рішення, ухвали.4. Апеляційне провадження.5. Касаційне провадження.6.Виконавче провадження.7.Перегляд рішень за ново виявленими та винятковими обставинами.