Главная | Обратная связь

ПРО УЛАШКОВЕЦЬКУ ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ

"3 повной, щирой груди пісню заспіваймо,

Улашківську Матір Божу прославляймо.

Тут Вона вславилась в храмі чудесами,

Тут істочник ласки знайдуть християни".

Гомінко лунала ця пісня до Пресвятої Богоматері по східньо-галицькому Поділлі. Манастирська церква, де була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці і манастир в Улашківцях, був єдиним залишком з густої сітки, що вкривали всю ту країну по обох боках Збруча. З уваги на вікову татарську небезпеку, були це здебільша скельні манастирці та печерні келії у глибоко врізаних у подільську плиту узбіччях Дністрових приток, особливо при їх мальовничих устях над Стрипою, над Джурином і над Серетом.

Подібне мало бути теж первісне поселення улашковецьких монахів у скалистих згибах, високо піднесеного правого рамени Серету. За давнім переданням, ще у XIV столітті започатковано таким способом манастир в Улашківцях. Пізнішим слідом такого використання досить просторих печер є долішня печерна каплиця св. Івана Предтечі з XVII ст. і дещо вище над нею церковця Різдва Пресвятої Богородиці з-перед 1678 р., що служила для церковного вжитку аж до Першої світової війни. Після уступлення Турків зі Східнього Поділля – Улашківці стали так розростатися, що тоді побудовано ще третю церкву при джерелі над печерами.

Але властивий розвиток улашковецького манастиря звязаний із переставленням церкви на сьогоднішнє місце, на самому верху високого узберіжжя, та поруч неї побудовано в 1738 р., просторий манастир. Та зараз таки 1740 р. улашковецький манастир зазнав великої руїни, під час замішань у тодішній Польщі, коли то московський генерал Миних, ограбив церкву з її дорогоцінностей, забрав усі грамоти і бібліотеку та вивіз у кайданах ігумена манастиря, о. Йосифа Брилинського, ЧССВ, до Києва, де він помер від знущань за вірність для католицької Церкви. Нове життя настало в улашковецькому манастирі, коли прийшов для манастиря даровий наділ орного поля та лісок, т. зв. "На Чагарах", а ще більше, коли побожна родина Добринських-Ратиборських подарувала манастирській улашковецькій Церкві чудотворну ікону Богоматері. Від тієї хвилини улашковецька манастирська церква стала, попри Зарваницю, найбільшим відпустовим осередком усього Поділля і багатотисячні прочани наповнювали Улашківці в дні відпусту, особливо в день св. Івана Предтечі. Завдяки щедрим жертвам прочан переведено в 1797 році основну перебудову обох скальних церков а згодом у 1866 році повстала теперішня мурована церква за ігумена отця Ігнатія Нагурського. В році 1898 основно поправив її і підвищив церковну баню ігумен о. Маркіян Шкірпан, пізніший місіонер і перший василіянський протоігумен у Бразилії, що помер у 1941 р. Так відновлена манастирська церква в Улашківцях стала видна далеко, довкруги на всю околицю та мала щораз замітніший вплив на все довкілля.

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Улашківцях вже в часі татарських нападів на Україну була в великім почитанню народу. Всі люди вважали цю чудотворну Улашківську ікону прибіжищем нещасливих і охороною перед жорстокістю Татарви.

Вона була справді: "Всіх скорбящих радость". Бо хто ж по Ісусі Христі так дуже старається про нас, як не Пречиста Божа Мати? Хто так потішав нас, у наших смутках, злиднях, горю й недолі, як Пречиста Мати у чудотворній Улашківській іконі? І коли візьмемо в руки книгу "Життя Святих", коли точно перестудіюємо життя і діла кожного Святого чи Святої Угодниці Божої, то не знайдемо поміж ними ані одного й ані одної, що так співчували б нам у наших недомаганнях і терпіннях як Пресвята Богородиця. А це різні недомагання, і недуги тіла, і недуги душі, а ці останні, тобто недуги душі, найбільше нам докучають. І саме у цих недугах Пресвята Богородиця є незаступною, найвірнішою потіхою грішників. Вистачить тільки розкрити перед Нею нашу душу і показати їй усі гріховні рани, а Вона вмить, таки зараз, спішить на підмогу своїми всеобильними ласками, підносить нас на дусі, потішає. У своїй материнській Доброті, Вона навіть попереджає нас і спішить на поміч скоріше, чим ми взиваємо її помочі. Тому, часто повторяймо коротку стрілисту молитву: "О, Пречудна Мати Божа Маріє, в Улашковецькій іконі, потішай нас завжди, а особливо в годині нашої смерти. Прийди тоді взяти наші душі і занести їх до Свого Сина, що буде для нас Суддею Справедливости".

Радуйся всіх прибіжище! Бо Ти, Пречиста Божа Мати, все була готова помагати, хто у стіп Твоєї чудотворної Улашковецвкої ікони просив у Тебе помочі. Ти не давала довго вичікувати на сповнення тих благань, що з ними приходили багатотисячні прочани перед Твою чудотворну ікону. Ти все боронила й обороняла тих, що були в небезпеці, а особливо в небезпеці перед гріхом і перед пеклом. Тому то вже в книзі "Пісня пісень" (VI, 3) надхненний письменник називає Тебе Маріє "грізною, як армія готова до бою..."

О, милі Браття і Сестри, якби ми в небезпеках гріха завжди прибігали до Пречистої Богоматері, ніколи не побороли б нас наші вороги. Тепер Маріє, просимо Тебе, будь нашою сильною підмогою! Так, постановім собі завжди прибігати до Пресвятої Діви Марії в її чудотворній іконі в Улашківцях, у всіх наших покусах, а будьте певними, що з далекої далини, Чудотворна Улашківецька Божа Мати нам допоможе перемогти всякі злобно-ворожі наступи диявола на наші душі.

Радуйся Царице мучеників! Зовсім справедливо називається так Пречиста Божа Мати, бо її мучеництво, по смерті її Сина на хресті, перевищало муки і терпіння всіх мучеників всіх часів. Вона стояла під хрестом. Мами звичайно втікають, коли бачать смерть своїх дітей, а не можуть їм помогти, але Пречиста Діва Марія не втікає. Вона невідступно находиться коло Ісуса, аж доки Він не віддав Свого духа Небесному Отцю. "Стояху же при кресті Ісусова мати єго" (так читаємо в св. Євангелію Йоана XIX, 5). Коли Христос умирав, Божа Мати жертвує Предвічному Отцеві життя Свого Сина, але рівночасно й сама конає і переносить більший біль, чим може його завдати і найлютіша смерть.

Ось чому, в часах тривоги і терпінь, в часах татарських і турецьких нападів на нашу землю, народ, що у східньому Поділлі найбільше був виставлений на небезпеки терпінь, страждань, а то й мученичої смерти, коли дикі орди з димом пускали і церкви, і манастирі, і плюндрували та нищили надбання нашого народу, – линув наш нарід до Улашковецької чудотворної ікони Богоматері. Бо у її стіп дізнавав пільги, набирав сили, щоб не заломатись, не впасти, а видержати в обороні свого рідного краю.

З далекої далі, через моря, через ріки, гори, ліси й бари, полиньмо сьогодні до чудотворної ікони Богоматері в Улашківцях, і всіма почуваннями нашого серця віддаймо їй честь і шану, кажучи:

"Ти, о, Царице наша, берегла наш нарід від нападів Печенігів і Половців, і в часі татарської руїни, не дала народові попасти в розпуку, вливаючи в серце терпеливість і розраду! Ти плакала над нами на Своїх святих іконах. І багато міст і сіл Ти чудесно охороняла від наїздів ворожих і заглади. Влий і в наші серця надію правдивої радости, і причини сили нашим змаганням та покрий нас від всякого зла, своїм чесном омофором".