Здавалка
Главная | Обратная связь

Основні, похідні, теплі, холодні кольори. Техніка акварельного живопису.



Акварель – походить від латинського слова “aqua”,що означає вода, акварель це фарба, яка розводиться водою. Прозорість – основна її ознака і головна цінність. Саме вона надає легкість акварельному живопису.

Колір акварелі великою мірою залежить від паперу, на якому малюємо. Перед тим, як почати роботу з аквареллю, фарби слід злегка намочити чистою водою, тоді вони трохи розбухають і легко набираються на пензель. Потрібний колір підбирається на палітрі, яка повинна бути вологою, щоб усі кольори на ній виглядали так, як на папері.

Малюють завжди рідко розведеною фарбою, пензель добре змочують.

Майбутньому акварельному малюнку дуже шкодить зловживання гумкою. На потертій гумкою папір погано лягає фарба, зникає свіжість і чистота кольору. Найкраще працювати на цупкому папері зі зернистою поверхнею типу ватман; на деяких сортах паперу погано тримається вода, у такому разі його легко й акуратно зволожують мокрою ваткою або пензлем. Папір слід змочувати тоді, коли на нього вже нанесено малюнок олівцем.

Основні інструменти для роботи аквареллю – це м’які пензлі. Їх виготовляють із вовни білки, борсука, а найкращі пензлі - каюнкові. Акварельні пензлі переважно круглої форми.

Переходити від світлого до темного тону (чи навпаки) можна поступовим або ступінчатим підсиленням кольору. Щоб поступово розслабити колір, робимо так: розводимо достатню кількість фарби одного кольору і починаємо замальовувати площину, потім вводимо у розведену фарбу трохи води, повторивши це кілька разів, дістаємо плавний перехід від темного до світлого кольору. А щоб підсилити тон, робимо навпаки: у великій кількості води розводимо трохи фарби і малюючи, поступово добавляємо до розчину фарби.

Змішування фарби – важлива справа для аквареліста. Це роблять як на палітрі, так і на малюнку. Підготувавши на палітрі суміш двох-трьох кольорів, накладають вже готову фарбу. А на малюнку потрібний колір дістають накладанням одного шару фарби на інший, уже просушений.

Живопис “по мокрому” ґрунтується на властивості води розчиняти у собі фарби.

Під час роботи “по мокрому” папір повинен бути весь час вологим. Для цього аркуш паперу зволожуємо ватним тампоном. Коли папір великий, то потрібно забезпечити тривалу вологість паперу. Робиться це так: на рисувальну дошку натягуємо старе чисте полотно так, щоб ніде не було складок. Намочуємо полотно водою, накладаємо на нього рисунок до полотна і змочуємо весь аркуш із зворотного боку. Після цього обережно повертаємо його до мокрого полотна, і той бік, що з рисунком, теж акуратно зволожуємо. Коли утворюються повітряні пухирці то папір слід “відтягнути”, погладжуючи рукою від центра дошки до країв. Фарби для малювання “по мокрому” розводять густіше, ніж для роботи “по сухому”, оскільки частина води вже є на папері. Художник сам регулює нахил дошки (мольберту).







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.