Вивчення власних електромагнітних коливань
Мета роботи: ознайомитися з характером власних коливань та з'ясувати основні характеристики електродинамічних коливальних систем, які визначають процес власних коливань. Прилади й обладнання: пристрій для вивчення власних електромагнітних коливань, осцилограф.
Теоретичні відомості
В електродинаміці найпростішою коливальною системою є електричний коливальний контур, який складається з послідовно з'єднаних конденсатора С і котушки L. Якщо конденсатор зарядити до різниці потенціалів U та замкнути ланцюг, він почне розряджатися через котушку, і в колі виникне струм I, який змінюється з часом. Змінний електричний струм в контурі викликає появу змінного магнітного поля в котушці. Одночасно з цим змінюється електричне поле конденсатора. Періодичні процеси перетворення енергії електричного поля в енергію магнітного поля і навпаки називаються електромагнітними коливаннями. Час Т, протягом якого відбувається повний цикл змін у коливальному контурі, називається періодом коливання. Коливання, які відбуваються в контурі без дії на них зовнішніх ЕРС, називаються власними, або вільними електромагнітними коливаннями. Реальний коливальний контур має електричний опір R, у наслідок чого енергія втрачається на нагрів провідників й індуктивності в з'єднуваних провідників. Знайдемо залежність сили струму від часу для ланцюга, зображеного на рис.1 Рисунок 1 Для миттєвих значень струму за законом Ома , де U - напруга, обумовлена зарядами конденсатора, - ЕРС самоіндукції, яка виникає в котушці при протіканні в ній змінного стуму, . Звідси . Оскілбки при розряді конденсатора струм , а заряд , то . Поділивши цю рівність на CL і зробивши перетворення, отримаємо рівняння розряду конденсатора через індуктивність та опір у вигляді
Уведемо позначення , , де - коефіцієнт затухання, - циклічна частота власних коливань контуру (коливань без затухання). Тоді рівняння (1) матиме вигляд
Це і є рівняння затухаючих коливань для напруги між обкладками конденсатора. Рівняння, аналогічне (2), можна записати для струму в контурі I та заряду q на обкладках конденсатора. Таки чином, у процесі розрядження конденсатора через індуктивність у коливальному контурі виникають вільні затухаючі коливання струму, заряду на обкладці і напруги між обкладками конденсатора. Якщо виконується умова , то розв'язок рівняння (2) можна записати у вигляді
де
циклічна частота вільних затухаючих коливань контуру. Період затухаючих коливань визначається формулою
Амплітуда коливань змінюється з часом за експоненціальним законом
де - початкова напруга на конденсаторі (при t=0). На рис.2 зображений графік затухаючих коливань. Графіки для заряду і сили струму мають аналогічний вид. Рисунок 2 Для характеристики коливань служить логарифмічний декремент затухання - натуральний логарифм відношення двох послідовних амплітуд та (рис. 2), відстань між якими в часі, складає один період Т:
На основі рівнянь (6) та (7) можна показати, що логарифмічний декремент обернено пропорційний числу коливань , які здійснюються за час, протягом якого амплітуда зменшується в е=2.72 разу, . Коливальний контур часто характеризують його добротністю Q, яка визначається як величина, обернено пропорційна логарифмічному декременту затухання:
Із (6) виходить, що добротність контуру тим більша, чим більше число коливань устигає здійснитися, перш ніж амплітуда зменшиться в е разів. Із (4) видно, що при вільні коливання в контурі не виникають. У цьому випадку . Опір
стають незатухаючими. Згідно з рівнянням (5) при R=0 період вільних незатухаючих коливань . Ця формула називається формулою Томсона. Опис установки
циліндрична котушка з відомими індуктивністю та омічним опором, вісім різних конденсаторів з ємностями і вісім резисторів з опорами . Значення ємності та опору встановлюється обертанням ручок перемикачів, які знаходяться на верхній панелі блока, у відповідне положення. Коливання в контурі збуджуються за допомогою генератора імпульсів осцилографа, який виробляє короткі ( с) імпульси з частотою розгортки. За час між імпульсами в контурі відбуваються вільні затухаючі коливання. Напруга, яка виникає на кінцях котушки, подається через підсилювач осцилографа на пластини вертикальної розгортки, і на екрані буде спостерігатися картина затухання коливань. Перед виконанням завдання необхідно ретельно ознайомитися з інструкцією до експлуатації осцилографа! Порядок виконання роботи 1. Установити значення заданої викладачем ємності (С=0,5 мкф) та опір (R=470 Ом). 2. Натиснути кнопки “Грубо” (10 Гц) і “Синхр”. 3. Регулятор частоти плавно повернути за годинниковою стрілкою до одержання чіткої картини затухаючих коливань. 4. Замалювати картинку, що спостерігається на екрані осцилографа. 5. Порахувати кількість коливань n і за формулою обчислити період власних коливань ( ). Дані записати в таблицю 1. Таблиця 1
6. Визначити теоретичне значення періоду за формулою . 7. За формулою обчислити відносну похибку. 8.Змінити значення R і повторити пп.3-7. Дані вимірів і обчислень записати в таблицю 1. 9.Змінити значення С і повторити пп.3-7. 10.За картинками затухаючих коливань 1-3 дослідів визначити початкову амплітуду А0 та амплітуду через n коливань Аn й обчислити логарифмічний декремент затухання за формулою . 11. Обчислити теоретичне значення логарифмічного декременту затухання за формулою . Значення L, C, R узяти з таблиці 1. 12. Порівняти експериментальне й теоретичне значення логарифмічних декрементів затухання та обчислити відносну похибку . Дані обчислень занести в таблицю 2. Таблиця 2
13.Зробити висновок.
Контрольні питання 1. Поясніть механізм виникнення електромагнітних коливань у контурі. 2. Як визначаються частота і період коливань у контрі? 3. Що називають логарифмічним декрементом затухання? 4. Що називають критичним опором? ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|