 |
|
Оптимізація запасів
Розглянута раніше методика нормування виробничих запасів передбачає встановлення нормативу таких запасів стосовно до умов, що склались у передплановому періоді. У сучасних умовах, навпаки, потрібно визначати границі зміни самих умов з метою максимально можливого скорочення виробничих запасів з урахуванням мінімізації витрат на їхнє транспортування і збереження.
Розроблено велике число оптимізаційних моделей виробничих запасів. Ці моделі відрізняються різним ступенем складності, у різній мірі враховують різноманіття умов утворення запасів і, як і будь-які моделі, описують дійсні процеси з досить великою погрішністю.
Найбільш простою є модель Уілсона:
,
де Q – оптимальна партія постачання;
П– потреба в даному матеріалі протягом визначеного періоду часу;
В1 – витрати по доставці на склад однієї партії;
В2 – витрати по збереженню однієї одиниці запасу на складі протягом визначеного періоду.
Використовуючи цю формулу, визначають оптимальну величину постачання кожного матеріалу Q, потім число постачань 
і оптимальний запас за даних умов постачання.
Оптимізація збутових запасів у принципі мало відрізняється від оптимізації виробничих запасів. При використанні моделі Уілсона у формулу замість обсягу надходження (П) підставляється обсяг відвантаження (От), замість витрат по доставці матеріалів – витрати по організації відвантаження однієї партії поставки (В1).
Розглянута модель дозволяє одержати оптимальну партію поставки за умови абсолютної рівномірності постачань. У реальних умовах рівномірність звичайно порушується, що обумовлено неритмічною роботою виробництва. Для оптимізації запасу в таких випадках необхідно враховувати можливі утрати від дефіциту, тобто від недопоставок (штрафи, пені, неустойки).
Узагальнена багато продуктова модель у даному випадку має наступний вид:
,
де Д – утрати від дефіциту на одиницю продукції;
Оср – середній обсяг відвантаження кожного виду продукції
От – загальний обсяг відвантаження.
7.4. Характеристика наявності й ефективного використання оборотних коштів
Наявність оборотних коштів, що маються в розпорядженні підприємства, може бути розрахована як за станом на визначену дату, так і в середньому за минулий звітний період.
Середній залишок (Оср) оборотних коштів за даний період частіше усього визначають як на півсуму залишків на початок (Оп) і кінець (Ок) цього періоду, тобто по формулі:
,
Якщо виникає необхідність визначити середні залишки оборотних коштів за період часу, що включає декілька рівних по тривалості відрізків (наприклад, за рік за даними про залишки на початок і кінець кожного кварталу), то використовується формула середньої хронологічної:
Зміна залишків оборотного капіталу в цілому і по його окремим складовим відбувається внаслідок того, що наявні на початку виробничого циклу запаси безупинно споживаються в процесі виробництва, а їхнє поновлення, необхідне для забезпечення безперервності виробничого процесу, відбувається за рахунок фінансових ресурсів, що утворяться в результаті реалізації продукції.
У зв'язку з цим при аналізі процесів виробництва й умов, що його забезпечують, крім показників, що характеризують наявність оборотних коштів, обов'язково використовуються показники, що характеризують швидкість обороту оборотних коштів і його елементів.
Коефіцієнт оборотності (Коб), дорівнює частці від ділення вартості реалізованої продукції за даний період (Р) на середній залишок оборотних коштів за той же період (Оср).
Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообертів, здійснених оборотними коштами підприємства за визначений період, чи показує обсяг продукції, що приходиться на 1 грн. оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коефіцієнт закріплення Кз) – величина зворотна коефіцієнту оборотності. Він характеризує суму оборотних коштів, витрачених на 1 грн. реалізованої продукції:
Середня тривалість одного обороту в днях (Т). Особливість цього показника в тому, що він не залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений.
,
де Д – число днів у періоді;
– середньодобовий оберт капіталу (середньоденний виторг від реалізації)
Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їхнього використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.
Абсолютне вивільнення відбиває пряме зменшення потреби в оборотних коштах, а відносне показує вплив на величину оборотних коштів як зміни обсягу реалізованої продукції, так і зміни швидкості обороту.