 |
|
Одруження з Любов’ю
Свідчення п. Зені Кушпети
Пані Зеня, розповідаючи про своє життя, якось мені сказала, що є щасливою і розповіла свою життєву дорогу. Вона розповіла, що народилася 1952 року. Мама була родом з Польщі, тато – з Бродів. Коли їй було п’ять років, сім’я емігрувала до Канади. Але вони спілкувалась виключно українською мовою. Батько був патріотом. Ще змалечку пані Зеня вчилася гри на фортепіано. Згодом стала піаністкою. Потім навчалася в університеті, консерваторії, давала концерти. 1984 рік для пані Зені був вільним від кар’єри. Належала до організації Пласт”. Відчувала спрагу того, щоб робити добрі діла. Давала милостиню потребуючим, познайомилася з спільнотою «Лярш». Хотіла поїхати до Африки допомагати людям. Але потім зупинилася біля Торонто в «Дейбрейку». Там була глибоко неповносправна дівчинка Роузі. Пані Зеня влаштувалася волонтером і хотіла йти на постійне місце праці до «Ляршу». Батьки сприймали це боляче.
Пані Зеня чулася українкою і тому на початку 90-х думала про те, як би поїхати на Україну. У липні 1991року вона поїхала на Україну, на два тижні до Львова. А в січні 1992 року опікується неповносправними особами в різних парафіях Львова. Ці спільноти згуртовують сім’ї неповносправних та молодь. Згодом отець Борис Гудзяк і отець Генрі Ноуен засновують тридцять спільнот «Віра і Світло» при парафіях Львова. У 1992 - реабілітаційний центр, а з 1995року центр відомий під назвою «Джерело». У1998 вже було замало спільнот «Віра і Світло», почали виникати їхні майстерні. У 2000 році отець Борис сказав, що хотів би, щоб віросвітлянські спільноти збиралися також і в Львівській Богословській Академії. У 2007-2008рр майстерні спільнот «Віра і Світло» були перейменовані на «Лярш». С. Лукія є директором «Ляршу», а пані Зеня – головою ради.
Пані Зеня є неодруженою. Вона розповіла, що не ставила собі за найвищу мету – одруження, хоч і сподівалася, що в майбутньому одружиться. Але ці сподівання з роками так і не здійснювалися. А пані Зеня, як вона сама свідчить, ”почувалася все одно дуже щасливою”. А згодом, розповідаючи про себе, скаже: ”Не було покликання до подружжя. Не просто було відчути покликання…Земне життя не є ще все… Шукала Бога”(Якого, як бачимо з її слів, любила понад усе, і Якому намагалася служити в людях). Як пані Зеня скаже пізніше, настав період, коли: ”темна ніч душі…просто не знала, що буде далі…" ще не розуміла, яке покликання Господь Бог призначив для неї, але точно знала: ”світ не задовольняє”. ”Всім серцем шукала Бога, хотіла служити людям…відкрила своє покликання: Роузі навчила бути самою собою, навчила бути вільною”. Потім пані Зеня ще згадала про реколекції в тиші, у повній мовчанці протягом чотирьох тижнів, завдяки яким вона ще більше змогла наблизитися до Бога. А підсумовуючи, все сказане ще раз наголосила: ”Є щасливою… Ні на мить не хотіла би мати інше життя”.
Додаток 2
Одруження з Любов’ю
Ця новина швидко облетіла містечко. Про неї говорили усі: від малого до великого.
Нарешті, - казали одні, - нарешті Вежа одружується, бо ж не вік у дівках ходити, і нащо їй це здалося? На перехресті своїх літ...
- Краще вже так віку доживати, - не погоджувались інші.
А Вона не слухала нікого. Жила так, як і раніше, немовби нічого не сталося. Здавалося, що інші більше переймалися, ніж Вона сама. Була спокійна, радісна, тільки очі... Так, лише очі видавали її: були щасливі, ні, просто світилися Любов'ю! То правду кажуть, що очі видають найпотаємніше, що в серці.
Лише інколи була задумана... А люди перешіптувалися, осудливо кивали:
- Своєю любов'ю гірко змучена!
Не розумів її ніхто. А Вона терпеливо і доброзичливо вислуховувала усіх:
Як це: одружитися з Любов'ю? Кому молодість, красу віддати? Що ж це за одруження без прав? Чужих дітей любити, які не назвуть тебе мамою? Навіщо це: бути усім для всіх, але не мати де голови прихилити і не ображалася, бо розуміла, що Любов може зрозуміти той, хто сильно любить!
Працювала тоді, коли інші відпочивали... Підтримувала найбільш знесилених та впалих духом... Ніжною турботою обіймала найбільш скалічених... Була доброю безіменною мамою для незліченних дітей... Співала, сміялася, була щаслива з чужого щастя... Була багатою на непомітні, але найкоштовніші скарби... Жила любов'ю...
А після довгих заручин пішла до вівтаря, де чекав Господь, і її вірне серце, молячись, рішуче сказало: «Так!»
Була по-справжньому щаслива, бо знала, що її любить Той, хто є Любов...
Не бійся одружитися з Любов'ю!
За матеріалами журналу «Місіонар». №5 2011.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Документи Церкви
1. Іван Павло ІІ. Апостольський Лист з нагоди Марійського Року. “Про гідність і покликання жінки”. Львів 1995.
2. Іван Павло ІІ Апостольський лист "Світло Сходу" від 2 травня 1995
3. Іван Павло ІІ. Апостольський лист " Спасенного болю (11 лютого 1984).
4. Іван Павло ІІ. Апостольське післясинодальне повчання "Богопосвячене життя" / переклад. з італійської. Підручного. Порфірія Львів, 2007.
5. Іван Павло ІІ Апостольське післясинодальне повчання Пастирів дам вам (25 березня 1992).
6. Апостольське післясинодальне повчання Християни-миряни 1989,
7. Іван Павло ІІ. Апостольське повчання «Сімейне співжиття». Львів 1995.
8. Іван Павло ІІ. Післясинодальне послання “ Покликання і місія мирян .Львів 2007.
9. Іван Павло ІІ. Промова на загальній Аудієнції (9 листопада 1994), листопада 1994.
10. Іван Павло II. Послання Лист до сімей. Львів 2001.
11. Іван Павло ІІ Енцикліка Євангеліє життя (25 березня 1995).
12. Кароль Войтила. Любов і відповідальність. Електронна версія.
13. Конґрегація Вчення Віри. Декларація в справі допущення жінок до офіційного священицтва"Inter insigniores" (15 жовтня 1976)
14. Конституція ССНДМ – Р. 5: Убожество.
15. Конституція ССНДМ. -Р. 4: Чистота.
16. Митрополит Андрей Шептицький Лист до Сестер Служебниць. Львів 1942.
17. Павло VI. Промова до Комітету Світового Року Жінки (18 квітня 1975).
18. Пій ХІІ. Енцикліка «Священне Дівицтво» // Документи католицької церкви про шлюб та сім’ю. Вибране від Лева ХІІІ до Івана Павла ІІ. Львів 2002
19. ІІ Ватиканський Собор ІІ. Ad gentes divinitus.
20. II Ватиканський Собор. Декрет про апостольство мирян "Aposlollcam actuosltatem".
21. ІІ Ватиканський Собор. Декрет про відновлення чернечого життя «Досконалої любові».
22. .II Ватиканський Собор. Догматична. конституція. про Церкву "Lumen gentium".
23. ІІ Ватиканський Собор. Конституція про душпастирство Церкви в сучасному світі.
24. ІІ Ватиканський Собор. Конституція. Світло народів.
Основна література
1. Гайкенверс Квентін «Заради царства». Львів 1999.
25. Оторіно Паскуато Миряни у Йоана Золотоустого. У Церкві, родині, громаді. Львів 2007.
26. Пірес де Сонза Жеральдо. Вибір майбутнього/ перекл. з порт. о. В. Зінька ЧСВВ. Львів 2000
27. Святий Ієронім «Про збереження дівицтва»// переклад Царя. Ігоря Львів 2003.