 |
|
Загальна характеристика джерел Міжнародного економічного права.
Тема 2. Характеристика джерел міжнародного економічного права.
План лекції:
1. Загальна характеристика джерел МЕП;
2. Міжнародні договори і міжнародні порядки у МЕП;
3. Акти міжнародних організацій;
4. Міжнародний звичай;
Загальна характеристика джерел Міжнародного економічного права.
Якщо розглядати МЕП як галузь міжнародного публічного права, то в такому разі джерела МЕП і джерела міжнародного публічного права повинні бути однаковими. Проте насправді класифікація джерел МЕП є більш різноманітною і більш складною. З одного боку, навіть спільні джерела характеризуються в МЕП суттєвими особливостями, які обумовлюються як специфікою об'єкта, так і наявністю різних рівнів регулювання в цій галузі права. З іншого боку, що цілком природно, в МЕП існують також і спеціальні, не відомі загальному міжнародному праву, джерела.
Міжнародне право існує у формі норм. Юридичним змістом норми є правило поведінки. Якщо норми являють собою необхідну внутрішню форму існування права, то його зовнішньою формою, тобто способом його виразу, є звичай, договір та правотворчі рішення міжнародних організацій. Ці офіційно-юридичні форми існування міжнародно-правових норм й називаються джерелами міжнародного права.
З матеріально-правової точки зору джерелом права завжди виступає владна воля того чи іншого суверена. Джерелом МЕП має бути, як правило, колективна (узгоджена) воля декількох чи багатьох суверенів.
З формально-правової точки зору,джерелом МЕПбуде та форма, в якій відтворено правила належної поведінки суб'єктів і інших учасників міжнародних економічних відносин у процесі здійснення цих відносин і яка надає зазначеним правилам якості норми права.
Джерела міжнародного економічного права – це система міжнародних договорів (угод), рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми та принципи міжнародного економічного права.
Правова основа становлення і подальшого розвитку міжнародного економічного права є положення ст. 1 Статуту ООН, що формулюють, як одну з основних цілей ООН, здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. З огляду на глобальне значення такого завдання, питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва в ООН займається безпосередньо Генеральна Асамблея і спеціально створена для цього і працююча під її керівництвом Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР).
У розвиток положень ст. 1 Статуту ООН про розширення міжнародного економічного співробітництва у жовтні 1947 року під егідою ООН була укладена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що нині має на меті:
1) боротьбу з дискримінацією у торгівлі;
2) зниження митних тарифів;
3) лібералізацію зовнішньої торгівлі;
4) зняття обмежень в імпорті товарів.
До основних джерел МЕП можна віднести:
1) Статут ООН;
2) Генеральну угоду з тарифів і торгівлі;
3) Декларацію і Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку;
4) Хартію економічних прав та обов’язків держав;
5) Декларацію про новий глобальний консенсус про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах усіх держав;
6) Конвенцію про правовий статус, привілеї та імунітети міждержавних економічних організацій 1980 року.
Різний ступінь обов'язковості таких правил поведінки, залежить від міри їх дотримання, що забезпечується індивідуальним або колективним примусом. За умови, якщо держави не досягають згоди щодо обов’язкового забезпечення дотримання правила поведінки (імперативний характер), у такому випадку, норми, що регулюють міжнародні економічні відносини, можуть мати рекомендаційний характер. Тобто, учасники правотворення, обмежуються лише фіксацією волевиявлення у вигляді бажаного (прийнятного, рекомендаційного) варіанта поведінки.
Можливість регулювання міжнародних економічних відносин досягається через застосування принципів та норм міжнародного економічного права, які не є чимось абстрактним, вільно розташованим у просторі. Вони закріплюються у певних джерелах. При цьому оскільки міжнародне економічне право є однією із галузей міжнародного права, остільки основні джерела міжнародного права є одночасно і джерелами міжнародного економічного права. Крім того, система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто міжнародного економічного права. Це — рішення міжнародних економічних організацій, конкретні договірні угоди щодо міжнародного економічного співробітництва (наприклад, торговельний договір) тощо, міжнародні звичаї, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнародного арбітражу та Міжнародного суду.
Закріплення норм і принципів МЕП у конкретних джерелах має велике значення. Це пов’язано насамперед з тим, що вони, як певні правила, набувають загальнообов’язкового характеру. Джерела є формою юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел.
Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки.
Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Саме ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку.
З урахуванням зазначеного всі джерела МЕП у науці права, розглядаються за наступною класифікацією:
1) джерела, що є спільними для загального міжнародного права в цілому і МЕП (загальні джерела);
2) спеціальні джерела даної галузі міжнародного права.