Здавалка
Главная | Обратная связь

Міжнародні договори ЄС з третіми країнами та їх місце в системі джерел права.



Право Євросоюзу розрізняє угоди, укладені Співтовариством або державами-членами з третіми країнами, та угоди, укладені з третіми країнами однією або кількома державами-членами. Зокрема, ДФСЄ визначає правовий статус тільки міжнародних угод, укладених ЄС та державами-членами. Щодо угод, укладених державами-членами з третіми країнами, право Євросоюзу торкається тільки тих з них, які були укладені державами-членами до набуття чинності Договором про заснування ЄС або до їхнього вступу до співтовариства. У цьому зв'язку слід зауважити, що зазначені зобов'язання за ДФЄС не треба тлумачити як такі, що вимагають від держав-членів скасування угод з третіми країнами. Більш того, можна вважати, що ДФЄС надає державам-членам необхідні засоби для дотримання зобов'язань по угодах, укладених ними до вступу до Євросоюзу, навіть якщо ці зобов'язання суперечать положенням права ЄС. У межах своєї договірної компетенції ЄС укладає як двосторонні, так і багатосторонні угоди з третіми країнами, більшість угод, які укладає ЄС, вважаються двосторонніми, оскільки протилежною стороною угоди виступає країна, щодо багатосторонніх угод за участю ЄС, то більшість стосується торгівлі та пов'язаних з нею питань. Правоздатність Союзу щодо укладання міжнародних угод визначена у ДФЄС у ньому закріплено, що "Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами чи міжнародними організаціями, коли це передбачають Договори, а також у тих випадках, коли укладання угоди або є необхідним для досягнення в рамках політики Союзу однієї із цілей, зазначених у Договорах, або передбачено в юридично обов'язковому акті Союзу чи здатне впливати на спільні правила або змінювати їх дію. У договорі також закріплено, що при виконанні міжнародних угод між державами-членами та третіми країнами необхідно враховувати переваги, надані державам-членам ДЄЄС. Укладаються міжнародні договори між ЄС і третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері економічного, фінансового і технічного співробітництва. Вони можуть передбачати надання фінансової допомоги третім країнам. Проте це не перешкоджає державам-членам вести переговори в рамках міжнародних інстанцій і укладати міжнародні угоди у цій сфері. Також ЄС може укладати договори про асоціацію з третіми краінами, в ДФЄС передбачено: Союз може укладати з однією чи більше третіми країнами або міжнародними організаціями угоди про створення асоціації, які передбачають взаємні права і обов'язки, спільні дії і особливі процедури (основна відмінність - в рамках цього виду договору створ. відповідні органи, здатні забезпечити ухвалення асоційованими країнами та Євросоюзом спільних рішень і тим самим ефективно керувати асоціацією та такий договір повинен сприяти участі третіх країн чи міжнародних організацій у системі співтовариства. Такого роду договори підписуються Співтовариствами з питань, що цілком відноситься до їхньої сфери відання.
Пропозиції про укладення таких договорів вносяться Комісією на розгляд Ради, остання виносить рішення про відкриття переговорів кваліфікованою більшістю голосів. Шляхом інкорпорації у право Євросоюзу включаються положення угод, укладених ЄС з третіми країнами. Це знайшло своє підтвердження у одному з рішень Суду ЄС вони мають рівну силу та правову важливість пр.\орівняно з іншими договорами ЄС.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.