Здавалка
Главная | Обратная связь

ЗУ про виключну морську економічну зону



На сьогодні в Україні немає спеціального закону про їїконтинентальний шельф. Тому правове регулювання охорони та використання його природних ресурсів здійснюється на основі відповідних загальних норм Конституції України, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», Водного кодексу України, Кодексу про надра, а також міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до яких насамперед належать Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенція про континентальний шельф 1958 року.

При цьому відповідно до ст. 76 Конвенції ООН з морського права континентальний шельф прибережної держави включає морське дно та надра підводних районів, що виходять за межі її територіального моря на всьому проміжку природного продовження її території на суші до зовнішньої межі підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не пролягає на таку відстань. до природних ресурсів КШ віднесено мінеральні та інші неживі ресурси морського дна та його надр, а також живі організми, які належать до «сидячих видів», тобто організми, які в період, коли можливий їх промисел, є нерухомими на морському дні або під ним, або не здатні пересуватись у інший спосіб, як тільки перебуваючи у постійному контакті з морським дном або його надрами. За прибережними державами закріплено виключне право на проведення буріння, регулювання його здійснення іншими державами, на спорудження та експлуатацію штучних островів, установок та споруд.

На води, що покривають континентальний шельф та повітряний простір над ним, права прибережної держави не поширюються.Здійснення права прибережної держави не має обмежувати здійснення пароплавства та інші права і свободи інших держав, передбачені цією Конвенцією, створювати штучні перешкоди для цього. Конвенція прямо визначає, що всі держави мають право прокладати кабелі та трубопроводи на континентальному шельфі, чому не може перешкоджати прибережна держава, якщо таке прокладання проводиться з додержанням вимог Конвенції.

Згідно із Законом виключну (морську) економічну зону України становлять морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морськихмиль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.Делімітація виключної (морської) економічної зони провадиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні або суміжні побережжю України, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, з метою досягнення справедливого вирішення цього питання. Законом визначено такі суверенні права та юрисдикцію України у виключній (морській) економічній зоні України:-суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами, щодо здійснення інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки зазначеної зони, у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру…

постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок охорони суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні» від 12 червня 1996 р. № 642 (зі змінами від 4 вересня 2003 р.). врегульовано права та обов'язки посадових осіб відповідних державних органів, на яких покладено забезпечення охорони суверенних прав держави у її виключній (мор ській) економічній зоні, порядок відбору проб, інші питання процедури здійснення контролю, застосування заходів примусу до порушників, відшкодування порушником витрат, пов'язаних з його затриманням.Відповідно до повноважень, визначених

Щодо використання водних живих ресурсів , то воно здійснюється за умов гарантування безпечного екологічного середовища для існування водних живих ресурсів, недопущення його погіршення, обов'язкового дотримання екологічних норм, лімітів, правил використання водних живих ресурсів, збереження видової різноманітності, запобігання загибелі водних живих ресурсів під час їх добування і здійснення судноплавства, сприяння природному відтворенню водних живих ресурсів, дотримання законодавства щодо збереження водних живих ресурсів та їх видів, занесених до Червоної книги України, дотримання обов'язкових для України норм міжнародного права щодо здійснення промислу водних живих ресурсів…

З метою координації управління живими ресурсами виключної (морської) економічної зони, їх збереження, розвідки та оптимального використання, проведення наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища Україна співробітничає з іншими державами на підставі міжнародних договорів, належним чином враховуючи права і зобов'язання інших держав.

.

65. Води як об’єкт правового регулювання, використання і охорони: загальна характеристика

Вода — одна з найпоширеніших речовин у природі. На гідросферу припадає 71% загальної площі поверхні Землі. Вода виконує важливі екологічну, культурно-оздоровчу, економічну функції. На вирішення екологічних проблем, пов'язаних із станом водних об'єктів, забезпечення раціонального використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення та вичерпання спрямоване водне законодавство України.Правову основу водного законодавства складають: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водний кодекс України від 6 червня 1995 р.. Закон України від 21 вересня 2000 р. «Про внесення змін до Водного кодексу України»3 та інші акти законодавства. Завданням водного законодавства є регулювання водних правових відносин, які, залежно від напрямків правового регулювання, можуть бути: правовідносинами права власності на води; правовідносинами управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод; правовідносинами використання вод; правовідносинами охорони та захисту водних ресурсів тощо.Правовідносини права власності на водні об'єкти базуються на положеннях законодавства, згідно з якими усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту, є його виключною власністю та надаються тільки у користування (ст. 6 ВК України).

Як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони водні об'єкти підлягають державному обліку з метою встановлення відомостей про їх кількість і якість, а також даних про водокористування. На підставі даних державного обліку вод ведеться державний водний кадастр.

.Заходами, спрямованими на охорону вод, є:1) визначення територій зі спеціальним водоохоронним режимом користування;2) заходи щодо охорони вод у процесі виробничої та іншої господарської діяльності;3) заходи щодо запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їх наслідків.До територій зі спеціальним водоохоронним режимомналежать: водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги виділення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони, території та об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять водні об'єкти.

На водних об'єктах, віднесених до природно-заповідного фонду, забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню.3 метою охорони вод у процесі виробничої та іншої господарської діяльності водне законодавство особливу увагу приділяє регулюванню охорони вод під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод. У процесі цих видів робіт, а також при впровадженні нових технологічних процесів має забезпечуватися раціональне використання вод, передбачатися технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або пересушення…

Спеціальні правові вимоги встановлені щодо охорони підземних вод. Підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Особливій охороні підлягають внутрішні морські води і територіальне море. Законодавство (ст. 102 ВК України) забороняє скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.