Главная | Обратная связь

ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ В КРАСНОПУЩІ

В гарній околиці, недалеко Поморян (5 км.), серед лісів стоїть Василіянський манастир, що походить з ХУІІ-го сторіччя. Його оснування легендарне: Одного разу Іван Собіський заблудив на ловах у розгадівських густих лісах та по довготривалому шуканні дороги, дійшов вкінці до самітної хатини старого Ґедеона. Ґедеон виявив себе супроти Собіського дуже гостинним. У розмові Ґеодеон предсказав йому, на основі свого давнього сну, що Собіський стане королем та як полководець осягне над Турками велику перемогу. Коли опісля це предсказання сповнилося, Собіський із вдячности побудував у Краснопущі манастир, а Ґедеона призначив його першим ігуменом.

Одначе в дійсності цей краснопущанський манастир, за благословенням львівського єпископа Арсенія Желиборського, побудували монахи Варлаам і Теодосій у 1664 р., та щойно у наступнім році, тобто 1665, на їх прохання, дістав значний дар від Собіського. Доказом цього були цінні портрети короля і його жінки Марисєнькі та прегарний бароковий іконостас, який намалював надворний королівський маляр Василь Семигинівський. А легендарний старець Ґедеон, це пізніший ігумент манастиря: Ґедеон Буйницький, який упродовж пятнадцяти років був настоятелем манастиря в Краснопущі, а саме від 1735 до 1750 року, він дуже багато причинився до розвитку краснопущанського манастиря. Помер у 1756 р. За ігуменату о. Йосифа Котинського перебудовано та помальовано церкву і поставлено мурований манастир що й до сьогодні стоїть. У XVIII ст. відбувалися в цьому манастирі василіянські риторичні і філософічні студії. В роках 1809–1814 були в манастирі в Краснопущі курси Богословії для монахів і світських. Один із його тодішніх вихованців, о. Йосафат Качановський, в часі, коли був опісля настоятелем краснопущанського манастиря, виправив гарно манастирський дім, наново розмалював церкву, і поставив млин та інші господарські забудування.

В 1899 р. навістило велике нещастя монашу обитель у Краснопущі, бо оце літньою порою загорілась несподівано церква і згоріла до тла. Врятовано тільки царські втрата і ще декілька речей з церковної утвари. В 1906 р. вимуровано нову церкву під покровом Рождества св. Івана Хрестителя, перевезено до неї іконостас, що був дорогим останком давньої краси церковного мистецтва і походив він з 1708–1710 рр., з виспанського манастиря, в Рогатинщині. Після скасування манастиря 1744 р., цей іконостас перенесено до манастиря в Добрянах, коло Львова, що також був скасований у 1776 р., і прилучений до обителі св. Онуфрія у Львові.

Та найбільшою дорогоцінністю краснопущанського манастиря була чудотворна ікона Пресвятої Богоматері. Вона була довгі літа в монашій обителі у Віцині коло Перемишлян, де прославилася багатьма чудесами. Цю чудотворну ікону Богоматері перенесено з великою торжественністю в 1934 р. до манастирської церкви в Краснопущі. Ікона ця була у великому почитанні народу не тільки місцевого, але і з дальших околиць. До неї приходили прочани – десятки миль пішком з великою побожністю і довірям.

Відпусти відбувалися в останню неділю місяця травня, в храмовий день св. Івана Хрестителя й у всі Богородичні празники. Тисячі й тисячі прочан прибували тоді на прощі до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в Краснопущі. Там, у стіп престола, що в нім красувалась чудотворна ікона Богоматері, люди віднаходили себе, віднаходили й пізнавали ціль свого життя та дізнавали душевної і тілесної пільги у всіх своїх терпіннях.

Бачимо, отже, наглядно, що особливо набожність до Пречистої Діви Марії є одним із найуспішніших середників перебування на дорозі чесноти витривалости в добрім.

1. Хто не має набожности до Пресвятої Богородиці, тому загрожує небезпека втрати свого спасіння. Такий самохіть вирікається могутньої помочі, щоб одержати справжнє покаяння й потрібні благодаті до набожного життя і щасливої смерти. Бо чого тільки Пресвята Богородиця забажає від свого Сина, те й безперечно одержить; бо Христос, як людина, одержав від Неї, життя й материнську опіку і тому нічого не може їй відмовити. Пресвята Богородиця є матірю милосердя, потіхою зажурених, пристановищем найбільших грішників, щоб тільки хотіли каятися; чому ж і ми не просимо Її про поміч, за здоровя, чому в Неї не шукаємо розради і поради і охорони в усіх наших земних клопотах і терпіннях.

2. Але хто хоче мати Пречисту Божу Матір за свою Заступницю і опікунку, треба передусім бридитися гріхами і не гнівати Її Сина. Якже ж може Мати Божа вставлятися за тим, що Її Сина самохіть ображує, зневажає гріхами і знову до хреста прибиває? За такими тільки Пречиста Богородиця вставляється, які хочуть повстати з гріхів; та тільки того підносить, що намагається видобутися з гріховної пропасти. Не може ніхто подобатися Пресвятій Богородиці, хто допускається гріха, бо Пречиста Божа Мати гидиться всяким гріхом і тими, що з гріхів не хочуть встати.

3. Просьба Божої Матері в Ісуса Христа така могутня, така сильна, що не було ніколи ще такого випадку, щоб хто правдиво набожний до Матері Божої, не поправив свого життя, якщо воно не було таке як повинно б бути. Нема такого святого в небі, що не завдячував би Матері Божій свого спасіння. Коли Ісус Христос умирав розпятий на хресті на Голготі, тоді віддав нас під опіку своєї Богоматері. Найбільшим було б для нас нещастям і найбільшу заподіяли б ми зневагу Пресвятій Божій Матері, якщо ми не просили б Її про поміч, якщо ми сумнівалися б в Її доброту. Стараймося бути добрими почитателями Пресвятої Божої Матері, наслідуючи Її чесноти, а передовсім Її чистоту, покору і невинність життя. Постановім собі вистерігатися гріхів і не зневажати гріхами нашого Спасителя, а улюбленого Сина Пресвятої Богородиці. Виберім собі котрусь з наших чудотворних ікон Богоматері і стало молімся до Неї, прославляймо нашу небесну Неньку в тій іконі, робім їй якісь достойні прислуги, взиваймо Її помочі, в потребах поради, а в смутках розради, а напевно не будемо цього жалувати. Бо спитайте всіх тих, що не зовсім ще призабули, як самі ходили до різних чудотворних ікон Богоматері на прощу; чи вони жалують цього? Спитайте

тих, що їх уже всі покинули, але коли вони звернулися до Матері Божої – Вона їх ніколи не опустила! Поодинокі люди зверталися з просьбами до Божої Матері в тяжких допустах і Вона їх вислухувала. Зверталися нераз цілі родини і їх Вона вислухувала і їх рятувала. А чи, якби так провідники народу публично і набожно звернулися б до Неї, та прохали її, щоб приблизила день визволення з неволі, чи думаєте, що Матір Божа не вислухала б такої просьби? А чому ж до цієї пори ніхто цього ніколи ие започаткував?

Чудотворна ікона Божої Матері в Краснопущі, давня-давня! Тисячі людей перед нею молилися, розкривали свої серця, нераз може й гіркі-гіркі сльози проливали, та вона всіх вислухувала, Вона всім помагала, так як це співається в одній пісні:

"Ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла

Чи у горю, чи в недолі, Того земного життя..."

Зідхнім отже в нашому серці до нашої Небесної Неньки в чудотворній Її іконі в Краснопущі і просім сердечно: Божа Мати в Краснопущі не опускай нас!