 |
|
ЗУ про мисливське господарство та полювання
мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, озвиток мисливського собаківництва;полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах;
Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх територіальні органи.
До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі мисливського господарства та полювання належить: забезпечення реалізації державної політики у галузі мисливського господарства та полювання; передача мисливських тварин, що перебувають у державній власності, у комунальну власність та приватну власність юридичних і фізичних осіб; встановлення порядку видачі дозволів на використання мисливських тварин та ін..
До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання належить: здійснення державного регулювання і контролю у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; розроблення та прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення мисливського господарства та полювання, мисливського собаківництва, використання ловчих звірів і птахів; видача в установленому порядку дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власностіТа ынш.
До повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання належить: забезпечення виконання державних та регіональних програм у галузі охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо користування мисливськими угіддями та здійснення полювання; забезпечення додержання вимог законодавства у галузі мисливського господарства та полювання
Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю.
Документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державнго мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
84. Місце права екологічної безпеки в системі ЕП. Його система та структура
РЕКОМЕНДАТЕЛЬНЫЙ ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЙ АКТ О принципах экологической безопасности в государствах содружества. Принято Постановлением Межпарламентской Ассамблеи государств - участников Содружества Независимых Государств г. Санкт-Петербург 29 декабря 1992 года
Экологическая безопасность - состояние защищенности личности, общества и Государства от последствий антропогенного воздействия на окружающую среду, а также стихийных бедствий и катастроф. Угрозу экологической безопасности может представлять деятельность физических и юридических лиц, а также других государств, связанная с преднамеренным и непреднамеренным воздействием на окружающую среду, а также стихийные природные процессы и явления.
Основными объектами экологической безопасности являются: личность с ее правом на здоровую и благоприятную для жизни окружающую природную среду; общество с его материальными и духовными ценностями, зависящими от экологического состояния страны; природные ресурсы и природная среда как основа устойчивого развития общества и благополучия будущих поколений.
Основным субъектом обеспечения экологической безопасности является Государство, осуществляющее свои функции в этой области через органы национальной законодательной, исполнительной и судебной власти. Субъектами обеспечения экологической безопасности являются также юридические и физические лица, в том числе граждане, организации и объединения, обладающие правами и обязанностями по обеспечению экологической безопасности в соответствии с национальным законодательством Государства.
Основными принципами обеспечения экологической безопасности являются: приоритет безопасности для жизни и здоровья личности и общества в целом, общечеловеческих ценностей перед любыми другими сферами деятельности; суверенитет Государства над природными ресурсами; непричинение ущерба окружающей среде за пределами юрисдикции Государства; взаимная консультация заинтересованных государств в ситуациях, развитие которых создает или может создавать угрозу экологической безопасности; согласование государственного механизма возмещения ущерба; неотвратимость ответственности за ущерб, причиненный трансграничным загрязнением (загрязнитель платит); солидарная ответственность за ущерб, причиненный трансграничным загрязнением (загрязнитель платит); солидарная ответственность за причиненный вред государствами-участниками; платность природопользования;
Статья 6. Государственная система экологической безопасности
Рекомендуется создание государственной системы экологической безопасности, которая может включать в себя: парламентский (законодательный) орган по проблемам экологии и охраны окружающей среды; в пределах компетенции президентские структуры, правительственные ведомства и органы государственного контроля и надзора по проблемам безопасности, экологии и охраны окружающей среды, рационального использования природных ресурсов; иные, специально на то уполномоченные органы, на которые возложены обязанности по обеспечению экологической безопасности.
Статья 11. Общественная система экологической безопасности.
В целях обеспечения экологической безопасности общественным объединениям и гражданам рекомендуется предоставлять право: бесплатного получения в органах государственной власти и управления полных и достоверных сведений о состоянии окружающей природной среды и мерах по обеспечению экологической безопасности; беспрепятственного сбора информации о влиянии деятельности предприятий и организаций на состояние окружающей природной среды; опротестовывать в судебном порядке решения органов государственной власти, угрожающие экологической безопасности,…
.Таким чином, екологічна безпека – це «визначення і обґрунтування ступеню відповідності наявних або прогнозованих екологічних умов міжнародним стандартам якості довкілля, завданням збереження здоров'я людини, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку та потенціалу держави, захисту та відновлення навколишнього середовища. Екологічна безпека поєднує природну та техногенну складові і повинна забезпечити гармонійний розвиток системи господарство-природа-людина» [2]. Структура екологічної безпеки не повинна бути аморфною, невизначеною, у кожного автора своєю. Вона повинна складатися з відомих усім екологам-науковцям і практикам-природоохоронцям процедур, які законодавчо прийняті у нас і за кордоном, що дозволяють контролювати, слідкувати за замінами, прогнозувати, а значить і керувати станом довкілля. При цьому екологічна безпека повинна охоплювати не тільки технічні об’єкти, а й території. Ми пропонуємо таку структуру екологічної безпеки [2]: 1) оцінка сучасної екологічної ситуації та сучасного стану всіх компонентів довкілля (екологічний аудит) [3, 7]; 2) оцінка впливів на навколишнє середовище техногенних об'єктів (ОВНС) [4, 10]; 3)екологічний моніторинг території, особливо в зоні впливу техногенних об'єктів [8, 10]; 4) прогноз розвитку та моделювання екологічної ситуації в залежності від різних сценаріїв розвитку території [1, 2, 10]; 5) управління екологічною ситуацією з метою її оптимізації (екологічний менеджмент) [2, 10].