Здавалка
Главная | Обратная связь

Ремонт і модернізація основних фондів



 

Основні фонди на підприємстві в процесі експлуатації постійно зношуються, і для підтримки їх у працездатному стані періодично необхідно проводити їхній ремонт.

Розрізняють три види ремонту: відновний, поточний і капітальний.

Відновний ремонт – це особливий вид ремонту, викликаний різними обставинами: стихійними лихами (повінь, пожежа, землетрус), військовими руйнуваннями, тривалою бездіяльністю основних фондів. Відновний ремонт здійснюється за рахунок спеціальних коштів держави.

Поточний ремонт – це дрібний ремонт і провадиться в процесі функціонування основних фондів, як правило, без тривалої перерви процесу виробництва. При даному ремонті заміняються окремі деталі і вузли, здійснюються незначні ремонтні роботи й інші заходи.

Капітальний ремонт – це ремонт, що полягає у відновленні фізично зношених частин основних фондів, зв'язаний з повним розбиранням машини, заміною всіх зношених деталей і вузлів. Після капітального ремонту технічні параметри машини повинні наблизитися до первісних.

Модернізація являє собою технічне удосконалення основних фондів з метою усунення морального зносу і підвищення техніко-економічних показників до рівня новітнього устаткування.

По ступені відновлення розрізняють часткову і комплексну модернізацію.

По способах і задачах проведення розрізняють модернізацію типову і цільову.

Типова модернізація – це масові однотипні зміни в серійних конструкціях, цільова – удосконалення, зв'язані з потребами конкретного виробництва.

Підприємство має право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, зв'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищувала 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) і підлягають амортизації по нормах, передбаченим для відповідних основних фондів.

Витрати на ремонт у значній мірі залежать від фізичного зносу основних виробничих фондів, якості проведених ремонтів і рівня кваліфікації персоналу, що обслуговує машини й устаткування. На кожнім підприємстві необхідно прагнути до того, щоб не допускати надмірного фізичного і морального зносу устаткування

Основні напрямки зниження витрат на ремонт основних фондів:

1. На підприємстві повинні вчасно і якісно проводитися планово-попереджувальні ремонти (ППР), що істотно знизить аварійність, а отже, простої устаткування і витрати на капітальні ремонти.

2. Перш ніж приступати до капітального ремонту, необхідно ретельно проаналізувати в економічному плані, що більш вигідно – капітальний ремонт чи придбання нової техніки. За кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини і вартістю нової, а для другого – вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини. Для того щоб вирішити, котрий із варіантів доцільніший, визначають коефіцієнт капітального ремонту, який обчислюється як відношення витрат за першим варіантом до витрат за другим варіантом. Таким чином,

 

 

де Екр.– коефіцієнт ефективності капітального ремонту;

Кi- вартість очікуваного капітального ремонту;

Sc– різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини і вартістю нової машини;

Цн– ціна придбання нового основного фонду;

Sa – недоамортизована частина капітально відремонтованої машини.

Sc = ОФзал.в – ОФ зал.н

 

де ОФзал.в – залишкова вартість капітально відремонтованої машини;

ОФзал.н – залишкова вартість нової машини ( у даному випадку зносу у неї немає, тому залишкова вартість дорівнює її новій вартості).

α - коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої (Пд.) і нової (Пн) машини:

де β- коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно діючої і нової машин;

Тц.о ,Тц.1 – тривалість ремонтного циклу (або нормативні строки експлуатації до здійснення капітального ремонту).

Слід зазначити, що після капітального ремонту основному фондові надається додатковий строк до наступного капітального ремонту, який і враховується у формулі.

У багатьох випадках капітальний ремонт не усуває моральний знос, тому досить часто економічно доцільно проводити його разом з модернізацією. Тому також необхідно прорахувати, що вигідніше капітальний ремонт із модернізацією чи придбання нової техніки.

Метод визначення витрат на модернізацію аналогічний попередньому:

де Ем– коефіцієнт ефективності модернізації основних фондів;

М– витрати на модернізацію.

При цьому величини α ,β, Ѕ - треба визначити за даними модернізованої та нової машин.

3. Визначити доцільність відновлення зношених деталей безпосередньо на підприємстві чи придбання запасних частин на стороні. Відновлення деталей, як правило, більш вигідно, чим придбання нових чи знову виготовлених.

 

5.9. Система показників ефективності використання
основних фондів

 

Ефективність використання основних фондів характеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі і часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічних факторів і виражають кінцевий результат використання всіх груп основних фондів.

До узагальнюючих показників відносяться:

Фондовіддача (Фв) – показує, яка віддача від використання кожної грн., витраченої на основні фонди, наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві.

 

 

де В– вартість зробленої за рік продукції, грн..

ОФ– середньорічна вартість основних фондів, грн.

 

 

де ОФп – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ОФв– вартість основних фондів, що вводяться на протязі року, грн.;

ОФвив – вартість виведених основних фондів протягом року, грн.;

Нв – кількість місяців до кінця року, протягом яких будуть функціонувати введені основні фонди ;

Нвив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Зворотним показником фондовіддачі є фондоємкість (Фє) продукції:

 

Фондоємкість показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію.

Фондоозброеність праці (Фо) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві:

 

 

де Ч– середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Фондорентабельність (Фр) – прибуток на 1 грн., вкладену в основні фонди:

 

 

де Пр– прибуток, грн.

 

Взаємозв'язок основних показників, що характеризують ефективність використання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формули фондовіддачі розділити на середньо облікову чисельність.

 

 

Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці на підприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому що в цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.

До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризують рівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться частні показники, що розкривають резерви можливого поліпшення використання активної частини основних фондів.

Коефіцієнт екстенсивного використання (Ке), що характеризує рівень використання активної частини основних виробничих фондів в часі:

· для групи устаткування цеху

 

 

де Тф– фактичний час роботи машин і устаткування;

Тр– режимний фонд часу роботи;

 

 

 

де Дк– календарні дні роботи устаткування;

Дв– число вихідних і святкових днів;

Тзм тривалість зміни, година;

Кзм– коефіцієнт змінності, кількість змін роботи устаткування за добу;

Кру– коефіцієнт роботи устаткування;

К – кількість устаткування;

Тпр - час простоїв устаткування, годин.

· для робочого місця:

де t– норма часу на одну деталь визначеного виду, нормо-годин;

В– обсяг випуску деталей визначеного виду, штук;

Тр – режимний фонд часу одиниці устаткування;

m– кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (Кі) характеризує рівень використання устаткування по потужності:

 

 

де Пф – фактична продуктивність устаткування, од/годину;

Пм– можлива продуктивність устаткування, од/годину.

Інтегральний коефіцієнт (Кінт), що характеризує рівень використання устаткування як у часі, так і по потужності.

 

 

До числа найважливіших показників, що характеризують рівень використання основних виробничих фондів у часі відноситься коефіцієнт змінності (Кзм) . Показує в скільки змін у середньому щорічно працює кожна одиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін до кількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування.

 

 

де SСЗ – сума відпрацьованих станко - змін за добу;

п – кількість встановленого устаткування.

Напрямки підвищення змінності роботи устаткування:

· підвищення рівня спеціалізації робочих місць, що забезпечує ріст серійності виробництва і більш раціональне завантаження устаткування;

· підвищення ритмічності роботи;

· зниження простоїв;

· краща організація ремонтної справи;

· механізація й автоматизація праці основних і особливо допоміжних робітників.

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кзав). Відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на даному виді устаткування до фонду часу його роботи (можна розраховувати як відношення фактичного коефіцієнта змінності і коефіцієнта змінності по режиму):

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.