Главная | Обратная связь

Крем’янеччині та Дубенщині в 1942 . 1943 роках

Роки 1942­-43 ­ій, жахливі умови німецької окупації, примусовий вивіз людей до Німеччини, неймовірний грабіж українського селянства, терор, арешти української інтелігенції та її розстріли без будь­яких причин. В таких умовах зароджується повстанський рух, який творить власну оборону самих себе і свого народу. Вже у вересні 1942 року комендант Блакитний скликає усіх комендантів підпільних боївок Крем’янецького повіту на наради до хутора дядька Семена Угорського району. Під охороною команди були сотник Орлик і Лисий та усі коменданти підпільних боївок повіту. Наради проходили цілий день, на яких було вирішено ­ започаткувати протидію німецькому насильству та військовий вишкіл ширшого членства ОУН.

Після нарад запроваджено ­ проводити рейди підпільними боївками в усіх районах. Перший рейд боївок Шумського та Угорського районів було зроблено через місто Шумськ. 13 жовтня боївка напала на молочарню в селі Соснівка. Кілька днів пізніше боївка в м. Шумську випускає всю рогату худобу, яку селяни здали на контингент для німців.

В листопаді відбувся рейд боївки ОУН­Б під коман­дою Крука в околицях Ланівці ­ Шумськ. На початку листопада боївка Верби Дубенського повіту обстріляла вантажні машини німецької частини на шляху Верба­ Дубно. Наприкінці 1942 року в околицях села Борсуків з’явилася група під назвою “Фронт Української Рево­люції” під командуванням Яворенка, яка була дуже рух­лива. 26 січня 1943 року Яворенко дуже вміло робить нападна друкарню “Крем’янецький Вісник” в місті Крем’янці,забирає машинки до писання і багато паперу. Вже з початком 1943 року з’явилися місцеві групи чи боївки, які не мають в запіллі ніяких політичних організацій. В райо­нах Дедеркали ­ Ланівці діяла місцева група під назвою “Холодний Яр”, а в Суразьких лісах Шумського району поширюється рух загону “Вільна Україна”. Та група на той час була досить сильною і дуже добре озброєною, в її складі були вояки Червоної Армії та невелика кількість місцевих хлопців, які оперували переважно на шляхах Рівне­Шепетівка, Остріг­Славута. Загін “Вільного Козацтва” під командуванням отамана Вишні (70 осіб) зорганізував Нікон з села Брикова, що мав зв’язки з отаманом Бульбою. Спочатку оперував в околицях районів Шумськ­-Дедеркали-Вишневець, а ранньої весни вони створили табір в Суразьких лісах, поблизу Малинова.

На початку лютого 1943 року Білий з боївками Верби, Студянки та інших сіл Дубенського повіту напав на в’язницю в місті Дубно. В охороні в’язниці працював чоловік, який мав зв’язок з УПА, тому бойовики зі зброєю зайшли в приміщення. Піднявшись на другий поверх, де мешкав комендант з сім’єю, стали вимагати ключі від камер. Комендант почав стріляти, його змушені були вбити. Повстанці знайшли і забрали ключі, відімкнули камери і запропонували всім, хто там був, тікати. На вулиці вже чекала спеціально підігнана машина. Бойовикам УПА, які випустили в’язнів, винищенням погрожував син коменданта, що був гайовим у Студянці. За його вказівкою було повішено двох членів УПА з Носовиці і Студянки. Вояки УПА вистежили його на Гаївці і запалили двопо­верховий будинок, в якому згоріли двоє дітей та дружина гайового, а сам він вистрибнув з другого поверху і втік (зі спогадів вояка УПА Мельничука Якова Миколайовича, який був учасником тих подій).

А вже в половині лютого Крук робить напад на Крем’янецьку в’язницю, але в’язнична охорона його відбиває. Після кількох днів Крук нападає вдруге і розбиває тюрму, випускаючи всіх в’язнів. В той час у перестрілці боївки Яворенка з німецькою жандармерією біля села Вікнин вбито одного німця. Після того німецьке гестапо вживає найгірших методів, щоб тим дискре­ дитувати повстанський рух.

Табір Блакитного розташовується в Стіжецькому лісі на північ від села Стіжок. Табір Крука ­ поміж селами Антонівці та Іловиця.

Початок життя в таборі проходить в тяжких умовах.

Ні приміщень, ані даху над головою, ні шатер, немає в чому зварити, ні посуду для їжі, нема ніякого забезпечення харчами, ані медичної опіки, але загін з кожним днем збільшується. Нашвидкуруч в лісі під горою побудовано з кругляків землянки, покрито їх мохом. Це було приміщення для спання повстанців. Не було чим вкритися, ні на чому спати, хто в чому одягнений був, так і спав, весь час напоготові. У таких умовах починалося життя українських повстанців.

Вже після трьох тижнів загін Хрона нараховував близько 160 осіб. З Дубенщини прибув колишній поручик польської армії Журба, який очолив першу сотню. Блакит­ний привів з округи двох старшин з Червоної Армії ­ Ли­сенка і Ярмака. Лисенко очолив другу сотню, а Ярмак – чоту.

В загоні Крука на той час було близько 70 осіб, потім до нього долучився Лев Яськевич­ Камінь із групою з 30 осіб з Білокриниці. Крім тих двох загонів на Крем’янеччині, в лісах біля селища Смига Дубенського повіту, знаходився загін Черника, близько 40 осіб.

В загоні Хрона налаштовується лікарська опіка, добровільно згоджується лікар Петровський. З Дубен­ського повіту провідник Білий приводить двох студенток з медицини, крім них ще покликано чотирьох дівчат з терену. В половині місяця квітня загін Крука на шляху Шумськ­Крем’янець обстріляв три вантажні машини німецької жандармерії, було вбито кількох німців, в тому числі лейтенанта Єгара з Крем’янецького гестапо, та здобуто багато зброї. Після бою Крук зі своїм відділом перейшов на хутір Козачина, там і заночував. В той час відділ з загону Хрона на шляху Білокриниця­-Стіжок обстрілює кілька машин німецької жандармерії. Німці вернулися, але у відділі Хрона 11 чоловіків було вбито. 24 квітня, в свято Христового Воскресіння, під вечір німецька жандармерія з польськими шуцманами оточили подвір’я родини Панасюків біля села Верба. Забрали Йосипа і Петра Панасюків, їхню матір та Івана Циманюка, вивели до глинища поміж селами Стовпець і Верба і тамусіх розстріляли. Великдень в таборі Хрона відсвятковано спільно,отець Паладій відслужив службу Божу і посвятив паску.

В той час отаман Вишня з Вільного козацтва і Яво­ренко домовляються про спільні акції, які успішно прово­дять по східних околицях повіту. На початку травня чота Макса з загону Хрона зробила засідку на шляху Крем’я­нець-­Смига біля с. Миколаївка. Сюди над’їхало авто зеленого кольору, бойовики відкрили вогонь, і авто пішло під укіс. Коли підійшли до автомобіля, то побачили забитих крем’янецького Митрополита Олексія Громадського, одного священика і секретаря. Після огляду знайдених документів виявилося, що Митрополита викликали в Рейхскомісаріат до Рівного. Це не був план замаху, а просто випадковість.

9­го травня 1943 року вранці відділи німецької жандар­мерії оточили село Стіжок. Усю рогату худобу зігнали засело, а людей, кого лише зловили, привели на майдан села, між ними були майже самі жінки, малі діти і старці, які не встигли втекти. Усіх їх розстріляли, а село спалили.

Жертвами стали 55 невинних людей. Відділи загону Хрона і Крука під командою сотника Орлика роблять засідку біля села Лішня. Коли німці верталися до Крем’янця, загони з засідки вдарили по німецьких машинах і завдали німцям великих людських втрат. Після цього бойовики відступили (зі спогадів очевидиці подій Коротун Антоніни Іванівни, яка проживала на той час в с. Стіжок).

Перші наради загонів Хрона і Крука відбулися в половині травня. Від загону Хрона в нарадах брали участьХрін, сотник Орлик, Чорнота і поручик Журба. Від відділу загону Крука – Камінь, Прокопович, Борщ й Ігнатів.

На порядку нарад було два завдання:

1. Якуприйняти назву?

2. Об’єднання під одну команду.

Щодо назви Блакитний запропонував ­ Оборона України, а Крук ­ Українська Повстанча Армія. Крук не погоджується на назву „Оборона України”, а обстоює свою назву ­ УПА. Блакитний мотивував тим, що назву УПА має Бульба, і тому питання про назву не вирішено. Але Крук заявив, що його загін назву УПА таки приймає. В другому завданні ­ об’єднання під одну команду ­ виникло ще більше труднощів. Тут постало питання, хто кому має підпорядковуватися. Обидві сторони не погоджувалися.

Сотник Орлик пропонує спільний оперативний штаб і назву ­ Перший Крем’янецький Повстанський Загін, на що погодилися усі члени нарад.

23 травня 1943 року підписано Акт поміж повстан­ ськими відділами Крем’янеччини, загонами Хрона і Крука, якими створено перший Крем’янецький Об’єднаний Повстанський Штаб, начальником штабу став сотник Орлик, до штабу входили по 5 членів з обох сторін. Під­ писали: Блакитний ­ ком. повіту, Крук ­ ком. повіту, Камінь ­ ком. загону, Хрін ­ ком. загону. Свідки: сотник Орлик і сотник Скоб. Акт написано в трьох примірниках, по одному для комендантів повіту, а один ­ для Об’єднаного штабу, доручено ­ для сотника Скоба.

На початку червня ­ вдалий наступ відділу Крука на відділ німецької жандармерії в с. Бережці (зі сторони повстанців без втрат), він здобуває в німців зброю. На початку місяця командир Білий з групою повстанців 30 чоловік відходить з загоном Хрона на Житомирщину з завданням організації там повстанського загону. В сере­дині червня перед відходом відділу Крука на схід в око­лицю Славути команда загону Хрона позичає для загону Крука 10 тисяч набоїв та гранат і мін до гранатометів.

Командир Крук зі сотнею повстанців переходить колишній польсько­більшовицький кордон, просувається на 30 кілометрів на схід в бік Славути, попадає в перехресний вогонь: з однієї сторони ­ німці, а з другої ­ радянські партизани. Проводить декілька боїв, і нарешті німці оточують його відділ, який розбивають. Сам Крук з малою групою проривається з оточення і повертається до табору.

Це були найбільші втрати в загоні Крука до того часу. В другій половині червня загін Хрона йде на м. Шумськ, яке оточують, але заплановану акцію в місті не проведено, а лише на передмісті Липишівка з млина забрано муку, і з тією здобиччю загін вертається до табору.

Німці, щоби стероризувати мирне населення, на другий день в місті Шумськ арештовують батька (понад 70 років) і невістку родини Супінських і ще трьох осіб – разом п’ятьох, виводять усіх на ринок міста і прилюдно роз­стрілюють невинних людей.

6­ го липня загін Хрона з Вишнівця повертається до табору з усією здобиччю. Після дводенного походу вони відпочивають. В той час команда загонів ОУН­Б стягує з північних околиць загін Юрка та Беркута (в сотні „Беркута” служили наші односельчани: Мельничук Яків Миколайович, псевдо ­ Хома і Метелюк Володимир Федо­рович). 7­го липня на світанку загони Крука, Черника, Юрка і Беркута під командою Енея оточують табір Хрона.

Щоб не допустити до пролиття братньої крові, команда загону Хрона вирішує скласти зброю. Дальший розвиток повстанського руху зростав і з кожним днем набирав всенародного розмаху.