Здавалка
Главная | Обратная связь

ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ В ХОЛМІ



Холмська українська єпархія належала до року 1830 до юрисдикції галицьких митрополитів. Однак у цьому 1830 році, виключно з політичних причин, заходом деяких політичних кол, не зважаючи на гострий спротив галицького митрополита, кардинала Михайла Левицького, Холмщину вийнято з-під юрисдикції галицької митрополії і підчинено безпосередньо юрисдикції Апостольської Столиці.

Після шістьох літ почалось переслідування Української Католицької Церкви на Холмщині. По смерті єпископа Порфірія Важинського (1804), холопським єпископом став ігумен холмських оо. Василіян, Фердинанд Ціхановський. Розвиток єпархії спинило царювання Миколи І. Тоді московський уряд починає нищити Українську Католицьку Церкву з середини. І як завжди, так і тим разом московський уряд взяв собі до помочі суспендованого Василіянина Білевича, що його московська влада поставила кандидатом на протоігумена цих останніх ще, пятьох василіянських манастирів, які залишилися незліквідовані. В наслідок цього на василіанській капітулі 1838 р., повстав був роздор серед оо. Василіян, і, тільки завдяки рішучості єпископа Филипа Шумборського, вибрано протоігуменом відповідну на це становище людину, о. Домбровського. Але московський уряд не дозволив йому перейняти урядування і він у 1847 р. виїхав перед переслідуваннями до Риму.

Переслідування Української Католицької Церкви в Холмщині викликало в цілому світі справедливе огірчення й обурення. Отже Москва починає тепер іншими засобами "навертати" Українців католиків на православія. Вона вмішується в адміністративні справи нашої Церкви, чільніших священиків арештує і висилає на заслання, на Сибір. Вкінці 30. VI. 1864 р. появляється царський указ, яким майже зовсім скасовано юрисдикцію холмської єпархії, бо українське духовенство узалежнено від "Правительственної Комісії для духовних справ". Останні чотири василіянські манастирі на Холмщині зліквідовано, залишився тільки один Манастир ОО. Василіян, у Варшаві.

Дня 1 січня 1865 р. почалася ліквідація священиків, їх насильно усувано з їхніх становищ. На села кинено загони козаків, які, катуючи вірних, "навертали" їх на православя. Вкінці, дня 3. жовтня 1866 р., увязнено всю капітулу і генерального вікарія, о. Калинського, і запроторено їх на заслання до Вятки, а генерального вікарія, о. Калинського, замучено на смерть. Папа кидає клятву на назначеного Москвою адміністратора холмської єпархії і видає 17. жовтня 1867 р. енцикліку в справі переслідування віри батьків українського народу. Але Москва не перериває свого диявольського діла, і йде дослівно по трупах Українців – вірних католицькій церкві. Докудів, коло Білої, Кодня, а згодом Дрелів, Пратулин – це мученицькі стовпи Голготи Української Католицької Церкви на Холмщині. Священиків вязнили, вивозили на заслання. Вкінці й людей, що ставали в обороні своєї віри, вязнено і змордовано! Наприклад, у Докудові московська поліція била жінок по 80 нагаїв! В Кодні – десять трупів і ранених Українців католиків встелили шлях до церкви, по яких впроваджено православного батюшку. Таке то було "навертання" Українців католиків на православя на Холмській Землі: масові увязнення, катування, заслання на Сибір; московська поліція і військо стріляли до безборонного народу, тільки за те, що не хотіли віддати своєї церкви православним. Так було в Пратулині, Дрелозі і багатьох інших місцях. Холмщина кривавилась, села горіли, а трупи Українців католиків чимраз густіше вкривали Холмську Землю.

Такими засобами, вогнем і мечем, старалася Москва випалити з українського народу Холмщини і Підляшшя вікове привязання народу до Апостольської Столиці, до єдино правдивої Христової Церкви – Української Католицької Церкви.

А тепер перенесімся думками до столиці Холмщини, до міста Холму. Місто Холм є над рікою Угеркою, притокою Буга. Його оснував князь Володимир Великий, а укріпив і перемінив у нездобуту твердиню галицький король Данило около 1237 р. Місто було дуже добре укріплене. Пізніше престольне місто Шварна. До XIV ст. Холм, час від часу, був княжим містом. Важний осередок культури й мистецтва. Була тут катедра заснована Володимиром Великим, церкви побудовані королем Данилом: Івана Золотоустого, з фіґуровими різьбами різьбаря Авдія і вітражами, Козми та Дамяна, та Богородиці. В околиці Холма збереглися оборонні вежі з XII сторіччя, коло сіл Білявино і Столпє; тепер повітове містечко. Населення в Холмі є коло 25,000 душ.

В Холмі, в катедральній церкві, є чудотворна ікона Божої Матері. За побожним переказом, цю ікону мав намалювати св. Євангелист Лука, на кипарисовому дереві. Про те, коли привезено її зі Сходу на наші землі, є різні здогади. Деякі іконописці приписують це діло св. Володимирові Великому, а ще інші князеві Ярославові Мудрому. Та є одна певність, що ця ікона була спочатку в Києві, але з часом з уваги на напади орд зі Сходу, її перенесено на західні українські землі і приміщено в церкві, в укріпленому місті Холмі. Король Данило спішить до її храму з подякою і щедрими дарами за поміч у час походу на Чехію. Єпископ Холму Яків Суша в XVII сторіччі і єпископ Максиміліян Рилло, у XVIII сторіччі, подали найдокладніше історію ікони, в якій між іншим начислюють 704 чудес.

В Акафисті уложенім в честь Пресвятої Богородиці перед Її чудотворної іконою в Холмі, згадують у загальному багато цих численних чудес. В нім кажеться, що Божа Мати в чудотворній Холмській іконі є в бідах – сильною помічницею, для покривджених – заступницею, для засмучених розрадою, для хворих уздоровленням, для зморених працею – швидкою поміччю та кожному, хто з довірям прибігає до її чудотворної Холмської ікони, Вона виявляє незчисленні вияви милосердя. Так, що наче Вона стала для нашої, Української Землі світлом чудес та милостей. А відтак згадується про особливіші чудотворні діла. І так: Коли Татари руйнували околицю Холма і, наблизившись до міста, окружили його, тоді дві холмські князівни впали на коліна перед чудотворною іконою Холмської Божої Матері, молилися за рятунок для міста і в молитві обіцяли, що вступлять до манастиря, якщо буде їхня молитва вислухана. А нарід, взявши чудотворну ікону Божої Матері, обносив її в процесії довкола церкви. І сталося велике чудо: Божа Мати настрашила Татар дивним видінням недоступної кріпости – так, що ворожі татарські полки в розтічі відступили.

Знову ж, як треба було церкву поширити, в якій була чудотворна Холмська ікона Богоматері, а грошей не вистачало, тоді зявилася Божа Мати священикові Василіянинові, що збирав гроші на ту ціль, у подобі вродливої жінки яка подала звиток з лептою на ту ціль. Коли ця пані зникла, й монах розвинув цей збиток, показалося, що повна сума грошей, потрібних на цю перебудову, була схована в тому звитку.

Рівнож у цьому Акафисті є згадка про дивне чудо, як один міщанин з Холму, на імя Яків, потопав у річці Угерці, та не маючи ніякої помочі, почав взивати Пречисту Діву Марію про поміч. Тоді Мати Божа зявилася на річці і витягнула його за руки так, як колись це зробив був Ісус Христос, що потопаючого св. Петра витягнув за руку з Генезаретського озера.

Дня 15 вересня 1765 р. цю ікону коронував український католицький єпископ Максим Рилло. На цю памятку вибито в Римі медалі, з однієї сторони був напис: Холмська Божа Мати, а з другої сторони: св. Йосафат.

Щераз Українці на Холмщині переживали люті дні вандальського переслідування в 1938 р. Тоді Поляки зорганізовано повели вандальський наступ на церкви Холмщини і безмилосердно руйнували їх, нищили і безчестили. Коли тоді всі офіційні чинники – одні, несвідомі зла, або хибно поінформовані, інші свідомі зла мовчали, "не встрявали в нечисту справу", тоді Митрополит Андрей Шептицький підніс свій рішучий, суворий і сильний голос протесту – написавши і проголосивши у тій справі пастирське послання в обороні переслідуваних наших братів і сестер на Холмщині. В цьому посланню Митрополит Андрей пише найвиразніше: "...Населення Холмщини зранене у найсвятіших і найблагородніших почуваннях. А всі зєдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, завданим самому ділу зєдинення". Ми болюче мусимо відчувати всі терпіння наших братів, а протихристиянські поступки мусимо напятнувати. Нищення церков у місцевостях, де Церква потрібна народові, заборона церковних Богослужень і карання за молитву – мусимо вважати за факти релігійного переслідування... Для переслідуваних, так як і для нас, є потіхою, що Бот справедливий дивиться з неба на наші терпіння. Доля народів у Божих руках. Бог зможе з терпінь бідного народу випровадити правдиве тривале добро для нього, славу та перемогу для святої Вселенської Церкви".

Маємо надію в Бозі, що вкоротці терпіння нашого народу переміняться в радість, що кайдани спадуть з нашого народу, і український нарід буде на своїй землі господарем і паном.

А тепер полиньмо нашими думками до чудотворної Холмської ікони Богоматері і в щирій молитві скажім до Неї: "О, Всехвальна Мати, Царице Неба і Землі. Ми прибігаємо до Твоєї чудотворної ікони і благаємо: покрий нас покровом Свого милосердя, визволи нас і приспіти нашому народові день слави!"

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.