 |
|
Фонди обігу – це кошти підприємства, що обслуговують процес реалізації продукції.
До фондів обігу відносяться:
· готова продукція на складі;
· продукція відвантажена, але ще не оплачена;
· кошти в розрахунках;
· кошти в касі підприємства і на рахунках у банку.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, знаходячись у постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється в товарну, а потім у виробничу, знову в товарну і грошову.
Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а також переноситься вартість основних фондів на продукцію, виготовлюється.
Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості зробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.
На кожній стадії час перебування оборотних коштів неоднаковий. Він залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей її виробництва і реалізації. Збільшення тривалості кругообігу оборотних коштів приводить не тільки до відволікання власних коштів, але і до необхідності залучення додаткових коштів для того, щоб не порушувати безперервність виробництва.
В умовах ринкової економіки це приводить до зниження конкурентоспроможності підприємства в цілому, погіршенню його економічного становища
Для вивчення складу і структури оборотні кошти групуються по чотирьох ознаках (рис. 5.1.):
1. Сферам оберту: оборотні виробничі фонди, фонди обігу
2. Елементам: виробничі запаси, незавершене виробництво і т.д.
3. Охопленню нормуванням
4. Джерелам фінансування
По охопленню нормуванням оборотні кошти підрозділяються на:
· нормовані оборотні кошти (оборотні виробничі фонди і готова продукція);
· ненормовані оборотні кошти (продукція відвантажена, але ще не оплачена, кошти в розрахунках, кошти в касі підприємства і на рахунках у банку).
По джерелах формування оборотні кошти підрозділяються на:
1. Власні та прирівняні до них фінансові кошти:
- статутний капітал підприємства;
- виручка (дохід0 від реалізації продукції ( в розмірі частини, що компенсує витрати);
- прибуток після оподаткування;
- старі пасиви підприємства (мінімальна заборгованість підприємства з виплат заробітної плати персоналу, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне, соціальне страхування тощо).
2. Запозичені та залучені кошти:
- короткострокові банківські кредити;
- кредиторська заборгованість - короткострокові зобов’язання підприємства перед постачальниками ресурсів, за розрахунками з бюджетом або перед іншими кредиторами.
Наявність власних і позикових коштів в обороті підприємства порозумівається особливостями організації виробничого процесу. Постійна мінімальна сума коштів для фінансування потреб виробництва забезпечується власними оборотними коштами.
Тимчасова потреба в коштах, що виникла під впливом залежних і не залежних від підприємства причин, покривається кредитом і іншими джерелами.