Главная | Обратная связь

Розділ ІІ. Початок повстанського руху на

ШЛЯХАМИ УКРАЇНСЬКОЇ

ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ.

ШТАБ «ВОЛИНЬ . ПІВДЕНЬ»

Будь горда, Україно, за них.

Ти вічна в їх жертві, а вони вічні в тобі.

Поет!повстанець Марко Боєслав

Вступ

УПА ­ ще один яскравий смолоскип, запалений українською нацією у боротьбі за волю і незалежність.

Це була одна з найтрагічніших і найгероїчніших сторінок нашої історії. Найгероїчніша, бо народ без держави створив свою армію ­ УПА, що мужньо боролася до середини 1950­х років за визволення нашої землі протии двох могутніх імперій ­ німецько­фашистської та московсько­більшовицької. І найтрагічніша, бо ця боротьба була приреченою на поразку, численні жертви та майже півстолітнє паплюження комуністичним режимом на власній землі, за яку десятки тисяч українських повстанців віддали своє життя, та донині в Українській незалежній державі вони офіційно не визнані воюючою стороною. Але, окрім фізичної поразки, це була грандіозна перемога українського національного духу, яка допомогла нам сьогодні здобути незалежність.

Сучасна українська влада і досі не спромоглася визнати справжніх героїв, які проливали кров за волю, і пройшли крізь муки таборів смерті, були принижені і довго носили тавро “ворог народу”, “бандит”. Вони були простими селянськими дітьми, вихованими в дусі патріотизму, йшли в бій з окупантами, маючи чисте серце, спираючись тільки на місцеве населення, боролися за волю. Часто­густо гинули у жорстоких по­єдинках з ворогом, але на місце полеглих ставали інші.

Саме нам потрібно виправити цю несправедливість, аби всі знали правду про героїчну боротьбу українського народу, щоб могили героїв не знаходилися в яругах та на полях, а їхні душі були відспівані священиками.

Розділ І. Організація та діяльність Української

Повстанської армії

Маловідомою широкому загалу є історія УПА. Ще до початку війни з Німеччиною організація ОУН поділилася на дві фракції: ОУН під керівництвом Степана Бандери (бандерівці) та ОУН під керівництвом Андрія Мельника (мельниківці). Члени організації С. Бандери (ОУН­Б) були прихильниками революційної боротьби за визволення України силами власного народу, без орієнтації на Ні­ меччину та інші держави. До цього їх привело розчару вання політикою Гітлера і особливо ­ щодо Карпатської України. Метою ОУН­Б було скористатися знесиленням ворогів (СРСР і Німеччини) для побудови соборної держави.

Мельниківці (ОУН­М) були схильні до боротьби проти СРСР спільно з Німеччиною. Боротьба за лідерство між цими двома фракціями завдала певної шкоди українській незалежності.

30 червня 1941 р. представники ОУН­Б у м. Львові проголосили Акт про відновлення Української держави.

Німці відреагували на це агресивно, близько 40 провідних членів ОУН, гестапівці розстріляли. Незважаючи на це, ОУН без згоди німців на захоплених фашистами тери­торіях починає створювати адміністрації з національно свідомих українців; нерідко в селах відкривалися україн­ські школи, церкви тощо. З’являються в цей час і перші партизанські загони українських націоналістів на Поліссі, Волині. У кінці 1941 року з цих загонів формується нерегулярна військова частина “Поліська Січ” (керівник –Тарас Бульба­ Боровець). За непідкорення німцям останні роблять спробу розформувати “Поліську Січ”. З цього моменту військове формування поповнюється новими членами ОУН, подається в ліси і стає на шлях парти­ занської боротьби з німцями та більшовиками. Наприкінці 1942 року всі загони ОУН і підрозділи Т. Боровця об’єднуються в УПА. Головнокомандувачем розширених сил УПА стає український офіцер Роман Шухевич.

УПА поділяється на чотири групи: Північ, Захід, Південь, Схід, які діяли майже в усіх регіонах України. Бойовою одиницею УПА був курінь, який мав 3­4 сотні по 130­200 бійців кожна. В апогеї своєї сили (кінець 1943 ­ початок 1944 рр.) чисельність УПА, за деякими даними, сягала 40 тис. чоловік. Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої німцями Європи, УПА була унікальна тим, що практично не отримувала чужоземної допомоги, ­ їй допо­ магало населення, особливо ­ жителі Західної України.

Озброєння вояків УПА було найчастіше трофейним: німецьким, польським, залишеним радянськими бійцями під час відступу. Нове поповнення УПА отримувало військову підготовку у трьох підпільних військових школах: школі офіцерів (старшин) у Великих Мостах, підофіцерів (підстаршин) у Клевані (Волинь) та в Поморянах (Галичина). Крім цього, на Волині, Поділлі діяли різні військові курси. На північному заході України, у лісах, проводилися тренування, навчання збройних груп.

З серпня 1943 року у складі УПА діяли невеликі інтер­національні загони воїнів (італійці, румуни, німці, угорці та інші), що дизертирували зі своїх армій. З лютого 1943 року УПА активізує свою боротьбу як проти радянських партизанів, так і проти німців. Для німців ця боротьба стає дедалі сильнішою. УПА звільняє військовополонених з таборів (Луцьк, Ковель, Ківерці), українських в’язнів з німецьких тюрем (Дубно, Луцьк, Ковель), захоплює завод боєприпасів в Оржеві, продовольство, що відправлялося до Німеччини тощо. Як і радянські партизанські загони, загони УПА практикували рейди по тилах німців, влашту­ вання засідок, диверсій, наскоків. Були випадки, коли такі дії проти німців координувалися партизанами. У квітні 1943 р. воякам УПА вдалося звільнити від німців багато районів Волині. Проти УПА було кинуто дивізію, що складалася з одного німецького полку СС і двох угорських полків. Загони УПА діяли на Поділлі, Київщині та в інших регіонах України, мали розгалужену систему своїх підпільних формувань: осередків, самооборонних кущових відділів. Крім бойових дій, вони вели широку політико­ пропагандистську роботу серед населення, закликали до боротьби з ворогами українського народу, до його об’єд­нання в соборну Українську державу. Через формування УПА пройшли школу боротьби близько 700 тис. добро­вольців. Разом з тим, УПА виступала не тільки проти фашистів та більшовиків, а й допускала певні конфлікти з поляками на змішаних україно­польських землях Волині, Полісся, Холмщини. Мала місце кривава боротьба УПА з підпільною польською націоналістичною організацією ­Армією Крайовою. Остання прагнула зберегти контроль над українськими землями, що входили до Польської держави. Спровокована бійня між загонами УПА і Армії Крайової стала джерелом ненависті між українським та польським населенням. Відбувалися і сутички між УПА та радянськими партизанськими загонами, які воювали проти спільного ворога ­ гітлерівців. Мали місце сутички УПА з частинами Червоної Армії. Гинули ні в чому невинні люди. Великих людських, моральних і матеріальних втрат зазнав український народ в період післявоєнної боротьби з військами державної безпеки і МВС СРСР, яка точилася до середини 1950­х років.

Драматичною була доля українського народу, що прагнув до своєї державності у роки Другої світової війни. Саме на території України відбулось найбільш жорстоке зіткнення двох тоталітарних систем світу: сталінізму і гітлеризму.

Українці, які віками прагнули до миру, до свободи, були вкотре розділені на різні, а то й ворожі, табори, групи.

Заради національного порятунку і миру наші діди та прадіди в лавах Червоної Армії, Української Повстанської Армії, партизанських загонів боролися проти спільного ворога ­ гітлерівців. Метою цієї боротьби було створення міцної та квітучої держави.

Розділ ІІ. Початок повстанського руху на