 |
|
Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
Те, що дія норм права ЄС, за загальним правилом, не лімітована в часі, не означає, що право ЄС застигле і нерухоме. В праві ЄС діє і застосовується принцип: більш пізній нормативно-правовий акт замінює чи видозмінює аналогічний за своїм статусом правовий акт, прийнятий раніше.
За заг. правилом, регламенти, директиви загального характеру набирають сили на 20-й день після їхнього опублікування в „Journal offіcіal”, якщо інше не передбачено в самому тексті даного акту. Директиви, адресовані вузькому колу суб'єктів, і рішення, прийняті інститутами ЄС, як правило, набирають сили з моменту їхньої нотифікації. У директивах і рішеннях може указуватися термін дії чи термін, протягом якого розпорядження, що міститься в даному акті, повинне бути виконано. Рішення СЄС набирають сили з моменту їхнього прийняття. Міжнародні угоди Співтовариств набирають сили відповідно до положень міжнародного права і вказівок, що містяться в самих угодах.
Щодо дії у просторі норм права ЄС, то важко вивести загальний принцип щодо цього із засновницьких договорів, враховуючи відмінності в їх формулюваннях. Дія Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі обмежується європейською територією держав-членів. Договір про заснування Євроатому поширює свою дію на європейські території держав-членів і неєвропейські території, що перебувають під їхньою юрисдикцією. Договір про заснування Європейського Співтовариства, складено так, що його положення можуть бути застосовані до кожної з держав-членів, які були спеціально згадані.
Ситуація ускладнюється сукупністю винятків і норм, якими регулюються особливі випадки. Так, певні залежні території держав-членів, такі як Фарсрські острови і суверенні території Великобританії на Кіпрі, не входять до сфери дії договорів. Інші території, такі як острів Мен і острови Ла-Маншу, є об'єктом лише обмеженої кількості положень договору. А Гренландія, Нова Каледонія і Французька Полінезія мають такий же статус, як і країни, шо зв'язані зі Співтовариством згодою про приєднання, а саме Ломейськими угодами з країнами Африки, Карибського басейну та Тихого океану.
Дія норм визначається колом суб’єктів права ЄС, тобто певним колом осіб, держав-учасниць, міжнарожних організацій та інших суб’єктів, щодо яких застосовується, або може застосовуватись право Євросоюзу.
Коло суб'єктів права ЄС визначають Договори про Євросоюз та функціонування Євросоюзу, рішення СЄС. Багато положень Договору про функціонування ЄС мають своїми адресатами держави-члени, Євросоюз, фізичні та юридичні особи.
Про суб'єктів права ЄС йшлося також у рішеннях СЄС. У своєму рішенні СЄС зазначив, що право ЄС являє собою особливий правопорядок, оскільки його суб'єктами рівною мірою є держави-члени та їх громадяни, а також ЄС. Таким чином, суб'єктами права Європейського Союзу є держави-члени, Євросоюз, фізичні і юридичні особи.