Главная | Обратная связь

ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ В АХТИРЦІ

Страшна ця хвилина, що в ній рішається якась важна справа, та найстрашнішою хвилиною в житті людини це смерть. Від цієї однієї хвилини, від цього одного моменту залежна вся наша вічність, вічність щаслива або вічність нещаслива. Від цієї однієї хвилини залежна наша посмертна доля, або небо, або пекло. В тій хвилині дрожали зі страху найпобожніші люди".

А що ж ми нещасні пічнемо в годині смерти? – якщо ми служили тільки світові, якщо можемо віднести до себе слова пісні:

"Ми лиш на тіло наше взирали

Про нашу душу – не пам'ятали..."

Милі Братя і Сестри! Любім сердечно Пресвяту Божу Матір і служім їй вірно, а тоді, при Її допомозі, ця остання хвилина нашого життя не буде така прикра, ані така страшна, якщо впродовж усього нашого життя будемо вірними Пресвятій Богородиці. Тоді дізнаємо в душі милого почуття, тоді згадка, що ми були добрими дітьми Марії, буде для нас в годині нашої смерти великою розрадою.

Три речі лякають людину в годині смерти:

Минувшина. Вона пригадує нам наші гріхи, занедбання наших станових обовязків, до яких нас покликав Господь Бог. Один явногрішник, що літами не сповідався, при своїй смерті розпучливо кричав: "Тепер, аж тепер, пригадую собі те все зло, що я робив!" О, злий дух напевно не забуде пригадати нам найменші обставини наших гріхів і представити їх у годині смерти у повній відразі і злобі. Певність, що ми грішили, непевність, чи ми осягнули прощення тих гріхів у св. Сповіді, буде мучити і безпокоїти нашу душу. Але, якщо ми будемо щиро любити Пресвяту Матір, якщо за життя будемо молитися до Неї про добру і щасливу смерть – то при Її допомозі, заки ще прийде ця страшна хвилина – ми в добрій св. Сповіді поєднаємося з Господом Богом. Мати Божа допоможе нам зробити звершений жаль, Вона присвічуватиме, щоб ми пізнали всі тайники нашого серця. Вона дасть нам щиру і рішучу постанову поправи і така Сповідь, відбута при допомозі Матері Божої, успокоїть усі внутрішні терпіння. При помочі Матері Божої, наше довіря і надія на Боже милосердя, що ми доступили прощення наших гріхів, не покине нас аж наша душа вийде з тіла.

В самій годині нашої смерти Пресвята Божа Мати випросить нам ласку такого сильного жалю за всі наші гріхи, що відчуємо це якнадокладніше, що за посередництвом нашої Небесної Неньки, ми доступили Божого милосердя. Вона влиє в нашу душу таке довіря до Божого милосердя і доброти, що розпука не опанує нас, а тільки жаль, радість і веселість наповнять нашу душу і серце. Ах, скільки-скільки людям Пресвята Божа Мати випросила таку ласку щасливої смерти! Скільки грішникам, в останній хвилині життя отворила небо, зворушивши їхнє серце до звершеного жалю, а волю їхіню до щирої сповіди, так наче б хотіла віддячитися їм своєю щедрістю за якусь малу прислугу зроблену їй грішником за час свого життя.

Теперішність для вмираючого є подвійно страшна, із-за терпінь тіла, та із-за покус влізливого ворога людської душі, які саме тоді найсильніше відзиваються, особливо в душах праведників. Злий дух знає, що як тепер не переможе, то ця душа навіки для нього втрачена, і тому саме висилюється, щоб робити в ній неспокій, щоб її тривожити, а якщо вдалося б – довести її до розпуки, до відчаю. Однак не страхаймося, бо якщо ми Пречистій Діві Марії впродовж вього нашого життя вірно служили, її щиро любили і почитали – Вона не опустить нас! Вона, що в менших потребах не відмовляла нам своєї помочі – в останній хвилині нашого життя зараз поспішить нам на порятунок. Пресвята Божа Мати дасть нам терпеливість у наших тілесних болях, повне віддання себе Божій волі, а крім великої заслуги, яку можемо через це осягнути, самі ці болі-терпіння стануть нам милі і пожадані. Сама Божа Мати про це запевняє, кажучи, що своїм дітям, в годині смерти прийде з поміччю...

Все пекло не зможе нам нічого злого зробити, як Пречиста Божа Мати в годині нашої смерти буде коло нас.

Будучність лякатиме нас жахом конання, ляком перед судом і непевністю нашого спасіння. Але Пресвята Божа Мати є в силі перемінити цей ляк, цю боязнь, цей страх у найщиріший жаль за наші гріхи, і в силі викликати в нашому серці, в нашій душі сильне довіря до Божого милосердя. Дасть нам спромогу пізнати всю злобу гріха, щоб ми тим щиріше жалували, що ми так грішили і тими гріхами Бога зневажали. Дасть нам пізнати всю Божу доброту, щоб ми сильно довіряли! Зробить для нас смерть милою охолодою і відпочинком, а страх перемінить у тугу. Будемо дивитися на наше тіло, як на похилий домик, що незабаром розсиплеться в порох, як на тяжкі кайдани неволі, що їх свобідна душа почне помалу з себе зсувати. Підемо відважно на суд, бо, судитиме нас Син Пресвятої нашої Небесної Неньки, та й присуд для нас буде тріюмфальний, бо введе нас у вічну щасливість небесної хвали. Так, бо сама Божа Мати сказала раз до одної святої: "'Всіх, що служать мені свято і побожно мене почитають – я в годині їхньої смерти буду розрадою і силою!.."

Найкращим доказом цього – є наша чудотворна ікона Божої Матері в Ахтирці. Ахтирка це місто в Східній Україні, над рікою Ворсклою, у харківській області. Має населення 27,000, з того Українців 95%, Росіян 2.6% і Жидів 1.4%. Ікона Ахтирської Божої Матері представляє, як Божа Мати молиться перед своїм розпятим Сином.

Ця ікона явилася о. Василеві Данилову 2 липня 1739 р., під час сінокосу. Отець Василь хотів випробувати нову косу, вийшов з нею до свого городу біля церкви і хотів косити. Аж побачив у високій траві ікону Божої Матері, від якої блистіло якесь надзвичайне світло. Коса випала йому з рук, він упав навколішки і почав гаряче молитися. Потім з набожністю взяв ікону і відніс її до себе в хату. Тут вона стояла три роки. Родина о. Василя помітила деякі надзвичайні явища. Наприклад, того, що хотів переночувати в тій кімнаті, де знаходилася ікона, опановував який незрозумілий страх і він мимоволі мусів покинути цю кімнату. Вкінці третього року о. Василь побачив у сні Богоматір, яка доручила йому своїми руками очистити ікону чистою водою. Прокинувшись зі сну, таки серед ночі виконав доручення Божої Матері. Та тієї ж ночі, він мав ще другий дивний сон. Йому снилося, що він іде до річки, щоб вилити воду, що лишилася від омиття ікони. Назустріч йому надійшла Божа Мати і доручила йому зберігти цю воду, бо вона має цілющу силу від лихоманки. У о. Василя якраз у той час була хвора його донька. Він дав їй напитися цієї води і хвора в ту ж мить одужала. Інші хворі, що випили цієї води, також відразу виздоровіли. Один раз о. Василій помітив на дошці ікони пошкодження. Він дав ікону одному іконописцеві, щоб це пошкодження направив. Після кількох днів, іконописець збирався до праці. Але вночі він почув голос, що виходив із ікони: "Встань, настав час віднести ікону туди, звідки ти її взяв, бо нічого поправити ти не є в силі". Після довшої молитви іконописець відніс ікону о. Василеві і розповів про все, що сталося.

Впевнившись у чудотворній силі ікони, о. Василь поставив її в храмі. Після того сталося ще декілька чудотворних уздоровлень. Довідавшись про це, місцева влада перевела розслідування цих чудес, яке ствердило всі факти. Тоді приїхала особлива Духовна Комісія і, провіривши усі факти та переслухавши усіх свідків під присягою, і тих, що на собі зазнали чудотворної сили ікони, ствердила, що ця ікона справді чудотворна.

Коли цариця Єлисавета довідалася про це, вирішила збудувати в Ахтирці камяну церкву. Плян для цієї церкви зробив знаменитий архітект Растреллі. Сама цариця подарувала на ще дві тисячі рублів. В 1768 році відбулося посвячення величавого собору Покрова Пресвятої Богородиці в Ахтирці. Завдяки цьому почитання чудотворної ікони Пресвятої Богородиці поширилося далеко поза границі України і особливо у вищих сферах суспільности. Цьому сприяв ще такий факт:

В 1748 році, проїздом через Ахтирку, їхала хвора вдова, баронеса Вейдель з двома маленькими дочками. Боячись про долю своїх донечок, вона зупинилась на постій в Ахтирці. Вона пішла до церкви і довго та щиро молилася перед іконою Божої Матері, та просила про ласку видужання. Вночі, явилася їй Божа Мати і сказала: "Ти просиш мене, щоб я тебе уздоровила. Але на тебе жде ангел смерти. Роздай по церквах і бідним усе своє майно. Це буде корисно для твоєї душі. Про свої донечки не турбуйся. Я буду їм опікою". Хвора розповіла про свій сон священикові і поспішала виконати доручення Божої Матері.

Після пятьох днів вона померла. Коли це дійшло до відома цариці, вона взяла сиріт до свого царського двору, виховала їх і повидавала заміж за своїх вельмож.

Від 1844 року встановлено процесію з чудотворною іконою зі Собору св. Покрови до троїцького манастиря. Ось так Божа Мати – наче рідна мати піклується тими, що її люблять, що її почитають, що впродовж всього свого життя моляться до Неї і про її могутнє Заступництво благають. Як прегарно оспівує це наш нарід у відомій пісні:

"Пресвятая Діво шлем до Тебе глас,

Сиротам Ти Мати, не лишай же нас"."

Молімся й ми та щиро благаймо, кажучи: О, Пресвята Божа Мати не опускай нас з-під свого святого Покрову, впродовж усього нашого земського життя. А особливо будь коло нас Наша Небесна Ненько, в годині нашої смерти.