 |
|
ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ НЕУСТАЮЧОЇ ПОМОЧІ
Хто з вас не бачив ікони Матері Божої Неустаючої Помочі з маленьким Ісусом на руках. Ось вона тут на престолі ця копія чудотворної ікони Божої Матері Неустаючої Помочі! У її честь уложив невідомий поет прегарну пісню, і невідомий композитор підобрав дуже гарну мелодію. Слова пісні до ікони Божої Матері Неустаючої Помочі такі:
"Там де в небі Божа Мати, наша втіха, наш покров,
Там благаєм благодати для всіх наших молитов.
Ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла,
Чи у горю, чи в недолі, того земного життя.
О, Маріє, зоре зір, Ти даєш нам ласк безмір!
Неустанній Твій покров поміч дати все готов!"
Заки Син Твій вмер прибитий на Голгофті в тьмі наруг,
Він дав нас Тобі в опіку, нас дітей своїх і слуг.
Тож по волі Свого Сина, бережи нас в тім життю
Від гріха і від нещастя, а веди нас до раю.
О, Маріє, зоре зір, Ти даєш нам ласк безмір!
Неустанній Твій покров поміч дати все готов!"
Історія чудотворної ікони Матері Божої така: Вона походить з XIII сторіччя; щодо величини, то вона довга на 22 інчі, а широка на 18 інчів. Мальована в грецькім стилі. Є певні докази, що вона була на острові Креті до року 1500-го і була там у великому почитанні. Хто вчився Всесвітньої історії, той знає, що Сельджуки (Турки), які замешкували простір в Азії, часто нападали на грецьке цісарство і, здобуваючи щораз нові території, посувалися в глибину краю, а в 1453 р. налали на саму столицю Царгород, і після завзятих боїв зайняли його. Греки не мали сили опертися лютому ворогові; вони або окривалися по лісах, або втікали на захід, в чужі краї. Поміж утікачами був також побожний купець із Крети. Він утік до Італії і там уже мав на стало замешкати. А що не хотів, щоб Турки бісурмени загарбали й образ Пресвятої Божої Матері, або ще й може збезчестили б, тому взяв цю ікону з собою до Італії. Це подобалося Пресвятій Богородиці, бо зараз таки, ще з тій подорожі виявила йому свою ласку.
Оце повстала була на морю страшна буря і, здавалося, що корабель потоне. Подорожні вже втратили надію на рятунок. В тім нещасті виносить побожний купець ікону Божої Матері і заохочує подорожніх, щоб у щирій молитві просили її про поміч. І ось чудо! Буря втихає, а небо так гарно випогоджується, що аж мило було в голубу синяву дивитись. Корабель безпечно причалив до італійського берега, а купець .рушив у дорогу до Риму, але тільки на короткий час, не на стало, бо він мав думку шукати собі місця в іншій околиці, а не у Римі. Але Пречиста Божа Мати мала інший намір.
Побожний купець захворів у домі свого приятеля і помер. А ікона Богоматері залишилася в святім місті і славилася багатьма чудами. Це було около року 1498, за Папи Олександра VI. Саме перед смертю подарував купець цю ікону Богоматері своєму приятелеві з виразною просьбою, щоб він цю ікону особливо дуже почитав і старався якнайскоріше примістити її в котрійсь римській церкві, щоб нарід міг прилюдно почитати цю чудотворну ікону Матері Божої. Приятель приобіцяв виконати останню волю вмираючого, але обітниці не додержав. Він сам хотів кожної хвилини віднести цю святу ікону до котрої-небудь церкви, але його жінка, що їй дуже гарна ікона припала до вподоби, не хотіла за жадну ціну випустити її зі своїх рук. Пресвята Божа Мати не була з того вдоволена. Мабуть не хотіла того, щоб ця її ікона служила тільки одній родині. Вона, як Мати всього світу, має бути поміччю для всіх народів.
Три рази пригадувала Мати Божа мужеві в сні, й напоминала його, щоб він додержав приречення, а коли це не помогло, то загрозила тяжкою карою, якщо не виповнить обітниці, що її дав він умерлому купцеві. Страшні сни і привиди змучили його, він старався конечно віднести ікону зі своєї хати до церкви, але його жінка, кожний раз вміла його перемовити, й ікону задержати в своїм домі.
Нараз її чоловік захворів і помер. Можна було б припускати, що хоч тепер уже вперта жінка не занедбає і не буде відкладати виповнення обітниці свого чоловіка. Але сталося інаше. Вона, нещасна думала собі, що ніде не буде ця ікона краще вміщена як у її домі і надальше задержала цю святу ікону. Одного дня прибігає її маленька донька і каже: "Мамо! Я бачила в хаті якусь паню, така гарна, ясна". і вона заговорила до мене таким милим голосом, кажучи: "Іди дитинко негайно до мами і до дідуня та скажи їм оці мої слова: наша дорога Пані Неустаючої Помочі бажає собі, щоб її ікона була поставлена до прилюдного почитання в одній якійсь церкві в Римі".
Ця несподіванка зворушила серце мами і вона теж рішилася сповнити волю Матері Божої. Але і тим разом настала проволока. Одна лукава жінка, сусідка, коли довідалася про всю пригоду з дівчинкою, прийшла до вдови і давай її намовляти, щоб вона не вірила в сни. В тому самому часі, коли вона підмовляла цю вдову, щоб не виповняла повзятого наміру, чує в плечах біль. Приглядається на рамя і бачить величезний боляк, який таки на її очах росте, а біль такий страшний, що думала, що вже смерть її не мине. Зараз пізнала свою провину, почала гаряче молитися до Матері Божої і просити прощення й помочі; приложила до того болючого місця святу ікону, і в тій же хвилині стала уздоровлена. Це подвійне чудо скріпило вперту й закамянілу вдову в її постанові і вже рішилася в кожнім разі перенести цю ікону до церкви. Та новий клопіт! У Римі є триста церков, в якій із них умістити ікону? В тім клопоті сама Пречиста Мати помагає повзяти відповідне рішення. Мати Божа являється вдруге маленькій доньці цієї вдови і каже: "Я хочу замешкати поміж церквою Марія Маджоре, а церквою св. Івана Лятеранського". Поміж тими церквами була саме церква св. Матея, в посіданні манастиря оо.Августинів. Вдова попросила о.пароха цієї церкви до себе, розповіла йому волю Матері Божої і дня 27-го березня 1499 р., торжественно, при участі великого здвигу народу, перенесено цю ікону до церкви св. Матея.
Триста літ тішилися монахи дорогоцінним скарбом, а мешканці Риму були свідками не одного чуда цієї ікони Божої Матері. Але в році 1789 вибухає у Франції велика революція. Повних п'ягь літ мордували себе взаємно Французи, аж Наполеон Бонапарте положив кінець переворотові. Коли зорганізував собі сильну армію, став пострахом всієї Европи. Королі, цісарі всієї Европи упокорялися перед його могутністю, а він у своїй гордості рушив зі своїми військами на Італію. Зайняв Рим, Святішого Отця Папу Римського заарештував і як вязня привіз до Франції, а церкву св. Матея збурив і зрівняв із землею. В 1814 р. Папа Пій VII вернувся назад до Риму; наново обняв керму християнського світу, а покривдженим Августинам, як відшкодування за збурену церкву відступив іншу, під покровом Пречистої ДІви Марії Пустерульської. Августини перенеслися до нового манастиря, забрали з собою врятовану ікону Матері Божої Неустаючої Помочі і поставили її не в церкві, але у манастирській каплиці.
Літа минали – а чудотворна ікона Божої Матері Неустаючої Помочі попала зовсім у забуття. Щойно пізніше, коли один монах зі згромадження ОО. Редемптористів, розшукуючи за чимсь у манастирських літописних записках, наткнувся на згадку про чудотворну ікону Пресвятої Матері Божої Неустаючої Помочі. Тоді всі римські монахи почали пошукувати за цією іконою і віднайшли дорогоцінну памятку на превелику радість усього християнського світу. На сердечну просьбу монахів оо. Редемптористів, Папа Пій IX, передав віднайдену ікону в їх руки, а в 1865 р. монахи, в присутності 20,000 народу, торжественно внесли її до своєї церкви св. Альфонса, де ця чудотворна ікона знаходиться до нинішнього дня. Багато-пребагато ласк уділяє Пречиста Божа Мати всім тим, що перед цією іконою Її почитають, у своїх погребах про поміч благають. І то не тільки мешканці Риму дізнають цих ласк, але і приїжджі прочани з різних країн всього світу, що там рік-річно прибувають і просять Божу Матір про різні помочі в своїх скорботах. І вона, Мати Неустаючої Помочі – Мати Милосердя, щедрою рукою обдаровує своїх дітей різнородними чудотворними ділами. Так 'моляться християни до своєї Небесної Неньки, дуже люблять Її і кожний хоче мати у себе хоч маленьку копію (відбитку) з тієї чудотворної ікони – то і не диво, що нема сьогодні, мабуть, такої хатини в світі, де не було б хоч маленького образка або медалика Матері Божої Неустаючої Помочі.
В самім Римі розпродано кілька міліонів медаликів Матері Божої Неустаючоі Помочі, а крім цього в різних країнах і великих містах розійшлися не тисячі, але міліони різних ікон і медаликів, що навіть не можливо це зчислити. А Ви, милі Браття і Сестри, чи причислюєте себе до особливіших поклонників Матері Божої Неустаючої Помочі? Чи можна десь у світі знайти такого Українця, що нічого не знав би про чудесне імя Матері Божої?..
Коли смуток покриває ваше серце, наче хмари закривають нашу радість, до кого ж іти нам як не до Божої Матері, та ж Вона є "скорбящих радість..."
Є незгоди в родині. Чоловік і жінка не вміють знайти з собою спільної мови, а діти плачуть, бо бояться, бо серцем відчувають грозу сирітського життя, хоч родичі живуть. – Де ж їм за поміччю йти – благати?.. Тільки у стіп ікони Матері Божої Неустаючої Помочі.
Є недуга в родині, на ложу болізни лежить у тяжких болях хтось із найдорожчих ваших осіб – піднесіть свої руки до Божої Матері Неустаючої Помочі, бо Вона є болізнем зціленіє.
Тяжкий гріх, наче камінь гнете твоє серце Брате-Сестро! Не маєш хвилини спокійної – "ність міра в костех твоїх", іди до Божої Неньки Неустаючої Помочі, бо вона є "грішників прибіжище!"
Так. Пречиста Божа Мати Неустаючої Помочі є "всім для всіх", бо вона Мати Милосердя, бо вона весь світ рятує своїми молитвами, здержує караючу Божу руку – випрошує нам час на поправу!
Важкі часи переживаємо, але надія, що Мати Божа – Покров усіх народів, не дасть нам марно пропасти! Тому чим скоріше спішім з довірям, з повною надією до Пресвятої Небесної Неньки Неустаючої Помочі. Вона збереже нас і опікуватись буде, бо
"Всі чують, всі пізнали
Що то чудна Мати,
Хто приходить – не відходить
Без святої благодатні"