Главная | Обратная связь

Методи визначення, порядок розрахунку, показники використання

 

Найважливішою характеристикою потенційних можливостей і ступеню використання основних виробничих фондів є виробнича потужність цеху, підприємства.

Виробнича потужність– максимально можливий річний (добовий) обсяг випуску продукції при заданих номенклатурі й асортименті з урахуванням найкращого використання всіх ресурсів, наявних на підприємстві.

Виробнича потужність підприємства визначається, як правило, у розрахунку на рік по потужності основних (ведучих) цехів, ділянок чи агрегатів, тобто тих з них, що виконують основні технологічні операції по виготовленню продукції.

На плановий період виробнича потужність розраховується виходячи з номенклатури й асортименту, встановлених у плані. Наявна (фактична) потужність за звітний період розраховується в номенклатурі й асортименті, що відповідають фактичному випуску продукції.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється. Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Виробнича потужність може бути класифікована по декількох ознаках, основними з який є наступні:

1. За рівнем розрахунку:

· виробнича потужність конкретного устаткування чи укрупненої групи;

· виробнича потужність визначеного підрозділу підприємства;

· виробнича потужність підприємства в цілому.

2. По видах:

· проектна потужність;

· поточна потужність;

· резервна потужність.

Проектна потужність являє собою максимально можливий обсяг виробництва продукції, запланований на етапі його проектування. Вихід на проектну потужність може бути здійснений у період нормативного терміну її освоєння. Поточна потужність може відрізнятися від проектної і дорівнює досягнутої потужності. Резервна потужність являє собою різницю між проектною і поточною потужністю.

Виробнича потужність підприємства залежить від наступних факторів:

· кількості і якості діючого устаткування;

· максимально можливої продуктивності кожної одиниці устаткування і пропускної здатності площ в одиницю часу;

· прийнятого режиму (змінність, тривалість однієї зміни, перериване, безупинне виробництво і т.п.);

· номенклатури й асортименту продукції, трудомісткості виробленої продукції;

· пропорційності (спряженості) виробничих площ окремих цехів, ділянок, агрегатів, груп устаткування;

· рівня внутрішньозаводської і міжзаводської спеціалізації і кооперації;

· рівня організації праці і виробництва.

Основним чинником, що впливає на величину виробничої потужності, є попит на продукцію, що випускається. Якщо попит надалі зростатиме, то підприємець спробує повніше використати виробничу потужність підприємства. Він прагнутиме довести випуск продукції до максимально можливого і навіть більшого, ніж величина виробничої потужності, за рахунок введенняΔ додаткових капітальних вкладень, тобто розширення виробничої потужності екстенсивним шляхом.

Сьогодні не існує загальноприйнятої методики для визначення виробничої потужності підприємства. У різних галузях економіки застосовуються різні методи, за якими визначається виробнича потужність підприємств. Основні з них такі:

Метод ключового обладнання –застосовується в тих галузях, у переліку засобів праці яких є ключове обладнання. Ключове обладнання – це такий вид обладнання, який становить обов’язкову частину машинного комплексу певного виробництва і на якому ґрунтуються потужності робочих машин на попередніх та наступних етапах виробництва.

Метод основних виробничих фондів. За цим методом виробнича потужність визначається на підставі даних максимальної потужності устаткування з максимальним терміном його роботи.

Техніко-математичні методи. Застосування цих методів дає можливість виявити резерви використання засобів виробництва і визначити виробничу потужність у тих випадках, коли застосування інших методів неможливе з тих чи інших причин.

Метод моделювання, суть якого полягає у визначенні з допомогою багатофакторного регресивного аналізу формули для розрахунку величини виробничої потужності підприємства чи виробництва.

У загальному виді виробнича потужність (ВП) підприємства, провідного цеху може бути визначена по формулі:

 

 

де Фе– ефективний фонд часу роботи підприємства;

Пуст – продуктивність устаткування у відповідних одиницях випуску продукції за годину;

α- відсоток утрат часу на ремонт, переналагоджування устаткування ;

Фр – річний нормативний фонд часу роботи устаткування.

Виробнича потужність цеху, дільниці, оснащеного однотипним технологічним устаткуванням:

 

 

деt– трудомісткість виготовлення одиниці продукції;

Фе – максимально можливий (ефективний) річний фонд часу однієї машини (агрегату, верстата),годин;

n – кількість однотипного устаткування;

t – норма часу на обробку (виготовлення) одиниці продукції на даному устаткуванні, годин;

Квн- коефіцієнт виконання норм.

Виробнича потужність агрегату залежить від ефективного фонду часу роботи протягом року і його продуктивності в одиницю часу:

 

,

 

де Пт- продуктивність в одиницю часу.

Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного різнорідним устаткуванням, визначається так само, як і потужність підприємства, виходячи з продуктивності парку ведучих груп устаткування, що характеризують профіль даного підрозділу.

Виробнича потужність ливарного, формувального, складального і подібних їм цехів (ділянок) залежить, як правило, від пропускної здатності наявних виробничих площ цих цехів (ділянок) і рівня їхнього використання.

 

 

де S– корисна площа цеху, м²;

Фе – ефективний фонд часу використання виробничої площі цеху, годин;

мч – кількість квадратних метро-годин, необхідних для виготовлення (зборки, формування і т.д.) одиниці продукції;

Таким чином, розрахунок виробничої потужності підприємств різних галузей має свої особливості, що повинні враховуватися в кожнім конкретному випадку.

Для встановлення ступеня відповідності потужностей різних цехів (ділянок, агрегатів) визначається коефіцієнт спряженості ведучої ланки підприємства й інших виробничих ланок.

Коефіцієнт спряженості визначається відношенням потужності ведучого цеху (ділянки, агрегату) до потужності інших цехів (ділянок, агрегатів) у тому числі до пропускної здатності допоміжних і обслуговуючих виробництв. Цей коефіцієнт дозволяє виявити "вузькі" місця і розробити заходи для їхнього усунення.

Для обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями, спеціалізації і кооперування виробництва, а також визначення необхідної величини реальних інвестицій для нарощування виробничої потужності на кожнім підприємстві щорічно повинен розроблятися баланс виробничої потужності.

Баланс виробничої потужності включає:

1. Потужність підприємства на початок планованого періоду (ВПп).

2. Величину приросту виробничої потужності за рахунок різних факторів (модернізації, реконструкції, технічного переозброєння й ін.) (ВПпр)

3. Розміри зменшення виробничої потужності в результаті вибуття, передачі і продажі основних виробничих фондів, зміни номенклатури. зміни режиму роботи підприємства й ін. (ВПвб).

4. Величину вихідної виробничої потужності, тобто потужності на кінець планованого періоду (ВПвих).

 

 

1. Середньорічну виробничу потужності підприємства (ВП ср).

 

де n_пр – кількість місяців використання додатково введених потужностей у році, міс;

n_вб– кількість місяців з моменту вибуття виробничих потужностей і до кінця року.

6. Для розрахунків виробничої потужності підприємства слід брати максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.

7. Резервну виробничу потужність розраховують на основі необхідної кількості резервних агрегатів та обґрунтованих обсягів експериментально-дослідних виробництв.

Для стабільної роботи підприємства, а також для можливості поліпшення якості і оновлення продукції, що випускається, і інших цілей воно повинно мати оптимальний резерв виробничої потужності. Величина цього резерву визначається специфікою підприємства і коливається від 10 до 20%.

Під ефективністю використання виробничої потужності діючих підприємств розуміють повноту її використання, за якого максимально використовуються резерви потужності при дотриманні оптимальної структури витрат на виконання робіт.

Узагальнюючими показниками, що відбивають ефективність використання виробничих потужностей підприємства є:

1. Коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп):

 

 

де В– плановий чи фактичний обсяг випуску продукції або виконаних робіт;

ВПср – середньорічна виробнича потужність.

Якщо Квп < 1, то це значить, що виробнича програма підприємства забезпечена виробничими потужностями.

2. Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз), це відношення трудомісткості виробничої програми (Т) до планового фонду часу роботи всього устаткування (Фпл*n).

 

3. Коефіцієнт змінності (Кзм), це відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу на підприємстві ( МЗ) до загальної кількості устаткування (Σ n ).

 

 

4. Інтегральний показник використання виробничих потужностей (К_інтегр), як добуток коефіцієнтів використання устаткування за часом і по потужності.

 

Кінтегр = Квп * Кз

 

5. Коефіцієнт пропорційності потужностей, що розраховується як відношення виробничої потужності цеху до виробничої потужності підприємства (потужності цеху і ділянки).