 |
|
ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ В ГОШОВІ – НА ЯСНІЙ ГОРІ
Село Гошів розложене над рікою Свічою, чотири кілометри від міста Болехова. Над цим селом взноситься висока скала, а на її вершку находиться величавий храм, в якому на головному престолі була чудотворна ікона Божої Матері. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері була від найдавніших часів славною на всю Галичину. Нічого дивного, що Гошів звали "сонцем Підгіря", та що тисячі людей, рік-річно йшли на прощу на Ясну Гору до Гошова, щоб поклонитися і помолитися до Богоматері в гошівській чудотворній іконі, та випрошувати собі потрібних ласк і благодатей.
У манастирській літописі (в Гошові) записано, що з початком XVIII ст. побожний лицар Кучилад вибудував деревяний манастир, а побіч і маленьку церковцю. Цей манастир і церква стояли далеко від цього місця, де була церква оо. Василіян.
А історія чудотворної гошівської ікони Божої Матері така: В Бережанщині, в селі Хороброві проживала побожна родина хорунжого Андрія Шугая. Вони мали гарну ікону Божої Матері, дуже подібної до ікони, яка сьогодні є в Ченстохові. Коли одного разу, Шугаїв не було в дома, вибух вогонь що відразу захопив майже весь дім. Все згоріло. Тільки та стіна, що на ній висіла ікона Матері Божої, залишилася ненарушеною, бо вогонь не діткнувся ікони Божої Матері. З цього часу родина Шугаїв дуже почитала цю ікону Богоматері.
В половині XVIII ст. були на Україні неспокійні часи. Часті турецькі і татарські набіги створювали ненормальні життєві умовини. Гетьман Петро Дорошенко спровадив на Україну велику турецьку і татарську орди, як своїх союзників до помочі у внутрішній, домашній війні за гетьманську булаву. А ті його "союзники" плюндрували і нищили, та в руїну обертали всю квітучу нашу батьківщину.
Щоб захоронити свої доньки перед небезпекою турецького або татарського ясиру, хорунжий Шугай завіз свої три доньки до Дунаєва, до своїх знайомих Гошовських, щоб там перебули лихоліття. Як небезпека минула, Шугаївні повернулися додому, але виїжджаючи від Гошовських забули взяти ікону Матері Божої, яку родина Шугаїв так дуже почитала.
Коли ж Гошовський найшов цю ікону дуже втішився нею та примістив її в найкращому місці в своїй хаті і доручив своїй родині, щоб день і ніч світилася лямпадка перед іконою. Дочки Шугая по повороті домів, завважили, що забули взяти ікону і домагалися її звороту. Вкінці сам Шугай пішов на зустріч просьбам Гошовського та залишив йому цю ікону Богоматері на власність.
В 1736 р. ця ікона прославилася заблистівши серед дня великим сяйвом. Гошовського тоді не було дома. А Гошовська і її знайома Сеправська, що тоді була в кімнаті, настрашилися і післали по священиків, які негайно прийшли, а з ними і багато людей і всі бачили ікону Пречистої у надземській ясності. Небавом повернувся домів і сам Гошовський і ще й він бачив ікону сіяючу чудесним блиском. А коли по якомусь часі, це сяйво згасло – на іконі, на обличчі Пречистої була наче роса, а з очей спливали наче сльози.
Після того випадку, Гошовський боявся мати в себе в хаті цю чудесну ікону і просив священиків взяти ікону до костела. В костелі уміщено цю ікону в захристії, бо в костелі вже було дві чудотворні ікони. Ця ікона була в захристії впродовж одного року. Одначе це була велика прикрість для Гошовського і він поїхав до тодішнього Митрополита Льва Шептицького та просив доручити перенести ікону до манастиря ОО. Василіян у Гошові. Митрополит уважно вислухав прохання Гошовського і післав з ним до Дунаєва ігумена Василіян з Краснопущі о. Буйницького.
Приїхавши до Дунаєва, о. Буйницький удався з Гошовським до костела, взяли ікону Пречистої Богородиці, вложили її у приготовану на це скриню, а ігумен опечатав її своїми печатями і відвіз до хати Гошовського в Гошові, де примістив її в одній з кімнат. Після переведеного церковного слідства в справі чудесного сяйва ікони, в якому то слідстві під присягою зізнавали і священики й люди, які були наочними свідками чуда, Митрополит зарядив осібною грамотою торжественне перенесення чудесної ікони Божої Матері до манастирської церкви, в якому взяли участь священики з трьох сусідніх деканатів і багато народу.
В 1759 р. Николай Гошовський подарував ОО. Василіянам, на вічні часи, всю гору, звану ,,Ясна Гора", на якій ОО. Василіяни зараз побудували деревяну церкву, а в головному престолі умістили чудотворну ікону.
Однак, в короткому часі, церква показалася замала, і тоді о. Мокрицький приступив до муровання нової великої церкви, яка в 1842 р. була вже зовсім викінчена. Нову церкву прикрашено гарним іконостасом і проповідницею у виді Петрового човна, а в головному престолі красувалась чудотворна ікона Божої Матері. Слава цієї чудотворної ікони і її численні чуда лунали по всій галицькій волості. Численні прочани, навіть з найдальших сторін спішили до Гошівської чудотворної ікони Богоматері з великою вірою і надією на певну чудотворну поміч у всяких недугах і потребах. Численні записки в манастирській літописі, стверджені присягою є найкращим свідоцтвом щедрости і чудотворної помочі тим, що просили потіхи і порятунку в Матері Божої у гошівській чудотворній іконі.
Наведу декотрі чуда з найдавніших часів. І так:
1. Дня 5. VIII. 1737 р. Кунегунда Садовська, з дому Попель, смертельно хвора, коли лікарі втратили всяку надію на її виздоровлення, виздоровіла в одній хвилині, коли її муж пішов до Гошівської церкви ОО. Василіян, і лежачи хрестом перед чудотворною іконою просив Пречисту Діву Марію про виздоровлення своєї дружини.
2. Дня 12. IV. 1743 р. привезли до Гошівської церкви умово хворого Степана Лучковича. В часі молитви його рідні перед чудотворною іконою Пречистої, – хворий відзискав ум і став повністю здоровий.
3. Отець Яків Колачківський, парох Дашави, хворий на ноги так, що мусів ходити на милицях, коли прийшов до гошівської церкви, відложив милиці, упав на землю і лежачи хрестом сердечно молився перед чудотворною іконою. По молитві встав зовсім здоровий і без милиць вернувся домів.
4. Дня 4. VII. 1770 їхала до Готова Марія Кульчицька. І як напувала в ріці коні, несподівано одна дитина впала з воза і втопилася. Нещасна мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася. Коли встала від молитви, не знала з радости, що має робити, бо мертва дитина ожила і весело махала ручками до зворушеної мами.
І багато-пребагато подібних випадків чудотворної помочі Матері Божої в гошівській іконі, записано в манастирськім літописі.
Відпуст в гошівській церкві оо. Василіян починався на Благовіщення і тривав аж до Покрови Пречистої Діви Марії. Пісня до гошівської чудотворної ікони Богоматері відома у всій Україні. І її слова і мелодія є оригінальні і дуже настроєві. Ось її початок:
"Гора Ясна, де прекрасна Діва сіяє
З своїм Сином возлюбленним
Всіх тут приймає.
Вона грішних призиває,
Ласки своєї уділяє
Всім каючимся..."
Після другої світової війни, у скитальчих таборах Німеччини – нарід відрухово продовжував свою набожність до гошівської чудотворної ікони Богоматері. І навіть, йдучи до чужих чудотворних відпустових місць, душею линув до гошівської чудотворної ікони Божої Матері. Так і повстав вірш на честь Гошівської Богоматері, з якого наведу першу строфу:
"Душею в Гошів із чужини
Всі линем в щирих молитвах:
Вітай там, Мати, все між тими,
Що нам являються лиш в снах"."
Церква оо. Василіян на Ясній Горі дуже потерпіла в часі останньої війни, а саме в час з 5 на 6 серпня 1944 р. коли большевики вдруге зайняли Галичину.
А де ж гошівська чудотворна ікона Божої Матері? Кажуть, що її вчас врятував один чернець-Василіянин, і що вона тепер зберігається в безпечному місці.
Сьогоднішні часи так виглядають, наче б диявол і вся сила пекла мали запанувати на землі! Хто прийде нам і всьому світові з допомогою?.. Відповідь на це питання находимо в цій молитві, що її уложив покійний Папа Пій XII. В ній сказано: "Спонукані турботами сучасної доби шукаємо захисту у Твоїх обіймах з упованієм, що в Твому любячому Серці знайдемо заспокоєння наших гарячих бажань і безпечну пристань перед бурями, які на нас з усіх сторін натискають..." Так молився покійний Папа Пій XII до Цієї, що є Заступницею і упованієм всіх християн.
Коли ж у нас і біля нас, в усьому світі шаліють бурі гріхів і пристрастей, коли смуток і недоля б'є нас з усіх сторін, коли наші рідні землі топче нога антихриста і поливає їх слізми й кровю її дітей – тоді линьмо духом на Ясну Гору до чудотворної ікони гошівської Матері Божої і просім її помочі і порятунку! А Вона й сьогодні випросить у Свого Сина силу перемогти сатану і всю ворожу силу.
Не падаймо духом, але сильні вірою і надією в поміч чудотворної гошівської Богоматері, кличмо до Неї, із-за моря: "Все упованіє наше на Тебе покладаєм, Мати Божа в чудотворній гошівській іконі, збережи нас під Твоїм покровом, про це Тебе сердечно благаєм".