Главная | Обратная связь

Кінематограф Німеччини. Дух «нового мистецтва» в експресіонізмі

Комерційна продукція: костюмно-історичні, кримінальні фільми, екранізації літературної класики та мелодрами. Важелі популярності салонних драм Ернста Любича. Неоромантичні тенденції в німецькому кіно: «Нібелунги» (1924) Фріца Ланга.

Дух «нового мистецтва» в експресіонізмі. Пластично-тіньова реалізація естетичних принципів експресіонізму в фільмі Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі» (1919). Особливості акторського виконання, гриму та декорацій (художники групи «Штурм»). Деформації перспективи та параметрів предметів як засіб підсилення виразності, вияв «внутрішньої сутності» явищ. Експресіоністична картина світу в фільмах Пауля Вегенера («Голем, як він прийшов у світ»), Фрідріха Мурнау («Носферату. Симфонія жаху»), Фріца Ланга («Доктор Мабузе»). Адаптація художніх принципів експресіонізму в комерційному кінематографі («Руки Орлака»).

Елементи соціально-психологічного кіно у драмах «камершпіле»: «Остання людина» (1925) Фрідріха Мурнау, «Осколки» (1921) Лупу Піка та ін. Соціальна критика у фільмах Георга Вільгельма Пабста «Безрадісний провулок» (1924) та ін.

Історико-міфологічні передумови виникнення феномену «альпійського фільму» та соціально-політичний підтекст. Фільми Арнольда Франка. «Біле пекло Піц Палю».

2.2. Кінематограф Франції.

Симптоми «зради» реалізмові в імпресіонізмі. Ранній або перший «Авангард» (1919-1924). Натхненник і теоретик авангарду Луї Деллюк. Поняття «фотогенії» як специфічного аспекту виразності. Сміливе зіткнення реального і уявного, спогадів та марень у фільмах Луї Деллюка. Радикальні естетичні пошуки його послідовників. Марсель Л’Єрбьє та його «Ельдорадо» (1921). Фільм Жака Епштейна «Тристороннє дзеркало» (1927). Пластична виразність і філігранність психологічних деталей у фільмі Жермени Дюлак «Усміхнена мадам Бьоде» (1921). Орієнтація на ліричний самовираз, використання у фільмах алегорій та метафор, інших засобів поетичного мислення. Спрямування експериментів Марселя Л’Ербьє, Жана Ренуара. Особливість режисерського погляду Жана Віго у фільмі «Дещо з приводу Ніцци».

Пізній або другий «Авангард» (1924-1929): концепція «інтегрального фільма», радикальний пошук нових пластичних цінностей, антологія самодостатніх художніх форм, відмова від фабульності та акторського виконання. Домінування формалістичних пошуків та технічних прийомів у фільмах Фернана Леже «Механічний балет» (1924), Рене Клера «Антракт» (1924), Анрі Шометта «Гра відблисків та швидкості» (1925), Мана Рея «Морська зірка» (1928),

Екранні версії сюрреалізму: візуалізація несвідомого у фільмі Луїса Бунюеля та Сальватора Далі «Андалузький пес» (1928).

Суперечливість естетичних експериментів Жермени Дюлак та Антонена Арто у фільмі «Мушля і священик» (1928).

Ідейно-естетична криза «Авангарду» та «комерціалізація» його представників-режисерів.

Іронічне світосприйняття, висока візуальна культура побутових комедій та мелодрам Рене Клера: урбаністична казка «Париж заснув» (1923), кіноверсія твору Е.Лабіша «Солом’яний капелюшок» (1927).

Ритмічні побудови Абеля Ганса, пошуки у сфері монтажу і композиції кадру («Колесо», «Наполеон»).

Особливості монтажної структури та зображального рішення фільму Карла Дрейєра «Страсті Жанни Д’Арк». Передання ідеологічного конфлікту пластичними засобами. Виконання ролі Жанни Р.Фальконетті.