 |
|
Джерела вторинного права ЄС.
Поряд з первинним правом у праві ЄС існує вторинне право, яке називається також похідним правом. Під ним розуміється «сукупність правових актів, що приймаються інститутами та іншими органами Союзу відповідно і в рамках своїх правотворчих повноважень».
Саме слово «вторинний» підкреслює, що дане право випливає з первинного права, спирається на нього і не може йому суперечити. Обсяг вторинного права набагато більший ніж обсяг первинного, так як воно є прямим результатом діяльності інститутів та органів ЄС. Всю сукупність актів вторинного права прийнято називати «законодавством», при чому це поняття використовується тут в матеріальному сенсі (поділ на формальний закон і підзаконний акт відсутній).
Розвиток інституційної системи ЄС, а також масштабів її діяльності зумовлює постійне збільшення обсягу вторинного права. Правотворча активність інститутів ЄС обмежена межами, визначеними їх компетенцією, загальними умовами установчих документів та принципами первинного права. Тому будь-який спір щодо юридичної сили акта вторинного права передбачає розгляд, насамперед, питання про те, як він відповідає первинному праву.
У Договору про функціонування ЄС перераховано 5 типів актів, які можуть (якщо інші положення надають повноваження) бути прийняті Європейським парламентом, що діє спільно з Радою, Радою або Комісією. Це: Регламенти; Директиви; Рішення; Рекомендації; Висновки;
Юридична природа джерел вторинного права ЄС.
Похідне законодавство - це частина системи роздроблених відповідно до основоположних договорів нори Співтовариства. Терміну похідне законодавство надається перевага порівняно з терміном вторинне законодавство, тому що під ним часто розуміють документи, які зовсім не є вторинними і надають форму й основу певним політичним напрямкам Співтовариства. По суті є два види похідного законодавства: прийняте на розвиток положень договорів (так звані типові акти) і те, що не підпадає під цю категорію (так звані нетипові, або „акти, які не належать до будь-якої категорії з певною назвою”).
Вторинне право (похідне) твориться інституціями Спільноти, ціллю його є реалізація постанов, які випливають з актів первинного права. Згідно з Договором про ЄС „Для виконання своїх задач, Європейський Парламент, діючи разом із Радою та Комісією приймають регламенти, директиви та рішення і дають рекомендації та думки. Регламент має загальне застосування. Він є обов'язковим у всіх його частинах і підлягає прямій реалізації у всіх країнах-членах. Директива є обов'язковою для кожної країни-члена, якої вона стосується, щодо очікуваного результату, але зберігає за національною владою право вибору форм та методів дій. Рішення є обов'язковим у всіх своїх частинах для того, кому воно адресоване. Рекомендації та думки не є обов'язковими.“